ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 лютого 2025 року Справа № 918/460/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Гавлитюк І.С., Петрук О.В.
від відповідача - Дмитренко Р.П., Григор'єв Д.В.
від третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року у справі №918/460/24 (повний текст складено 31 жовтня 2024 року, суддя Марач В.В.)
за позовом Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області
до Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство "Бугринська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області
про зобов'язання повернути нерухоме майно комунальної власності та земельну ділянку
Бугринська сільська рада Рівненського району Рівненської області звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с.Бугрин Гощанського району про зобов'язання повернути Бугринській сільській раді нерухоме майно комунальної власності, розташоване за адресою Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36: рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення та земельну ділянку розміром 0,30 га шляхом вивільнення зайнятих приміщень та підписання відповідного Акту приймання-передачі (повернення).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року у справі №918/460/24 відмовлено у задоволені позову Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області до Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство "Бугринська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області про зобов'язання повернути нерухоме майно комунальної власності та земельну ділянку.
Вказане рішення мотивоване тим, що віряни Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району як члени Бугринської об'єднаної територіальної громади мають право, зокрема, користуватися майном, що належить територіальній громаді. За висновком суду, з прийняттям Гощанською районною радою рішення №116 "Про передачу у безоплатне користування приміщень Бугринської дільничної лікарні релігійній громаді УПЦ с. Бугрин", з підписанням Акта від 15 лютого 2001 року передачі основних засобів Бугринської дільничної лікарні, а в подальшому з присвоєнням рішенням №21 Бугринської сільської ради поштової адреси Будівлі Храму Свято-Вознесенської церкви в с. Бугрин: вул. Б. Хмельницького, 36 с. Бугрин, у Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району виникло правомірне (легітимне) очікування того, що релігійна громада буде користуватися нерухомим майном на період використання як культової споруди і що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше. Постановивши рішення №962 від 09 лютого 2024 року про припинення Релігійній громаді Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району (код ЄДРПОУ: 22585225) права безоплатного користування нежитловими приміщеннями комунальної власності, що розташовані за адресою: с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36 (рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення) та земельною ділянкою розміром 0,30 га, на якій розташовані дані приміщення, Бугринська сільська рада Рівненського району Рівненської області допустила порушення принципу "добропорядного врядування" та позбавила жителів територіальної громади - вірян Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії УПЦ МП, легітимних очікувань користуватися комунальною власністю з метою задоволення релігійних потреб. Відтак, за висновком місцевого суду, рішення Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області №962 від 09 лютого 2024 року не може вважатися таким, що прийняте радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і, відповідно, не може бути підставою для припинення права користування жителями територіальної громади - вірянами Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії УПЦ МП комунальною власністю територіальної громади з метою задоволення релігійних потреб..
Крім того, Господарський суд Рівненської області виснував, що питання щодо користування релігійною громадою Свято-Вознесенської парафії УПЦ МП спірним майном комунальної власності та земельною ділянкою розміром 0,30 га, може бути вирішено територіальною громадою на Місцевому референдумі або Загальними зборами громадян за місцем проживання.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Бугринська сільська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року у справі №918/460/24 повністю та ухвалити нове, яким задоволити вимоги позовної заяви.
Скаржник зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач визнав, що майном комунальної власності користувався впродовж всього часу без будь-яких договорів. Відповідач не скористався своїм правом оскаржити зазначене рішення №962 від 09 лютого 2024 року у встановленому законом порядку.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що підставою звернення до суду є рішення сесії №962 від 09 лютого 2024 року Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яким релігійній громаді Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району (код ЄДРПОУ: 22585225) припинено право безоплатного користування нежитловими приміщеннями комунальної власності, що розташовані за адресою: с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36 (рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення) та земельною ділянкою розміром 0,30 га, на якій розташовані дані приміщення. Зазначене рішення чинне як на день подачі до суду позовної заяви у справі №918/460/24, так і на день подачі апеляційної скарги.
Позивач вважає, що зі сторони Бугринської сільської ради немає ніяких "порушень права" на "задоволення релігійних потреб" відповідачем. Відповідач на даний час нерухомим майном користується без будь-якої правової підстави. У зв'язку з чим позивач має право вимагати усунення таких порушень шляхом зобов'язання відповідача виконати дії, передбачені частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, а саме усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження нерухомим об'єктом шляхом зобов'язання відповідача повернути об'єкт нерухомості, у спосіб вивільнення зайнятих приміщень та передати цей об'єкт позивачу за актом прийому-передачі.
Апелянт стверджує про фіктивність рішення №161 від 25 квітня 2001 року, яке надав для суду першої інстанції відповідач, оскільки листом від 14 листопада 2024 року Бугринська сільська рада здійснила запит до архівного управління Рівненської районної військової адміністрації. Відповідно до листа архівного управління від 15 листопада 2024 року №28/04-02 надано архівні копії протоколів сесії Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області за січень-червень 2001 року. Аналіз протоколів сесій свідчить про наступне: за період з січня по червень 2001 року відбулося 3 (три) пленарних засідань сесій Бугринської сільської ради Гощанського району. Перше пленарне засідання відбулося 14 лютого 2001 року; наступне - 28 квітня 2001 року; останнє пленарне засідання першого півріччя 2001 року - 08 червня 2001 року. Номера рішень сесій: від 78 до 101. На переконання позивача це означає, що рішення №161 від 25 квітня 2001 року - це фіктивне рішення, таке рішення в архівному управлінні Рівненської РВА відсутнє, тому що 28 квітня 2001 року сесії Бугринської сільської ради не було і не могло бути.
Листом №918/460/24/7651/24 від 25 листопада 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
02 грудня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/460/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2024 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Філіпової Т.Л., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року у справі №918/460/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року у справі №918/460/24 та призначено дату судового засідання на 15 січня 2025 року об 11:00 год.
18 грудня 2024 року від Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с.Бугрин Гощанського району надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач вважає, що тверження позивача про те, що суд не надав оцінки всім доказам, свідчить про необізнаність позивача з положеннями самого рішення суду та рішень Європейського суду з прав людини, адже у тексті рішення надано оцінку обставинам справи та зазначено рішення у справі Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України", де вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відповідач наполягає на тому, що віряни Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви с. Бугрин Гощанського району як члени Бугринської об'єднаної територіальної громади мають права користуватися майном, що належить територіальній громаді. Віряни Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району як члени територіальної громади Гощанського району, а в подальшому Бугринської об'єднаної територіальної громади, правомірно набули права користування нерухомим майном, розташованим за адресою: Рівненська обл. Рівненський р-н с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36, а саме: рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення та земельною ділянкою розміром 0,30 га, на якій розміщені вказані приміщення, з метою їх використання, а в подальшому з присвоєнням рішенням №21 Бугринської сільської ради поштової адреси Будівлі Храму Свято-Вознесенської церкви в с. Бугрин: вул. Б. Хмельницького, 36 с. Бугрин, у Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району виникло правомірне (легітимне) очікування того, що релігійна громада буде користуватися нерухомим майном на період використання як культової споруди і що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.
13 січня 2025 року від представника відповідача - Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/460/24 до вирішення та прийняття рішення Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/15623/24 за позовом Рілігійної громади Свято-Вознесенська парафія УПЦ московський патріархат с. Бугрин Гощанського району до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій. Вказане клопотання містить посилання на пункт 5 статті 227 ГПК України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2025 року у справі №918/460/24 відмовлено у задоволенні клопотання Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району про зупинення провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "29" січня 2025 р. об 10:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
29 січня 2025 року від представника Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району - адвоката Дмитренко Р.П. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/460/24 до вирішення та прийняття рішення Господарським судом Рівненської області у справі №918/46/25 за позовом Релігійної громади Свято-Вознесенська парафія Української православної церкви московський патріархат с.Бугрин Гощанського району про визнання незаконним та скасування рішення Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області №962 від 09 лютого 2024 року "Про припинення безоплатного користування майном".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 січня 2025 року у справі №918/460/24 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05 лютого 2025 року об 11:00 год.
04 лютого 2025 року від Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви московський патріархат с.Бугрин Гощанського району надійшла заява про допит свідка у суді, а саме просить суд допитати в суді апеляційної інстанції у якості свідка ОСОБА_1 для спростування апеляційної скарги Бугринської сільської ради на рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/460/24.
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження врегульовано статтею 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 9 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.
З огляду на викладене, судова колегія зазначила про відсутність підстав для задоволення заяви про допит свідка в суді.
04 лютого 2025 року від Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви московський патріархат с.Бугрин Гощанського району надійшла заява про долучення документів до справи, а саме листа Рівненської районної військової адміністрації Рівненської області №вих-565/01-28/25 від 28 січня 2025 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2025 року у справі №918/460/24 відмовлено у задоволенні клопотання представника Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району - адвоката Дмитренко Р.П. про зупинення провадження у справі №918/460/24 до вирішення та прийняття рішення Господарським судом Рівненської області у справі №918/46/25 за позовом Релігійної громади Свято-Вознесенська парафія Української православної церкви московський патріархат с.Бугрин Гощанського району про визнання незаконним та скасування рішення Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області №962 від 09 лютого 2024 року "Про припинення безоплатного користування майном".
Безпосередньо в судових засіданнях представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Згідно відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21 травня 1997 року зареєстрована Бугринська сільська рада - орган місцевого самоврядування (дата запису: 22 травня 2007 року, номер запису: 15911200000000308, код ЄДРПОУ: 04385445).
03 грудня 1991 року зареєстрована Релігійна громада Свято-Вознесенської Парафії Української Православної Церкви Московський Патріархат с. Бугрин Гощанського району, код ЄДРПОУ 22585225 за адресою 35442, Рівненська область, Рівненський район, с.Бугрин.
Рішенням Гощанської районної ради від 24 березня 1999 року №47 "Про підсумки інвентаризації об'єктів районної комунальної власності" було затверджено Перелік об'єктів районної комунальної власності, серед яких Бугринська дільнична лікарня (№2 Переліку).
06 грудня 2000 року Гощанською районною радою було прийнято рішення №116 "Про передачу у безоплатне користування приміщень Бугринської дільничної лікарні релігійній громаді УПЦ с. Бугрин" (поточне найменування - "Релігійна громада Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району").
15 лютого 2001 року було підписано Акт передачі основних засобів Бугринської дільничної лікарні між Головним лікарем Бугринської дільничної лікарні, Бугринським сільським головою, настоятелем громади УПЦ МП, старостою громади УПЦ МП.
22 жовтня 2003 року Гощанською районною радою було прийнято рішення №103 "Про інвентаризацію об'єктів спільної власності територіальних громад району", до складу якого увійшло нерухоме майно Бугринської дільничної лікарні (№ 3 Переліку).
Рішенням Бугринської сільської ради №21 від 31 березня 2015 року було присвоєно поштову адресу Будівлі Храму Свято-Вознесенської церкви в с. Бугрин: вул. Б. Хмельницького, 36 с. Бугрин.
05 лютого 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про добровільне об'єднання територіальних громад", який набрав чинності 05 березня 2015 року. На підставі вказаного закону в листопаді 2015 року шляхом об'єднання Бугринської та Посягвівської сільських рад утворилася Бугринська об'єднана територіальна громада, до складу якої входять села: Бугрин, Зарічне, Новоставці, Угільці, Башине, Вільгір, Колесники Посягва, Ясне, Сергіївка, М'ятин, Олексіївка. Адміністративний центр громади розташований у с. Бугрин. Код ЄДРПОУ після реорганізації: 40130624.
25 грудня 2015 року Гощанською районною радою було прийнято рішення "Про передачу у власність, управління Бугринській та Бабинській сільським радам бюджетних установ, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад".
12 лютого 2016 року було затверджено Акт приймання-передачі майна з балансу Комунального закладу "Гощанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області на баланс Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області. Перелік майна, що передавався Бугринській сільській раді відображено в Додатках 1-3 до вказаного Акта.
З 15 січня 2021 року Гощанська районна рада знаходиться в стані припинення, що підтверджується відомостями із державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішенням Рівненської районної ради Рівненської області №486 від 27 вересня 2023 року з метою врегулювання майнових прав та приведення у відповідність Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Рівненського району, а саме: відновлення цілісності майнового комплексу КНП "Бугринська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини" Бугринської сільської ради Рівненського району", відповідно до листа Бугринської сільської ради від 08 серпня 2023 року №173/03-26/213, за погодженням з постійними комісіями районної ради, районна рада вирішила внести зміни до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад району, затвердженого рішенням районної ради від 22 грудня 2022 року №450, а саме: додати до Переліку розділ "Комунальне некомерційне підприємство "Бугринська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини" Бугринської сільської ради Рівненського району" та включити до нього майно згідно з додатком. Затвердити Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад району із врахуванням змін, що зазначені в пункті 1 даного рішення, згідно з додатком.
Рішенням Рівненської районної ради Рівненської області №487 від 27 вересня 2023 року було передано нерухоме майно із спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Бугринської сільської ради, розташованого за адресою: Рівненська обл. Рівненський р-н с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36, а саме: рентгенівський кабінет, амбулаторія- лабораторія, пологове відділення.
17 листопада 2023 року рішенням Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області №910 було прийнято нерухоме майно із спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Бугринської сільської ради, розташоване за адресою: Рівненська обл. Рівненський р-н с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36, а саме: рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення. Дане нерухоме майно було передано на баланс КНП "Бугринська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Уповноважено керівника вище згаданого комунального некомерційного підприємства на вчинення усіх необхідних дій, пов'язаних із виготовленням технічної документації на нерухоме майно.
Рішенням Рівненської районної ради №502 від 19 грудня 2023 року "Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Рівненського району, затвердженого рішенням районної ради від 27 вересня 2023 року № 486" з метою врегулювання майнових прав та приведення у відповідність Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Рівненського району, а саме передачі майнового комплексу КНП "Бугринська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини" Бугринської сільської ради Рівненського району", відповідно до рішень Рівненської районної ради від 27 вересня 2023 року №487 "Про передачу із спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Бугринської сільської ради нерухомого майна" та Бугринської сільської ради від 17 листопада 2023 року №910 "Про прийняття із спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Бугринської сільської ради нерухомого майна", за погодженням з постійними комісіями районної ради, Рівненська районна рада вирішила внести зміни до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад району, затвердженого рішенням районної ради від 27 вересня 2023 року №486, а саме: вилучити з Переліку розділ "Комунальне некомерційне підприємство "Бугринська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини" Бугринської сільської ради Рівненського району" з включеним до нього майном згідно з додатком. Затвердити Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад району із врахуванням змін, що зазначені в пункті 1 даного рішення, згідно з додатком.
Листом №2 від 04 січня 2024 року КНП "Бугринська амбулаторія ЗПСМ" було повідомлено 5 відділ поліції Рівненського відділення поліції про неможливість доступу до приміщення Бугринської дільничної лікарні, яке знаходиться за адресою: с. Бугрин: вул. Б. Хмельницького, 36 з метою проведення інвентаризації.
Листом №12 від 19 січня 2024 року КПП "Бугринська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" повідомила Бугринську сільську раду про неможливість проведення інвентаризації нерухомого майна, а саме: приміщення Бугринської дільничної лікарні, яке знаходиться за адресою: с. Бугрин: вул. Б. Хмельницького, 36 та відповідно виготовлення технічної документації на вказане майно, так як потрібен доступ до приміщень для проведення замірів, а Настоятель Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії УПЦ Московського патріархату с. Бугрин Гощанського району відмовляє в наданні такого доступу.
Рішенням Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області №962 від 09 лютого 2024 року припинено Релігійній громаді Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району право безоплатного користування нежитловими приміщеннями комунальної власності, що розташовані за адресою: с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36 (рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення) та земельною ділянкою розміром 0,30 га, на якій розташовані дані приміщення.
16 лютого 2024 року представником Бугринської сільської ради на адресу представника відповідача - настоятеля УПЦ МП в с. Бугрин - Григор'єва Дмитра Васильовича, було надіслано цінний лист-повідомлення про припинення права безоплатного користування нерухомим майном комунальної власності з проханням підписати Акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, направивши один примірник Акту на поштову адресу Бугринської сільської ради та звільнити займане приміщення у 14-денний строк з моменту отримання вище вказаного листа (поштове відправлення №3544200102801).
22 березня 2024 року позивачем на адресу відповідача повторно було надіслано цінний лист-повідомлення (з описом вкладення) про припинення права безоплатного користування нерухомим майном комунальної власності з проханням підписати Акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, направивши один примірник Акта на поштову адресу Бугринської сільської ради та звільнити займане приміщення у 14-денний строк з моменту отримання вище вказаного листа (поштове відправлення №3544200103727).
В матеріалах справи містяться також: запит представника позивача від 07 серпня 2023 року до Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації стосовно надання копії технічного паспорта будівлі, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський район, с. Бугрин, вул. Богдана Хмельницького буд. 36; лист Рівненського обласного БТІ від 08 серпня 2023 року №185 про те, що технічну інвентаризацію та реєстрацію права власності будинковолодіння за адресою Рівненська обл., Гощанський район, с. Бугрин, вул. Богдана Хмельницького буд. 36, не проводило, тому надати інформацію БТІ не в змозі; запит представника позивача від 08 серпня 2023 року до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, стосовно надання інформації про кадастровий номер та землевпорядної документації по земельній ділянці за адресою: Рівненська обл., Гощанський район, с. Бугрин, вул. Богдана Хмельницького буд. 36; лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 14 серпня 2023 року про те, що до місцевого фонду документацій із землеустрою та оцінки земель документація із землеустрою за вказаною адресою не надходила.
Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові. Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Отже, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей; право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №910/19865/17.
Положення статті 391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійних організацій" (в редакції станом на дату прийняття рішення - 6 грудня 2000 року), релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.
Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.
Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.
Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2000 року Гощанською районною радою було прийнято рішення №116 "Про передачу у безоплатне користування приміщень Бугринської дільничної лікарні релігійній громаді УПЦ с. Бугрин" (поточне найменування - "Релігійна громада Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району").
Згідно даного рішення релігійній громаді УПЦ с.Бугрин передано у безоплатне користування на період використання як культової споруди такі належні Бугринській дільничій лікарні приміщення: рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення.
15 лютого 2001 року було підписано Акт передачі основних засобів Бугринської дільничної лікарні між Головним лікарем Бугринської дільничної лікарні, Бугринським сільським головою, настоятелем громади УПЦ МП, старостою громади УПЦ МП.
З даних документів вбачається, що релігійній громаді передавалось нерухоме майно лікарні та фактично надавалась можливість використовувати його як культову споруду.
Релігійна громада УПЦ с.Бугрин у відзиві на позову заяву стверджує, що спірні об'єкти нерухомості було реконструйовано під церкву, однак, матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження такої реконструкції та її правомірності.
Представник відповідача, стверджуючи про факт реконструкції спірних будівель у культову споруду, посилається на рішення Бугринської сільської ради №21 від 31 березня 2015 року, яким було присвоєно поштову адресу Будівлі Храму Свято-Вознесенської церкви в с. Бугрин: вул. Б. Хмельницького, 36 с. Бугрин. Однак, присвоєння адреси об'єкту нерухомості не може бути належним доказом зміни функціонального призначення будівель. За наявності правових підстав на користування майном, такий користувач повинен був отримати відповідні дозволи/погодження у власника, однак, такого зроблено не було.
Твердження представника відповідача також спростовуються рішенням Рівненської районної ради № 487 від 27 вересня 2023 року Про передачу із спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Бугринської сільської ради нерухомого майна, яким згідно додатку до рішення є: ренгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення.
Постановою Кабінету Міністрів України №1699 від 29 жовтня 2003 року було затверджено типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю.
З дослідженого колегією суддів вбачається, що жодного договору на безоплатне користування релігійною організацією переданим нерухомим майном не укладалося. Відзив релігійної громади на позовну заяву містить згадку про "дострокове припинення дії усної угоди (договору)".
Порядок безоплатного користування на час прийняття районною радою рішення про передачу майна Бугринської дільничої лікарні релігійні громаді УПЦ села Бугрин (6 грудня 2000 року) регулювався главою 27 Цивільного кодексу УРСР.
Так, у відповідності до статті 324 цього кодексу, за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно. До договору безоплатного користування майном відповідно застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259, статей 260 і 262, пунктів другого - п'ятого статті 265 і статей 271 і 272 цього Кодексу.
У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу УРСР договір майнового найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.
Положеннями пунктів 2 - 5 статті 265 ЦК УРСР, які підлягали застосуванню до правовідносин, що виникли з договору безоплатного користування, було визначено обов'язки наймача, а саме: 2) користуватися майном відповідно до договору і призначення майна; 3) підтримувати найняте майно у справному стані; 4) провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором; 5) при припиненні договору найму - повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Приписами статті 271 ЦК УРСР визначено, що в разі допущення наймачем погіршення найнятого майна він повинен відшкодувати наймодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його вини.
Правовідносини сторін у цій справі виникли виключно з рішення Гощанської районної ради№ 116 від 6 грудня 2000 року. При цьому договір між сторонами не укладався.
Отже, як Цивільний кодекс УРСР, так і Закон України "Про свободу совісті та релігійних організацій" на час надання районною радою майна лікарні УПЦ с. Бугрин визначали порядок безоплатного користування на підставі укладеного договору, до якого застосовуються правила, що регулюють майновий найм.
З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України 2003 року, відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, враховуючи, що права і обов'язки сторін, які виникли з рішення від 06.12.2000, продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, до правовідносин, які продовжують існувати, слід застосовувати положення ЦК України. При цьому ЦК України не містить правового регулювання саме безоплатного користування майном, а правова природа договору оренди, відповідно до цього Кодексу, передбачає його оплатність, у зв'язку з чим, зважаючи на безоплатний характер правовідносин сторін, які виникли на підставі Договору, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави 60 ЦК України, яка регулює правовідносини з позички. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-107цс16. Також Верховний Суд у постановах від 30.05.2018 у справі № 920/404/17, від 21.03.2018 у справі № 450/978/13-ц відзначив безоплатне використання нерухомого майна як кваліфікуючу ознаку, за якою відніс правовідносини за укладеним сторонами договором до правовідносин за договором позички.
Відповідно до статті 827 ЦК України в редакції, чинній на час звернення з позовом, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу, яка містить загальні положення про найм (оренду).
Отже однією з кваліфікуючих ознак договору позички є його безоплатний характер, що зумовлює особливості порядку передачі майна в позичку та, відповідно, його повернення, тому положення зазначеної глави 58 ЦК України, яка містить загальні положення про найм (оренду) можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли з договору позички, в тій частині, в якій не суперечать його правовій природі та змісту правовідносин, підставою виникнення яких він є.
З огляду на це, до усної угоди (договору) про безоплатне користування релігійною громадою Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с.Бугрин Гощанського району спірними будівлями, які перебувають у комунальній власності та знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Бугрин, вул. Б.Хмельницького, 36 підлягають застосуванню положення глав 58, 60 Цивільного кодексу України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України) (аналогічна позиція щодо визначення змішаного договору викладена в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №456/2946/17).
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди.
01 лютого 2020 року введений в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна", що набрав чинності 27 грудня 2019 року, відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону, забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.
Таким чином, законодавчо змінено правила користування комунальним майном, у тому числі, безоплатного користування, шляхом заборони такого.
Частиною 3 статті 828 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Проте, як вже зазначалося, між сторонами письмового договору укладено не було, а тому питання його нотаріального посвідчення не досліджується.
Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору врегульовані статтею 220 Цивільного кодексу України.
Так, частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначені принципи, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки. Особи, дотримуючись зазначених принципів, повинні усвідомлювати та передбачати можливість настання певних наслідків при невиконанні передбачених законом обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відтак, Релігійна громада Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с.Бугрин Гощанського району бажаючи використовувати передане за рішенням Гощанської районної ради №116 від 06 грудня 2000 року та актом передачі від 15 лютого 2001 року нерухоме майно, діючи добросовісно і розумно, повинна була укласти договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю (на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1699 від 29 жовтня 2003 року). У випадку укладення такого договору на строк більше трьох років його необхідно було нотаріально посвідчити.
Згідно з статтею 834 Цивільного кодексу України, позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: 1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; 3) річ самочинно передана у користування іншій особі; 4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.
Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.
У відповідності до статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Аналізуючи дані вимоги закону та враховуючи відсутність будь-якої укладеної угоди про безоплатне користування комунальним майном, позивач не міг скористатися правом, визначеним статтями 834, 763 Цивільного кодексу України, зокрема - відмовитися від договору чи звернутися з вимогою про його розірвання. Тому суд вважає правомірним здійснення позивачем захисту права власності в порядку статті 391 ЦК України, шляхом звернення з вимогою про повернення нерухомого майна комунальної власності.
Рішенням Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області №962 від 09 лютого 2024 року припинено Релігійній громаді Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с. Бугрин Гощанського району право безоплатного користування нежитловими приміщеннями комунальної власності, що розташовані за адресою: с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36 (рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення) та земельною ділянкою розміром 0,30 га, на якій розташовані дані приміщення.
Рішення Бугринської сільської ради №962 від 09 лютого 2024 року є чинним, відповідачем станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції не оскаржувалося. Водночас під час здійснення апеляційного перегляду відповідач звернувся з позовом про оскарження рішення від 9 лютого 2024 року.
У судовому засіданні 29 січня 2025 року представник відповідача посилалась на те, що Релігійна громада Свято-Вознесенської парафії УПЦ московський патріархат користується спірним нерухомим майном на підставі договору безоплатного користування.
Станом на момент прийняття Гощанською районною радою рішення №116 "Про передачу у безоплатне користування приміщень" від 06 грудня 2000 року діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 324 ЦК УРСР за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно. До договору безоплатного користування майном відповідно застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259, статей 260 і 262, пунктів другого - п'ятого статті 265 і статей 271 і 272 цього Кодексу.
В свою чергу, частиною 2 статті 257 ЦК УРСР передбачено, що договір майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі. Вимогу щодо обов'язковості оформлення письмового договору містить також Закон України "Про оренду державного та комунального майна".
Таким чином, взаємосуперечливими є доводи відповідача про користування майном на підставі "усного" договору "безоплатного користування".
Крім того, надаючи оцінку підставам користування відповідачем спірними об'єктами нерухомості, суд звертає увагу на те, що у судовому засіданні 05 лютого 2025 року представником відповідача вчергове була змінена правова позиція та зазначено, що між сторонами спору відсутні будь-які договірні зобов'язання.
Також відповідач зазначав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки Релігійна громада набула право власності на спірні об'єкти за набувальною давністю.
Суд відхиляє такі доводи з огляду на те, що відповідно до частини 4 статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Матеріали справи не містять такого рішення.
Враховуючи вище зазначене в сукупності, колегія суддів вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем, що відповідач у даний час спірним майном користується без будь-якої правової підстави, а відповідач не вжив заходів з повернення майна позивачу у встановленому законом порядку на звернення останнього, чим порушив права сільської ради як власника комунального майна.
Щодо правових підстав користування земельною ділянкою розміром 0,30 га за адресою: с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36 під спірним нерухомим майном, то апеляційний суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження факту її перебування у власності чи у постійному користуванні Релігійної громади Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с.Бугрин Гощанського району матеріали справи не містять та судом не встановлено.
Долучене до матеріалів справи рішення Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 25 квітня 2001 року №161 "Про дозвіл на складання проекту відводу у приватну власність земельної ділянки під будівництво Української православної церкви в с.Бугрин" не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем не надано проекту відводу земельної ділянки, його затвердження в установленому законом порядку та технічної документації на складання відповідного державного акта.
Колегія суддів не бере до уваги доводи Релігійної громади про те, що земельна ділянка перебуває у відповідача в користуванні на праві постійного користування через неоформлення права власності, на яке надавався дозвіл у 2001 році, оскільки статтею 92 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття права постійного користування, і такої підстави, як неоформлення права власності законодавством не передбачено.
Суд відхиляє також надані відповідачем Акт про перенесення меж земельної ділянки в натуру, переданої Свято-Вознесенській парафії с.Бугрин Рівненської єпархії УПЦ від 30 вересня 2003 року та Акт прийомки-передачі земельної ділянки від 30 березня 2003 року, як такі, що не стосуються предмету спору, оскільки в них значиться про оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування церкви площею 0,41 га, а предметом спору є земельна ділянка площею 0,30 га під рентгенівським кабінетом, амбулаторією-лабораторією та пологовим відділенням.
Стаття 398 Цивільного кодексу України встановлює, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також, на інших підставах, встановлених законом.
В іншому випадку такий володілець є недобросовісним і, відповідно до статті 400 Цивільного кодексу України, зобов'язаний негайно його повернути.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сподівання відповідача на подальше безоплатне користування спірним нерухомим майном не ґрунтуються ні на положеннях чинного законодавства, ні на поведінці сторін, отже у відповідача відсутні будь-які "правомірні очікування", які б слугували винятковою підставою для відмови в здійсненні судового захисту порушеного права позивача на повернення відповідачем спірних об'єктів та земельної ділянки, що розташовані за адресою: с.Бугрин, вул. Б.Хмельницького, 36.
З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів наявність будь-яких "правомірних очікувань" чи "законних сподівань" на подальше безоплатне (платне) користування спірним майном, а тому його неправомірна і суперечлива поведінка щодо неповернення сільській раді майна, небажання привести користування майном у відповідність до вимог чинного законодавства, не може породжувати "правомірних очікувань", як і не може перешкоджати власникові у здійснення ним своїх правомочностей.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05 грудня 2023 року у справі №921/164/23.
Слід також зазначити, що у практиці ЄСПЛ неодноразово було відмічено, що законними очікуваннями є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що законними очікуваннями є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник мав право очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати, в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.
У свою чергу, у рішенні ЄСПЛ по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Виходячи з вищенаведеного, на думку суду, "правомірні очікування" у відповідача можуть виникати лише у випадку дотримання усіх вимог закону, зокрема, і чинного Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що спірне майно не є власністю відповідача та у останнього відсутні будь-які правові підстави для користування таким майном.
Враховую викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та зобов'язання Релігійну громаду Свято-Вознесенської парафії Української православної церкви Московський патріархат с.Бугрин Гощанського району повернути Бугринській сільській раді нерухоме майно комунальної власності, розташоване за адресою Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Бугрин вул. Б.Хмельницького, 36: рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення та земельну ділянку розміром 0,30 га шляхом вивільнення зайнятих приміщень та підписання відповідного Акта приймання-передачі (повернення).
Щодо долучених позивачем до апеляційної скарги копій листа Бугринської сільської ради №523/02-25 від 14 листопада 2024 року, листа Архівного управління Рівненської районної державної адміністрації №28/04-02 від 15 листопада 2024 року з додатками, довідки Бугринської сільської ради №9/02-25 від 08 січня 2025 року та щодо долученої відповідачем копії листа Рівненської районної військової адміністрації Рівненської області №вих-565/01-28/25 від 28 січня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частин 1, 2, 3, 8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Приписами частин 1 та 3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналіз наведеної норми свідчить, що учасник справи, який подає нові докази до суду апеляційної інстанції, має належним чином обґрунтувати наявність причин, що об'єктивно не залежали від нього, що унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції. Приймаючи новий доказ у суді апеляційної інстанції, цей суд має обґрунтувати своє рішення, встановити, що такі докази не могла сторона подати до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №909/722/14, від 01 липня 2021 року у справі №46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/17, від 13 січня 2021 року у справі №10/Б-921/1442/2013).
Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №922/393/18, від 16 грудня 2020 року у справі №908/1908/19, від 19 жовтня 2021 року у справі №903/533/21.
Із поданих до апеляційного суду доказів вбачається, що вони датовані після 28 жовтня 2024 року (дати ухвалення оскаржуваного рішення).
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції не бере до уваги копій листа Бугринської сільської ради №523/02-25 від 14 листопада 2024 року, листа Архівного управління Рівненської районної державної адміністрації №28/04-02 від 15 листопада 2024 року з додатками, довідки Бугринської сільської ради №9/02-25 від 08 січня 2025 року та листа Рівненської районної військової адміністрації Рівненської області №вих-565/01-28/25 від 28 січня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року у справі №918/460/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Таким чином, на підставі статей 2, 269, 270, статті 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Бугринської сільської ради у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача у відповідності до статті 129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року у справі №918/460/24 задовольнити.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року у справі №918/460/24 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.
Зобов'язати Релігійну громаду Свято-Вознесенької парафії Української православної церкви Московського патріархату повернути Бугринській сільській раді Рівненського району Рівненської області нерухоме майно комунальної власності розташоване за адресою Рівненська область, Рівненський район село Бугрин вулиця Б. Хмельницького, 36: рентгенівський кабінет, амбулаторія-лабораторія, пологове відділення та земельну ділянку розміром 0,30 га шляхом вивільнення зайнятих приміщень та підписання відповідного Акта приймання-передачі (повернення).
Стягнути з Релігійної громади Свято-Вознесенької парафії Української православної церкви Московського патріархату (код ЄДРПОУ 22585225) на користь Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 40130624) 6743 грн. за подання позовної заяви та 10114,5 грн. за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/460/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "20" лютого 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.