вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2025 р. Справа № 910/2293/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Лєщинський К.Д., Кваша І.В.
від відповідача: Остапенко С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
1) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 (повний текст рішення складено 07.11.2024) (суддя Чебикіна С.О.)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 (повний текст додаткового рішення складено 18.11.2024) (суддя Чебикіна С.О.)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 (повний текст додаткового рішення складено 18.11.2024) (суддя Чебикіна С.О.);
у справі № 910/2293/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджи Юкрейн"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 582 565 296,84 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджи Юкрейн" (далі - ТОВ "Нью Енерджи Юкрейн", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", відповідач) про стягнення 376 194 988,15 грн, з яких: 363 367 216, 49 грн - основна заборгованість, 6 465 321,02 грн - 3 % річних, 6 362 450,64 грн - інфляційні втрати, за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1565-01024 від 20.03.2020 (далі - Договір).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної оплати позивачу вартості небалансів електричної енергії.
01.04.2024 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, в якій він просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 302 010 924,74 грн, з яких: 287 171 579,27 грн - основна заборгованість, 7 471 639,62 - інфляційні втрати, 7 367 705,85 грн - 3 % річних, за Договором.
23.07.2024 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 582 565 296,84 грн, з яких: 546 620 318,65 грн - основна заборгованість, 24 453 132,68 грн - інфляційні втрати, 11 491 845,51 грн - 3 % річних.
У судовому засіданні 02.08.2024 місцевим судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову від 01.04.2024, проте прийнято її як заяву про збільшення розміру позовних вимог про стягнення 302 010 924,74 грн, а також прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 23.07.2024 про стягнення 582 565 296,84 грн.
25.09.2024 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у даній справі в частині вимог про стягнення 67 293 179,94 грн за березень 2023 року основного боргу, яку прийнято судом до розгляду.
11.10.2024 позивач подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі в частині суми основної заборгованості, яка прийнята судом до розгляду.
16.10.2024 позивач подав до місцевого господарського суду клопотання, в якому просив у резолютивній частині рішення зазначити про нарахування процентів органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, та стягнути отриману суму процентів з відповідача на користь позивача.
Відповідачем 16.10.2024 подано до суду першої інстанції заяву про відстрочення виконання рішення в даній справі на 1 рік.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/2293/24 позов задоволено частково. Стягнуто з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 427 725 899,07 грн заборгованості, 24 453 132,68 грн інфляційних втрат, 11 491 845,51 грн 3 % річних та 847 840,00 грн судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 118 894 419,58 грн основного боргу закрито. Ухвалено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/2293/24, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) нараховувати 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 427 725 899,07 грн, починаючи з 20.07.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн".
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, здійснював оплату частково та з порушенням строків, встановлених Договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка станом на 22.07.2024, за доводами позивача, становила 546 620 318,65 грн.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.03.2024 по 19.04.2024 відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 118 894 419,58 грн.
Таким чином, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу в розмірі 118 894 419,58 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження в даній справі в частині позовних вимог про стягнення з НЕК "Укренерго" суми основного боргу в розмірі 118 894 419,58 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).
Відтак, встановивши, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка на момент розгляду справи склала 427 725 899,07 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання за Договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу в розмірі 427 725 899,07 грн.
У свою чергу, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновків про його обґрунтованість та правильність, а відтак наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем розмірів.
Відмовляючи в задоволенні заяви НЕК "Укренерго" про відстрочення виконання рішення в даній справі, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не подано суду належних доказів на підтвердження викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду обставин.
Короткий зміст заяви ТОВ "Нью Енерджи Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення
30.10.2024 ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 788 208,77 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24 заяву ТОВ "Нью Енерджи Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення у даній справі задоволено частково. Стягнуто з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 90 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, а відтак такі вимоги як стягнення гонорару успіху в розмірі 4 636 708,77 грн у зв'язку з прийняттям позитивного для позивача судового рішення у даній справі не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку із чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції визнав, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 151 500,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже, їх розмір є необґрунтованим, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується з принципом розподілу таких витрат.
Відтак, дослідивши опис наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірними із складністю справи та фактично наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги НЕК "Укренерго" та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24, НЕК "Укренерго" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" відмовити в повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у даній справі та в задоволенні заяви ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що:
- позивачем не долучено до матеріалів справи доказів виставлення рахунків-фактур у належний спосіб - у системі управління ринком;
- вказане свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, позаяк інших платіжних документів на суми, що заявлені в межах даної справи, виставлено не було, що позбавляло позивача заявляти вимоги про їх стягнення, а також здійснювати інші компенсаційні нарахування, оскільки строк виконання такого зобов'язання відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку є таким, що станом на день подання позову не настав;
- отже, позивачем не було доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором у частині своєчасної сплати вартості небалансів, як це встановлено місцевим господарським судом;
- стосовно долучених до матеріалів справи скріншотів електронної пошти, зазначені докази не підтверджують виставлення рахунків, оскільки іншого порядку та способу направлення рахунків, аніж у системі MMS, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено;
- позивач, нараховуючи інфляційні втрати, застосував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до мільйонних (шести знаків після коми), що, як наслідок, тягне непомірне та незаконне додаткове стягнення коштів із НЕК "Укренерго"; відтак, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є неправильним, що, відповідно, призвело до їх необґрунтованого стягнення;
- відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції не надав оцінки балансу інтересів сторін та майновому стану відповідача, не взяв до уваги, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальним законодавством у сфері ринку електричної енергії, наявність заборгованості контрагентів перед відповідачем, прийняття державою низки нормативних актів, які мають сприяти погашенню заборгованості відповідача, та запровадження воєнного стану на території України, як наслідок, не надав належної оцінки всім тим обставинам, які мають бути враховані при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення.
- заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу в сумі 4 788 208,77 грн підпадають під критерій істотного перевищення в розумінні ч. 6 ст. 129 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та узагальнення її доводів
Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24, ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 4 788 208,77 грн; у решті оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що:
- суд першої інстанції необґрунтовано занадто зменшив витрати на професійну правничу допомогу;
- сума витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4 788 208,77 грн є співмірною із складністю справи, оскільки предмет спору регулюється спеціальним законодавством про ринок електричної енергії, справа є об'ємною та містить велику кількість доказів, зібраних та опрацьованих адвокатом. Адвокат брав участь та забезпечував правову допомогу клієнту протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції з 01.04.2024 по 28.10.2024 (сім календарних місяців);
- натомість клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу зводиться до загальних фраз, а тому відсутні правові підстави для зменшення відшкодування понесених позивачем належно підтверджених витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2025 об 11:30; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.01.2025.
Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24; призначено зазначену апеляційну скаргу для спільного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.01.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.02.2025 об 11:30.
Позиції учасників справи
ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги НЕК "Укренерго" заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
НЕК "Укренерго" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні.
ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" подало до Північного апеляційного господарського суду заяву, в якій повідомляє суд про те, що після ухвалення рішення суду в даній справі відповідачем було здійснено частково оплату заборгованості, що є предметом спору, зокрема, сплачено заборгованість за наступні періоди, на підтвердження чого до заяви додано копії платіжних доручень.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 11.02.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги позивача підтримали і просили суд її задовольнити, проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечували і просили суд залишити її без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги відповідача підтримав і просив суд її задовольнити, проти вимог апеляційної скарги позивача заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Між ТОВ "Нью Енерджи Юкрейн" (користувач, СВБ) та НЕК "Укренерго" (ОСП) було укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії на підставі письмової заяви позивача від 20.03.2020 № 1565-01024 про приєднання до договору (Договір).
Відповідно до повідомлення про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії даний Договір є публічним, який розміщено на офіційному сайті НЕК "Укренерго" у мережі Інтернет за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykivrynku/dogovory/#1594303518945-6f4b41ba-c92d.
У подальшому, наказами НЕК "Укренерго" затверджувалися умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, зокрема, наказами від 09.06.2022 № 236 та від 27.01.2023 № 58.
Так, згідно з п. 1.1 Договору, цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансової групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.
На підставі цього Договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору, за цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) (п. 1.4 Договору);
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п. 1.5 Договору).
Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством (п. 2.1 Договору).
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (п. 2.2 Договору).
ОСП зобов'язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (підп. 3 п. 3.3 Договору);
СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку (підп. 6 п. 3.4 Договору).
За невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 Договору).
Пунктом 5.9 Договору в редакції, затвердженій наказом НЕК "Укренерго" від 09.06.2023 № 236, передбачено, що ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
Пунктом 5.9 Договору в редакції, затвердженій наказом НЕК "Укренерго" від 27.01.2023, визначено, що ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ.
Відповідно до п. 5.10 Договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).
Згідно з п. 9.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включено року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
Відповідно до п. 9.2 Договору, якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовжений на наступний календарний рік на тих же умовах.
На підтвердження виконання умов Договору, позивачем надано суду оформлені та підписані сторонами шляхом накладення КЕП помісячні акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та акти-корегування (врегулювання) до них, а також сформовані в системі управління ринком рахунки-фактури на оплату електричної енергії для врегулювання (повторного врегулювання) небалансів, придбаної відповідачем, а саме:
- № 2702202300499 від 27.02.2023 за листопад 2022 року на суму 34 863 622,38 грн;
- № 2703302300494 від 30.03.2023 за грудень 2023 року на суму 85 195 171,55 грн;
- № 0606202300520 від 06.06.2023 за березень 2023 року на суму 67 293 179,94 грн;
- № 2906202300521 від 29.06.2023 за квітень 2023 року на суму 32 766 302,72 грн;
- № 1108202300723 від 11.08.2023 за травень 2023 року на суму 18 834 936,92 грн;
- № 0910202300515 від 09.10.2023 за червень 2023 року на суму 11 342 433,07 грн;
- № 3110202300517 від 31.10.2023 за липень 2023 року на суму 24 127 989,84 грн;
- № 1512202300763 від 15.12.2023 за серпень 2023 року на суму 28 561 193,84 грн;
- № 2301202400785 від 23.01.2024 за вересень 2023 року на суму 8 575 634,62 грн;
- № 2612202300473 від 26.12.2023 за 11.12.2023-20.12.2023 на суму 31 217 597,41 грн;
- № 0401202400473 від 04.01.2024 за 21.12.2023-31.12.2023 на суму 15 132 875,26 грн;
- № 0602202400254 від 06.02.2024 за 21.01.2024-31.01.2024 на суму 5 456 278,94 грн;
- № 2902202400801 від 29.02.2024 за листопад 2023 року на суму 14 202 920,69 грн;
- № 0103202401338 від 01.03.2024 за грудень 2023 року на суму 29 660 236,02 грн;
- № 2204202400012 від 22.04.2024 за січень 2023 року на суму 61 964 866,38 грн;
- № 1904202400793 від 19.04.2024 за лютий 2023 року на суму 77 244 848,95 грн;
- № 2604202400254 від 26.04.2024 за березень 2023 року на суму 23 589 474,78 грн;
- № 1004202400287 від 10.04.2024 за червень 2023 року на суму 8 226,30 грн;
- № 1204202400017 від 12.04.2024 за липень 2023 року на суму 13 119,98 грн;
- № 1604202400019 від 16.04.2024 за вересень 20203 року на суму 12 074,98 грн;
- № 0305202400019 від 03.05.2024 за жовтень 2023 року на суму 275 833,30 грн;
- № 1705202400558 від 17.05.2024 за січень 2024 року на суму 63 363 643,85 грн;
- № 3105202400809 від 31.05.2024 за лютий 2024 року на суму 26 027 195,12 грн;
- № 1106202400571 від 11.06.2024 за березень 2024 року на суму 6 720 381,55 грн;
- № 2806202400566 від 28.06.2024 за травень 2024 року на суму 229 074,20 грн.
Порушення відповідачем умов Договору та Правил ринку в частині взятих на себе зобов'язань щодо оплати позивачу в установлені строки вартості отриманої балансуючої енергії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача відповідної заборгованості.
У заяві про зміну предмета позову позивач повідомив, що з дати подання позову відповідачем частково сплачено заборгованість, а саме: за період врегулювання 01.11.2022-30.11.2022 - 34 863 622,38 грн, за період врегулювання 01.12.2022-31.12.2022 - 85 195 171,55 грн, всього 120 058 793,93 грн. У зв'язку із здійсненням відповідачем часткового розрахунку в частині заборгованості за листопад-грудень 2022 року на суму 120 058 793,93 грн позовні вимоги було зменшено.
Відтак, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 546 620 318,65 грн заборгованості зі сплати вартості отриманої за результатами врегулювання небалансів електричної енергії.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 24 453 132,68 грн інфляційних втрат та 11 491 845,51 грн 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містяться у ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.
Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору між сторонами були підписані акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, акти-корегування (врегулювання) до них, а також акти звірок взаємних розрахунків, зокрема, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 27.06.2024. Відповідні акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Проте, за доводами відповідача, позивач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, здійснював оплату частково та з порушенням строків, встановлених Договором, внаслідок чого у нього утворилась перед позивачем заборгованість, яка станом на 22.07.2024 (дата подання заяви про збільшення позовних вимог) становила 546 620 318,65 грн.
25.09.2024 позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про закриття провадження у даній справі в частині вимог про стягнення 67 293 179,94 грн за березень 2023 року основного боргу у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної заборгованості після відкриття провадження у справі.
11.10.2024 позивач подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у даній справі в частині сплаченої заборгованості, в якій просив суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 32 766 302,72 грн за квітень 2023 року та 18 834 936,92 грн за травень 2023 року основного боргу у зв'язку із здійсненням відповідачем оплати заборгованості за вказані розрахункові періоди після відкриття провадження у даній справі.
Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 118 894 419,58 грн, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи платіжними інструкціями від 02.09.2024 на суму 2 773 843,18 грн та на суму 64 519 336,76 грн, від 25.09.2024 на суму 1 320 922,49 грн, на суму 31 445 380,23 грн, на суму 16 637 265,27 грн та на суму 2 197 671,65 грн, а також довідкою про стан заборгованості рахунку відповідача за спірний період.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у справі № 13/51-04 (постанова від 26.06.2019) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема, у справі № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019) та у справі № 912/2007/18(912/403/22) (постанова від 13.12.2022).
Враховуючи, що предмет спору (основний борг у розмірі 118 894 419,58 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з НЕК "Укренерго" суми основного боргу в розмірі 118 894 419,58 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).
Щодо решти позовних вимог колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
Відповідно до п. 2, 7, 12, 46, 55, 89 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону:
- адміністратор розрахунків (АР) - юридична особа, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг;
- балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;
- відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;
- небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку;
- оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;
- сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Відтак на оператора системи передачі, яким є НЕК "Укренерго", покладено функції адміністратора розрахунків.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Згідно з умовами укладеного між НЕК "Укренерго" як ОСП та ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" як СВБ договору про врегулювання небалансів електричної енергії, СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. Даний договір укладається за умови приєднання СВБ до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Відповідно до положень Договору відповідач (ОСП) зобов'язаний проводити розрахунки з позивачем (СВБ) у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку. Виставлення рахунків, здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, а також подання платіжних документів відбувається відповідно до процедур та у строки, передбачені Правилами ринку.
Згідно з положеннями п. 1.1.1 Правил ринку, ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила агрегації, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.
У п. 1.1.2 Правил ринку визначено, що система управління ринком (СУР) - це програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.
Згідно з п. 1.8.1 Правил ринку в редакції, чинній до 13.10.2023, АР реєструє учасників ринку, СВБ, ПДП і ППБ, отримує від ОСП, реєструє та зберігає дані щодо резервів, остаточні повідомлення фізичного відпуску та остаточні повідомлення фізичного відбору учасників ринку і позиції СВБ, забезпечує дотримання учасниками ринку вимог щодо надання фінансових гарантій за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, отримує від АКО сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії, обчислює обсяги небалансів та наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки та стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.
Відповідно до п. 1.8.1 Правил ринку в редакції, чинній після 13.10.2023, АР реєструє учасників ринку, СВБ, ПДП і ППБ, отримує від ОСП, реєструє та зберігає дані щодо резервів, остаточні повідомлення фізичного відпуску та остаточні повідомлення фізичного відбору учасників ринку і позиції СВБ, забезпечує дотримання учасниками ринку вимог щодо надання фінансових гарантій за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, отримує від АКО сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії, обчислює обсяги небалансів та наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки/формує документи та необхідні для розрахунків звіти, стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.
Пунктом 1.11.1 Правил ринку передбачено, що за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами.
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, останній як учасник ринку використовує у своїй діяльності СУР (Market management system) (MMS).
Відповідно до п. 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Питання розрахунків на ринку електричної енергії, в тому числі обчислення балансування електричної енергії, визначені розділом V Правил ринку.
Відповідно до п. 5.1.1 Правил ринку АР створює та підтримує такі облікові рахунки як, зокрема, А-В - рахунок небалансів електричної енергії.
Згідно з п. 5.3.1 гл. 5.3 Правил ринку рахунок A-B використовується для розрахунків за небаланси.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Розділом VII Правил ринку (в редакції, чинній у спірний період) визначені питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії (глава 7.3 розділу VII).
Пунктом 7.3.1 Правил ринку (в редакції, чинній у спірний період) передбачено, що АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
У постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22 та від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.
Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку, зокрема, між ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та НЕК "Укренерго" в системі наділений саме АР, в даному випадку відповідач.
Тобто, враховуючи положення п. 7.7.4 Правил ринку, строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів саме з дати направлення рахунків АР у системі, позаяк ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено направлення рахунків в інший спосіб, як-то засобами поштового зв'язку або електронною поштою.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/8901/20.
Як вбачається з матеріалів справи, АР сформував у системі управління ринком рахунки на оплату вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період, про що свідчать долучені до матеріалів справи скріншоти із СУР.
Слід зауважити, що роздруківки знімків екранів комп'ютера є паперовою копією електронного доказу (п. 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21). Відтак, надані позивачем скріншоти є належними та допустимими доказами у справі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на офіційну електронну адресу відповідача (nec-kanc@ua.energy) підписані КЕП рахунки-фактури за спірні періоди.
Також між сторонами шляхом накладення КЕП були оформлені та підписані помісячні акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та акти-корегування (врегулювання) до них.
Щодо доводів відповідача про те, що зазначені рахунки-фактури не було виставлено в системі управління ринком, позаяк спірні рахунки мають статус "відхилено", колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
З наявних у матеріалах справи знімків екрану з системи MMS вбачається, що деякі із рахунків-фактур мають статус "відхилено".
На офіційному сайті НЕК "Укренерго" в розділі "Учасникам ринку" за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/market-management-system/#1697452262314-7806c1ec-3015 розміщено, зокрема "Інструкцію користувача для учасників ринку. Модуль розрахунків" (Посібник учасника ринку).
У вказаному Посібнику зазначено, що така сторінка системи як "Розрахунок/Звіти та Рахунки/Огляд" використовується для відстеження всіх звітів та рахунків-фактур, створених у розділі Розрахунок. Доступ до інтерфейсу можна отримати з меню "Розрахунок/Звіти та Рахунки/Огляд".
У Посібнику зазначено, що:
- статус рахунку може бути або "Створено", "Виставлено", "Прострочено", "Відхилено". Можливо встановити вручну тип рахунку в цьому користувацькому інтерфейсі;
- статус звіту/рахунку може бути Сплачено/Передплачено, Не сплачено/Без передоплати, Частково/Частково передплачено і, наразі, можливо встановити вручну в цьому користувацькому інтерфейсі. Усі нові звіти/рахунки генеруються як "Не сплачено/Без передоплати";
- дата виставлення - дата формування звіту/рахунку.
Проаналізувавши наведену у Посібнику послідовність можливих статусів рахунку, колегія суддів доходить висновку, що "відхиленим", як і "простроченим" може бути лише "створений" та "виставлений" рахунок.
З огляду на викладене, враховуючи, що виставлення усіх рахунків здійснює адміністратор розрахунків, тобто відповідач, й рахунок для оплати виставлений ОСП (відповідачу), а позивач як СВБ має доступ до даних системи MMS, зазначення у графі "Статус рахунку" статусу спірних рахунків як "відхилених" у будь-якому випадку не спростовує тієї обставини, що відлік встановленого п. 7.7.4 розділу VII Правил ринку строку на оплату рахунків відповідачем слід обраховувати з дати їх виставлення, а не з будь-якої іншої дати.
Отже, доводи відповідача про те, що рахунки-фактури не було виставлено в системі управління ринком, є необґрунтованими.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що строк оплати відповідачем коштів за електричну енергію для врегулювання небалансів за спірний період є таким, що настав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки обов'язок щодо виставлення рахунків на суми, які АР зобов'язаний сплатити постачальнику послуг з балансування (ППБ) за балансуючу електричну енергію протягом відповідного періоду покладений саме на відповідача - НЕК "Укренерго", остання повинна була оплатити вартість отриманої балансуючої електричної енергії протягом чотирьох робочих днів із дати виставлення рахунків.
Проте, відповідач не сплатив позивачу в установлені строки вартість отриманої балансуючої електричної енергії, внаслідок чого права позивача є порушеними та підлягають захисту судом.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка на момент вирішення спору склала 427 725 899,07 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання за Договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу в розмірі 427 725 899,07 грн.
Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, колегією суддів відхиляються, з урахуванням такого.
Частиною першою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Колегія суддів ураховує, що в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 сформовано таку правову позицію щодо застосування положень ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії: "…зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.".
Також у наведеній справі Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, зазначив, що "наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19).".
Зазначену правову позицію також підтримано і об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21. Крім того, подібні за змістом висновки щодо застосування ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21 та від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21.
За таких обставин, колегією суддів відхиляються доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Аналогічна висновки викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку із своєчасної та повної оплати обсягів врегулювання небалансів електричної енергії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 24 453 132,68 грн інфляційних втрат та 11 491 845,51 грн 3 % річних.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини несвоєчасної оплати НЕК "Укренерго" вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період, такі дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань та підставою для застосування встановленої ст. 625 ЦК України відповідальності.
ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" надано суду детальні розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, з яких слідує, що розрахунки здійснено щодо кожного рахунку-фактури з урахуванням періодів заборгованості.
НЕК "Укренерго", у свою чергу, контррозрахунку сум 3 % річних та інфляційних втрат суду не надано.
При цьому, судом першої інстанції слушно враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Щодо доводів відповідача про те, що при нарахуванні позивачем інфляційних втрат застосовано сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до мільйонних (шести знаків після коми), що суперечить позиції Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми; при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Отже, у вказаній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилась із методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100 % (дефляції).
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, позивач нарахував інфляційні втрати як без заокруглення індексу споживчих цін до першого числа після коми, так і без включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу при обчисленні збитків за наступний період.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періодів, визначених позивачем, із комплексним застосуванням математичного підходу, наведеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за яким величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми, а при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 24 453 132,68 грн інфляційних втрат та 11 491 845,51 грн 3 % річних.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем розмірів.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення в даній справі на 1 рік, поданої до місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частина третя цієї статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на інший строк, який визначається господарським судом.
За приписами частини четвертої статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач послався на те, що:
- НЕК "Укренерго" може розраховуватись з учасниками ринку за договорами врегулювання небалансів електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку балансування на такому рахунку;
- отже, зобов'язання між сторонами не можуть бути виконані у спосіб інший, ніж встановлено Законом України "Про ринок електричної енергії";
- недостатній рівень розрахунків із НЕК "Укренерго", непокриття тарифами компанії ринкових витрат ОСП створили тенденцію до накопичення взаємної заборгованості між учасниками ринку та ризики фінансової нестабільності компанії;
- додаткове фінансове навантаження на НЕК "Укренерго" у вигляді надмірно великих штрафних санкцій призведе до порушення механізму оплати на ринку електричної енергії та механізму забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, що необхідно для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України;
- у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України та введенням в України воєнного стану господарська діяльність учасників ринку електричної енергії суттєво ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата електричної енергії, наданих відповідачем послуг тощо; дії агресора мають негативний вплив на господарську діяльність відповідача.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Таким чином, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
При цьому, як слушно враховано судом першої інстанції, відстрочення виконання судового рішення на рік фактично призводить до порушення балансу інтересів сторін та повагу до власності.
Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що згідно із ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Слід враховувати, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації, і який також безпосередньо задіяний та відіграє важливу функцію в процесі безперебійного постачання електричної енергії споживачам в Україні.
Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт відсутності фінансування та ненадходження коштів від контрагентів НЕК "Укренерго" у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
При цьому, розглядаючи заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду, судом першої інстанції враховано, що відповідачем не подано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених у цій заяві обставин.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду в даній справі, оскільки така відмова узгоджується з практикою ЄСПЛ та відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо додаткового рішення місцевого господарського суду слід зазначити таке.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
31.10.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Нью Енерджи Юкрейн" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2293/24 (сформована в системі "Електронний суд" 30.10.2024), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 788 208,77 грн. До заяви додано докази понесення відповідних витрат.
Відповідач, у свою чергу, 08.11.2024 подав до Господарського суду міста Києва письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити, а у випадку задоволення заяви позивача - зменшити витрати на професійну правничу допомогу до розумного та справедливого розміру.
Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 28.12.2023, укладеного позивачем як клієнтом з Адвокатським бюро "Ігоря Кваші" (далі - АБ "Ігоря Кваші") як виконавцем (далі - Договір про надання правової допомоги).
Відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги гонорар - винагорода виконавця за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.
Згідно з п. 3.3 Договору про надання правової допомоги за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а Договір виконаним у повному обсязі у випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення.
Пунктом 3.4 Договору про надання правової допомоги визначено, що розмір гонорару виконавця за надання послуг у формах, визначених у підпунктах 1-5 пункту 1.2 Договору, визначається, виходячи з добутку затраченого часу на надання правової допомоги та вартості погодинної роботи адвоката. Вартість послуг, наданих адвокатом, складає 3 000,00 гривень за одну годину роботи.
Відповідно до п. 3.5 Договору про надання правової допомоги вартість послуг виконавця за надання послуг у формі, визначеній у підпункті 6 пункту 1.2 Договору, за представництво інтересів клієнта адвокатом при розгляді справи в судах всіх інстанцій за участь у кожному судовому засіданні та при розгляді справи становить 3 000,00 гривень.
Згідно з п. 3.6 Договору про надання правової допомоги сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 5 % (п'ять відсотків) від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.
На підтвердження надання адвокатом правової допомоги суду надано:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000767 від 03.07.2017, видане Кваші І.В.;
- ордер серії СА № 1074525 на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору від 28.12.2023, виданий АБ "Ігоря Кваші" 26.02.2024;
- акт № 6 виконаних робіт (наданих послуг) від 30.10.2024 до Договору про надання правової допомоги, відповідно до п. 3 якого вартість послуг у пункті 1 цього акта становить: 130 500,00 грн - за складання процесуальних документів (п. 3.4 Договору); 21 000,00 грн - за представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва (п. 3.5 Договору); гонорар успіху в розмірі 5 % від ціни позову (п. 3.6 Договору) становить 23 183 543,86 грн, який сторони вирішили зменшити до 1 % (одного відсотка), що складає 4 636 708,77 грн, а всього до сплати: 4 788 208,77 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 ЄСПЛ також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений ТОВ "Нью Енерджи Юкрейн" до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (параграф 70-72).
Таким чином, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги як стягнення гонорару успіху в розмірі 4 636 708,77 грн у зв'язку з прийняттям позитивного для позивача судового рішення у даній справі не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку із чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
За встановлених обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Також, з огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 151 500,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою в суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується з принципом розподілу таких витрат.
Дослідивши опис наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, місцевий господарський суд підставно дійшов висновку, що обґрунтованою та співмірною із складністю справи та фактично наданими послугами є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги позивачу, частково на відповідача - в розмірі 90 000,00 грн.
У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Доводи скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі рішення та додаткового рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для їх скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача відсутні.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/2293/24 залишити без змін.
4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/2293/24 залишити без змін.
5. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.
6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 21.02.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська