21 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17711/24 пров. № А/857/26835/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (головуючий суддя Мартинюк В.Я.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львові у справі № 380/17711/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
20.08.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Управління), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 07.08.2024 №134650010523 про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати перерахувати пенсію за віком, призначену відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №10/7.4-22/38 від 27.09.2023, з часу звернення за перерахунком такої пенсії, тобто з 02.10.2023 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що фактичною підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача за віком є те, що він скористався правом на призначення пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» з часу звернення з заявою від 18.08.2022 року. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки чинним законодавством України не передбачено перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням (збільшенням) заробітної плати державних службовців, а відтак відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі нової довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №10/7.4-22/38 від 27.09.2023. Суд першої інстанції вказав, що прогалина в перерахунку розмірів пенсій державних службовців, у залежності від дати призначення пенсії, обов'язково має бути унормована в законі, ухваленому Верховною Радою, а не за рахунок рішення суду у справі, оскільки законодавчо визначених підстав для цього немає.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанцій неповно встановлені обставини справи. Скаржник зазначає, що спірне рішення відповідача належить скасувати, оскільки додана ним до заяви про перерахунок пенсії довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №10/7.4-22/38 від 27.09.2023 складена за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3, а її зміст відображає всі належні складові оплати праці за період (з грудня 2019 до червня 2021), який не охоплений попередніми довідками про складові заробітної плати, що зазначені в рішенні суду від 12.01.2023 у справі №380/12781/22.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі №380/12781/22 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650010523 від 25.08.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до заяви від 18.08.2022; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 18.08.2022 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №118/7.4-22/37 від 17.08.2022 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №13-70-05/38-42 від 12.07.2022 та №70/7.4-22/37 від 13.07.2022; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у даній справі №380/12781/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі № 380/12781/22 - без змін.
Так, позивач отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу» призначену на виконання рішення суду №380/12781/22, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача з 18.08.2022 року з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723 та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №118/7.4-22/37 від 17.08.2022 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №13-70-05/38-42 від 12.07.2022 та №70/7.4-22/37 від 13.07.2022.
Позивач повторно звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 02.10.2023 за призначенням/перерахунком пенсії до якої долучив довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №10/7.4-22/38 від 27.09.2023 за період роботи з 08.12.2019 по 30.06.2021.
Розглянувши вказану заяву за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.10.2023 року №134650010523 позивачу було відмовлено у перерахунку вищезазначеної пенсії у зв'язку з тим, що долучена вищезазначена довідка не була зазначена в рішенні суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №380/24462/23 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 жовтня 2023 року №134650010523 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 жовтня 2023 року про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні; в решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у даній справі №380/24462/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №380/24462/23 - без змін.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №380/24462/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянуто заяву позивача від 02.10.2023 та прийнято рішення №134650010523 від 07.08.2024, яким відмовлено в перерахунку його пенсії.
Відмова у рішенні мотивована тим, що за результатами повторного розгляду заяви №7628 від 02.10.2023 ОСОБА_1 , враховуючи висновків суду наведених у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №380/24462/23, відмовлено йому в перерахунку пенсії «збільшення заробітку за спецзаконом», на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №10/7.4-22/38 від 27.09.2023 за періоди роботи з 08.12.2019 по 01.07.2021, оскільки за вказаний період з 2019 по 2021 позивач не працював на посаді державної служби.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);
- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, у разі наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що періоди роботи, які зараховуються до стажу державної служби позивача, право позивача на отримання пенсії державного службовця відповідно до Законів № 3723 та № 889 встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі № 380/12781/22, яке набрало законної сили, а тому не є спірними у межах правовідносин, що розглядаються, та на підставі конституційного принципу обов'язковості судового рішення повторному доказуванню чи правовій оцінці не підлягають.
Згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Частиною четвертою, абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058 передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Отже, перерахунок пенсії, призначеної особі, проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, зокрема за зверненням такої особи та поданими документами, що дають право на перерахунок пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622).
Пунктом 2 Порядку № 622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Водночас:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 , за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
У всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 7 Порядку № 622).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 (далі Постанова № 1-3) затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
Такими довідками є
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Як встановлено судовим рішенням у справі №380/24462/23, розмір пенсії позивача, призначеної на підставі судового рішення відповідно до Законів № 3723 та № 889, обчислено з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 118/7.4-22/37 від 17 серпня 2022 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 13-70-05/38-42 від 12 липня 2022 року та № 70/7.4-22/37 від 13 липня 2022 року.
Судом апеляційної інстанції враховано, що 02.10.2023 позивач звернувся до Пенсійного органу з заявою не про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням (збільшенням) заробітної плати державних службовців, а про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період до призначення пенсії державного службовця, що відмінні за своєю правовою природою.
Водночас відповідачі не заперечують тієї обставини, що згідно з указаними довідками під час обчислення розміру пенсії позивача враховано його заробіток за періоди роботи з 01 липня 2017 року по 07 грудня 2019 року та з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року.
До заяви про перерахунок пенсії від 02 жовтня 2023 року позивач додав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи перед зверненням за пенсією) № 10/7.4-22/38 від 27 вересня 2023 року, видану Галицькою митницею Держмитслужби (далі також спірна довідка).
У цій довідці вказано надбавки, премії та інші виплати позивача за період з грудня 2019 року до червня 2021 року, тобто за період, який не охоплений попередніми довідками про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, що зазначені в рішенні суду від 12 січня 2023 року у справі № 380/12781/22.
Поміж тим, спірна довідка виготовлена відповідно до Постанови № 1-3 та відповідає затвердженій нею формі. На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Довідку видано на підставі особових рахунків, відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату позивача за 2019-2021 роки.
Отже, відображені у спірній довідці види оплати праці є складовими заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим, вони мають братися до уваги при обчисленні розміру пенсії позивача.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з положеннями пункту першого частини першої статті 41 Закону № 1058, за змістом яких до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Жодних заперечень щодо форми, підстав видачі, періоду, за який вказана заробітна плата для обчислення пенсії, тощо, відповідач не навів.
Єдиною підставою, через яку відповідач відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії на підставі спірної довідки, є те, що вона не зазначена в рішенні суду від 12 січня 2023 року у справі № 380/12781/22.
Однак зазначена підстава для відмови в проведенні перерахунку пенсії позивача є надуманою та суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивача за наявності законних підстав для цього у відповідачів виникає на підставі вищенаведених положень нормативно-правових актів, якими вони повинні керуватися у своїй діяльності, та з урахуванням наданих для перерахунку пенсії документів, обов'язковість врахування яких не повинна бути підтверджена судовим рішенням.
Доводи відповідачів про те, що стаття 90 Закону № 889 не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям суд відхиляє, позаяк у правовій ситуації, яка розглядається, позивач звернувся за перерахунком пенсії на підставі спірної довідки не у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого державного службовця, а через те, що період заробітку, вказаний у цій довідці, не був охоплений попередніми довідками про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, що зазначені в рішенні суду від 12 січня 2023 року у справі № 380/12781/22 під час призначенні пенсії.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивача діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу у цій частині задовольнити.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд апеляційної інстанції враховує таке.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
До того ж, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За змістом ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За вище встановлених обставин та нормативного регулювання, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень суд апеляційної інстанції вважає належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як орган який вирішував питання перерахунку пенсії, перерахувати позивачу пенсію за віком, призначену відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №10/7.4-22/38 від 27.09.2023, з часу звернення за перерахунком такої пенсії, тобто з 02.10.2023 року.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі нової довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №10/7.4-22/38 від 27.09.2023.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову повністю.
Враховуючи те, що по суті розгляду вказаної справи позовні вимоги позивача задоволено, то відповідно до ст.139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на суму 1211,20 грн за подання позовної заяви та 1816,80 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 241, 243, 245, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №380/17711/24 скасувати та позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 07 серпня 2024 року №134650010523 про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723 «Про державну службу», п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №10/7.4-22/38 від 27 вересня 2023 року, з часу звернення за перерахунком такої пенсії, тобто з 02 жовтня 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за подання позовної заяви згідно квитанції №7675-6251-5572-6556 від 19 серпня 2024 року та 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп. за подання апеляційної скарги згідно квитанції №1384-3112-6548-4797 від 22 жовтня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко