ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2025Справа № 910/15128/24
За позовом Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова Національної академії наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче товариство «Дніпро-МТО»
про стягнення 722 090, 61 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова Національної академії наук України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче товариство «Дніпро-МТО» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 722 090, 61 грн, з яких:
- за договором оренди № 05/19 від 07.11.2019: 289 674, 25 грн основний борг, 30 773, 09 грн пеня, 5 257, 37 грн інфляційні втрати;
- за договором про відшкодування витрат № 1/05/19 від 07.11.2019: 358 340, 51 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 38 045, 39 грн відшкодування податку на землю.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 264, 526, 530, 610, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 05/19 від 07.11.2019 і договором відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу № 1/05/19 від 07.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/15128/24. Справу визнано малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
31.12.2024 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не згоден із розрахунком заборгованості, оскільки за період з листопада по грудень 2024 відповідачем було сплачено частину заборгованості, а саме за договором оренди в розмірі 51 508, 93 та за договором про відшкодування в розмірі 115 813, 69 грн. Крім цього, не погоджується з розрахунками штрафних санкцій позивача, вважає їх незрозумілими та суперечливими.
14.01.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду надійшла виписка банку про рух коштів та акти звірки взаємних розрахунків.
15.01.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві. Крім цього, позивач не заперечує що за період з листопада по грудень 2024 відповідачем було сплачено частину заборгованості в загальному розмірі 167 322, 62 грн, однак зазначає, що вказані оплати були здійсненні після подання позову до суду.
17.02.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких, останній, зокрема, зазначає про необхідність зменшення розміру заборгованості на 167 322, 62 грн, у зв'язку з її частковою оплатою відповідачем.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.11.2019 між позивачем (надалі - орендодавець) та відповідачем (надалі - орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 05/19 (надалі - договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення:
- кімнати № 1104 - 14, 9 кв.м, № 1104а - 16, 2 кв.м, № 1105 - 12, 3 кв.м, № 1112 - 30, 6 кв.м, № 1113 - 31, 7 кв.м, № 1114 - 15, 7 кв.м, загальною площею - 121, 4 кв.м розташовані на 11-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під офіс;
- кімнати № 117 - 25, 1 кв.м, № 117а - 31, 2 кв.м, № 118 - 29, 4 кв.м, № 119 - 56, 4 кв.м, № 120 - 121, 6 кв.м, № 122 - 37, 2 кв.м, № 123 - 48, 9 кв.м, загальною площею - 349, 8 кв.м, розташовані на 1-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під виробництво.
Реєстровий номер майна - 05516949.3.БДЖТМС059.11 (далі - майно), розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, розташоване на 1-му та 11-му поверхах будівлі ІЛК, та обліковується на балансі ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна від 30.06.2019 і становить за незалежною оцінкою станом на 30.06.2019:
- для кімнат №№ 1104,1104а, 1105, 1112, 1113,1114 (121,4 кв.м.) - 894 140 грн;
- для кімнат №№ 117, 117а, 118, 119, 120, 122, 123 (349,8 кв.м.) - 2 536 200 грн. Загальна вартість: 3 430 340 грн.
Згідно з п. 1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою використання: розміщення виробництва та офісу.
Пунктом 2.1. договору оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору) та акта приймання-передачі майна.
Відповідно до п. 3.1. договору оренди, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2019 р.:
- нежитлове приміщення, кімнати №№ 1104, 1104а, 1105, 1112, 1113, 1114 (121, 4 кв.м) - 13 384, 68 грн. Крім того, ПДВ: 2 676, 94 грн. Разом: 16 061, 62 грн;
- нежитлове приміщення, кімнати №№ 117, 117а, 118, 119,120,122,123 (349, 8 кв.м) - 31 637,67 грн. Крім того, ПДВ: 6 327, 53 грн. Разом: 37 965, 20 грн.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди листопад 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень місяць 2019 року.
Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно з п. 3.3. договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Пунктом 3.4. договору оренди сторони передбачили, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 3.7. договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Згідно з п. 3.10. договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю.
Відповідно до п. 10.1. договору оренди, цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців та двадцять три дні, що діє з 07 листопада 2019 року та до 30 жовтня 2022 року включно.
За актом приймання-передачі до договору оренди від 07.11.2019, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування:
- кімнати № 1104 - 14, 9 кв.м, № 1104а - 16, 2 кв.м, № 1105 - 12, 3 кв.м, № 1112 - 30, 6 кв.м, № 1113 - 31, 7 кв.м, № 1114 - 15, 7 кв.м, загальною площею - 121, 4 кв.м розташовані на 11-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під офіс;
- кімнати № 117 - 25, 1 кв.м, № 117а - 31, 2 кв.м, № 118 - 29, 4 кв.м, № 119 - 56, 4 кв.м, № 120 - 121, 6 кв.м, № 122 - 37, 2 кв.м, № 123 - 48, 9 кв.м, загальною площею - 349, 8 кв.м, розташовані на 1-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під виробництво (далі - майно), розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15.
Вартість майна за незалежною оцінкою станом на 30.06.2019 становить:
- для кімнат №№ 1104,1104а, 1105, 1112, 1113,1114 (121, 4 кв.м) - 894 140 грн;
- для кімнат №№ 117, 117а, 118, 119, 120, 122, 123 (349, 8 кв.м) - 2 536 200 грн. Загальна вартість: 3 430 340 грн.
Додатковою угодою № 2 від 31.01.2023 до договору оренди, внаслідок відмови орендаря від частини орендованого майна, а саме нежитлових приміщень, кімнати № 1105, площею 12, 3 кв.м та кімнати № 1114 площею 15, 7 кв.м загальною площею 28, 0 кв.м, що розташовані на 11-му поверсі інженерно-лабораторного корпусу сторони внесли, зокрема, такі зміни до договору оренди:
« 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення:
- кімнати № 1104 - 14, 9 кв.м, № 1104а - 16, 2 кв.м, № 1112 - 30, 6 кв.м, № 1113 - 31, 7 кв.м, загальною площею - 93, 4 кв.м розташовані на 11-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під офіс;
- кімнати № 117 - 25, 1 кв.м, № 117а - 31, 2 кв.м, № 118 - 29, 4 кв.м, № 119 - 56, 4 кв.м, № 120 - 121, 6 кв.м, № 122 - 37, 2 кв.м, № 123 - 48, 9 кв.м, загальною площею - 349, 8 кв.м, розташовані на 1-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під виробництво.
Реєстровий номер майна - 05516949.3.БДЖТМС059.11 (далі - майно), розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, розташоване на 1-му та 11-му поверхах будівлі ІЛК, та обліковується на балансі ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна від 30.06.2019 і становить за незалежною оцінкою станом на 30.06.2019:
- для кімнат №№ 1104, 1104а, 1112, 1113 (93, 4 кв.м.) - 687 913, 00 грн;
- для кімнат №№ 117, 117а, 118, 119, 120, 122, 123 (349,8 кв.м.) - 2 536 200 грн. Загальна вартість: 3 224 113 грн».
Також додатковою угодою № 2 від 31.01.2023 до договору оренди сторони доповнили п. 3.1. договору оренди абзацом:
«У зв'язку із зміною площі орендованого майна, внаслідок відмови орендаря від частини орендованого приміщення, орендна плата за базовий місяць - грудень 2022 року становить - 15 149, 09 грн без ПДВ, крім того: ПДВ - 3 029, 82 грн, разом - 18 178, 91 грн, розрахунок якої виконаний відповідно до пункту 123 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого Постановою Кабінету міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» від 03.06.2020 № 483».
Доказів повернення майна орендарем орендодавцю матеріали справи не містять.
Крім цього, 07.11.2019 між позивачем (надалі - балансоутримувач) та відповідачем (надалі - користувач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу № 1/05/19 (надалі - договір відшкодування витрат), відповідно до п. 1.1. якого, балансоутримувач Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України забезпечує утримання нерухомого майна (у т.ч. обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі), що знаходиться за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова. 15 (надалі - будівля), загальною площею 8 391, 2 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а користувач бере участь у всіх витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт (крім капітального ремонту), пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Згідно з п. 1.2. договору відшкодування витрат, користувач відповідно до Постанови Бюро Президії НАН України від 16.10.2019 № 254 розміщується в приміщеннях, які складаються з:
- кімнати № 1104 - 14, 9 кв.м, № 1104а - 16, 2 кв.м, № 1105 - 12, 3 кв.м, № 1112 - 30, 6 кв.м, № 1113 - 31, 7 кв.м, № 1114 - 15, 7 кв.м, загальною площею - 121, 4 кв.м розташовані на 11-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під офіс;
- кімнати № 117 - 25, 1 кв.м, № 117а - 31, 2 кв.м, № 118 - 29, 4 кв.м, № 119 - 56, 4 кв.м, № 120 - 121, 6 кв.м, № 122 - 37, 2 кв.м, № 123 - 48, 9 кв.м, загальною площею - 349, 8 кв.м, розташовані на 1-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під виробництво.
Реєстровий номер майна - 05516949.3.БДЖТМС059.11, (надалі - приміщення) відповідно до плану розміщення приміщень, що додається до договору. Приміщення використовується для цілей: розміщення виробництва та офісу.
Відповідно до абз. 3 п. 2.1.1. договору відшкодування витрат, розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та утримання будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.
Згідно з п. 2.2.3. договору відшкодування витрат, користувач зобов'язується сплачувати рахунки балансоутримувача або організації, що обслуговує будівлю, за обслуговування та утримання будівлі і прибудинкової території, а також за комунальні послуги протягом 7 днів після їх отримання, але не пізніше 10 числа кожного місяця.
Відповідно до п. 5.1. договору відшкодування витрат, цей договір укладено з 07.11.2019 на строк, протягом якого користувач буде здійснювати в наданих за цим договором приміщеннях свою статутну діяльність.
Додатковою угодою № 1 від 31.01.2023 до договору відшкодування витрат сторони погодили викласти п. 1.2. в такій редакції:
«Користувач відповідно до Постанови Бюро Президії НАН України від 16.10.2019 № 254 розміщується в приміщеннях, які складаються з:
- кімнати № 1104 - 14, 9 кв.м, № 1104а - 16, 2 кв.м, № 1112 - 30, 6 кв.м, № 1113 - 31, 7 кв.м, загальною площею - 93, 4 кв.м розташовані на 11-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під офіс;
- кімнати № 117 - 25, 1 кв.м, № 117а - 31, 2 кв.м, № 118 - 29, 4 кв.м, № 119 - 56, 4 кв.м, № 120 - 121, 6 кв.м, № 122 - 37, 2 кв.м, № 123 - 48, 9 кв.м, загальною площею - 349, 8 кв.м, розташовані на 1-му поверсі будівлі ІЛК, з метою використання нерухомого майна - під виробництво».
Так, як зазначає позивач, на виконання умов договору оренди позивач за загальний період з січня 2022 року по жовтень 2024 року надав відповідачу послуги на загальну суму 492 448, 01 грн.
Поряд з цим, як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за договором оренди в загальному розмірі 244 183, 05 грн.
Несплаченими залишились послуги в сумі 289 674, 25 грн (492 448, 01 грн - 244 183, 05 грн).
Крім цього, як зазначає позивач, на виконання умов договору відшкодування витрат позивач за загальний період з жовтня 2022 року по жовтень 2024 року нарахував відповідачу витрати за утримання нерухомого майна, яке орендує останній на загальну суму 457 224, 34 грн.
Поряд з цим, як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за договором відшкодування витрат в загальному розмірі 60 838, 44 грн.
Несплаченими залишились витрати в сумі 396 385, 90 грн (457 224, 34 грн - 60 838, 44 грн), а саме: 358 340, 51 грн - заборгованість за комунальні та інші послуги та 38 045, 39 грн - за земельний податок.
10.05.2024 та 18.10.2024 позивач звернувся до відповідача з листами № 225/18-199 та № 225/18-378 щодо дострокового розірвання договору оренди та, зокрема в листі № 225/18-378, від 18.10.2024 зазначив, що станом на 15.10.2024 сума заборгованості за договорами оренди та відшкодування витрат складає 691 293, 35 грн.
Відповідач листами № 35 від 22.05.2024, № 40 від 27.06.2024, № 42 від 19.07.2024 та № 57 від 21.10.2024, визнав заборгованості за договорами, вказував на тяжке фінансове становище товариства та просив не розривати договори оренди та відшкодування витрат. Зокрема, листом № 40 від 27.06.2024 відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем за вказаними договорами станом на 01.06.2024 у загальному розмірі 653 311, 04 грн, а листом № 57 від 21.10.2024 зобов'язувався погасити накопичений борг у повному обсязі до 15.12.2024.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 05/19 від 07.11.2019 та договором відшкодування витрат № 1/05/19 від 07.11.2019 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг за загальний період з січня 2022 року по жовтень 2024 року та відшкодування витрат за період з жовтня 2022 року по жовтень 2024 року, з огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- за договором оренди № 05/19 від 07.11.2019: 289 674, 25 грн основного боргу, 30 773, 09 грн пені, 5 257, 37 грн інфляційних втрат;
- за договором про відшкодування витрат № 1/05/19 від 07.11.2019: 358 340, 51 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 38 045, 39 грн відшкодування податку на землю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період (з січня 2022 року по жовтень 2024 року за договором оренди та з жовтня 2022 року по жовтень 2024 року за договором відшкодування витрат) відповідач користувався орендованим нерухомим майном, що знаходиться за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, розташоване на 1-му та 11-му поверхах будівлі ІЛК, та обліковується на балансі позивача.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до п. 3.1. договору оренди, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2019 р.:
- нежитлове приміщення, кімнати №№ 1104, 1104а, 1105, 1112, 1113, 1114 (121, 4 кв.м) - 13 384, 68 грн. Крім того, ПДВ: 2 676, 94 грн. Разом: 16 061, 62 грн;
- нежитлове приміщення, кімнати №№ 117, 117а, 118, 119,120,122,123 (349, 8 кв.м) - 31 637,67 грн. Крім того, ПДВ: 6 327, 53 грн. Разом: 37 965, 20 грн.
Пунктом 3.4. договору оренди сторони передбачили, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Додатковою угодою № 2 від 31.01.2023 до договору оренди сторони доповнили п. 3.1. договору оренди абзацом:
«У зв'язку із зміною площі орендованого майна, внаслідок відмови орендаря від частини орендованого приміщення, орендна плата за базовий місяць - грудень 2022 року становить - 15 149, 09 грн без ПДВ, крім того: ПДВ - 3 029, 82 грн, разом - 18 178, 91 грн, розрахунок якої виконаний відповідно до пункту 123 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого Постановою Кабінету міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» від 03.06.2020 № 483».
Відповідно до абз. 3 п. 2.1.1. договору відшкодування витрат, розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та утримання будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.
Згідно з п. 2.2.3. договору відшкодування витрат, користувач зобов'язується сплачувати рахунки балансоутримувача або організації, що обслуговує будівлю, за обслуговування та утримання будівлі і прибудинкової території, а також за комунальні послуги протягом 7 днів після їх отримання, але не пізніше 10 числа кожного місяця.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Отже, сторонами в п. 3.4. договору оренди погоджено термін виконання зобов'язання із оплати не пізніше 20 числа поточного місяця, та в п. 2.2.3. договору відшкодування витрат - не пізніше 10 числа кожного місяця.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та п. 3.4. договору оренди відповідач повинен був сплачувати позивачу плату за договором оренди протягом спірного періоду, а саме січень 2022 року - жовтень 2024 року, наступним чином:
- за січень 2022 року до 20.01.2022 включно;
- за лютий 2022 року до 21.02.2022 включно (20.02.2022 - неділя);
- за березень 2022 року до 21.03.2022 включно (20.03.2022 - неділя);
- за квітень 2022 року до 20.04.2022 включно;
- за травень 2022 року до 20.05.2022 включно;
- за червень 2022 року до 20.06.2022 включно;
- за липень 2022 року до 20.07.2022 включно;
- за серпень 2022 року до 22.08.2022 включно (20.08.2022 - субота);
- за вересень 2022 року до 20.09.2022 включно;
- за жовтень 2022 року до 20.10.2022 включно;
- за листопад 2022 року до 21.11.2022 включно (20.11.2022 - неділя);
- за грудень 2022 року до 20.12.2022 включно;
- за січень 2023 року до 20.01.2023 включно;
- за лютий 2023 року до 20.02.2023 включно;
- за березень 2023 року до 20.03.2023 включно;
- за квітень 2023 року до 20.04.2023 включно;
- за травень 2023 року до 22.05.2023 включно (20.05.2023 - субота);
- за червень 2023 року до 20.06.2023 включно;
- за липень 2023 року до 20.07.2023 включно;
- за серпень 2023 року до 21.08.2023 включно (20.08.2023 - неділя);
- за вересень 2023 року до 20.09.2023 включно;
- за жовтень 2023 року до 20.10.2023 включно;
- за листопад 2023 року до 20.11.2023 включно;
- за грудень 2023 року до 20.12.2023 включно;
- за січень 2024 року до 22.01.2024 включно (20.01.2024 - субота);
- за лютий 2024 року до 20.02.2024 включно;
- за березень 2024 року до 20.03.2024 включно;
- за квітень 2024 року до 22.04.2024 включно (20.04.2024 - субота);
- за травень 2024 року до 20.05.2024 включно;
- за червень 2024 року до 20.06.2024 включно;
- за липень 2024 року до 22.07.2024 включно (20.07.2024 - субота);
- за серпень 2024 року до 20.08.2024 включно;
- за вересень 2024 року до 20.09.2024 включно;
- за жовтень 2024 року до 21.10.2024 включно (20.10.2024 - неділя).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно розрахунку, який було надано позивачем до матеріалів справи, за користування приміщенням за загальний період з січня 2022 року по жовтень 2024 року, сума заборгованості за орендними платежами складає 289 674, 25 грн, а також заборгованість з відшкодування комунальних витрат за період з жовтня 2022 року по жовтень 2024 року складає 358 340, 51 грн та 38 045, 39 грн податку на землю.
Разом з цим, судом встановлено, що 21.11.2024 та 03.12.2024, тобто до звернення позивача з даним позовом (08.12.2024) предмет спору в частині стягнення суми основного боргу за договором оренди, відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та земельного податку частково вже був відсутній, оскільки як свідчать матеріали справи відповідачем було сплачено суму грошових коштів:
- за договором оренди: за січень 2022 року в розмірі 25 389, 50 грн що підтверджується платіжною інструкцією № 390 від 03.12.2024;
- за договором відшкодування витрат: за жовтень 2022 року в розмірі 20 509, 81 грн за відшкодування комунальних послуг балансоутримувача і за грудень 2022 року в загальному розмірі 46 383, 41 грн, з яких, згідно розрахунку заборгованості позивача: 43 400, 70 грн - відшкодування комунальних послуг балансоутримувача та 2 982, 71 грн - земельний податок, що підтверджується платіжними інструкціями № 350 та № 351 від 21.11.2024.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 389, 50 грн основного боргу за договором оренди, 63 910, 51 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 2 982, 71 грн відшкодування земельного податку є такими, що не підлягають задоволенню.
Одночасно, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження в даній справі (16.12.2024) відповідачем також було частково сплачено суму грошових коштів:
- за договором оренди в загальному розмірі 103 542, 72 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 408 від 16.12.2024 на суму 26 119, 43 грн, № 1 від 03.01.2025 на суму 38 233, 73 грн, № 47 від 20.01.2025 на суму 39 189, 56 грн;
- за договором відшкодування витрат у загальному розмірі 93 523, 50 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
1) № 409 від 16.12.2024 на суму 36 925, 89 грн, з яких, згідно розрахунку заборгованості позивача: 34 100, 08 грн - відшкодування комунальних послуг балансоутримувача та 2 825, 81 грн - земельний податок;
2) № 420 від 19.12.2024 на суму 11 994, 58 грн, з яких, згідно розрахунку заборгованості позивача: 9 024, 65 грн - відшкодування комунальних послуг балансоутримувача та 2 969, 93 грн - земельний податок;
3) № 52 від 22.01.2025 на суму 15 522, 15 грн, з яких, згідно розрахунку заборгованості позивача: 12 969, 34 грн - відшкодування комунальних послуг балансоутримувача та 2 825, 81 грн - земельний податок;
4) № 65 від 31.01.2025 на суму 16 278, 29 грн, з яких, згідно розрахунку заборгованості позивача: 13 308, 36 грн - відшкодування комунальних послуг балансоутримувача та 2 969, 93 грн - земельний податок;
5) № 84 від 06.02.2025 на суму 12 802, 59 грн, з яких, згідно розрахунку заборгованості позивача: 9 832, 66 грн - відшкодування комунальних послуг балансоутримувача та 2 969, 93 грн - земельний податок.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Отже, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу в розмірі 103 542, 72 грн за договором оренди, 78 962, 09 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 14 561, 41 грн земельного податку) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі № 910/15128/24 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 103 542, 72 грн за договором оренди і 78 962, 09 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 14 561, 41 грн відшкодування земельного податку за договором про відшкодування витрат на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тобто в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Одночасно, доказів оплати суми заборгованості в розмірі 160 742, 03 грн (289 674, 25 грн (заявлено до стягнення) - 25 389, 50 грн (відмовлено судом) - 103 542, 72 грн (закрито в частині) основного боргу за договором оренди, 215 467, 91 грн (358 340, 51 грн (заявлено до стягнення) - 63 910, 51 грн (відмовлено судом) - 78 962, 09 грн (закрито в частині) відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 20 501, 27 грн (38 045, 39 грн (заявлено до стягнення) - 2 982, 71 грн (відмовлено судом) - 14 561, 41 (закрито в частині) відшкодування земельного податку матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів суду не надано.
Так, сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків (а.с. 156-157) за договором оренди майна № 05/19 від 07.11.2019 (а.с. 156), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2024 складала 359 306, 02 грн та за договором про відшкодування витрат № 1/05/19 від 07.11.2019 (а.с. 157), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2024 складала 338 329, 47 грн.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача та погодження акту звірки взаємних розрахунків, як визнання ним основного боргу.
Водночас суд наголошує, що не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов?язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка на оплату не звільняє відповідача від обов?язку сплатити грошові кошти за надані послуги.
За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 від 07.02.2018 у справі № 910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.
Отже, приймаючи до уваги, що сума заборгованості в розмірі 160 742, 03 грн основного боргу за договором оренди, 215 467, 91 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 20 501, 27 грн відшкодування земельного податку станом на день прийняття рішення відповідачем не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання/отримання послуг документально підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 160 742, 03 грн за договором оренди, 215 467, 91 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 20 501, 27 грн відшкодування земельного податку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача за договором оренди 30 773, 09 грн пені за загальний період з 21.01.2023 по 31.10.2024.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов?язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов?язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов?язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов?язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов?язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов?язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Відповідно до п. 3.7. договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Належним чином дослідивши умови договору, суд встановив, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо.
Відтак, умови, передбачені укладеним сторонами в цій справі договором оренди, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за договором оренди в розмірі 30 773, 09 грн за загальний період з 21.01.2023 по 31.10.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), а також позивачем невірно визначено останні дні нарахування пені, з урахуванням оплат відповідача та зменшення суми боргу. Судом здійснено власний перерахунок пені за договором оренди, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:
Місяць, рікСума боргу (грн)Період нарахуванняОплатаПеня (грн)
Січень 202339 740, 1521.01.2023 - 31.03.202339 740, 15 (04.04.2023)3 810, 70
Лютий 202337 311, 3721.02.2023 - 26.03.2023 39 056, 04 (27.03.2023)1 737, 79
Листопад 202338 434, 4821.11.2023 - 06.12.202338 434, 48 (07.12.2023)539, 14
Січень 202438 897, 0423.01.2024 - 03.03.202430 000, 00 (04.03.2024)1 307, 20
8 897, 0404.03.2024 - 19.06.20248 897, 04 (20.06.2024)735, 83
Лютий 202439 052, 6321.02.2024 - 25.06.202439 052, 63 (26.06.2024)3 780, 42
Березень 202439 169, 7921.03.2024 - 19.09.2024-5 260, 10
Квітень 202439 365, 6323.04.2024 - 20.10.2024-5 123, 99
Травень 202439 444, 3621.05.2024 - 03.06.202441 288, 75 (04.06.2024)407, 38
Липень 202440 554, 00-10 000, 00 (23.07.2024)-
30 554, 0024.07.2024 - 15.08.202430 554, 00 (16.08.2024)499, 22
Серпень 202440 554, 0021.08.2024 - 10.09.202440 554, 00 (11.09.2024)604, 99
Вересень 202440 797, 3221.09.2024 - 31.10.2024-1 188, 25
Жовтень 202441 409, 2922.10.2024 - 31.10.2024-294, 16
Всього:25 289, 17
Отже, за розрахунком суду, розмір пені за договором оренди за загальний період з 21.01.2023 по 31.10.2024 складає 25 289, 17 грн, а тому позовна вимога про стягнення пені за договором оренди підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 25 289, 17 грн.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача за договором оренди 5 257, 37 грн інфляційних втрат за загальний період з лютого 2023 по жовтень 2024 року.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов?язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об?єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 5 257, 37 грн інфляційних втрат за загальний період з лютого 2023 по жовтень 2024 року за договором оренди, суд зазначає, що він є арифметично невірним, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:
Місяць, рікСума боргу (грн)Період нарахуванняОплатаІнфляційні втрати (грн)
Січень 202339 740, 15лютий 2023 - березень 202339 740, 15 (04.04.2023)878, 46
Січень 202438 897, 04лютий 202430 000, 00 (04.03.2024)116, 69
8 897, 04березень 2024 - червень 20248 897, 04 (20.06.2024)314, 41
Лютий 202439 052, 63березень 2024 - червень 202439 052, 63 (26.06.2024)1 380, 09
Березень 202439 169, 79квітень 2024 - вересень 2024-2 033, 50
Квітень 202439 365, 63травень 2024 - жовтень 2024-2 704, 89
Всього:7 428, 04
Отже, за розрахунком суду, сума інфляційних втрат за договором оренди за загальний період з лютого 2023 по жовтень 2024 року складає 7 428, 04 грн, а тому вимога позивача, про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою, проте невірною та враховуючи положення ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 257, 37 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача:
- за договором оренди № 05/19 від 07.11.2019: 160 742, 03 грн основного боргу, 25 289, 17 грн пені, 5 257, 37 грн інфляційних втрат;
- за договором про відшкодування витрат № 1/05/19 від 07.11.2019: 215 467, 91 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 20 501, 27 грн відшкодування податку на землю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також враховуючи, що судом закривається провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 103 542, 72 грн за договором оренди, 78 962, 09 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 14 561, 41 грн відшкодування земельного податку за договором про відшкодування витрат, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині позивач має право на повернення судового збору в розмірі 2 955, 99 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», у разі закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, сплачений за подання даного позову судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
Суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Закрити провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче товариство «Дніпро-МТО» суми основного боргу в розмірі 103 542, 72 грн за договором оренди, 78 962, 09 грн відшкодування комунальних витрат балансоутримувача та 14 561, 41 грн відшкодування земельного податку.
2. У іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче товариство «Дніпро-МТО» (02094, місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 22, ідентифікаційний код 19133152) на користь Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова Національної академії наук України (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 15, ідентифікаційний код 05516949) 160 742 (сто шістдесят тисяч сімсот сорок дві) грн 03 коп. основного боргу, 25 289 (двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн 17 коп. пені, 5 257 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 37 коп. інфляційних втрат за договором оренди, 215 467 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн 91 коп. відшкодування комунальних витрат балансоутримувача, 20 501 (двадцять тисяч п'ятсот одну) грн 27 коп. відшкодування податку на землю та 6 408 (шість тисяч чотириста вісім) грн 87 коп. судового збору.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань