вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
21 лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/719/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ - 21560766, місцезнаходження - 01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18 в особі Закарпатської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 25438186, місцезнаходження - 88000,Закарпатська область,місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок 4,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Камрадон", код ЄДРПОУ - 41695194, місцезнаходження - 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 56/66 літера Б,
про стягнення неустойки за неповернення нерухомого майна після припинення договору оренди,
за участі представників сторін:
від позивача - Романяк Н.Б. (адвоката, згідно довіреності № 10291 від 15.01.2025), в режимі ВКЗ,
від відповідача - Ляпіна Р.В. (у порядку самопредставництва), в режимі ВКЗ,
Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Закарпатської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач, акціонерне товариство) через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 16.08.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камрадон" (далі - відповідач, ТОВ «Камрадон») неустойки згідно положень частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з 16.12.2022 по 15.03.2023 у розмірі 324231,48 грн за неповернення нерухомого майна, розташованого за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, на третьому поверсі чотирьох-поверхового будинку №4, загальною площею 513,7 кв.м, після припинення договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024.
Описова частина рішення
Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено судом строки та порядок подачі суду заяв по суті справи. Згідно ухвали суду від 20.08.2024 призначено судове засідання у справі на 18.09.2024. Встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи та відповідачу встановлений строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - протягом 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
04.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 03.09.2024 (зареєстрований за вх. № 02.3.1-02/6808/24). Одночасно у відзиві відповідачем наведено заяву з проханням розглянути справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ухвалою суду від 13.09.2024 заяву відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, наведену у відзиві на позовну заяву від 03.09.2024 - залишено без розгляду, з тих підстав що відповідач подав заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з порушенням встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі 5 - денного строку.
10.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача - адвоката Романяк Н.Б. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від 10.09.2024 (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/6992/24).
Згідно з ухвалою суду від 17.09.2024 повернуто без розгляду позивачу та його представнику відповідь на відзив на позовну заяву з тих підстав, що у порушення вимог статті 166 ГПК України суду не надані докази надіслання цієї заяви по суті справи відповідачу.
Ухвалами суду від 11.09.2024 та від 13.09.2024 задоволені заяви відповідно представника відповідача - Ляпіна Р.В. і представника позивача - адвоката Романяк Н.Б. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно з ухвалою від 17.09.2024 суд постановив здійснити за власною ініціативою перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. Підготовче засідання у справі призначено на 18.09.2024.
Згідно з ухвалою від 18.09.2024 задоволено клопотання про відкладення підготовчого засідання, заявлене представником позивача, та відкладено підготовче засідання на 09.10.2024.
Ухвалою суду від 26.09.2024 заяву представника позивача від 23.09.2024 про поновлення строку подачі відповіді на відзив - задоволено, поновлено такий строк, долучено відповідь на відзив згідно заяви від 23.09.2024 до матеріалів справи.
Згідно з ухвалою суду від 09.10.2024 задоволено клопотання про відкладення підготовчого засідання, заявлене ТОВ "Камрадон", та відкладено засідання на 21.10.2024.
14.10.2024 через "Електронний суд" надійшло заперечення на відповідь на відзив від 13.10.2024, подане ТОВ "Камрадон" (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/7946/24), до якого долучені докази його направлення позивачу. У цьому ж запереченні відповідач заявив клопотання про витребування у позивача пояснення та/або докази направлення неодноразових вимог до відповідача звільнити приміщення після 16.12.2022, доказів відмови відповідача звільнити приміщення та використання приміщення після 16.12.2022.
14.10.2024 через "Електронний суд" надійшла заява ТОВ "Камрадон" про поновлення строку на подання заперечення (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/7945/24).
Ухвалою суду від 17.10.2024 задоволено заяву ТОВ "Камрадон" від 13.10.2024 про поновлення строку на подання заперечення на відповідь на відзив, поновлено відповідачу такий строк, долучено заперечення відповідача від 13.10.2024 до матеріалів справи.
15.10.2024 через "Електронний суд" надійшла заява представника позивача (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/8022/24), у якій - після ознайомлення із запереченнями відповідача від 13.10.2024 - представник позивача надає додаткові пояснення по суті справи. До заяви представником позивача долучені копії скріншоту електронного листування між позивачем та відповідачем від 13.12.2022 щодо попередження про припинення договору оренди приміщення та листа ТОВ "Камрадон" на адресу Закарпатської філії АТ "Укртелеком" від 31.10.2022 №22/14.
Ухвалою суду від 17.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, наведеному у запереченні на відповідь на відзив, про витребування у позивача пояснення та/або доказів направлення неодноразових вимог до відповідача звільнити приміщення після 16.12.2022, доказів відмови відповідача звільнити приміщення та використання приміщення після 16.12.2022.
Ухвалою суду від 21.10.2024 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2024.
20.11.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, під час якого почав заслуховувати вступне слово представника позивача - адвоката Романяк Н.Б. На цій стадії судового розгляду судом було встановлено, що через "Електронний суд" позивачем до позовної заяви не було долучено повний текст договору оренди від 13.06.2022, оскільки відсутні деякі сторінки договору оренди. Щодо цього під час судового розгляду представник позивача повідомила, що при подачі позову через систему «Електронний суд» помилково до позовної заяви не було долучено повний текст договору оренди майна, хоча такий договір є у відповідача, та одночасно адвокат Романяк Н.Б. повідомила про свій намір додатково подати суду повний текст договору для долучення до матеріалів справи.
А тому, оскільки представник позивача у вступному слові позовні вимоги обґрунтовувала з посиланням на умови договору оренди нерухомого майна від 13.06.2022, а повний текст договору до позовної заяви не долучений; оскільки відсутність повного тексту договору перешкоджало встановленню усіх обставин справи, у тому числі під час заслуховування вступного слова, врахувавши думку представників сторін про можливість оголошення перери, з метою продовження заслуховування вступного слова представника позивача з посиланням на усі умови договору оренди, суд згідно ухвали від 20.11.2024, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні до 18.12.2024.
26.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/9195/24), в якому зазначається, що у зв'язку з некоректною роботою «Електронного суду» до позовної заяви був долучений не повний текст договору оренди майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022. З цих підстав представник позивача просила суд визнати причину долучення не повного тексту договору поважною, долучити до матеріалів справи договір оренди від 13.06.2022, оскільки умови цього договору є предметом доказування позиції позивача щодо стягнення неустойки.
Згідно з ухвалою від 27.11.2024 суд задовольнив клопотання від 26.11.2024 представника позивача про поновлення строку на подачу доказів, долучивши до матеріалів справи як доказ повний текст договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022 (з додатками), укладений АТ "Укртелеком" з ТОВ "Камрадон".
18.12.2024 суд продовжив розгляд справи по суті та у ході судового розгляду продовжив заслуховування вступного слова представника позивача, заслухав вступне слово представника відповідача, та оголосив перерву у судовому засіданні до 27.01.2025.
27.01.2025 суд продовжив розгляд справи по суті та у ході судового розгляду у порядку статті 210 ГПК України дослідив письмові та електронні докази у справі, пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, та, враховуючи необхідність підготовки учасникам справи до судових дебатів з урахуванням досліджених судом доказів, суд ухвалив про оголошення перерви у судовому засіданні до 17.02.2025.
Ухвали суду від 20.08.2024, 11.09.2024, 11.09.2024, 13.09.2024, 13.09.2024, 17.09.2024, 18.09.2024, 26.09.2024, 09.10.2024, 17.10.2024, 21.10.2024, 27.11.2024, 18.12.2024, 27.01.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з частиною п'ятою статті 6 ГПК України були доставлені до Електронних кабінетів позивача, його представника і відповідача.
Отже, учасники справи у належний спосіб повідомлялися судом про призначені судові засідання та постановлені судом ухвали під час підготовчого розгляду та розгляду справи по суті.
17.02.2025 суд, з'ясувавши, що представниками сторін під час розгляду справи по суті повідомлені усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повідомив про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами (про що зазначено у протоколі судового засідання), після чого перейшов до судових дебатів, у ході яких заслухав виступи з промовами (заключними словами) представників позивача та відповідача. Після судових дебатів відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення - 15 година 21.02.2025.
Згідно з частиною першою статті 240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини п'ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
На підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд прийняв рішення, вступна та резолютивна частини якого були оголошені 21.02.2025 в повідомлений судом 17.02.2025 у судовому засіданні час. Після цього повне рішення суду негайно було направлено в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з частиною п'ятою статті 6 ГПК України до Електронних кабінетів позивача, його представника і відповідача.
Стислий виклад позицій учасників процесу
Суть спору за позицією позивача
В обгрунтування позовних вимог АТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" у позовній заяві від 16.08.2024 (т.1 а.с. 1 - 3) зазначило, що через неналежне виконання відповідачем як орендарем умов договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022 (далі - договір) у частині повної та своєчасної сплати орендної плати, а також відшкодування вартості послуг із утримання орендованого майна, керуючись приписами статтями 611 та 615 ЦК України та в порядку, передбаченому підпунктом 12.6.4 пункту 12.6. договору, акціонерне товариство 01.12.2022 повідомило ТОВ «Камрадон» згідно з листом-претензією №413-Вих-UG-21E000-2022 від 30.11.2022 про дострокове розірвання договору 16.12.2022. В означеному листі позивач також повідомив відповідача про необхідність звільнення та повернення до 16.12.2022 об'єкту оренди у визначеному договором порядку.
Незважаючи на повідомлення відповідача у належний спосіб про припинення з 16.12.2022 дії договору, об'єкт оренди - нерухоме майно загальною площею 513,7 кв.м, розташоване за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, на третьому поверсі чотирьох-поверхового будинку №4 (далі - приміщення, нерухоме майно) було повернуто позивачу лише 16.03.2023, про що свідчить лист ТОВ «Камрадон» від 16.03.2023 №23/08, у якому відповідач у відповідь на звернення позивача від 30.11.2024р. щодо дострокового припинення дії договору та повернення майна, лише 16.03.2023 повідомив про готовність звільнити приміщення.
Невиконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, а також відшкодування вартості послуг із утримання орендованого майна, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 188770,51 грн за період з 24.06.2022 по 15.03.2023 стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача означеної суми заборгованості. 06 червня 2024 року Господарським судом Закарпатської області було постановлено рішення у справі №907/941/23, згідно з яким позов АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» до ТОВ «Камрадон» про стягнення 188770,51 грн заборгованості зі сплати орендної плати задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Камрадон» на користь позивача 26395,81 грн заборгованості зі сплати орендної плати, яка виникла по сплаті орендної плати та відшкодуванні вартості послуг на утримання орендованого майна за період із 24.06.2022 до 15.12.2022 (з урахуванням здійснених відповідачем у цей період часткових проплат).
Позивач стверджує, що у рішенні від 06.06.2024 в справі №907/941/23, суд з посиланням на положення частини 2 статті 785 ЦК України зазначив, що після 15.12.2022 використання відповідачем об'єкта оренди вважається неправомірним, а відтак, підстави для стягнення орендної плати (яка нараховується за правомірне, в межах строку дії укладеного між сторонами договору, користування майном) відсутні.
Оскільки у рішенні від 06.06.2024 в справі №907/941/23 судом зазначено, що позивач не позбавлений права звернутися в суд з вимогою до відповідача про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення; стверджуючи, що дане рішення суду є преюдиційним, а відтак обставини, що ним встановлені, не підлягають окремому доказуванню у цій справі, з посиланням на положення частини 2 статті 785 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача нараховану ним неустойку за неповернення майна в розмірі подвійної орендної плати за період з 15.12.2022 по 15.03.2023 у розмірі 324231,48 грн.
У той же час, у додатку до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості ТОВ «Камрадон» у загальному розмірі 324231,48 грн за користування нерухомим майном за період з 16.12.2022 по 15.03.2023 (після закінчення дії договору).
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву від 03.09.2024 (т.1 а.с.50 - 52) відповідач зазначив, що згідно договору від 13.06.2022 нерухоме майно ним було орендовано у позивача з метою організації філії (або повної релокації) відповідача, основним напрямком діяльності якого є постачання офісного приладдя державним та комерційним підприємствам та установам.
На час укладення договору та після його укладення, через військову агресію росії відповідач стикнувся з негативними обставинами, пов'язаними з воєнним станом, і які виразилися у вимушеному призупиненні діяльності, відтоку персоналу, порушення логістичних процедур та систематичної затримки та/або повної відсутності платежів за поставлену продукцію. Такі обставини призвели до відкладення планів по організації філії ТОВ «Камрадон» в місті Ужгород в орендованому згідно договору приміщенні, та відповідач фактично і не приступав до експлуатації орендованого приміщення; жодного разу співробітники (представники) відповідача не з'являлися там і жодне майно відповідачем не завозилось. Наявні ресурси підприємства скеровувались на збереження поточної дієздатності, платежі за оренду зазначеного приміщення здійснювались із затримками, через що виникла заборгованість за договором оренди.
На підтвердження незадовільного фінансового стану ТОВ «Камардон» у 2023 році до відзиву на позовну заяву відповідач долучив подану 28.02.2024 в органи державної статистики в електронній формі фінансову звітність малого підприємства ТОМ «Камрадон» за 2023 рік.
Відповідач стверджує, що листом №413-Вих-UG-21Е000-2022 від 30.11.22 позивач повідомив про дострокове розірвання договору з вимогою звільнити приміщення у строк до 16 грудня 2022 року та сплатити заборгованість, яка, за розрахунками позивача, складала на той момент 251176,27 грн. На виконання вимог позивача у період з 30.11.22 до 15.12.22 відповідачем була сплачена частина заборгованості у розмірі 89015,35 грн. У той же час, через фізичну відсутність будь-кого з представників відповідача в місті Ужгород, здійснити формальне повернення майна орендодавцю (позивачу у справі) шляхом передачі підписаного акту було неможливо. Така можливість з'явилася лише 16.03.2023, коли представник відповідача, за місцезнаходженням об'єкту оренди, передав представникам позивача підписаний акт прийому-передачі приміщення, датований 16.12.2022. За вказаний період відповідач додатково здійснив оплати в рахунок погашення заборгованості по орендній платі, яка виникла станом на 30.11.22, на загальну суму 108121,66 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголошує, що товариство з 16.12.2022 по 16.03.2023 фактично не користувалося об'єктом оренди, саме приміщення ніколи не було зайняте представниками чи майном відповідача або третіх осіб (з дозволу чи відома відповідача); доступ до приміщення здійснювався не з використанням ключів, а за допомогою кодового замку, комбінація якого була відома позивачу. Щодо цього відповідач звертає увагу на відсутність доказів, які би вказували про користування ним нерухомим майном після 15.12.2022 чи перешкоджання відповідачем позивачу у використанні майна у спірний період.
Отже, представники позивача завжди мали фактичну, а після розірвання договору 16.12.22 і юридичну, можливість безпосереднього доступу в приміщення. Відповідач жодним чином не використовував майно позивача, не утримував його, не знаходився в ньому, не міг перешкодити та не перешкоджав позивачеві вільно володіти та користуватися майном.
Після 15.12.2022 позивач з невідомих підстав продовжував виставляти відповідачу рахунки на оплату орендної плати та відшкодування вартості послуг з утримання орендованого майна та загалом, за період з 16.12.22 до 16.03.23 позивачем було надано 4 рахунки (копії яких долучені до відзиву) на загальну суму 188662,62 грн.
Відповідач звертає увагу, що 19.09.2023 АТ «Укртелеком» зверталося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ТОВ «Камрадон» суми заборгованості за договором оренди у розмірі 188770,51 грн, яка - згідно доданого АТ «Укртелеком» до матеріалів справи розрахунку суми заборгованості - виникла за період з червня 2022 року по березень 2023 року включно. Після набрання законної сили рішення суду від 06.06.2024 в справі №907/941/23 про стягнення з ТОВ «Камрадон» на користь позивача 26395,81 грн заборгованості зі сплати орендної плати, яка виникла за період із 24.06.2022 до 15.12.2022, дана сума боргу була вчасно сплачена відповідачем відповідно до наданих позивачем банківських реквізитів.
Отже, зазначаючи про означені вище рахунки на оплату орендної плати та відшкодування вартості послуг з утримання орендованого майна, які позивач надсилав відповідачу за період з 16.12.2022 до 16.03.2023; про звернення у 2023 році АТ «Укртелеком» до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором оренди за період від червня 2022 року по березень 2023 року включно, з цього приводу ТОВ «Камрадон» одночасно повідомляє про суперечливу поведінку позивача при подачі позову в цій справі, згідно з якою - за таких же обставин справи - позивач вважає тепер наявними підстави для стягнення з відповідача не орендної плати, а неустойки через неповернення відповідачем об'єкту оренди у порушення пункту 2.4 договору після 16.12.2022. На думку відповідача, подібна суперечливість правових позицій позивача може свідчити про намагання вирішити бухгалтерські та управлінські помилки, вчинені після розірвання договору, непорозуміння поміж різних служб великої організації, шляхом перекладання відповідальності на відповідача.
Окремо відповідач стверджує, що, подавши таку позовну заяву до нього про стягнення неустойки, позивач фактично стверджує про заподіяння йому матеріальної шкоди. Але відповідач зазначає про відсутність доказів заподіяння позивачу збитків. Навпаки, відповідач звертає увагу на положення пункту 2.5 договору, згідно з яким у випадку не передачі орендарем орендодавцю орендованого майна в день закінчення строку дії цього договору або дострокового припинення дії цього договору, орендодавець має право звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в ньому. З посиланням на такі умови договору, відповідач наголошує на відсутності заподіяної шкоди позивачу та безпідставність позовних вимог про стягнення з ТОВ «Камрадон» неустойки, так як після розірвання з 16.12.2022 договору оренди, позивач мав право самостійно звільнити орендоване майно від майна орендаря, що знаходиться в ньому. Оскільки позивач цього не зробив, то наведене підтверджує доводи ТОВ «Камрадон» про те, що в приміщенні не було майна відповідача.
Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи
У відповіді на відзив від 23.09.2024 (т.1 а.с. 130 - 132) АТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" зазначило, що у листі-претензії №413-Вих-UG-21E000-2022 від 30.11.2022, із посиланням на умови підпункту 12.6.4 пункту 12.6. договору позивач повідомив відповідача про прийняття ним, як орендодавцем, рішення щодо одностороннього дострокового припинення договору з 16.12.2022, у зв'язку з чим висловив відповідачу вимогу звільнити і повернути до означеної дати об'єкт оренди у визначеному договором порядку.
Відповідь на звернення від 30.11.2022 позивач отримав лише 16.03.2023 згідно з листом за №23/08, в якому відповідач, підтвердивши те, що був поінформований про рішення Закарпатської філії АТ «Укртелеком» про дострокове припинення договору, зазначив про не вчинення жодних дій для повернення об'єкту оренди.
Отже, невиконання наймачем (відповідачем у справі) передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві (позивачу в справі) речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у АТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" право на застосування до ТОВ «Камрадон» відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З приводу доводів відповідача про право позивача звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в приміщенні (що передбачено пунктом 2.5 договору), АТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" стверджує, що відповідно до умов договору орендодавець зобов'язаний не втручатися в господарську діяльність орендаря, і відповідно орендар має право самостійно визначати порядок користування орендованим майном в межах та на умовах визначених договором та законодавством. А тому твердження відповідача про те, що приміщення ніколи не було зайняте його представниками є голослівним і надуманим.
Умовами договору (підпунктом 5.3.18 пункту 5.3 договору) чітко передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцю орендоване майно у разі припинення дії договору чи дострокового його розірвання.
На вимогу орендодавця орендар тривалий час не вчинив ніяких дій по формуванню акту приймання-передавання, направлення його орендареві.
З посиланням на положення статті 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 11, 13, 14, 509, 526, 530, 611, 785 ЦК України, рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 в справі №907/941/23 позивач зазначає, що, оскільки майно, передане за договором оренди, не було вчасно повернуте відповідачем (орендарем) позивачу (орендодавцю), а тому на підставі частини 2 статті 785 ЦК України ТОВ «Камрадон» нараховано неустойку за неповернення майна в розмірі подвійної орендної плати за період з 16.12.2022 по 15.03.2023, яка склала 324231,48 грн.
У запереченні на відповідь на відзив від 13.10.2024 (т.1 а.с.160-162) на спростування доводів позивача про порушення ТОВ «Камрадон» свого обов'язку з повернення балансоутримувачу майна після закінчення строку дії договору оренди, відповідач повторно звертає увагу суду, що він не приступав до фактичної експлуатації орендованого приміщення з моменту укладання договору оренди та до його розірвання; в даному приміщенні ніколи не знаходились співробітники, представники або майно відповідача, а доступ в приміщення здійснювався за допомогою кодового замка, встановленого орендодавцем, а отже жодні фізичні ключи від приміщення (чи інший пристрій, який унеможливлював би доступ орендодавцю до приміщення) не передавалися орендарю, про що свідчить акт приймання-передачі майна від 24.06.22, доданий позивачем в якості доказу до позовної заяви.
Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, відповідач зазначає, що лише складання акту повернення було і залишалося єдиною дією, яку відповідач міг здійснити у відповідь на рішення позивача про розірвання договору оренди.
Відповідач наголошує, що жодні його дії не порушували і не могли порушити права позивача на вільне розпорядження майном, тобто на можливість власника майна визначати його юридичну і фактичну долю.
Відповідач не погоджується з доводами позивача про його необгрунтовані у відзиві на позовну заяву про те, що приміщення ніколи не було зайняте представниками орендаря, оскільки з цього приводу акціонерне товариство не надало доказів зворотного (тобто позивач не надав доказів зайняття об'єкта оренди майном чи співробітниками ТОВ «Камрадон»).
ТОВ «Камрадон» стверджує, що акт повернення у двох примірниках, був підписаний 16.03.2023 з боку відповідача та датований днем розірвання договору (16.12.22), після чого був переданий представникам позивача за місцезнаходженням об'єкту оренди, однак позивач не повернув відповідачу його примірник акту зі своїм підписом.
Щодо аргументів позивача, що лише отримавши листа ТОВ «Камрадон» акціонерне товариство дізналося про те, що відповідач погодився вважати договір розірваним з 16 грудня 2022року, то з цього приводу відповідач зазначає, що у тексті свого листа за №413-Вих-UG-21E000-2022 від 30.11.2022 про дострокове розірвання договору, позивач не очікував погодження чи непогодження відповідача з розірванням договору, а єдиною вимогою позивача, згідно цього листа, було звільнення та повернення нерухомого майна. Оскільки відповідач і не приступав до фактичної експлуатації орендованого приміщення з моменту укладання договору оренди і в даному приміщенні ніколи не знаходились представники або майно відповідача, тому і звільняти таке приміщення та повертати його позивачу підстав не було. Більше цього, навіть при незгоді відповідача з розірванням договору оренди та умовному перешкоджанні позивачеві в його намаганні повернути майно, згідно умов пункту 2.5. договору, орендодавець мав право звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в ньому.
Однак, жодних доказів спроб позивача «виселити» орендаря та/або перешкоджання цим спробам з боку відповідача, позивачем надано не було.
Таким чином, відповідач вважає що не порушував права позивача на вільне розпорядження його майном, вважає що обґрунтування позивачем своїх позовних вимог власне порушенням цих прав є безпідставним, а тому простить суд відмовити позивачу в його позовних вимогах.
ТОВ «Камрадон» зазначає про невірне тлумачення позивачем рішення суду від 06.06.2024 в справі №907/941/23 та зазначає, що рішення не містить жодних тверджень, які прямо чи побічно вказували би на факт використання ним майна після 16 грудня 2022 року.
У запереченні на відповідь на відзив, відповідач повторно звертає увагу на суперечливу поведінку позивача, який згідно позовної заяви від 16.08.2024 просить суд стягнути з відповідача неустойку, у той же час, у періоди з 16.12.2022 до 16.03.2023 направляв позивачу рахунки на оплату орендної плати та відшкодування вартості послуг з утримання орендованого майна, а також звертався у 2023 році в суд про стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі за означений період.
У додаткових поясненнях позивача від 15.10.2024, поданих після ознайомлення із запереченнями відповідача від 13.10.2024 (т. 1 а.с. 166 - 171) з посиланням на положення статей 626, 627 та 628, 629 ЦК України позивач зазначив про дійсність та обов'язковість для виконання сторонами умов договору оренди, добровільність волі сторін при його укладенні. Позивач зазначає, що такий договір не визнавався недійсним, нікчемним, чи удаваним, а відповідно, всі умови, передбачені в цьому договорі, у тому числі щодо повернення майна (зокрема підпункт 5.3.18 пункту 5.3, згідно з яким передбачений обов'язок повернути орендодавцю орендоване майно у разі припинення дії договору чи дострокового його розірвання) - підлягають виконанню.
На спростування доводів відповідача про невикористання ним об'єкту оренди, що, на думку ТОВ «Камрадон», свідчить про необгрунтованість позовних вимог, із посиланням на умови договору та положення законодавства, згідно з якими орендодавець зобов'язаний не втручатися в господарську діяльність орендаря, а орендар має право самостійно визначати порядок користування орендованим майном, позивач долучив до матеріалів справи копію листа ТОВ «Камрадон» №22/14 від 31.10.2022 на адресу директора Закарпатської філії АТ «Укртелеком», в якому відповідач, пояснюючи причини виникнення боргу по орендній платі, зазначає, що товариство не планує відмовлятися від реалізації плану, частиною якого і є оренда приміщення щодо відкриття власного філіалу в західному регіоні та надання вільних приміщень в суборенду. Щодо цього позивач звертає увагу, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Щодо складання сторонами акту повернення майна, то у поясненні позивач зазначив, що разом з листом-претензією №413-Вих-UG-21E000-2022 від 30.11.2022 відповідачу було надіслано поштовим зв'язком підписаний орендодавцем (позивачем) акт прийому-передачі майна. Позивач стверджує про не повернення йому позивачем жодним із можливих способів акту приймання-передачі нерухомого майна щодо повернення приміщення.
У додаток до пояснення позивачем долучено копію скріншоту електронного листування між позивачем та відповідачем за 13.12.2022, згідно з яким позивачем на електронну адресу ТОВ «Камрадон» був направлений електронний лист про припинення договору оренди та забезпечення присутності відповідача 16.12.2022 для підписання документів про повернення об'єкту оренди.
Позивач стверджує, що фактичне повернення ключів від приміщення відбулось 16.03.2023 з особистою участю керівника орендаря. Ключі були передані представникам орендодавця. Але підписаний акт про передачу майна - відсутній і по день розгляду справи.
Рішення суду від 06.06.2024 у справі №907/941/23 набрало законної сили, є преюдиційним, відтак обставини щодо початку відліку часу неправомірного користування майном (з 16.12.2022) ним встановлені, і не підлягають окремому доказуванню у цій справі.
Отже, майно, передане за договором оренди, не було вчасно повернуте на підставі частини 2 статті 785 ЦК України відповідачу, з моменту, коли було отримано лист-згоду на розірвання договору оренди. А тому позивачем правомірно нараховано неустойку за неповернення майна в розмірі подвійної орендної плати за період з 16.12.2022 по 15.03.2023, яка склала 324231,48 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
13.06.2022 між Акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавцем, позивачем у справі) та ТОВ «Камрадон» (орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 (т.1 а.с.208 - 214), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно (надалі - орендоване майно): нерухоме майно, розташоване за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, на третьому поверсі чотирьох поверхового будинку №4, загальною площею 513,7 кв.м, для використання у якості офісно-адміністративних та складських приміщень, а також у якості приміщень для виробництва та комплектування наборів споживчих товарів. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку №1 до Договору (підпункт 1.1.1. пункту 1.1 договору).
За змістом підпункту 1.1.3 пункту 1.1. договору, коефіцієнт використання загальних площ, що застосовується при визначенні розміру орендної плати, становить 5%.
Передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов'язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 2.4 договору орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).
Згідно з пунктом 2.5 договору - у випадку непередачі орендарем орендодавцю орендованого майна в день закінчення строку дії цього Договору або дострокового припинення дії цього Договору, або відмови орендаря підписати акт приймання-передачі про повернення орендованого майна з оренди, орендодавець має право звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в ньому.
Згідно із пунктом 3.1 договору, за користування орендованим майном орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:
- плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 83,32 грн за 1 кв.м. за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 53 931,37 грн за 513,7 кв.м. за місяць (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 договору);
- плати за надання орендодавцем послуги з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку №2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором) (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 договору).
Деталізація послуг з утримання орендованого майна наведена у додатку №2 до договору (пункт 3.3 договору).
За умовами пункту 3.6 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 3.7 договору, орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку:
- орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця (підпункт 3.7.1 пункту 3.7 договору);
- плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (підпункт 3.7.2 пункту 3.7 договору).
Пунктом 3.8 договору визначено, що орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається орендодавцем орендарю на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі неотримання орендарем рахунку-акту від орендодавця, орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).
Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 договору орендодавець має право безперешкодного доступу до орендованого майна для його огляду та проведення робіт на розсуд орендодавця у присутності представників орендаря та за попередньою домовленістю з орендарем. Крім того, протягом останнього місяця строку дії договору орендодавець має право доступу до орендованого майна для здійснення його показу майбутнім потенційним орендарям.
Підпункт 5.3.18 пункту 5.3 договору передбачає, що у разі припинення дії чи дострокового розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому , ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно з пунктом 6.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України.
За змістом пункту 6.6 договору, у разі прострочення повернення орендарем майна після закінчення строку дії договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за увесь період прострочення.
Пунктом 12.1 договору визначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 12.05.2025 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до підпункту 12.6.4 пункту 12.6. договору, він може бути достроково розірваний орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору у разі, зокрема, порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі.
Згідно із пунктом 13.1 договору, передбачені ним права і обов'язки АТ «Укртелеком», у тому числі проведення розрахунків, виконуються Закарпатською філією АТ «Укртелеком».
Відповідно до пункту 13.2 договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.
Наприкінці договору наявні реквізити, підписи та відтиски печаток орендодавця (позивача), орендаря (відповідача), зокрема: у реквізитах ТОВ «Камрадон» його зазначена електронна адреса - kamradon@ukr.net.
Додатком №1 до договору є підписана та скріплена печатками сторін план-схема орендованого майна (т.1 а.с. 213).
В додатку №2 до договору, який підписаний та скріплений печатками сторін, зазначено розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна у виді: послуг з вивозу сміття, які за один місяць підлягають до відшкодування орендарем, в сумі 129,46 грн із ПДВ, та зазначено, що послуги з енергозабезпечення та послуги з водопостачання та водовідведення за один місяць визначаються відповідно до показників лічильника (т.1 а.с.213).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі майна від 24.06.2022 (т.1 а.с.26, т.1 а.с.215), орендодавцем передано, а орендарем прийнято в користування відповідно до умов договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022 нерухоме майно, розташоване за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, на третьому поверсі чотирьох поверхового будинку №4, загальною площею 513,7 кв.м.
З листа ТОВ «Камрадон» від 31.10.2022 за №22/14 надісланого Закарпатській філії АТ «Укртелеком» та зареєстрованого по вхідній кореспонденції означеної філії за №375-2022-46-вх від 03.11.2022 (т.1 а.с.171) вбачається, що відповідач через порушення ним умов договору оренди щодо термінів оплати орендної плати і комунальних платежів звертався у жовтні 2022 року до позивача з поясненнями причин виникнення заборгованості по договору та з проханнями відтермінувати сплату орендних платежів.
У цьому листі від 31.10.2022 №22/14 відповідач повідомив позивача, що серед причин невиконання ним умов договору є, перш за все, форс-мажорні обставини, які спричинені воєнними діями. Відповідач зазначив, що основним напрямком його діяльності є постачання офісного приладдя державним та комерційним підприємствам та установам, зокрема зазначає про наявність у сторін діючого контракту на постачання канцтоварів, укладеного з АТ «Укртелеком». Відповідач повідомив позивачу, що він стикнувся з новими викликами: вимушений призупинити діяльність, має місце відтік персоналу, порушення логістичних процедур та, головне, систематична затримка або і повна відсутність платежів за поставлену продукцію, насамперед від державних замовників, доля яких у обороті ТОВ «Камрадон» становить 80%. Все це вимагає докладати додаткові, незаплановані зусилля та ресурси на збереження поточної дієздатності підприємства та відкладає реалізацію його планів по розвитку нових напрямків діяльності.
Поряд з цим, у листі від 31.10.2022 за №22/14 ТОВ «Камрадон» повідомило Закарпатську філію АТ «Укртелеком», що, незважаючи на такі обставини, воно не планує відмовлятися від реалізації плану, частиною якого і є оренда нерухомого майна згідно договору оренди - відкриття власного філіалу в Західному регіоні та надання вільних приміщень в суборенду та повідомляє, що задля фінансування цих планів товариство прийняло рішення про продаж деяких активів підприємства (незадіяного автотранспорту) та направлення виручених коштів на закриття заборгованості по оплаті орендної плати та ремонт приміщення.
Підсумовуючи наведене, у листі від 31.10.2022 за №22/14 ТОВ «Камрадон» просило Закарпатську філію АТ «Укртелеком» призупинити розірвання договору оренди та погодити реструктуризацію орендної плати в запропонований у листі спосіб шляхом відтермінування оплати на декілька місяців за договором оренди до кінця 2022 року та забезпечення ним своєчасної сплати орендної плати у 2023 році.
Згідно рекомендованого поштового відправлення №8800506905970 від 01.12.2022 позивачем було надіслано відповідачу лист-претензію №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 від 30.11.2022 про неналежне виконання останнім умов договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати і комунальних платежів, яким акціонерне товариство повідомило ТОВ «Камрадон» про наявність у нього станом на 01.12.2022 заборгованості за договором у розмірі 251176,27 грн (т.1 а.с.28, т.1 а.с.135). У листі Закарпатська філія АТ «Укртелеком» із посиланням на підпункт 12.6.4 пункту 12.6. договору повідомила ТОВ «Камрадон» про прийняте нею, як орендодавцем рішення щодо одностороннього дострокового припинення договору з 16.12.2022, у зв'язку з цим висловила відповідачу вимогу звільнити і повернути орендодавцю до 16.12.2022 об'єкт оренди у визначеному договором порядку.
Відповідно до скріншоту електронного листування між позивачем та відповідачем за 13.12.2022 (т.1а.с.170) вбачається, що з електронної пошти представника позивача Бережної Т.А. - Tberezhna@ukrtelecom.ua 13.12.2022 о 10 годині 59 хвилин на електронну пошту ТОВ «Камрадон» - kamradon@ukr.net був надісланий електронний лист із темою «Попередження щодо припинення договору оренди приміщення», у якому було зазначено таке: «Шановний Радіон Васильович! Листом №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 від 30.11.2022 Вас повідомлено про припинення оренди договору №21E000-107/22 від 13.06.2022. Просимо забезпечити присутність представників ТОВ «Камрадон» за місцем оренди 16.12.2022 для підписання відповідних документів та повідомити зручний для Вас час. Закарпатська філія АТ «Укртелеком».
З наведеного вбачається, що такий електронний лист надісланий з електронної пошти представника позивача 13.12.2022 о 10 годині 59 хвилин на електронну пошту ТОВ «Камрадон» - kamradon@ukr.net, яка зазначена у реквізитах ТОВ «Камрадон» наприкінці договору оренди від 13.06.2022.
У листі від 16.03.2023 №23/08 (т.1 а.с.29) ТОВ «Камрадон» повідомило Закарпатську філію АТ «Укртелеком», що офіційним листом від 30.11.2022 відповідач був повідомлений позивачем про одностороннє (дострокове) припинення договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022. У відповідь на це ТОВ «Камрадон» повідомило про готовність виконати дане рішення та звільнити приміщення площею 513,7 м.кв за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 4, яке є об'єктом за даним договором та підписати акт приймання-передачі датований 16.12.2022. У листі відповідач також зазначив, що залишок боргу, який за підрахунками ТОВ «Камрадон» становить 26395,37 грн, відповідач зобов'язується погастити у день складання листа, 16.03.2023.
На лист відповідача від 16.03.2023 №23/08 Закарпатська філія АТ «Укртелеком» згідно рекомендованого поштового відправлення №8800506960199 направила ТОВ «Камрадон» лист від 24.03.2025 (т.1 а.с. 30), у якому повідомила, що у зв'язку з припиненням договору оренди 16.03.2023 представниками ТОВ «Камрадон» (орендаря) та АТ «Укртелеком» (орендодавця) проведено огляд та приймання-передавання приміщень площею 513,7 м.кв за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 4 на третьому поверсі чотирьохповерхової будівлі. Жодних претензій до стану майна, в тому числі тріщин, які виникли під час користування вами майном, АТ «Укртелеком» немає.
У листі Закарпатська філія АТ «Укртелеком» повідомила, що з огляду на викладене, нарахування орендної плати не буде здійснюватися після 16.03.2023 та одночасно зазначила, що умовою відсутності нарахувань є документальне підтвердження факту приймання-передавання майна, тобто підписання належним чином акту приймання-передавання приміщень. Проект цього акту, підписаний зі сторони АТ «Укртелеком», повторно відправлено Вам листом №89-вих-ug-21Е000-2023 від 17.03.2023. А тому позивач просив терміново, до 01.04.2023 підписати проект і надіслати один примірник оформленого акту на адресу АТ «Укртелеком» та зазначив, що згідно з цим листом Закарпатська філія АТ «Укртелеком» вкотре звертає увагу, що згідно приписів законодавства та умов договору щодо оформлення акту приймання-передавання майна, майно вважається повернутим власнику в день підписання акту. Закарпатська філія АТ «Укртелеком» попередила ТОВ «Камрадон» про те, що у випадку непідписання акту повернення майна, позивач вправі звернутися до суду за захистом свого порушеного права як власника майна та стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за увесь період прострочення.
До відзиву на позовну заяву відповідач долучив отримані в період з грудня 2022 року по березень 2023 року від Закарпатської філії АТ «Укртелеком» рахунки-акти акти на оплату, які були адресовані ТОВ «Камрадон» (т.1 а.с.56-59), з яких вбачалося, що після 16.12.2022 позивач продовжував нараховувати відповідачу орендну плату по договору оренди №21Е000-107/22 від 13.06.2022 за оренду нерухомого майна (комерційної нерухомості) в розмірі, який зазначений у договорі оренди, а саме:
- згідно рахунку-акту №21-23ІЕР-63 від 31.01.2023 зазначено про нарахування орендної плати за оренду комерційної нерухомості за період з 16.12.2022 по 31.12.2022 та за січень 2023 року, послуг з вивозу сміття за вказані періоди на загальну суму з ПДВ 81963,20 грн;
- згідно рахунку-акту №21Е000-ОРІ-67 від 28.02.2023 зазначено про нарахування орендної плати за оренду комерційної нерухомості за період з 01.02.2023 по 28.02.2023, послуг з вивозу сміття за вказаний період на загальну суму з ПДВ 54060,83 грн;
- згідно рахунку-акту №21Е000-ОРІ-73 від 31.03.2023 зазначено про нарахування орендної плати за оренду комерційної нерухомості за період з 01.03.2023 по 15.03.2023, послуг з вивозу сміття за вказаний період на загальну суму з ПДВ 26350,66 грн.
В означених рахунках-актах на оплату №21-23ІЕР-63 від 31.01.2023, №21Е000-ОРІ-67 від 28.02.2023, №21Е000-ОРІ-73 від 31.03.2023, складених Закарпатською філією АТ «Укртелеком» про сплату ТОВ «Камрадон» коштів за оренду нерухомого майна та послуг з вивозу сміття по договору оренди №21Е000-107/22 від 13.06.2022 за період з 16.12.2022 по 15.03.2023 на загальну суму 162374,69 грн, одночасно зазначено про не нарахування коштів за послуги з енергозбереження, а також з водопостачання та водовідведення за вказаний період.
З рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі №907/941/23 (т.1 а.с. 31 - 38), яке сторонами не оскаржувалося і набрало законної сили, вбачається, що у листопаді 2023 року АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» звернулося в суд з позовною заявою до ТОВ «Камрадон» про стягнення 188770,51 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 24.06.2022 по 15.03.2023, яка виникла у відповідача за договором оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022, та враховуючи прийняте позивачем рішення про одностороннє (дострокове) розірвання договору через несплату ТОВ «Камрадон» орендної плати, про що відповідача було повідомлено позивачем згідно з листом-претензією від 30.11.2022.
За результатом розгляду справи №907/941/23 Господарський суд Закарпатської області згідно з рішенням від 06.06.2024 позов задовольнив частково, стягнувши з ТОВ «Камрадон» на користь АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» 26395,81 грн заборгованості за договором оренди зі сплати орендної плати за період з 24.06.2022 до 15.12.2022, та стягнувши 395,94 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
З мотивувальної частини рішення суду від 06.06.2024 вбачається, що судом на підставі досліджених доказів було встановлено, що 01.12.2022 позивачем було надіслано відповідачу лист-претензію №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 від 30.11.2022 про неналежне виконання останнім умов договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати і комунальних платежів. За змістом вказаної претензії, позивач, зокрема, повідомив відповідача про наявність у нього станом на 01.12.2022 заборгованості у розмірі 251176,27 грн, а також, із посиланням на підпункт 12.6.4 пункту 12.6 договору зазначив про прийняття ним, як орендодавцем, рішення щодо одностороннього дострокового припинення договору з 16.12.2022, у зв'язку з чим висловив відповідачу вимогу звільнити і повернути до означеної дати об'єкт оренди у визначеному договором порядку. У ході судового розгляду відповідачем не спростовано факту систематичного порушення ним строків сплати орендної плати та інших платежів за договором, а також наявності станом на 01.12.2022 заборгованості за договором більше ніж за 1 місяць, що є підставою для реалізації позивачем права на одностороннє розірвання Договору. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.
З урахуванням встановлених судом обставин справи та положень статті 188 ГК України, статті 651 ЦК України суд у справі №907/941/23 згідно рішення від 06.06.2024 виснував, що орендодавцем, було реалізовано визначене умовами підпункту 12.6.4 пункту 12.6 договору право на одностороннє його розірвання з 16.12.2022. Із огляду на вказану в листі-претензії №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 від 30.11.2022 дату одностороннього розірвання договору з ініціативи орендодавця (16.12.2022), суд також дійшов до висновку, що правомірне користування майном у відповідача закінчилося 15.12.2022, а тому, саме вказана дата є граничною для нарахування орендної плати, яка може бути стягнута на користь позивача.
Щодо заявленої АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» до стягнення з ТОВ «Камрадон» заборгованості, нарахованої після 15.12.2022, суд із посиланням на положення статей 631, 785 ЦК України, статтю 291 ГК України, правові позиції Верховного Суду щодо застосування приписів частини 2 статті 785 ЦК України зазначив, що зі спливом дії договору оренди (після припинення договору) використання відповідачем об'єкта оренди вважається неправомірним, а відтак, підстави для стягнення орендної плати (яка нараховується за правомірне, в межах строку дії укладеного між сторонами договору, користування майном) відсутні; водночас позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з вимогою про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
Враховуючи такі обставини справи, з посиланням на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі №907/941/23, яке, на думку позивача є преюдиційним, а тому не підлягають доказуванню підстави стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» звернулося у Господарський суд Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Камрадон» неустойки за неповернення майна впродовж періоду з 15.12.2022 по 15.03.2023 у розмірі 324231,48 грн.
У той же час, у додатку до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості ТОВ «Камрадон» (як вбачається розрахунок неустойки) за користування нерухомим майном за період з 16.12.2022 по 15.03.2023, який визначений позивачем у загальному розмірі 324231,48 грн.
У вступному слові представник позивача зазначила, що у позовній заяві та у інших заявах по суті справи помилково зазначено про стягнення неустойки за період з 15.12.2022, так як таку неустойку позивач просить стягнути з 16.12.2022 по 15.03.2023 згідно розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви, враховуючи, зокрема, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі №907/941/23 підтверджено доводи АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком», що правомірне користування майном у відповідача закінчилося 15.12.2022.
Правове обґрунтування і оцінка суду
При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Відповідно до частин першої та другої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що укладений 13.06.2022 між АТ «Укртелеком» і ТОВ ТОВ «Камрадон» договір оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Глави 30 Господарського кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Приписами частин 1 та 2 статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частинами 1, 6 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частина 1 статті 773 ЦК України передбачає, що наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частин першої та п'ятої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями частини другої статті 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Враховуючи такі положення цивільного законодавства, АТ «Укртелеком» і ТОВ «Камрадон» при укладенні договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 взаємно визначили право орендодавця (позивача у справі) достроково розірвати договір в односторонньому порядку за умови направлення орендарю (відповідачу в справі) письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору (підпункт 12.6.4 пункту 12.6. договору). Також сторони у договорі оренди взаємно визначили, що у разі дострокового розірвання договору орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому , ніж на час передачі його в оренду, що має бути здійснено не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору) та у разі прострочення повернення орендарем майна після закінчення строку дії договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за увесь період прострочення (пункти 2.4, 6.6, підпункт 5.3.18 пункту 5.3 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, орендодавцем (позивачем) було реалізовано визначене умовами підпункту 12.6.4 пункту 12.6 договору право на одностороннє його розірвання з 16.12.2022, враховуючи наявність у відповідача заборгованості за договором станом на 01.12.2022 у розмірі 251176,27 грн і про таке своє рішення про дострокове розірвання договору Закарпатська філія АТ «Укртелеком» повідомила ТОВ «Камрадон» згідно листа-претензії №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 від 30.11.2022, який був направлений відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №8800506905970 від 01.12.2022.
У листі від 30.11.2022 за №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 позивач одночасно звернувся з вимогою до відповідача звільнити і повернути орендодавцю до 16.12.2022 об'єкт оренди у визначеному договором порядку.
Таке ж повідомлення про дострокове припинення договору оренди з 16.12.2022 та необхідність відповідачу забезпечити присутність представників ТОВ «Камрадон» за місцем оренди 16.12.2022 для підписання відповідних документів по передачі майна було наведено позивачем у надісланому 13.12.2022 о 10 годині 59 хвилин електронному листі із темою «Попередження щодо припинення договору оренди приміщення» на електронну пошту ТОВ «Камрадон» - kamradon@ukr.net, яка зазначена у реквізитах ТОВ «Камрадон» наприкінці договору оренди від 13.06.2022.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зауважив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
При цьому, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, що є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).
У постанові від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.
У вступному слові представник відповідача підтвердив отримання поштою у термін до 16.12.2022 листа Закарпатської філії АТ «Укртелеком» від 30.11.2022 за №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 з вимогою повернення орендодавцю до 16.12.2022 об'єкту оренди у визначеному договором порядку та зазначив, що у телефонній розмові менеджер позивача Бережна до 16.12.2022 додатково повідомляла йому про припинення з 16.12.2022 договору. У поданих у суд заявах по суті справи відповідач повідомив про його обізнаність до 16.12.2022 про рішення позивача, викладене у листі від 30.11.2022 за №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 про дострокове розірвання договору оренди. Під час дослідження 27.01.2025 у судовому засіданні письмових та електронних доказів представник відповідача підтвердив надходження 13.12.2022 на електронну пошту ТОВ «Камрадон» - kamradon@ukr.net електронного листа із темою «Попередження щодо припинення договору оренди приміщення» від позивача в особі його представника Бережної Т.А. з електронної пошти останньої - Tberezhna@ukrtelecom.ua, що підтверджено дослідженим судом скріншотом електронного листування між позивачем та відповідачем за 13.12.2022 про направлення 13.12.2022 о 10 годині 59 хвилин електронного листа з електронної пошти - Tberezhna@ukrtelecom.ua на електронну пошту - kamradon@ukr.net.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції, зазначаючи, що преюдиційність - у процесуальному праві обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
У постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала таке: «преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Щодо цього суд враховує, що, частково задовольняючи позовну заяву АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» до ТОВ «Камрадон» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором, Господарський суд Закарпатської області у рішенні від 06.06.2024 у справі №907/941/23 дійшов висновку про те, що орендодавцем було реалізовано визначене умовами підпункту 12.6.4 пункту 12.6 договору право на одностороннє його розірвання з 16.12.2022 шляхом направлення відповідачу листа-претензії №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 від 30.11.2022 про дату одностороннього розірвання договору з ініціативи орендодавця - 16.12.2022 та констатував, що правомірне користування майном у відповідача закінчилося 15.12.2022, а тому, саме вказана дата є граничною для нарахування орендної плати, яка може бути стягнута на користь позивача.
За таких обставин, саме такі факти - щодо правомірного дострокового розірвання позивачем в односторонньому порядку з 16.12.2022 договору оренди та припинення з 16.12.2022 правомірного користування майном відповідачем, які встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі №907/941/23, є преюдиційними у даній справі, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини, і такі факти не підлягають доказуванню.
У той же час, оскільки дострокове розірвання договору в односторонньому порядку не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору згідно підпункту 12.6.4 пункту 12.6 пов'язане з порушенням строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць одночасно передбачає доведення про таке рішення орендаря, а тому рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі №907/941/23 підтверджує встановлені судом у даній справі обставини про те, що відповідачу до 16.12.2022 було відомо про припинення з 16.12.2022 дії договору та відповідно і про необхідність передачі (повернення) відповідачу (орендодавцю) в цей день нерухомого майна.
Про такий обов'язок ТОВ «Камрадон» щодо повернення 16.12.2022 позивачу нерухомого майна було зазначено в отриманих відповідачем від позивача листі--претензії №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 від 30.11.2022, та в отриманому від позивача 13.12.2022 на електронну пошту ТОВ «Камрадон» (kamradon@ukr.net) електронному листі із темою «Попередження щодо припинення договору оренди приміщення», і такий обов'язок відповідача був визначений у пунктах 2.4, 6.6, підпункт 5.3.18 пункту 5.3 договору та передбачений частиною 1 статті 785 ЦК України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Поряд з цим, суд не погоджується з доводами позивача про те, що рішенням суду від 06.06.2024 у справі №907/941/23 підтверджено наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за користування майном за період з 16.12.2022 по 15.03.2023.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
У рішенні Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі №907/941/23 за позовом АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» до ТОВ «Камрадон» про стягнення 188770,51 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором за період з 24.06.2022 по 15.03.2023, дійшовши висновку, що правомірне користування майном у відповідача закінчилося 15.12.2022, а тому, саме вказана дата є граничною для нарахування орендної плати, у той же час щодо заявленої до стягнення з ТОВ «Камрадон» заборгованості, нарахованої після 15.12.2022, суд із посиланням на положення статей 631, 785 ЦК України, статтю 291 ГК України, правові позиції Верховного Суду роз'яснив позивачу про його право звернутися до відповідача з вимогою про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
Отже, оскільки судом у ході розгляду справи №907/941/23 не досліджувалися обставини повернення відповідачем майна позивачу після припинення договору, то суд зазначає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі №907/941/23 не є преюдиційним щодо таких обставин справи, які - з врахуванням підстав і предмету позову - повинні бути встановлені судом у даній справі за результатами дослідження наявних у справі доказів. Щодо таких обставин справи судом встановлені наступні фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення справи, та докази на їх підтвердження, та враховані норми права, які підлягають застосуванню до спірних правових відносин.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦКУ встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із частиною 1 статті 599 ЦКУ, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В частині 1 статті 598 ЦКУ вказано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
У пункті 9.10 постанови від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вказав на те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відповідного до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною 4 статті 231 вказаного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 551 вказаного Кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З урахуванням таких положень статей 549, 551, 614, 785 ЦК України, статей 230, 231 ГК України об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2024 №910/14706/22 зазначила, що зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов'язання. Ураховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України у сукупності з частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу). Отже, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19) і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
У постанові від 01.02.2022 у справі № 908/1627/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що «однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків та здійсненні своїх суб'єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Відповідно до статті 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав. Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №908/3592/19».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що, довівши відповідачу про своє рішення про дострокове розірвання з 16.12.2022 договору оренди, позивач одночасно у листі-претензії №413-ВИХ-UG-46-21E000-2022 від 30.11.2022 та в електронному листі, направленому 13.12.2022 на електронну пошту ТОВ «Камрадон» повідомив про зобов'язання відповідача відповідно до умов договору звільнити і повернути орендодавцю (позивачу) до 16.12.2022 об'єкт оренди у визначеному договором порядку, а в електронному листі від 13.12.2022 просив забезпечити присутність представників ТОВ «Камрадон» за місцем оренди 16.12.2022 для підписання відповідних документів по поверненню майна.
У відповідь на такі звернення, відповідач, не вживши всупереч умов пунктів 2.4, 6.6, підпункт 5.3.18 пункту 5.3 договору та приписів частини 1 статті 785 ЦК України заходів до повернення нерухомого майна позивачу 16.12.2022 чи у наступні дні до 15.03.2023 (включно), лише у листі від 16.03.2023 №23/08 повідомив Закарпатську філію АТ «Укртелеком» про готовність виконати дане рішення та звільнити приміщення площею 513,7 м.кв за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 4, яке є об'єктом за даним договором та підписати акт приймання-передачі датований 16.12.2022.
На лист відповідача від 16.03.2023 №23/08 Закарпатська філія АТ «Укртелеком» згідно рекомендованого поштового відправлення №8800506960199 направила ТОВ «Камрадон» лист від 24.03.2025, у якому повідомила, що у зв'язку з припиненням договору оренди 16.03.2023 представниками ТОВ «Камрадон» (орендаря) та АТ «Укртелеком» (орендодавця) проведено огляд та приймання-передавання приміщень площею 513,7 м.кв за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 4 на третьому поверсі чотирьохповерхової будівлі. Жодних претензій до стану майна, в АТ «Укртелеком» немає.
Отже, означені лист ТОВ «Камрадон» від 16.03.2023 №23/08 на адресу Закарпатської філії АТ «Укртелеком», лист позивача від 24.03.2025, направлений відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №8800506960199 від 24.03.2023, підтверджують пояснення сторін у судовому засіданні про те, що нерухоме майно було повернуто відповідачем орендарю лише 16.03.2023.
Відповідачем не наведено об'єктивних обставин, які би перешкоджали йому у період з 16.12.2022 по 15.03.2023 вжити заходів до повернення нерухомого майна після припинення з 16.12.2022 договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022 та лише у листі від 16.03.2023 №23/08 ТОВ «Камрадон», повідомивши про обізнаність рішення Закарпатської філії АТ «Укртелеком» про одностороннє (дострокове) припинення договору оренди, повідомило про свою готовність повернути майно, що і було зроблено представниками сторін 16.03.2023.
Також судом не встановлено дій чи бездіяльності позивача, який би ухилявся від отримання від відповідача нерухомого майна у період з 16.12.2022 по 15.03.2023 після припинення з 16.12.2022 договору оренди.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що після правомірного дострокового розірвання позивачем в односторонньому порядку з 16.12.2022 договору оренди та припинення з 16.12.2022 правомірного користування майном відповідачем, ТОВ «Камрадон» всупереч покладеного на нього пунктами 2.4, 6.6, підпунктом 5.3.18 пункту 5.3 договору зобов'язання по поверненню орендодавцю майна не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору) та всупереч приписів частини 1 статті 785 ЦК України щодо зобов'язання орендаря по поверненню майна орендодавцю негайно після припинення договору, у період після 16.12.2022 не вживав заходів до повернення майна позивачу і таке майно було повернуто позивачу лише 16.03.2023.
Отже, у період з 16.12.2022 по 15.03.2023 ТОВ «Камрадон», діючи недобросовісно, всупереч згаданих умов договору та приписів частини 1 статті 785 ЦК України не вжив заходів до повернення і не повернув орендодавцю (АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком») нерухоме майно після припинення з 16.12.2022 договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022.
А тому суд виснує, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування нерухомим майном за час прострочення з 16.12.2022 по 15.03.2023 відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та пункту 6.6 договору.
Щодо розміру неустойки за означений час прострочення, суд зазначає, що у додатку до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості ТОВ «Камрадон» (як вбачається розрахунок неустойки) за користування нерухомим майном за період з 16.12.2022 по 15.03.2023, з якого вбачається, що розмір неустойки позивачем визначений у розмірі подвійної орендної плати за означений період (що передбачено пунктом 6.6 договору та частиною 2 статті 785 ЦК України), та з урахуванням порядку та умов нарахування щомісячної орендної плати, який визначений пунктами 3.1 та 3.7 договору у формі плати за користування нерухомим майном (яка з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 53931,37 грн за 513,7 кв.м за місяць) та у формі плати за надання орендодавцем послуги з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку №2 до договору (яким передбачено відшкодування послуг з вивозу сміття у розмірі за один місяць у сумі 129,46 грн із ПДВ, а також відшкодування послуг з енергозабезпечення та послуг з водопостачання та водовідведення - відповідно до показників лічильника).
Зокрема, у розрахунку заборгованості зазначено про нарахування неустойки за такі періоди:
- з 16 по 31 грудня 2022 року в розмірі 55737,92 грн, з якої: 55671,10 грн (подвійна плата за користування нерухомим майном за 16 днів грудня 2022 року від суми 27835,55 грн) та 66,82 грн - за комунальні послуги (тобто відшкодування послуг за вивіз сміття за 16 днів грудня 2022 року);
- з 01 по 31 січня 2023 року в розмірі 107992,20 грн, з якої: 107862,74 грн (подвійна плата за користування нерухомим майном за січень 2023 року від суми 53931,37 грн) та 129,46 грн - за комунальні послуги (тобто відшкодування послуг за вивіз сміття за січень 2023 року);
- з 01 по 2' 8 лютого 2023 року в розмірі 107992,20 грн, з якої: 107862,74 грн (подвійна плата за користування нерухомим майном за лютий 2023 року від суми 53931,37 грн) та 129,46 грн - за комунальні послуги (тобто відшкодування послуг за вивіз сміття за лютий 2023 року);
- з 01 по 15 березня 2023 року в розмірі 52509,16 грн, з якої: 52317,00 грн (подвійна плата за користування нерухомим майном за 15 днів березня 2023 року від суми 26158,50 грн) та 192,16 грн - за комунальні послуги (тобто відшкодування послуг за вивіз сміття за 15 днів березня 2023 року).
Судом самостійно перевірено здійснений позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної орендної плати за означений період та встановлено неправильно проведене позивачем обчислення неустойки за період з 01 по 15 березня 2023 року з врахуванням такого.
Оскільки плата за користування нерухомим майном визначена у розмірі 53931,37 грн, то враховуючи наявність 31 календарних днів у березні, плата за один день користування майном становить 1739,72 грн та відповідно плата за користування майном за 15 днів березня становить 26095,82 грн, а подвійна плата за користування нерухомим майном за 15 днів березня 2023 року становить 52191,64 грн. Відшкодування послуг за вивіз сміття за 15 днів березня 2023 року від суми 129,46 грн, яка визначена у додатку №2 до договору, становить 62,64 грн.
Отже, розмір неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування нерухомим майном за період з 01 по 15 березня 2023 року становить 52254,28 грн (а не 52509,16 як наведено у розрахунком позивача в додаток до позовної заяви).
За таких обставин, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої неустойки, судом встановлено, що її загальна сума у розмірі подвійної орендної плати за користування відповідачем нерухомим майном за період з 16.12.2022 по 15.02.2023 становить 323976,60 грн (55737,92 + 107992,20 + 107992,20 + 52254,28).
Щодо доводів відповідача про відсутність, на його думку, підстав для стягнення з ТОВ «Камрадон» неустойки за спірний період суд зазначає таке.
Є необгрунтованими доводи ТОВ «Камрадон» про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через відсутність заподіяної шкоди позивачу, враховуючи несвоєчасне повернення йому позивачем орендованого майна та з підстав неможливості повернення орендованого майна у період з 16.12.2022 по 15.03.2023 через фізичну відсутність будь-кого з представників відповідача в місті Ужгород, що, згідно доводів відзиву на позовну заяву, перешкоджало відповідачу здійснити формальне повернення майна орендодавцю (позивачу у справі) шляхом передачі підписаного акту про повернення, враховуючи, що лише 16.03.2023 у відповідача з'явилась можливість повернути таке майно
Щодо цього, суд зазначає, що, як було вказано вище, стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Отже, не погоджуючись з такими доводами відповідача, суд зазначає, що умовами підписаного відповідачем договору оренди, який не визнавався недійсним, зокрема пунктом 2.4, підпунктом 5.3.18 пункту 5.3 договору були передбачені обов'язки орендаря по поверненню орендодавцю майна не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору), що також передбачено частиною 1 статті 785 ЦК України щодо обов'язку орендаря по поверненню майна орендодавцю негайно після припинення договору. При цьому, право орендодавця (у даній справі-позивача) щодо нарахування неустойки за період прострочення виконання зобов'язання по поверненню майна передбачено умовами пункту 6.6 договору та частини 2 статті 785 ЦК України і таке нарахування не залежить від наявності чи відсутності заподіяних орендодавцю збитків.
А тому наведені відповідачем обставини (відсутність представників відповідача в місті Ужгород у період з 16.12.2022 по 15.03.2023 та не підтвердження заподіяних збитків позивачу) не свідчать про наявність обставин, які відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України передбачають звільнення відповідача від обов'язку по поверненню майна позивачу протягом вказаного періоду, оскільки відповідач не довів, що порушення зобов'язання по поверненню майна сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що, оскільки позивач не долучив до матеріалів справи акт повернення нерухомого майна, а такий акт повернення у двох примірниках був підписаний керівником ТОВ «Камрадон» 16.03.2023 та датований днем розірвання договору (16.12.22), після чого був переданий представникам позивача за місцезнаходженням об'єкту оренди, то наведені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, так як складання такого акту було лише формальним, а за відсутності у матеріалах справи відповідного акту, позивач не довів неправомірного користування майном відповідачем після 16.12.2022 по 15.03.2023.
З цього приводу суд зазначає, що з доводів відповідача вбачається, що він підтверджує підписання акту повернення саме 16.03.2023 (хоча і з датою повернення - 16.12.2022). У цьому випадку суд враховує, що представник ТОВ «Камрадон» підтвердив підписання такого акту саме 16.03.2023 на місці знаходження нерухомого майна, пояснивши, що у такий спосіб на місці ним було повернуто орендоване майно. Також у листі від 16.03.2023 №23/08 ТОВ «Камрадон» повідомляло Закарпатську філію АТ «Укртелеком» про готовність звільнити приміщення, яке є об'єктом за даним договором та підписати акт приймання-передачі, саме у вказаному місці.
Щодо цього суд враховує, що у листі Закарпатської філії АТ «Укртелеком», направленому ТОВ «Камрадон» згідно рекомендованого поштового відправлення №8800506960199 від 24.03.2025, позивач зазначив про неодноразове направлення відповідачу для підписання та повернення підписаного зі сторони АТ «Укртелеком» акту приймання-передавання майна, однак такий акт не був наданий суду для оцінки жодною із сторін справи.
Отже, такі доводи відповідача та досліджені судом докази не спростовують факт повернення нерухомого майна відповідачем позивачу саме 16.03.2023, а відсутність акту повернення не спростовує встановлені судом обставини справи про порушення ТОВ «Камрадон» умов пункту 2.4, підпункту 5.3.18 пункту 5.3 договору та частини 1 статті 785 ЦК України щодо негайного повернення позивачу після припинення договору нерухомого майна у спірний період, оскільки обов'язок наймача повернути наймодавцеві майно у разі припинення договору не залежить лише від складання акту про повернення майна, а залежить від фактичної передачі майна (у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, та у стані, який було обумовлено в договорі), і такий обов'язок відповідачем фактично було виконано лише 16.03.2023.
Також не свідчать про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України за спірний період доводи відповідача про таке:
- що товариство з 16.12.2022 по 15.03.2023 фактично не користувалося об'єктом оренди, а саме приміщення ніколи не було зайняте представниками чи майном відповідача або третіх осіб (з дозволу чи відома відповідача);
- відповідач не чинив перешкод у доступі до приміщення;
- доступ до приміщення здійснювався не з використанням ключів, а за допомогою кодового замку, комбінація якого була відома позивачу, що свідчить про можливість представників позивача після розірвання договору з 16.12.22 мати безпосередній доступу в приміщення;
- можливість позивачу скористатися його правом передбаченим пунктом 2.5 договору, згідно з яким у випадку не передачі орендарем орендодавцю орендованого майна в день закінчення строку дії цього договору або дострокового припинення дії цього договору, орендодавець має право звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в ньому.
Щодо пояснень відповідача, що доступ до приміщення здійснювався не з використанням ключів, а за допомогою кодового замку, комбінація якого була відома позивачу, то з врахуванням статей 13, 74 і 80 ГПК України дана обставина не доведена відповідачем поданими доказами, а відсутність у акті приймання-передачі майна від 24.06.2022 запису про передачу ключів від орендованого приміщення (на чому наголошує відповідач), за відсутності одночасно записів про наявність кодового замку не підтверджує такі пояснення ТОВ «Камрадон».
Не погоджуючись з такими аргументами відповідача, суд зазначає, що, зазначивши про такі обставини справи (не використання орендованого майна, наявність доступу до приміщення за допомогою кодового замку, можливість представникам позивача самостійно зайти в приміщення, скориставшись, зокрема, правом передбаченим пунктом 2.5 договору), у той же час ТОВ «Камрадон» протягом спірного періоду не діяло добросовісно з метою повернення майна, так як до 16.03.2023, знаючи про свій обов'язок щодо повернення орендованого майна (що передбачено пунктом 2.4, підпунктом 5.3.18 пункту 5.3 договору та частиною 1 статті 785 ЦК України), відповідач не звертався до позивача з листами чи повідомленнями про можливість у такий спосіб повернути назад нерухоме майно. Навпаки, направивши позивачу лист від 16.03.2023 за №23/08 про готовність 16.03.2023 повернути майно і звільнити приміщення, яке було об'єктом оренди, що і було зроблено 16.03.2023 у присутності представників сторін по даному адресу, то у цьому випадку відповідач підтвердив, що таке майно могло бути повернуто лише в його присутності (як передбачено умовами пункту 2.4, підпункту 5.3.18 пункту 5.3 договору та положеннями частини 1 статті 785 ЦК України).
Щодо цього суд також враховує доводи позивача про те, що можливість АТ «Укртелеком» скористатися його правом передбаченим пунктом 2.5 договору шляхом звільнення нерухомого майна, є обмеженою, оскільки таке звільнення могло відбутися лише в присутності представників сторін, що також вбачається з підпункту 5.1.7 пункту 5.1 договору, згідно з яким орендодавець має право безперешкодного доступу до орендованого майна лише у присутності представників орендаря та за попередньою домовленістю з орендарем. При цьому, позивач звертає увагу, що у листі ТОВ «Камрадон» від 31.10.2022 за №22/14, відповідач зазначав про свій намір у подальшому в 2022 році та у 2023 році здійснювати діяльність в орендованому приміщенні, а тому законних підстав позивачу самостійно втручатися у діяльність ТОВ «Камрадон» та проникати у приміщення без відома, згоди та присутності відповідача не було, тим більше, що обов'язок по поверненню майна після припинення договору лежав саме на ТОВ «Камрадон».
А тому, підсумовуючи, суд зазначає, що з врахуванням умов пункту 2.4, підпункту 5.3.18 пункту 5.3 договору та частини 1 статті 785 ЦК України обов'язок по поверненню майна наявний, перш за все, у відповідача (навіть у випадку не користування таким майном) та за невиконання такого зобов'язання по поверненню майна після закінчення договору наступає цивільно-правова відповідальність у виді стягнення неустойки в порядку пункту 6.6 договору та частини 2 статті 785 ЦК України.
Не заслуговують на увагу твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього неустойки через наявність складених Закарпатською філією АТ «Укртелеком» рахунків-актів №21-23ІЕР-63 від 31.01.2023, №21Е000-ОРІ-67 від 28.02.2023, №21Е000-ОРІ-73 від 31.03.2023 про сплату ТОВ «Камрадон» орендної плати за період з 16.12.2022 по 15.03.2023 у розмірах визначених договором оренди №21Е000-107/22 від 13.06.2022, а також через звернення АТ «Укртелеком» у Господарський суд Закарпатської області з позовною заявою до ТОВ «Камрадон» про стягнення 188770,51 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 24.06.2022 по 15.03.2023.
З врахуванням права юридичної особи звернутися в господарський суд, що передбачено статтею 4 ГПК України, за захистом своїх порушених прав, такі обставини не можуть свідчити про протиправну чи суперечливу поведінку особи, тим більше, що за вставлених судом обставин справи при зверненні у листопаді 2023 року в суд з означеною позовною заявою АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» повідомляло такі ж обставини, що і в даній справі, зокрема, про прийняте позивачем рішення про одностороннє (дострокове) розірвання з 16.12.2022 та продовження відповідачем користуватися нерухомим майном після 16.12.2022 по 15.03.2023.
Щодо зазначення у складених Закарпатською філією АТ «Укртелеком» рахунках-актах №21-23ІЕР-63 від 31.01.2023, №21Е000-ОРІ-67 від 28.02.2023, №21Е000-ОРІ-73 від 31.03.2023 відомостей про сплату ТОВ «Камрадон» орендної плати за період з 16.12.2022 по 15.03.2023 у розмірах визначених договором оренди №21Е000-107/22 від 13.06.2022, то суд зазначає, що за встановлених судом обставин справи, які не заперечуються відповідачем (правомірне припинення з 16.12.2022 договору оренди та неповернення відповідачем позивачу впродовж періоду з 16.12.2022 по 15.03.2023 нерухомого майна) правова природа коштів, які підлягають стягнення з відповідача як неустойка, що передбачено умовами пункту 6.6 договору та частини 2 статті 785 ЦК України, не може бути змінена однією із сторін, зокрема, згідно означених вище рахунків-актів №21-23ІЕР-63 від 31.01.2023, №21Е000-ОРІ-67 від 28.02.2023, №21Е000-ОРІ-73 від 31.03.2023.
За таких обставин, не погоджуючись у цілому з доводами відповідача та підсумовуючи означене вище, суд зазначає, що невиконання відповідачем (наймачем за договором) передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України та умовами пункту 2.4, підпункту 5.3.18 пункту 5.3 договору обов'язку щодо негайного повернення позивачу (наймодавцеві) майна у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, оскільки судом встановлені обставини, за яких орендар (відповідач), діючи добросовісно, мав можливість після припинення з 16.12.2022 договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22 від 13.06.2022 повернути орендодавцю (відповідачу) нерухоме майно, що було предметом оренди, але умисно в період з 16.12.2022 по 15.03.2023 цього обов'язку не виконав, а позивач (орендодавець) не ухилявся від отримання від відповідача такого майна, то встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування нерухомим майном за період прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та пункту 6.6 договору в загальній сумі 323976,60 грн та наведені відповідачем у заявах по суті справи доводи не спростовують, на переконання суду, такого висновку.
Щодо наявності підстав для зменшення стягнення з відповідача неустойки, нарахованої відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано таке: "8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві".
У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У пунктах 7.25.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке:
« 7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора».
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке « 7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо)".
У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду».
У пунктах 7.42-7.43 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке: "7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
7.43. Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).У пунктах 7.42-7.43 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке: "7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30)».
У зв'язку з викладеним у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".
За таких обставин, у постанові від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22 Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, від 30.10.2019 у справі №924/80/19 стосовно того, що неустойка, заявлена на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України, до якої застосовуються приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а тому до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України щодо можливості зменшення її розміру, не застосовуються.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22 зазначив, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частини 1 статті 230 Господарського кодексу України в сукупності з частиною 3 статті 231 цього Кодексу). Тобто, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі. Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
За змістом статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.
Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).
Водночас, суд зазначає, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.
У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Отже, оцінивши встановлені судом фактичні дані, суд з власної ініціативи знайшов підстави для зменшення стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у порядку частини 2 статті 785 ЦК України з урахуванням таких обставин справи та судової практики, відповідно до якої зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Щодо цього, судом враховані неодноразові доводи відповідача про його незадовільний фінансовий стан, який викликаний - згідно пояснень ТОВ «Камрадон» - через військову агресію росії, що виразилося у вимушеному призупиненні діяльності, відтоку персоналу, порушення логістичних процедур та систематичної затримки та/або повної відсутності платежів за поставлену продукцію.
Такі доводи відповідача підтверджені відомостями листа ТОВ «Камрадон» від 31.10.2022 за №22/14 на адресу Закарпатської філії АТ «Укртелеком» (зареєстрованого по вхідній кореспонденції означеної філії за №375-2022-46-вх від 03.11.2022), у якому відповідач щодо порушення ним умов договору оренди щодо термінів оплати орендної плати і комунальних платежів повідомив позивача, що серед причин невиконання ним умов договору є, перш за все, форс-мажорні обставини, які спричинені воєнними діями. Відповідач зазначив, що основним напрямком його діяльності є постачання офісного приладдя державним та комерційним підприємствам та установам, зокрема зазначає про наявність у сторін діючого контракту на постачання канцтоварів, укладеного з АТ «Укртелеком». Відповідач повідомив позивачу, що він стикнувся з новими викликами: вимушений призупинити діяльність, має місце відтік персоналу, порушення логістичних процедур та, головне, систематична затримка або і повна відсутність платежів за поставлену продукцію, насамперед від державних замовників, доля яких у обороті ТОВ «Камрадон» становить 80%. Все це вимагає докладати додаткові, незаплановані зусилля та ресурси на збереження поточної дієздатності підприємства та відкладає реалізацію його планів по розвитку нових напрямків діяльності.
Такі обставини, згідно тверджень ТОВ «Камрадон», призвели до цього, що після укладення 13.06.2022 договору оренди нерухомого майна №21Е000-107/22, плани відповідача по організації філії ТОВ «Камрадон» в місті Ужгород в орендованому згідно договору приміщенні з об'єктивних причин були відкладені, а наведені відповідачем обставини призвели до наявності боргу перед позивачем по орендній платі і як наслідок до припинення з 16.12.2022 дії договору. З наведеного вбачається що договір, який був укладений у термін до 12.05.2025, з означених причин був припинений по спливу шести місяців від його укладення.
Суд враховує, що, звертаючись у листопаді 2023 року в Господарський суд Закарпатської області з позовною заявою до ТОВ «Камрадон» про стягнення 188770,51 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 24.06.2022 по 15.03.2023, акціонерне товариство вважало обгрунтованим, правильним і достатнім стягнення з відповідача суми боргу за період з 16.12.2022 по 15.03.2023 у розмірі саме орендної плати за один місяць в сумі 53931,37 грн і такі ж суми в розмірі орендної плати за один місяць були наведені у складених позивачем рахунках-актах №21-23ІЕР-63 від 31.01.2023, №21Е000-ОРІ-67 від 28.02.2023, №21Е000-ОРІ-73 від 31.03.2023.
При визначенні розміру неустойки суд враховує, що в означених рахунках-актах на оплату №21-23ІЕР-63 від 31.01.2023, №21Е000-ОРІ-67 від 28.02.2023, №21Е000-ОРІ-73 від 31.03.2023, складених Закарпатською філією АТ «Укртелеком» про сплату ТОВ «Камрадон» коштів за оренду нерухомого майна та послуг з вивозу сміття по договору оренди №21Е000-107/22 від 13.06.2022 за період з 16.12.2022 по 15.03.2023 на загальну суму 162374,69 грн, одночасно зазначено про не нарахування (згідно даних лічильників) коштів за послуги з енергозбереження, а також з водопостачання та водовідведення за вказаний період. Такі відомості підтверджують доводи відповідача про нездійснення ним діяльності в приміщенні, що також враховується судом при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, так як, не вживаючи у спірний період усупереч вимог частини першої статті 785 ЦК України та умов пункту 2.4, підпункту 5.3.18 пункту 5.3 договору дій щодо негайного повернення позивачу нерухомого майна, що позбавляло права позивача у використанні нерухомого майна, у той же час сам відповідач не отримував з цього приводу фінансової користі чи іншого доходу. Отже, такі недобросовісні діяння відповідача у виді неповернення майна всупереч умов договору та частини 1 статті 785 ЦК України, не були корисливими та пов'язаними з отриманням від цього доходу.
У пункті 7.19 та 7.20 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципів розумності, добросовісності та справедливості, які передбачені положеннями статті 3 ЦК України та зазначено, що добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Суд також враховує, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи (незадовільний фінансовий стан відповідача, викликаний наведеними ним об'єктивними підставами (про які зазначено вище, зокрема, у листі ТОВ «Камрадон» від 31.10.2022 за №22/14 на адресу Закарпатської філії АТ «Укртелеком»), відсутність у суда відомостей про отримання відповідачем у спірний період фінансової користі чи доходу від невиконання свого обов'язку по поверненню майна позивачу); враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності; враховуючи поведінку сторін у спірних правовідносинах, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов'язання з повернення орендованого майна підлягає зменшенню на 50%.
Зменшивши на 50% стягнення з відповідача неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, тобто визначивши до стягнення з відповідача неустойку згідно частини 2 статті 785 ЦК України у розмірі 161988,30 грн, суд також враховує, що таке рішення суду в частині розміру неустойки буде відповідати попередній поведінці АТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії АТ «Укртелеком» щодо першочергового звернення цим учасником справи у листопаді 2023 року в суд з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за спірний період у розмірі саме орендної плати за один місяць та діям позивача при складанні означених рахунків-актів №21-23ІЕР-63 від 31.01.2023, №21Е000-ОРІ-67 від 28.02.2023, №21Е000-ОРІ-73 від 31.03.2023, які були доведені до відома відповідача в означений період. Іншими словами, судом при зменшенні неустойки врахована поведінка сторін у спірних правовідносинах, забезпечено баланс інтересів сторін та дотримання принципів справедливості та розумності.
Щодо обгрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України за користування відповідачем нерухомим майном за період з 16.12.2022 по 15.02.2023 у розмірі 323976,60 грн.
У той же час, оцінивши встановлені судом фактичні дані, суд з власної ініціативи знайшов підстави для зменшення на 50% стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у порядку частини 2 статті 785 ЦК України, та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Камрадон» на користь АТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" неустойки у розмірі 161988,30 грн.
Розподіл судових витрат
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 129 ГПК України).
Згідно платіжної інструкції №20469 від 14.08.2024 при подачі через систему «Електронний суд» позову про стягнення з відповідача 324231,48 грн неустойки позивачем сплачено судовий збір у сумі 4884,00 грн.
З положень частини 1 статті 4, підпунктів 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
З урахуванням наведеного, при подачі позову про стягнення з відповідача 324231,48 грн неустойки, розмір судового збору становить 4863,47 грн (1,5 відсотки ціни позову).
За змістом частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позов пред'явлено в електронній формі, то у цьому випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. А тому, позивачем мав бути сплачений судовий збір за подачу позову в електронній формі, у якому ціна позову становить 324231,48 грн - у розмірі 3890,77 грн.
Наведене свідчить, що при подачі позову позивачем зайво сплачено судовий збір у сумі 993,23 грн. Щодо цього суд роз'яснює, що така сума зайво сплаченого судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.
Отже, встановивши наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки в сумі 323976,60 грн у справі за позовними вимогами про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 324231,48 грн, відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд стягує з відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 3887,71 грн.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камрадон" (код ЄДРПОУ - 41695194, місцезнаходження - 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 56/66 літера Б) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ - 21560766, місцезнаходження - 01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18) в особі Закарпатської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 25438186, місцезнаходження - 88000,Закарпатська область,місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок 4) 161988,30 грн (сто шістдесят одну тисячу дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 30 копійок) неустойки згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та 3887,71 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень 71 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 21.02.2025.
Суддя Сисин С.В.