майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
про відмову у видачі судового наказу
"21" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/218/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Шніт А.В.,
перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРМІЯ"
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченка Юрія Сергійовича 217 807,87грн,
18.02.2025 Господарський суд Житомирської області отримав поштою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРМІЯ" про видачу судового наказу за вимогою щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченка Юрія Сергійовича 217 807,87грн заборгованості згідно договору про переведення боргу №66 від 10.10.2024.
Перевіривши матеріали заяви про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п.7 ч.1 ст.155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Однак, Господарський процесуальний кодекс України встановлює певні вимоги до заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до п.3, 4 ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
При цьому, п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Крім того, підставою для відмови у видачі судового наказу може бути та обставина, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України).
Так, у заяві про видачу судового наказу зазначено, що грошове зобов'язання ФОП Шевченка Ю.С. виникло згідно договору про переведення боргу №66 від 10.10.2024.
Відповідно до п.1 вказаного договору ним регулюються відносини, пов'язані зі зміною первісного боржника (Фізичної особи-підприємця Шевченко Лариси Володимирівни) у зобов'язанні, що виникає з договору поставки №3 від 12.01.2023, укладеного між первісним боржником та кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРМІЯ") (основний договір).
Зі змісту самого договору вбачається обов'язок ФОП Шевченка Ю.С. як нового боржника виконати зобов'язання зі сплати заборгованості в розмірі 217 807,87грн у строки, передбачені основним договором.
Водночас, належним чином завірену копію договору поставки №3 від 12.01.2023, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Шевченко Ларисою Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРМІЯ" останнім до заяви про видачу судового наказу додано не було. Відтак, встановити факт настання строку виконання ФОП Шевченком Ю.С. обов'язку зі сплати боргу в розмірі 217 807,87грн не вбачається за можливе.
Крім того, заявником на підтвердження заборгованості у сумі 217 807,87грн не надано відповідних первинних документів.
Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Варто зауважити, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Акт звірки розрахунків за період 20.02.2023-10.10.2024, поданий заявником, не є первинним документом та не може бути належним доказом поставки товару і виникнення заборгованості.
Стягувач не надав первинних документів (товарно-транспортних, видаткових накладних, витягу з банківської виписки про здійснення оплати) на підтвердження факту виникнення у ФОП Шевченко Л.В. 217 807,87грн заборгованості (за договором поставки №3 від 12.01.2023) і, як наслідок - обов'язку ФОП Шевченка Ю.С. зі сплати даної суми боргу (згідно договору про переведення боргу №66 від 10.10.2024).
Отже, у суду відсутні підстави для визнання факту наявності у ФОП Шевченка Ю.С. перед ТОВ "ЮРМІЯ" заборгованості в сумі 217 807,87грн.
З огляду на викладене, суд відмовляє у видачі судового наказу за вимогою про стягнення 217 807,87грн боргу, оскільки із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.150, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮРМІЯ" у видачі судового наказу за вимогою щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченка Юрія Сергійовича 217 807,87грн заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Дата підписання: 21.02.2025.
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1 - ТОВ "ЮРМІЯ" (код ЄДРПОУ 33246737) (рек.) та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1