10 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3707/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Державного підприємства «Гарантований покупець»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх. №46 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3707/23
за позовною заявою: Державного підприємства «Гарантований покупець», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 2
до: Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126
про: стягнення коштів,-
17.12.2024 від відповідача до місцевого господарського суду надійшла заява (вх. № 31632 від 17.12.2024) про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3707/23 у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Відмовляючи у розстроченні виконання рішення, суд виходив з того, що наведені у заяві обставини про розстрочення, не свідчать про неможливість виконання рішення суду, а надані документи не підтверджують відповідно до вимог процесуального законодавства належними та допустимими доказами скрутне фінансове становище заявника.
Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити подану ним заяву.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник:
- посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка встановлює заборону на зупинення надання житлово-комунальних послуг споживачам. За його позицією, відсутність у нього права на примусове стягнення заборгованості за надані послуги безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства, що залишено поза увагою судом першої інстанції, незважаючи на правову позицію Верховного Суду у справі №906/1035/23, де врегульовано подібні правовідносини.
- стверджує, що з огляду на зміст фінансового звіту Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» за 2023 рік, виконання рішення стане надмірним фінансовим тягарем. Апелянт звертає увагу на висновки Верховного Суду у справі №922/2882/23, де аналогічний фінансовий звіт визнано належним доказом для зупинення виконання судового рішення.
Відповідно, за його позицією, суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, та висновки суду касаційної інстанції у тотожних справах, надав неналежну оцінку наданим стороною доказам, що вплинуло на повноту та обґрунтованість ухваленого ним рішення.
Детально рух у справі відображено у процесуальних документах.
У судове засідання від 10.02.2025 з'явився представник Державного підприємства «Гарантований покупець». Представник Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд за його відсутності.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про стягнення 60 734 344,21 грн суми заборгованості, 66 945 165,52 грн - суми пені, 6 014 508,89 грн - штрафу, 4 287 865,02 грн - 3 % річних, 23 432 802,12 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» 3 % річних у розмірі 4 191 928,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 651 942,45 грн та судовий збір у розмірі 402 658,07 грн. В частині стягнення 3 % у розмірі 95 936,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 780 859,67 грн - відмовлено.
08.10.2024 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 у справі №922/3707/23 залишено без змін.
Ухвалою суду від 20.11.2024 заяву відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволено частково та визнано таким що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 на виконання рішення суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» 3 % річних у розмірі 4 191 928,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 651 942,45 грн та судовий збір у розмірі 402 658,07 грн. В іншій частині відмовлено.
20.11.2024 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
17.12.2024 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи заяву, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» вказує, що на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 у справі №922/3707/23 зобов'язаний сплатити на користь стягувача 3 % річних у розмірі 4 191 928,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 651 942,45 грн та судовий збір у розмірі 402 658,07 грн (загальна сума - 27 246 529,13 грн). Заявник посилається на Закон України «Про ринок електричної енергії», наголошуючи, що учасники ринку мають діяти відповідно до принципів функціонування ринку, тоді як реалізація державної політики у сфері електроенергетики є виключною компетенцією державних органів.
Поряд з цим заявник зауважує, що повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України суттєво вплинуло на господарську діяльність підприємств, зокрема й на діяльність боржника як постачальника електричної енергії, що має ліцензію НКРЕКП (постанова №505 від 19.06.2018) та функцію постачальника універсальних послуг у Харківській області (постанова НКРЕКП №1268 від 26.10.2018). Так, боржник здійснює діяльність у зоні активних бойових дій, що ускладнює виконання договірних зобов'язань у порівнянні з підприємствами, розташованими на територіях, де бойові дії відсутні.
Заявник наголошує, що введення в Україні надзвичайних обставин спричинило фінансові труднощі, які вплинули на своєчасність виконання зобов'язань, зокрема й за судовим рішенням. Так, структурні підрозділи боржника зазнали значних пошкоджень через обстріли та окупацію частини Харківської області, що унеможливило повноцінне належне функціонування та роботу зі споживачами щодо стягнення коштів за спожиту електроенергію. Факти пошкоджень та перешкод у господарській діяльності підтверджені відкритими кримінальними провадженнями (№12023221070001682 від 04.07.2023, №12022221070001069 від 08.11.2022, №22022220000002871 від 13.09.2022, №12023221070001724 від 06.07.2023, №12023221080000594 від 01.07.2023, №22022220000000066 від 07.03.2022, №12023221240001049 від 14.10.2023), що, на думку боржника, є підставою для врахування цих обставин судом апеляційної інстанції при розгляді справи.
Боржник додатково вказує на об'єктивні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення. Відсутність можливості застосування до споживачів заходів, спрямованих на запобігання заборгованості (відключення електропостачання та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, передбачених постановою КМУ від 05.03.2022 №206), а також вимушене перебування працівників в укриттях під час численних повітряних тривог, викликаних обстрілами енергетичної інфраструктури, значно обмежують діяльність підприємства. За посилання заявника, останній час суттєво погіршилася ситуація на Харківському напрямку, що в свою чергу значно збільшило відсоток невиконання контрагентами та споживачами Боржника своїх договірних зобов'язань. Фактичні дані, зокрема інформація з Мапи тривог України про 355 повітряних тривог у Харківській області за жовтень - грудень 2024 року, що сумарно становить понад 22 доби перебування в укриттях, свідчать про об'єктивні труднощі ведення господарської діяльності. Погіршення безпекової ситуації на Харківському напрямку призвело до збільшення випадків невиконання зобов'язань контрагентами та споживачами боржника, тоді як на нього покладено обов'язки забезпечення розрахунків з іншими контрагентами, сплати податків, виплати заробітної плати та виконання спеціальних обов'язків, встановлених Законом та постановою КМУ №483 від 05.06.2019.
Вказані вище обставини, як зазначає заявник значно ускладнюють здійснення боржником господарської діяльності та виконання своїх зобов'язань за господарськими договорами за умови необхідності негайного виконання рішення суду, позаяк боржник має намір виконати рішення суду добровільно на умовах розстрочки.
Також, зазначає, що боржник включений до переліку об'єктів великої приватизації державної власності, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2029 № 36- р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності», та є товариством, у статутному капіталі якого частка держави становить 65,001048 %. Зазначене свідчить про те, що у разі пред'явлення виконавчого документа, виданого на підставі рішення, виконання такого рішення буде неможливим до завершення процедури приватизації боржника, яка може тривати значний проміжок часу, оскільки чинним законодавством України не визначено строку проведення приватизації.
Оскільки ДП «Гарантований покупець» так само як і боржник є учасником ринку електричної енергії, на якого покладено спеціальні обов'язки відповідно до положення про ПСО, з урахуванням балансу інтересів сторін, для досягнення мети виконання рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача, просить суд, розстрочити виконання рішення відповідно до наданого у заяві графіку.
Аналізуючи наведені апелянтом (боржником) обставини та оцінюючи надані ним докази в контексті підтвердження підстав для розстрочення виконання судового рішення, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.
Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для розстрочення виконання рішення є об'єктивні, непереборні, виняткові обставини, що ускладнюють вчасне виконання рішення.
Відповідно до приписів ст.ст.74, 76-79 ГПК України на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
При цьому розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
За змістом наданих заявником (боржником) пояснень вбачається, що неможливість негайного виконання судового рішення обґрунтовується ним запровадженням в Україні надзвичайних обставин, які зумовили скрутне фінансове становище підприємства та вплинули на своєчасність виконання договірних зобов'язань. Заявник посилається на пошкодження будівель структурних підрозділів боржника внаслідок обстрілів та окупації частини Харківської області, що потребує відновлення для забезпечення належного функціонування, зокрема роботи зі споживачами для стягнення заборгованості за електроенергію та зазначає про відкриті кримінальні провадження. Наявність скрутного фінансового стану боржник обґрунтовує змістом фінансового звіту за 2023 рік.
Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші).
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках за наявності належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, що ускладнюють або перешкоджають виконанню рішення.
Поряд з цим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання судового рішення у справі №922/3707/23. Подані заявником документи, зокрема довіреність на представника від 02.01.2024 №01-23/83, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №4250 на ім'я адвоката Бірюкової О.П., витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань (№12022221070001069 від 08.11.2022, №12023221070001682 від 04.07.2023, №12023221240001049 від 14.10.2023, №12023221070001724 від 06.07.2023, №12023221080000594 від 01.07.2023, №22022220000002871 від 13.09.2022, №22022220000000066 від 07.03.2022), звіт про фінансові результати за 2023 рік, а також витяг з реєстру власників цінних іменних паперів (вих. №141611 від 01.10.2024), не підтверджують належними та допустимими доказами у розумінні Господарського процесуального кодексу України скрутний фінансовий стан заявника, який би унеможливлював виконання судового рішення.
З огляду на це, суд першої інстанції підставно зазначив, що заявником не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив викладені у заяві обставини, зокрема доказів на підтвердження фінансової звітності за 2024 рік, даних про рахунки в інших банківських установах та рух коштів по цих рахунках, інформації про наявність чи відсутність майна, яке може бути реалізовано для погашення боргу, а також інших доказів, що свідчили б про неможливість виконання судового рішення.
Посилання заявника на скрутне фінансове становище, спричинене воєнним станом, пошкодження будівель, у яких знаходились структурні підрозділи боржника, та труднощі у здійсненні господарської діяльності, без належного документального підтвердження, не можуть бути визнані достатніми підставами для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.
Щодо аргументів апелянта про необхідність врахування положень постанови КМУ від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якими встановлено заборону на зупинення надання житлово-комунальних послуг споживачам, як підстави для задоволення заяви, варто зазначити таке.
Відповідно до вимог статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Зазначене вимагає від суб'єкта господарювання передбачати ризиками, зокрема, пов'язаними у т.ч. зі змінами нормативно-правового регулювання.
Таким чином, обставини, пов'язані із дією постанови КМУ № 206, у розумінні статті 42 Господарського кодексу України, є частиною підприємницького ризику боржника, який зобов'язаний враховувати у своїй діяльності, а тому вони не можуть бути підставою для ухилення від виконання судового рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у справі №906/1035/23 Верховний Суд визнав належними та допустимими доказами фінансові звіти за 2021, 2022 роки та 9 місяців 2023 року, на підтвердження скрутного фінансового стану боржника. Така позиція грунтувалась на необхідності комплексного врахування та дослідження судами документації фінансової звітності за кілька звітних періодів.
Однак у цій справі апелянт надав лише фінансовий звіт за 2023 рік, без підтверджуючих даних за 2024 рік, що унеможливлює проведення всебічної та об'єктивної оцінки фінансового стану боржника на час розгляду поданої ним заяви. Суд зауважує, що відсутність фінансової документації за 9 місяців 2024 року унеможливлює належну та повну оцінку фактичного стану та динаміки фінансових показників підприємства, а відтак реальної здатності виконання підприємством судового рішення.
Відтак позиція Верховного Суду у справі № 906/1035/23 щодо доведеності скрутного фінансового стану боржника зроблена на підставі іншого обсягу доказів та не свідчить про можливість та необхідність врахування доказу - фінансової звітності за 2023 рік як самостійного доказу на підтвердження обставини скрутного фінансового стану боржника.
У контексті апеляційного оскарження колегія суддів визнає необґрунтованими посилання боржника на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2024 у справі №922/2882/23, де було враховано скрутний фінансовий стан боржника на підставі фінансового звіту за один рік. Зазначена правова позиція стосувалася питання зупинення виконання судового рішення, що регулюється статтею 332 Господарського процесуального кодексу України, а не розстрочення виконання рішення відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів акцентує, що інститут зупинення виконання та інститут розстрочення виконання судового рішення мають різну правову природу, підстави та наслідки застосування, а тому посилання на правову позицію, викладену у справі №922/2882/23, не може вважатися належним в контексті підставності заяви про розстрочення виконання судового рішення у цій справі.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано обставину перебування боржника у статусі товариства, у статутному капіталі якого частка держави становить 65,001048%, і що виконання судового рішення буде неможливим до завершення процедури приватизації, яка може тривати значний проміжок часу.
Зміст нормативних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» свідчить про відсутність правових підстав для невиконання судових рішень стосовно підприємств, які перебувають у процесі приватизації. Відповідний Закон не містить заборон щодо звернення стягнення на майно таких підприємств. Крім того, усі майнові права та обов'язки державного підприємства, що приватизується, зберігаються та переходять до нового власника.
Вказане унеможливлює визнання цього аргументу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» як підстави для розстрочення виконання судового рішення відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам, поданим заявником, всебічно та повно дослідив обставини справи та правильно застосував положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про розстрочення виконання судового рішення. Зазначене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, та їх не спростування апелянтом, що є підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін.
З огляду на висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати аПриватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» щодо сплати судового збору за звернення зі скаргою, не підлягають відшкодуванню відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 275, 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3707/23 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.02.2025
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян