Постанова від 20.02.2025 по справі 910/502/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. Справа№ 910/502/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Тєплова В.С., самопредставництво;

від відповідача:Лозицька О.Л., самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 (повний текст складено 13.12.2023)

у справі № 910/502/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 3 028 721 959,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

У січні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 №0063-03011/77-003-08-19-01074 заборгованості у розмірі 2 471 738 952,83 грн з ПДВ, пеню у розмірі 178 199 095,95 грн, штраф у розмірі 47 584 583,84 грн, три відсотка річних у розмірі 74 255 953,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 351 749 594,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 №0063-03011/77-003-08-19-01074.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 позовну заяву і додані до неї документи повернуто НЕК "Укренерго".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року у справі №910/502/23 скасовано, позов НЕК "Укренерго" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 3 028 721 959,45 грн передано на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач зазначені вимоги заперечив, вказуючи на їх необгрунтованість, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність заявленого до стягнення основного боргу; не враховано проведені відповідачем деякі оплати за надані послуги, а також суми коригування відповідних обсягів наданих послуг; визначення обсягу наданих послуг за вересень - листопад 2022 року не відповідає обсягу відпущеної електроенергії за цей період; включення до складу обсягу наданих послуг об'єму експортованої електричної енергії суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства; нараховані та заявлені до стягнення пеня, штраф, 3% та інфляційні втрати є необгрунтованими, не відповідають положенням чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Водночас відповідачем подано заяву про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення у межах даної справи пені, штрафу і відсотків річних до 1 гривні, а також заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних за період з вересня 2019 року по 05.01.2022 та інфляційних втрат за період з жовтня по грудень 2019 року, з огляду на сплив позовної давності відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/502/23 позов задоволено частково.

Провадження в частині позовних вимог про стягнення 2 440 454 658,78 грн основного боргу закрито.

Присуджено до стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь НЕК "Укренерго" 89 099 547,98 грн пені, 23 792 291,92 грн штрафу, 73 837 304,95 грн 3% річних, 350 670 255,52 грн інфляційних втрат, 939 400,00 грн судового збору за подання позову та 2 684,00 грн за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовлено.

Закриття провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 440 454 658,78 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) суд першої інстанції мотивував відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем під час розгляду спору до матеріалів справи долучені платіжні інструкції та акти від'ємного коригування обсягів та вартості наданих послуг, з яких убачається, що після відкриття провадження у справі останній оплатив позивачу вартість наданих ним за Договором послуг у зазначеній сумі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача решти основної заборгованості в сумі 31 284 294, 05 грн (28 779 212, 45 грн нараховано за актом про надані послуги від 16.11.2022 за період здійснення експорту з 01.06.2022 по 30.09.2022 та 2 505 081,60 грн нараховано згідно з актом про надані послуги від 31.10.2022 за період здійснення експорту з 01.10.2022 по 10.10.2022), суд першої інстанції виснував, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов'язання України, в тому числі, статтю 31 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, статтю 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а отже нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 №0063-03011/77-003-08-19-01074 та чинним законодавством, що, відповідно, свідчить про неправомірність дій позивача про включення обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до складу наданих послуг.

Перевіривши подані позивачем розрахунки пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат та встановивши врахування при визначенні їх розміру простроченої оплати вартості послуг з диспетчеризації обсягів експортованої електричної енергії, які заявлені безпідставно, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок, за яким обгрунтованим визнано нарахування пені у розмірі 178 199 095,95 грн, штрафу в розмірі 47 584 583,84 грн, 3% річних у розмірі 73 837 304, 95 грн, інфляційних втрат у розмірі 350 670 255,52 грн.

Водночас, застосовуючи положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зважаючи на виконання відповідачем спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу, беручи до уваги також відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку проведення взаєморозрахунків, враховуючи обставини, які вказані відповідачем і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, суд першої інстанції, вважаючи дані обставини винятковими, дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належних до стягнення з відповідача сум пені та штрафу на 50%. Таке зменшення суд першої інстанції визнав оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Окрім того, суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за період з 19.09.2019 по 18.09.2020 та з 19.09.2019 по 18.09.2022, оскільки останні заявлені позивачем в межах строків, визначених статями 257, 258 ЦК України, які були продовжені на період дії карантину відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, НЕК "Укренерго" 26.12.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/502/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" 145 674 131,71 грн та ухвалити постанову, якою задовольнити повністю позовні вимоги НЕК "Укренерго" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 145 674 131,71 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 31 284 294, 05 грн (28 779 212, 45 грн за актом про надані послуги від 16.11.2022 за період здійснення експорту з 01.06.2022 по 30.09.2022 та 2 505 081,60 грн за актом про надані послуги від 31.10.2022 за період здійснення експорту з 01.10.2022 по 10.10.2022), пеня у розмірі 89 099 547,97 грн, штраф у розмірі 23 792 291,92 грн, три відсотка річних у розмірі 418 658,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 079 338,90 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції в ухваленому рішенні в оскаржуваній частині не з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інвестиції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, позивач посилається на те, що судом першої інстанції:

-не враховано, що в період виникнення спірних правовідносин питання надання ОСП послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні експорту регулювалося постановами НКРЕКП від 30.09.2022 №1234 та від 11.10.2022 №1305, які не визнавалися протиправними та не скасовані в судовому порядку;

-не взято до уваги висновки Верховного Суду. викладені у постанові від 08.09.2021 у справі №640/3041/20 щодо законності та обгрунтованості стягнення плати за передачу електричної енергії при експорті;

-помилково встановлено невідповідність тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні експорту електричної енергії вимогам, визначеним статтею 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та статтею 31 Угоди про Асоціацію, оскільки зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

-необгрунтовано застосовано нерелевантні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.05.2021 у справі №910/8044/20, від 04.02.2021 у справі №914/935/20 та у постанові Великої Палати Веховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20;

-не застосовано норми матеріального права, зокрема, пункт 60 частини 1 статті 1, статті 33, 38, 44 Закону "Про ринок електричної енергії", главу 6 розділу ХІ Кодексу системи передачі;

-безпідставно визнано необгрунтованим нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 31 284 294,05грн за актами про надання послуг від 16.11.2022 та від 31.10.2022 за здійснення експорту електричної енергії в періоди, відповідно, з 01.06.2022 по 30.09.2022 і з 01.10.2022 по 10.10.2022;

-зменшено розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, без врахування та об'єктивної оцінки статусу позивача, як державного стратегічного підприємства, від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому, яке в умовах воєнного стану несе значні витрати на відновлювальний ремонт пошкоджених електричних мереж, електропідстанцій та інших об'єктів енергетичної інфраструктури в межах всієї України внаслідок щоденних терористичних атак з боку російської федерації. Отже, несвоєчасна оплата вартості наданих послуг за Договором ставить під загрозу належну фінансову стабільність НЕК "Укренерго".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "НАЕК "Енергоатом" 27.12.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/502/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; здійснити новий розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального права (статей 253, 254, 615, 626-628 ЦК України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пункт 5 частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір"), процесульного права (частини 1 статті 129, частина 4 статті 231, частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України) та з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи.

Так, відповідач вважає правильною позицію суду першої інстанції щодо наявності об'єктивних обставин та підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, проте не погоджується з визначенням розмірів заявлених до стягнення цих санкцій та визнання їх обгрунтованими, а саме: 178 199 095,95 грн пені та 47 584 583,84 грн штрафу.

Узагальнені доводи відповідача щодо неправомірності нарахованих штрафних санкцій (пені, штрафу), відсотків річних та інфляційних втрат зводяться до такого:

-направлення відповідачу акта наданої послуги та акта коригування не може вважатись пред'явленням вимоги про оплату у розумінні частини 2 статті 530 ЦК України, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу саме вимог про оплату за надані послуги за період дії Договору у першій редакції, за якою строки розрахунків за вказами актами не передбачено;

-висновок суду першої інстанції щодо визначення строку оплати наданих послуг у рахунках, які надіслані разом з актами, спростовується матеріалами справи, так як акти про надання послуги за липень, серпень, листопад, грудень 2019 року надіслані відповідачу без таких рахунків, в матеріалах справи відсутні докази надіслання рахунків разом з актами коригування вартості послуги протягом усього спірного періоду;

-рахунки на попередню оплату у передбаченому пунктом 2.5 Договору (у редакції Додаткової угоди №3) позивачем відповідачу не виставлялись, що підтверджується позивачем у поданих ним заявах по суті спору та такі рахунки відсутні в матеріалах справи;

-розрахунки пені здійснені позивачем без врахування встановлених законом обмежень розміром подвійної облікової ставки НБУ та пунктом 6.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №5);

-розрахунки пені та 3% річних по періодам на повну суму заборгованості за місяць та на суму, зменшену внаслідок оплати, містять співпадіння у даті закінчення та даті початку нового періоду, що свідчить про подвійне нарахування;

-нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено за період, який включає дату здійснення платежу, що суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.08.2018 у справі №922/1008/16;

-при нарахуванні інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання невраховано залежності від математичного округлення періоду прострочення у такому місяці;

- Договором (у всіх трьох редакціях) не встановлено такої умови настання відповідальності відповідача у вигляді штрафу, як прострочення платежів більше ніж на 30 днів з моменту отримання акта наданих послуг та актів коригування. Єдиною встановленою Договором умовою для його застосування є факт відмови відповідача від виконання зобов'язання, що не підтверджено позивачем, оскільки відповідач не відмовлявся від виконання своїх зобов'язань за Договором, постійно сплачує вартість отриманих послуг;

-позивачем при здійсненні нарахування штрафних санкцій помилково застосовані положення пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільності функціонування ринку електричної енергії, в тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якими передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, починаючи з 26.04.2022 (дати прийняття постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413, якою внесені зміни до постанови №332), а не з моменту введення в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, що є правильним, на думку відповідача;

-при здійснені розрахунків пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат позивачем неправильно визначено дати отримання відповідачем актів наданих послуг та актів коригування, що має наслідком неправомірне визначення спливу строку оплати наданих послуг.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі акцентував увагу на тому, що суд першої інстанції не врахував та не надав оцінку поданій ним заяві про зменшення розміру нарахувань в частині відсотків річних, а також неправильно здійснив розподіл судового збору за результатами розгляду цієї справи, поклавши його повністю на відповідача, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог і закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2 440 454 658,78грн у зв'язку з його погашенням.

У поданій відповідачем 29.01.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповіді на відзив позивача на вказану апеляційну скаргу, відповідач наголошує на тому, що у змісті відзиву позивачем не наведено доводів, які б спростували позицію заявника апеляційної скарги, та наполягає на законності та обгрунтованості своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі.

У додаткових поясненнях, наданих відповідачем у даній справі до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", відповідач зазначає про неправомірність заявлення до стягнення НЕК "Укренерго" у період дії воєнного стану пені у розмірі 178 199 095,95 грн та штрафу у розмірі 47 584 583,84, нарахованих за період з вересня 2019 року по квітень 2024 року, оскільки таке нарахування та стягнення суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 щодо застосування положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (з урахуванням внесених змін постановами від 27.02.2022 №333 та від 26.04.2022 №413). За твердженням відповідача, після прийняття зазначеної постанови Верховним Судом сформувалась судова практика, яка свідчить про неправомірність стягнення у період дії в Україні воєнного стану штрафних санкцій (незалежно від періоду їх виникнення) за договорами, укладеними на ринку електричної енергії між його учасниками, з огляду на положення постанови НКРЕКП №332 (підпункт 16 пункту 1 та з 01.07.2024 підпункт 15 пункту 1, змінено нумерацію пунктів у зв'язку з внесенням змін до постанови, які не стосуються питання штрафних санкцій).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 справу № 910/502/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/502/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/502/23 до надходження до суду матеріалів справи.

Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.12.2023 апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/502/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/502/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/502/23 до надходження до суду матеріалів справи.

08.01.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/502/23, розгляд справи призначено на 28.02.2024 о 15 год 15 хв, запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/502/23, об'єднано апеляційні скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" в одне провадження для спільного розгляду у справі №910/502/23; розгляд справи призначено на 28.02.2024 о 15 год 15 хв, запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки.

Проте, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 26.02.2024 по 08.03.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024 включно, процесуальні дії у справі не здійснювались.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.03.2024 справу №910/502/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційні скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/502/23, розгляд апеляційних скарг призначити на 14.05.2024 о 15 год 40 хв.

За результатами судового засідання, що відбулось 14.05.2024, колегією суддів відкладено розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача на 18.06.2024 о 16 год 20 хв, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 задоволено клопотання представника відповідача- адвоката Лозицької О.Л. про залучення до участі у справі правонаступника відповідача; здійснено заміну відповідача у справі №910/502/23 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом").

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 18.06.2024 по 20.06.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 розгляд апеляційних скарг ПрАТ "НЕК "Укренерго" та АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/502/23 призначено на 30.07.2024 о 15 од 45 хв.

У судовому засідання 30.07.2024 та 08.10.2024 у даній справі колегією суддів оголошено перерву до 16 год 30 хв 08.10.2024 та 14 год 20 хв 26.11.2024, про що постановлено відповідно ухвали.

Однак, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/502/23 призначено на 11.02.2025 о 15 год 00 хв.

У судовому засіданні 11.02.2024 суд апеляційної інстанції після судових дебатів перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до вимог статті 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення у даній справі постанови за результатами апеляційного провадження до 15 год 45 хв 20.02.2025.

20.02.2025 у судовому засіданні оголошено скорочене судове рішення у справі №910/502/23.

Узагальнений виклад позиції відповідача щодо поданої позивачем апеляційної скарги.

22.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Елекронний суд" від АТ "НАЕК "Енергоатом" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго", в якому викладено прохання залишити апеляційну скаргу останнього без задоволення, а рішення суду перої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги позивача, відповідач вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог законним та обгрунтованим, а доводи, наведені НЕК "Укренерго" в апеляційній скарзі такими, що не спростовують законність позиції суду перої інстанції.

Узагальнені заперечення відповідача зводяться до такого:

- станом на момент вирішення судами першої та апеляційної інтанції у цьому судовому процесі спору щодо законності/незаконності стягнення з АТ "НАЕК"Енергоатом" заборгованості за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, нарахованої на підставі Кодексу системи передачі (у редакції постанови НКРЕКП №360) на обсяг експортованої електричної енергії, вже існує судове ріщення у справі №640//27130/21, яке набрало законної сили, та яким встановлений факт протиправності положень постанови НКРЕКП №360, які надавали можливість позивачу включати додатково до обсягу наданих послуг за Договором обсяг експорту/імпорту електричної енергії;

- судом першої інстанції правомірно встановлена невідповідність нарахування плати за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління на обсяг експортованої відповідачем електричної енергії положенням частини першої статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та обгрунтовано застосовані до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20;

- твердження позивача про невключення до акта про надані послуги за жовтень 2022 року від 31.10.2022 обсягу експортованої електричної енергії на суму 2 505 081,60 грн спростовується змістом актів про надані послуги від 16.11.2022 (період нарахування з 01.06.2022 по 30.09.2022), від 31.10.2022 (відпуск електричної енергії + експорт електричної енергії) та актом приймання-передачі електричної енергії від 31.10.2022 №5, підписаним між ДП "НАЕК "Енергоатом" та АТ "Energocom" (Республіка Молдова) і погодженим НЕК "Укренерго";

- позивачем не наведено аргументів на спростування наявності виняткових та об'єктивних обставин, які покладені в основу оскаржуваного рішення про зменьшення неустойки (пені, штрафу), які підлягають стягненню з відповідача.

Узагальнений виклад позиції позивача щодо поданої відповідачем апеляційної скарги.

22.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Елекронний суд" від НЕК "Укренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом", в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в задоволеній частині позовних вимог залишити без змін.

Заперечення позивача щодо доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції обставин (строків початку розрахунку по окремим періодам) зводяться до таких підстав:

- наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій відповідає умовам Договору та здійснений з дотриманням строків, визначених частинами 1-2 статті 530 ЦК України (в редакції, чинній до укладення Додаткових угод № 3, 5 від 31.10.2022 до Договору), пунктом 2.7 Договору (у редакціях Додаткових угод №3, 5 від 31.10.2022 до Договору);

- при визначенні початку розрахунку враховувалась дата підписання відповідачем актів про надання послуг та актів-коригування (якщо такий строк не перевищував місяць); у разі відсутності такої дати та при наявності підтвердження отримання поштової кореспонденції або через систему №Аскод-онлайн" враховувалась дата отримання; у разі відсутності дати проставлення підпису з боку відповідача та підтвердження отримання поштової кореспонденції або через систему "Аскод-онлайн" враховувалась дата першого дня місяця наступного за розрахунковим;

- відповідно до умов Договору та нормативно-правових актів виконання грошових зобов'язань за актами-коригування "на збільшення грошового зобов'язання" здійснюється протягом 7 днів з дня отримання такого акта/ протягом 3 банківських днів з дати отримання/ до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), а за актами-коигування "на зменшення гроового зобов'язання" в день складання такого акта та/або зараховуються в заборгованість минулого періоду, або в оплату наступного платежу, або за заявою користувача такі кошти йому повертаються. Відповідних заяв про повернення котів від відповідача не надходило;

- штраф, передбачений умовами пункту 6.11 Договору нарахований за невиконання відповідачем своїх зобов'язань понад 30 днів, з урахуванням надання останньому достатнього та розумного часу виконати свої грошові зобов'язання за Договором;

- рахунки для здійснення попередньої оплати позивачем не виставлялися у зв'язку з тим, що відповідач не надавав повідомлень про планові обсяги відпуску електричної енергії;

- нарахування пені та штрафу здійснено позивачем з урахуванням постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", тобто за період до 25.02.2022, оскільки остання, зокрема і в частині зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені між учасниками ринку електричної енергії, набрала чинності з дня її прийняття, 26.02.2022.

Явка представників сторін.

У судове засідання 11.02.2025 з'явилися представики позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог НЕК "Укренерго" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги позивача, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги, просив її задаовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог зі здійсненням нового розподілу судових витрат у даній справі.

У судовому засіданні, що відбулося 11.02.2025, після судових дебатів суд апеляційної інстанції перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до вимог статті 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення у даній справі постанови за результатами апеляційного провадження до 15 год 45 хв 20.02.2025.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 ЦК України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".

НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

ДП "НАЕК "Енергоатом" (правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом") є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП від 17.05.2019 №772.

Як убачається з матеріалів справи, 27.06.2019 між НЕК "Укренерго", оператором системи передачі (ОСП), що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України (виконавець) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (користувач) укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0063-03011/77-003-08-19-01074 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором виконавець зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами користувача у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга).

Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього Договору (пункту 1.2 Договору).

Послуги надаються оператором системи передачі користувачу, що виступає на ринку виробником електричної енергії (пункт 1.5 Договору).

За умовами пункту 2.1 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф.

Обсяг наданої послуги визначається: для виробників - як обсяг виробленої електроенергії (в одиницях відпуску); для операторів систем розподілу - як обсяг розподіленої електричної енергії; для споживачів - як обсяг споживаної електричної енергії (пункт 2.2 Договору).

Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги;

до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.

Згідно з умовами пункту 2.5 Договору виконавець надає користувачу акт надання послуги до 04 числа місяця наступного за розрахунковим.

Оплата рахунків здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (пункт 2.7 Договору).

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (пункт 2.8 Договору).

Розділом 3 Договору передбачені права та обов'язки сторін.

До обов'язків виконавця, серед іншого, віднесено складати та передавати відповідачу акти про надання послуг (підпункт 3.1.16 пункту 3.1 Договору)

За змістом пункту 3.2. Договору користувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором (підпункт 3.2.1); повертати виконавцю підписанимиакти про надання послуг (підпункт 3.2.4).

Відповідно до пункту 6.1 Договору сторонами узгоджено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.5 цього Договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Згідно з пунктом 6.11 Договору за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує інший стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов'язань не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі, крім випадку коли управнена сторона відмовилися від прийняття виконання зобов'язання.

За положеннями пункту 10.1 Договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Виконавець протягом 3 днів їх погоджує та повертає користувачу.

Відповідно до умов пункту 10.5 Договору (пункт 10.4 в редакції Додаткової угоди № 5 від 31.10.2022) акти надання послуг, акти звірки розрахунків, рахунки та будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною у цьому Договорі.

Відповідно до умов пункту 10.6 Договору сформовані акти про надання послуг, рахунки та будь-які інші документи, передбачені цим Договором, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього Договору, можуть надаватися Сторонами в електронному вигляді за допомогою Сервісу.

За змістом пункту 12.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2019. Договір вважається прордовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

До вказаного Договору сторонами вносилися зміни та доповнення шляхом уукладення Додаткових угод №1 від 27.06.2019, №2 від 18.05.2021, №3 від 31.10.2022, №4 від 31.10.2022, №5 від 31.10.2022.

Зокрема, за Додатковою угодою №3 від 31.10.2022 сторонами викладено Договір у новій редакції, умови якого пощирювалися на правовідносини, що виникли з 08.02.2020 по 10.11.2021 включно, відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України.

Відповідно до пункту 2.3 Договору (у редакції Додаткової угоди № 3 від 31.10.2022) обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

За змістом пункту 2.7 Договору (у редакції Додаткової угоди № 3 від 31.10.2022) користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта надання послуги. Акт надання послуги ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (уключно) адміністратором комерційного обліку(АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системіуправління ринком" (Сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

Пунктом 2.8 Договору (у редакції Додаткової угоди №3 від 31.10.2022) сторони узгодили, що користувач має право повернути погоджений та оформлений належним чином (підписаний та скріплений печаткою) один примірник акта надання послуги протягом 5 календарних днів з дати отримання. У разі неотримання ОСП у зазначений термін підписаного користувачем акта надання послуги або заперечень щодо прийняття послуг такий акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими користувачем. При цьому примірник акта надання послуги повертається ОСП не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За погодженими умовами пункту 2.9 Договору (у редакції Додаткової угоди №3 від 31.10.2022) оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Сервісу, за умови наявності кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

31.10.2022 сторонами також укладено Додаткову угоду №5 до Договору, відповідно до якої з метою приведення Договору у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 10.11.2021 №2077, якою в тому числі внесено зміни до типової форми Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, дійшли згоди поширити умови Договору на взаємовідносини сторін, що виникли з 11.11.2021 включно, відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України, у зміненій редакції, викладеній у цій Додатковій угоді.

Відповідно до пункту 1.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №5 від 31.10.2022) цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольнити сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, технологічної та екологічної безпеки (далі - послуга).

Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі (пункт 2.3 Договору (у редакції Додаткової угоди №5 від 31.10.2022).

Відповідно до пункту 2.7 Договору (у редакції Додаткової угоди № 5 від 31.10.2022) користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку(АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувача два примірники в паперовму вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

За змістом пункту 2.8 Договору (у редакції Додаткової угоди №5 від 31.10.2022) користувач здійснює підписання актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання користувачем та повертає виконавцю.

На виконання умов Договору позивач направив акти надання послуги та акти коригування до них за період з липня 2019 року по листопад 2022 року.

Також, за запитом відповідача від 05.08.2022 № 01-10442/15 та від 09.08.2022 № 01-10604/03 надані дублікати актів з лютого 2022 року по липень 2022 року та акти коригування з вересня 2021 року по лютий 2022 року.

Листом № 01/44489 від 07.10.2022 надані дублікати актів коригування за січень 2020 року, лютий 2020 року та квітень 2022 року

Як стверджував позивач у позовній заяві, у зв'язку із несвоєчасною оплатою у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 471 738 952, 83 грн за період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, а саме:

-за квітень 2022 року борг у сумі 527 814,00 грн з ПДВ на підставі Акта від 30.04.2022 на суму 302 640 826, 64 грн з ПДВ, з урахуванням Акта коригування від 20.09.2022 на суму 428 787,13 грн з ПДВ;

-за травень 2022 року - 295 041 824,15 грн з ПДВ на підставі Акта від 31.05.2022 на суму 295 135 218,06 з ПДВ, з урахуванням Акта коригування від 20.10.2022 на суму 93 393,91 грн з ПДВ;

-за червень 2022 року - 294 443 616,62 грн з ПДВ на підставі Акта від 30.06.2022 на суму 294 446 339,56 грн з ПДВ, з урахуванням Акта коригування від 18.11.2022 на суму 2 722,94 грн з ПДВ;

-за липень 2022 року - 355 059 414,43 грн з ПДВ на підставі Акта від 31.07.2022 на суму 355 053 419,32 грн з ПДВ, з урахуванням Акта коригування від 29.11.2022 на суму 5 995,11 грн з ПДВ;

-за серпень 2022 року - 379 764 064,32 грн з ПДВ на підставі Акта від 31.08.2022 на суму 379 764 064,32 грн з ПДВ;

-за вересень 2022 року - 315 252 368,22 грн з ПДВ на підставі Акта від 30.09.2022 на суму 315 252 368,22 грн з ПДВ;

-за жовтень 2022 року - 315 108 860,68 грн з ПДВ на підставі Акта від 31.10.2022 на суму 315 108 860,68 грн з ПДВ;

-за листопад 2022 року - 295 947 140,81 грн з ПДВ на підставі Акта від 30.11.2022 на суму 267 167 928,36 грн з ПДВ, з урахуванням Акта експорт-імпорт від 16.11.2022 на суму 28 779 212,45 грн з ПДВ;

-за грудень 2022 року - 220 576 202,50 грн з ПДВ на підставі планових рахунків від 02.12.2022 на суму 110 288 101,25 грн з ПДВ, від 12.12.2022 на суму 110 288 101,25 грн з ПДВ, Акта коригування від 21.12.2022 на суму 17 647,10 грн з ПДВ.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманих послуг позивач звернувся до господарського суду з даним позовом. При цьому позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог про стягнення основної заборгованості зазначив, що обов'язок сплатити грошове зобов'язання на відповідну суму, зазначену в Акті надання послуг, виникає у відповідача зі спливом, передбаченого частиною 2 статті 530 ЦК України, семиденного строку з моменту отримання Акта надання послуги (Акта коригування у разі збільшення фактичного обсягу послуги).

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною оплатою планової та фактичної вартості наданого обсягу послуг позивач у відповідності до умов пунктів 6.1, 6.11 Договору та частини 2 статті 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 178 199 095,95 грн, штраф у розмірі 47 584 583,84 грн, три відсотка річних у розмірі 74 255 953,82грн, інфляційні втрати у розмірі 351 749 594,42 грн.

Відповідачем під час розгляду спору у суді першої інстанції до матеріалів справи долучені платіжні інструкції та акти від'ємного коригування обсягів та вартості наданих позивачем послуг, з яких судом першої інстанції встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач оплатив позивачу послуги загальною вартістю 2 440 454 658,78 грн.

Суд першої інстанції за результатами розгляду позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 2 440 454 658,78 грн провадження у справі у зазначеній частині закрив на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Рішення суду першої інстанції у вказаній частині сторонами не оскаржується.

Спірними у даній справі є питання наявності/відсутності підстав:

(за апеляційною скаргою позивача):

-для стягнення з відповідача вартості послуги, нарахованої на обсяг експортованої електричної енергії у загальному розмірі 31 284 294, 05 грн (з яких: 28 779 212, 45 грн нараховано за актом про надані послуги від 16.11.2022 за період здійснення експорту з 01.06.2022 по 30.09.2022 та 2 505 081,60 грн нараховано згідно з актом про надані послуги від 31.10.2022 за період здійснення експорту з 01.10.2022 по 10.10.2022);

- для визнання судом першої інстанції необгрунтованими нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні експорту електричної енергії у розмірі 31 284 294, 05 грн;

- для зменшення судом першої інстанції нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені, штрафу) на 50 % у відповідності до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України;

(за апеляційною скаргою відповідача):

-для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) без врахування 1) встановлених чинним законодавством обмежень при нарахуванні пені розміром подвійної ставки НБУ; 2) положень постанови НКРЕКП №332 щодо зупинення нарахування та стягнення у період дії в Україні воєнного стану штрафних санкцій (незалежно від періоду їх виникнення) за договорами, укладеними на ринку електричної енергії між його учасниками; 3) порядку визначення умовами Договору строків оплати і, відповідно, виникнення заборгованості; 4) умов застосування штрафу за Договором та встановлення обставин їх існування;

-для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань в загальній сумі, яка погашена відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, та правильність їх визначення;

-для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру нарахувань в частині 3% річних у відповідності до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України;

-для покладення повністю на відповідача судового збору, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог і закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2 440 454 658,78грн у зв'язку з його погашенням.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи та надаючи оцінку доводам скаржників щодо вказаних вище підстав апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Щодо правомірності/неправомірності визначення позивачем обсягу наданої послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління для відповідача за період з червня по жовтень 2022 року з урахуванням обсягу експорту електичної енергії.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Диспетчерське управління - оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки (пункт 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Як убачається з матеріалів справи, 27.06.2019 НЕК "Укренерго" (як оператор системи передачі (ОСП)/виконавець) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (як користувач) уклали договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Спір у даній справі стосується правовідносин, які виникли саме на підставі вказаного договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що на спірні відносини сторін поширюється дія загальних норм ЦК України, ГК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правила ринку, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), Кодекс системи передачі, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.

Так, згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

У статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Умови Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є типовими та затверджені постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 "Про затвердження Кодексу системи передачі".

Станом на час укладення сторонами Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління типова форма такого договору містилася у Додатку 5 до Кодексу системи передачі, умови якого не передбачали включення до обсягів послуг з надання дисперського (оперативно-технологічного) управління обсягів експортованої електричної енергії. Оскільки у пункті 2.2 Договору (у редакції на момент укладення) обсяг наданої спірної послуги для виробників електричної енергії, яким є відповідач, визначався як обсяг виробленої електроенергії (в одиницях відпуску).

07.02.2020 НКРЕКП постановою №360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі" (далі - Постанова №360) затвердила зміни до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, в частині внесення змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі.

За вказаною Постановою №360 внесено зміни, зокрема до пункту 6.5 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передачі та до Типового договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (додаток 5), за якими передбачено, що обсяг надання зазначеної послуги визначається розділом ХІ Кодексу системи передачі, в пункті 6.5 глави 6 якого встановлено, що для виробників таким обсягом є обсяг відпущеної електричної енергії, обсяг імпорту та/або експорту електричної енергії.

13.07.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням у справі №640/3041/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, постанову НКРЕКП від 07.02.2020 №360 визнав протиправною та нечинною з моменту прийняття в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі. Верховний Суд постановою від 08.09.2021 ці рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

31.10.2022 сторони уклали Додаткові угоди №3 та №5 з метою приведення Договору у відповідність з Кодексом системи передачі, з урахуванням змін та доповнень, внесених, зокрема постановами НКРЕКП від 07.02.2020 №360 та від 10.11.2021 №2027, якими, зокрема, внесені зміни до типової форми Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

У Додатковій угоді №3 сторони погодили, що її умови поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020 по 10.11.2021.

У Додатковій угоді №5 сторони погодили, що її умови поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 11.11.2021 включно, відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.10.2022 у справі №640/27130/21 визнав протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 07.02.2020 №360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.03.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі №640/27130/21 змінив шляхом виключення із абзацу 2 резолютивної частини слів "з моменту прийняття", в іншій частині рішення залишив без змін. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження ухвалами від 25.04.2023 та від 16.05.2023 НКРЕКП, а ухвалами від 16.05.2023та від 06.06.2023 НЕК "Укренерго".

З огляду на те, що предметом апеляційного оскарження у даній справі є вартість наданої відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, яка визначена виходячи з обсягу експортованої ним електричної енергії у період з червня по жовтень 2022 року, суд апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати умови Договору (у редакції Додаткової угоди №5), який був чинним у вказаний період,

При цьому колегія суддів бере до уваги, що зазначена редакція Договору приведена сторонами у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 10.11.2021 №2027). Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати Кодекс системи передачі саме у редакції, чинній станом на момент внесення таких змін, без врахування наступних, після цієї дати, змін, оскільки згідно з положеннями пункту 13.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №5) усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Сторонами не надано доказів внесення інших змін до Договору чи приведення його редакції у відповідність до постанов НКРЕКП від від 30.09.2022 № 1234 та від 11.10.2022 № 1305 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі".

Наведеним підтверджується, що укладений Договір (у редакції Додаткової угоди №5) передбачає визначення обсягу наданої послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, запровадженої постановою НКРЕКП від 07.02.2020 №360.

Отже, твердження позивача про те, що спірних правовідносин слід застосовувати постанови НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234 (набрала чинності 07.10.2022) та від 11.10.2022 № 1305 (набрала синності 14.10.2022), якими внесено зміни, в тому числі до пункту 6.5 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передачі, судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані.

Водночас, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про те, що на вирішення даного спору в частині визначення правомірності / неправомірності стягнення з нього вартості послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, нарахованої на підставі Кодексу системи передачі (у редакції постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360) на обсяг експортованої електричної енергії, не впливає та обставина, що в резолютивній частині судового рішення у справі №640/27130/21, яким визнано зазначену постанову протиправною та нечинною, виключено слова "з моменту прийняття".

Так, в межах розгляду адміністративної справи №640/27130/21 за позовом ТОВ "ЛЕ Трейдінг Україна" до НКРЕКП за участю третьої особи НЕК "Укренерго", суд першої інстанції рішенням від 27.10.2022 визнав протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 апеляційні скарги НКРЕКП та НЕК "Укренерго" задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі №640/27130/21 змінено, виключено із абзацу другого резолютивної частини слова "з моменту прийняття"; в іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний адміністративний суд визнав законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності та нечинності постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309. Проте, виснував про помилковість визначення судом першої інстанції моменту втрати чинності зазначеним нормативно-правовим актом, оскільки за приписами частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до вимог 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

За приписами частини 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

З огляду на встановлені обставини, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №640/27130/21 набрали законної сили 29.03.2023.

Отже, саме з цієї дати, 29.03.2023, постанова НКРЕКП від 07.02.2020 №360 втратила чинність.

Таким чином, у спірний період (з червня по жовтень 2022 року), за який визначений відповідачу обсяг наданої послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління включав обсяг експортованої електричної енергії, зазначена постанова НКРЕКП була чинною, а тому підлягала застосуванню.

За умовами пункту 2.3 Договору (у редакції Додаткової угоди №5) обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Пунктом 6.5 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи розподілу встановлено, що обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається, зокрема, для виробників - як обсяг відпущеної електричної енергії, обсяг імпорту та/або експорту електричної енергії. Для визначення обсягу наданої послуги використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.

Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (пункт 2.4 Договору (у редакції Додаткової угоди №5)).

Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Аналогічне право позивача передбачено підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Договору, якому кореспондує обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Договору (у редакції Додаткової угоди №5).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за умовами пункту 2.7 Договору (у редакції Додаткової угоди № 5) відповідач має здійснити розрахунок з позивачем за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих позивачем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку(АКО). Акти приймання-передачі послуги позивач повинен направити відповідачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді (у разі їх складання при проведенні процесу врегулювання) позивач направляє відповідачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає відповідачу два примірники в паперовму вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

За змістом пункту 2.8 Договору (у редакції Додаткової угоди №5) відповідач має здійснити підписання актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання та повернути позивачу.

Спірні нарахування в загальній сумі 31 284 294,05грн, за твердженнями сторін, включені до Актів надання послуги від 16.11.2022 за період з 01.06.2022 по 30.09.2022 (28 779 212,45грн) та від 31.10.2022 за період 01.10.2022 по 31.10.2022 (із загальної суми за Актом 315 108 860,68грн в частині 2 505 081,60грн за період здійснення експорту з 01.10.2022 по 10.10.2022).

Вказані Акти направлялись позивачем відповідачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу). Відповідачем зазначені Акти наданих послуг не підписані та не повернуті позивачу у порядку, передбаченому умовами Договору. При цьому відповідачем частково погашена заборгованість за Актом від 31.10.2022.

З наведеного слідує, що відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства станом на час виникнення спірних відносин сторін (червень - жовтень 2022 року) у позивача як ОСП було наявне право нарахування вартості послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, виходячи з її обсягу, який включає і обсяг експортованої електричної енергії.

Водночас, зміст оскаржуваного рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахуваної плати за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління експортованих обсягів електроенергії в розмірі 31 284 294,05грн, свідчить про те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються, зокрема, на позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

Зокрема, у вирішенні спірного питання суд першої інстанції послався на таке:

- ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства на відповідність його умовам. Секретаріат Енергетичного Співтовариства виснував, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про аснування Енергетичного Співтовариства;

- також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні з посиланням на постанови Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі 914/935/20 висвітлив позицію, викладену в рішенні Суду Європейського Союзу у справі FENS vs Slovak Republic, щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії, в якій установлено, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою би малою вона не була, незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Із посиланням на статтю 31 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, статтю 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачем плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов'язання України перед сторонами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, Європейським Союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії, а отже нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управляння від 27.06.2019 №0063-03011/77-003-08-19-01074 та чинним закононадавством та, відповідноо, шо свідчить про неправомірність дій позивача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки як вже встановлено нарахування вартості послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, виходячи з її обсягу, який включає і обсяг експортованої електричної енергії, відповідає умовам спірного Договору та положенням чинного законодавства станом на час виникнення спірних відносин сторін (червень - жовтень 2022 року).

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що стаття 41 Договору про заснування Европейського Співтовариства міститься у розділі IV Договору "Створення єдиного енергетичного ринку". Глава І "Географічні межі" цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовуються Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.

Отже, стаття 41 Договору про заснування Европейського Співтовариства застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору.

Разом з тим, як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не встановив, до яких країн чи країни здійснювався експорт електроенергії.

Акти про надання послуг від 16.11.2022 та від 31.10.2022, на які посилається суд першої інстанції, не містять будь-якої інформації, яка б підтверджувала, що обсяг зазначених у них послуг визначено саме виходячи із обсягу експортованої відповідачем електроенергії, як і не містять відомостей про те, до яких країн чи країни еспортувалася електрична енергія, обсяг якої зазначений в цих актах.

Інших доказів, зокрема даних сформованих Адміністратором комерційного обліку, з яких можливо встановити такі обставини, матеріали справи не містять, що свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин зазначеної норми Договору про заснування Европейського Співтовариства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим застосування судом першої інстанції правових висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20, оскільки правовідносини у ній та у справі, що розглядається, не є подібними.

Так, судом першої інстанції не враховано, що формулюючи наведені у постанові висновки на підставі фактичних обставин справи, які характеризують спірні у справі № 910/9627/20 правовідносини, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що: спір у справі виник стосовно підставності включення до розрахункових документів плати за послуги з передачі електроенергії при здійсненні її експорту відповідно до умов укладеного сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії та положень глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі у редакції чинній станом на 2019 рік.

Тобто, висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються правовідносин сторін у період, що передує прийняттю постанови НКРЕКП №360. При цьому у справі № 910/9627/20 судами встановлено, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не було передбачено ні умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії, ані чинним законодавством України.

Отже, фактичні обставини у цій справі (№ 910/502/23) та у справі №910/9627/20 істотно відрізняються. Водночас правовідносини щодо експорту електричної енергії після 2020 року в Україні зазнали суттєвих змін.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що позовні вимоги НЕК "Укренерго" про стягнення з АК "НАЕК "Укренерго" заборгованості в сумі 31 284 294, 05 грн (28 779 212, 45 грн нараховано за актом про надані послуги від 16.11.2022 за період з 01.06.2022 по 30.09.2022 та 2 505 081,60 грн нараховано згідно з актом про надані послуги від 31.10.2022 за період з 01.10.2022 по 10.10.2022) підлягають задоволенню.

Апеляційна скарга позивача у зазначеній частині вимог є обгрунтованою.

Щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу).

Предметом апеляційного оскарження, як вже зазначалося судом апеляційної інстанції, за апеляційними скаргами обох сторін є рішення суду першої інстанції як у частині відмови, так і в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення 178 199 095,95 грн пені та 47 584 583,84 грн штрафу, нарахованих у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за період з 19.09.2019 по 25.04.2022. Нарахування було здійснено позивачем на підставі положень пунктів 6.1 та 6.11 Договору та частини 2 статті 530 ЦК України, з моменту отримання актів наданих послуг та актів коригування.

Судом першої інстанції було перевірено здійснений позивачем розрахунок та встановлено обгрунтованими розміри нарахованих та заявлених до стягнення пені та штрафу, зважаючи на те, що визначення позивачем строку оплати загальної вартості наданих послуг за підсумками місяця, після спливу семиденного строку, передбаченого частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, з моменту отримання акта надання послуги, не суперечить умовам Договору, а несвоєчасна оплата послуг є підставою для застосування до відповідача пені та штрафу, у розмірах передбаченених Договором.

Згідно з оскаржуваним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 89 099 547,98 грн пені та 23 792 291,92 грн штрафу, оскільки суд першої інстанції, застосувавши положення частини 1 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір належних до стягнення з відповідача сум пені та штрафу на 50%.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу статті 216, частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України, є штрафні санкції.

Як визначено частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором у вигляді пені та штрафу.

Так, зокрема пунктом 6.1 Договору (у всіх редакціях) сторонами узгоджено, що за внесення платежів з порушенням термінів користувач сплачує ОСП/виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати (з 11.11.2021 за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Згідно з пунктом 6.11 (6.10) Договору за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує інший стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов'язань не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі, крім випадку коли управнена сторона відмовилися від прийняття виконання зобов'язання.

У поданій апеляційній скарзі відповідач наголошує, що позивач при здійсненні нарахування штрафних санкцій помилково застосував положення підпункту 16 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, починаючи з 26.04.2022 (дати прийняття постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413, якою внесені зміни до постанови №332), а не з моменту введення в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, що є правильним, на думку відповідача.

У додаткових поясненнях, відповідач наполягає на неправомірності заявлення до стягнення позивачем у період дії в Україні воєнного стану пені та штрафу, нарахованих за період з вересня 2019 року по квітень 2024 року, оскільки таке нарахування та стягнення суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 щодо застосування положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (з урахуванням внесених змін постановами від 27.02.2022 №333 та від 26.04.2022 №413). За твердженням відповідача, неправомірним є стягнення у період дії в Україні воєнного стану штрафних санкцій (незалежно від періоду їх виникнення) за договорами, укладеними на ринку електричної енергії між його учасниками, з огляду на положення постанови НКРЕКП №332.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності / відсутності підстав для нарахування та стягнення за спірними правовідносинами штрафних санкцій, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідно врахувати положення постанови НКРЕКП №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", яка була прийнято 25.02.2022.

Згідно з пунктом 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Предметом дослідження у справі № 911/1359/22 було питання застосування, зокрема, підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 (з урахуванням внесених змін постановами НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022 № 413).

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 правову позицію такого змісту:

- Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в преамбулі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила підстави та мету її прийняття, якою (метою) є, зокрема, забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, ураховуючи протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та яка діє відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (пункти 8.13.29, 8.13.30);

- згідно з пунктом 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії"; згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.31, 8.13.32);

- з урахування дії на території України воєнного стану для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії (пункт 8.13.33);

- підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (пункт 8.13.34);

- рішення регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам ЦК України та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії; такі рішення регулятора не скасовують встановленої нормами ЦК України та ГК України відповідальності за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.35, 8.13.36);

- норми постанови від 25.02.2022 № 332 (у редакціях від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022 №413) прийняті регулятором в межах своїх повноважень (пункт 8.13.37);

- отже, регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення (пункт 8.13.43).

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача в цій частині, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 269 ГПК України).

Зважаючи на те, що на час апеляційного розгляду справи вже існував висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зі спірного питання, суд апеляційної інстанції має обов'язок врахувати та застосувати цей висновок у вирішенні даного спору.

З огляду на наведене та враховуючи, що на спірні правовідносини у справі № 910/502/23 поширюються приписи постанови НКРЕКП № 332, у яких передбачено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вимоги НЕК "Укренерго" до АТ "НАЕК "Енергоатом" щодо стягнення штрафних санкцій, нарахованих за період з вересня 2019 року по квітень 2024 року, у цьому випадку є передчасними.

При цьому з огляду на те, що позивач звернувся з даним позовом до суду, у січні 2023 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, на час вирішення спору у даній справі у суді першої та апеляційної інстанцій дія воєнного стану не припинена і не скасована, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що дії позивача не відповідають настановам постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакціях від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022 №413) та моделі поведінки, визначеної регулятором у цій постанові "як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій".

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції та виснуючи про обгрунтованість нарахованих позивачем штрафних санкцій і наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу з відповідача, як учасника ринку електричної енергії за Договором, укладеним відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", залишив поза увагою положення постанови НКРЕКП № 332 та не надав оцінки тому, що Регулятор саме з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень визначив певну модель поведінки - зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період - на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. При цьому Регулятор не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану".

У підпункті 2 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено: "розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, відповідно до цього Закону прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнені пунктом 19.

Статтями 257-259 Цивільного кодексу України унормовано загальна позовна давність, спеціальна позовна давність, зміна тривалості позовної давності.

З огляду на встановлені обставини та застосовані норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги НЕК "Укренерго" щодо стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення пені в розмірі 178 199 095,95 грн та штрафу в розмірі 47 584 583,84 грн, нараховані у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за період з 19.09.2019 по 25.04.2022, є передчасними, у їх задоволенні слід відмовити повністю.

При цьому суд апеляційної інстанції не здійснює перевірку правильності їх нарахування та не оцінює наяність/відсутність підстав для їх зменшення у відповідності до вимог частини 1 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України.

Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо безпідставності стягнення штрафних санкцій знайшли часткове підтвердження під час апеляційного провадження.

Щодо нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Предметом апеляційного оскарження також є нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 74 255 953,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 351 749 594,42 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача та контрозрахунок відповідача в частині нарахування 3% річних, дослідивши доводи скаржників суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача є 74 255 953,82 грн.

За встановлених обставин, позовні вимоги НЕК "Укренерго" в частині стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" в частині стягнення 3% річних є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд апеляційної інстанції не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для зменшення 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат, їх часткового задоволення та непогодження скаржників зі здійсненим судом першої інстанції перерахунком, слід зазначити таке.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.

Водночас, частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 статті 4 ЦК Українипередбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною 2 статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до позиції Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно якої сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. У зазначеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачала необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши доводи скаржників, перевіривши здійснений позивачем розрахунок та відповідачем контрозрахунок, зважаючи на вищезазначені вимоги щодо нарахування інфляційних втрат, встановила, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача є заявлена позивачем сума - 351 749 594,42 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається також на неправомірно здійснений судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні розподіл судових витрат в частині стягнення з відповідача судового збору в повному розмірі, який був сплачений позивачем під час подання позову в сумі 939 400,00 грн, незважаючи на закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 440 454 658,78 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу у зазначеній частині, відповідач вказує, що здійснений судом першої інстанції розподіл судового збору суперчить положенням пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та частині 1 статті 129 ГПК України.

За доводами відповідача, сплачений позивачем при зверненні до господарського суду судовий збір у сумі 733 953, 22 грн, що пропорційно розміру основного боргу стосовно якого закрито провадження у справі у зв'язку з його погашенням відповідачем, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу за його клопотанням, на подання якого позивач не позбавлений після закриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними доводами відповідача.

Так, здійснюючи розподіл судового збору в оскаржуваному рішенні у зазначеній частині з посиланням на статті 129 ГПК України, суд першої інстанції не врахував, що лише висновок суду про задоволення чи відмову в позові повністю чи частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог із застосуванням порядку розподілу судових витрат за правилами статті 129 ГПК України.

У тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть, якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Так, розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначений положеннями статті 130 ГПК України.

Частиною 3 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", на яку правомірно посилається скаржник, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими твердження відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції статті 129 ГПК та пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Отже, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі в частині заявленого до стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 440 454 658,78 грн у зв'язку з його погашенням відповідачем після відкриття провадження у справі, безпідставно стягнув з відповідача судовий збір в сумі 733 953,22 грн.

Тому, сума судового збору, сплачена НЕК "Укренерго" за подання позовної заяви у зазначеній частині, не підлягає розподілу між сторонами, а підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду у випадку звернення останнього з відповідним клопотанням.

З огляду на дослідженні та встановлені у справі обставини, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, частково знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи встановлені у вказаній постанові обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що викладені вимоги в апеляційних скаргах позивача та відповідача є частково обґрунтованими, а тому наявні підстави для їх задоволення з підстав зазначених вище, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в частині розгляду позовних вимог по суті спору з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені та досліджені у даній справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги НЕК "Укренерго" та АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягають частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/502/23 слід скасувати в частині розгляду позовних вимог по суті спору, ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог у відповідності до висновків цієї постанови.

Судові витрати.

Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом резолютивної частини оскаржуваного рішення суд першої інстанції вирішував питання розподілу судових витрат між сторонами справи в частині судового збору. Таким чином, новому розподілу підлягають суми судового збору, сплачені позивачем у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 18.01.2023, а також розподілу підлягають суми судового збору, сплачені скаржника за подання апеляційних скарг.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (платіжне доручення від 05.01.2023 №АУ1-8039), апеляційної скарги на ухвалу суду міста Києва від 18.01.2023 (платіжне доручення від 19.01.2023 №В-8560), яка підлягає розподілу між сторонами, становить 208 130,78грн(939 400,00грн -733 953,22грн) + 2 684,00грн.

За висновком суду апеляційної інстанції, обгрунтованими та належними до задоволення визнані позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 31 284 294,05 грн, 3% річних в сумі 74 255 953,82 грн та інфляційних втрат в сумі 351 749 594,42грн, що загалом складає 457 289 842,29 грн та становить 66,9% від заявленої позивачем суми позовних вимог, за виключенням вимог щодо яких судом першої інстанції закрито провадження у справі, у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості після відкриття провадження у справі. Тому на відповідача у даній справі покладаються судові витрати пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 66,9% частини сплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 18.01.2023, що становить 139 239,49 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 68 891,29 грн покладається на позивача.

Згідно з платіжною інструкцією від 19.12.2023 № АУ-9050 позивач сплатив за подання апеляційної скарги 1 127 280,00грн судового збору.

Відповідач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 1 127 280,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 19.12.2023 №10289.

З огляду на часткове задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача, витрати скаржників зі сплати судового збору у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, за результатами розгляду апеляційної скарги позивача сплачений ним судовий збір в сумі 253 681,42 грн покладається на відповідача. Відповідно, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, витрати зі сплати ним судового збору в розмірі 235 549,84 грн підлягають стягненню з позивача на його користь.

Відповідно до частини 11 статті 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, за наслідками розгляду апеляційних скарг позивача та відповідача слід стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору, яка становить 18 131,58 грн (253 681,42грн - 235 549,84грн).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/502/23 задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/502/23 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі 910/502/23 скасувати в частині стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь НЕК "Укренерго" 89 099 547,98 грн пені, 23 792 291,92 грн штрафу, 73 837 304,95 грн 3% річних, 350 670 255,52 грн інфляційних втрат, 939 400,00 грн судового збору за подання позову та 2 684,00 грн за подання апеляційної скарги, ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/502/23 в наступній редакції:

"Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 № 0063-03011/77-003-08-19-01074 заборгованість у розмірі 31 284 294 (тридцять один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 05 коп., 3% річних у розмірі 74 255 953 (сімдесят чотири мільйони двісті п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 351 749 594 (триста п'ятдесят один мільйон сімсот сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн 42 коп., судовий збір у розмірі 139 239 (сто тридцять дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн 49 коп. за подання позову та подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 18.01.2023."

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі 910/502/23 залишити без змін.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) 18 131 (вісімнадцять тисяч сто тридцять одну) грн 58 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/502/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повну постанову складено 20.02.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко