вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2025 р. Справа№ 910/2878/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Пушкар І.А.;
від відповідача: Данилов К.О.;
від третіх осіб: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі №910/2878/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Антимонопольного комітету України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
2. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про визнання недійсним рішення в частині, -
та
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
До Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла позовна заява до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним (протиправним) рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 року № 397-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 128-26.13/4-22 в частині, що стосується НАК "Нафтогаз України", а саме: визнати недійсним пп. 4.1 оскаржуваного рішення АМКУ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 року № 397-р у справі № 128-26.13/4-22 прийняте (1) за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи; (2) при недоведені обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; (3) з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставами для визнання його недійсним в частині, що стосується позивача.
09.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 28 грудня 2023 року № 397-р у справі № 128-26.13/4-22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 910/2878/24 до розгляду, об'єднано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/2878/24, підготовче засідання призначено на 24.12.2024.
27.12.2024 року через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити АМКУ нараховувати та стягувати пеню до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі №910/2878/24 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про забезпечення позову відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що норми ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачають автоматичне зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі №910/2878/24 та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- з огляду на значну суму штрафу та непередбачуваний період вирішення апеляційним судом питання про прийняття апеляційної скарги, розмір пені прогнозується істотним, що негативно вплине на фінансову стабільність Позивача;
- передчасне (безпідставне) нарахування та стягнення пені у цій справі унеможливить ефективний захист порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що, у розумінні частини другої статті 136 ГПК України, є належною і достатньою підставою для забезпечення позову;
- у заявника відсутній обов'язок надавати докази нарахування Комітетом пені або докази її примусового стягнення, тобто доводити реальне порушення прав/інтересів Позивача з огляду на розуміння інституту вжиття заходів забезпечення позову;
- вимога надання доказів щодо очевидних фактів свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Рух апеляційної скарги та дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/2878/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі №910/2878/24 та призначено справу до розгляду на 11.02.2025.
Позиції учасників справи
29.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
29.01.2025 через систему «Електронний суд» від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Явка представників сторін
Представники третіх осіб у судове засідання 11.02.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 11.02.2025 за відсутності представників третіх осіб.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Предметом позову у даній справі є вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним (протиправним) рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 року № 397-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 128-26.13/4-22 в частині, що стосується НАК "Нафтогаз України", а саме: визнати недійсним пп. 4.1 оскаржуваного рішення АМКУ.
Подаючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує на те, що з огляду на значну суму штрафу та невизначений період вирішення апеляційним судом питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, розмір пені буде значним, що негативно вплине на фінансову стабільність позивача, тому нарахування та стягнення пені через накладений АМКУ штраф за рішенням, дійсність якого перевіряється у встановленому законом порядку, фактично покладе на позивача додатковий фінансовий тягар за реалізацію ним права на судовий захист і не дозволить йому продемонструвати позитивний фінансовий результат своєї господарської діяльності за 2024 рік.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що норми ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачають автоматичне зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Апеляційний суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.
Так, предметом розгляду у справі № 910/2878/24 є визнання недійсним (протиправним) рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 року № 397-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
За змістом ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Згідно ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМКУ, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМКУ відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Тобто, зазначені вище норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачають автоматичне зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано доказів нарахування пені та підтвердження вчинення Антимонопольним комітетом України дій, направлених на примусове стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нарахованої пені.
Більше того, заявлені позивачем заходи забезпечення позову мають характер заборони Антимонопольному комітету України здійснювати певні нарахування, право на які прямо передбачені вимогами Закону України «Про захист економічної конкуренції», що б мало ознаки втручання у дискреційні повноваження відповідного органу антимонопольного законодавства.
При цьому, з огляду на предмет позову, задоволення заяви позивача про забезпечення позову жодним чином не впливає на виконання майбутнього рішення суду, оскільки можливе задоволення позовних вимог у даній справі унеможливить як виконання оскарженого рішення Комітету, так і реалізацію відповідачем права нарахування пені.
Тобто, задоволення позовних вимог у даній справі щодо скасування спірного рішення Комітету забезпечить у повному обсязі захист прав позивача, оскільки автоматично відновить порушене право останнього, а тому наявність заходів забезпечення позову взагалі не впливає на виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення правомірно не була задоволена судом.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 у справі № 910/2878/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/2878/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/2878/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали оскарження у справі № 910/2878/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.02.2025.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна