20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 597/868/24 пров. № А/857/21681/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2024 року про повернення позовної заяви (суддя - Шевчук В.М., м. Заліщики) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування адміністративної постанови,-
ОСОБА_1 у червні 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив: скасувати постанову №57 від 22.05.2024 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Товстенської селищної ради і закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди на суму 33 млн.грн.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 07 червня 2024 року зазначену позовну заяву залишено без руху зі встановленням позивачу 5-денного строку з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині, а саме: позивач у позовній заяві не зазначив: адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідачів (за наявності), в порушення п.4 ч.5 ст.160 КАС України ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначив зміст позовних вимог щодо відповідачів - Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та не зазначив у прохальній частині, з кого з відповідачів просить стягнути моральну шкоду, до позовної заяви ОСОБА_1 не долучив документ про сплату судового збору, не долучив обґрунтований розрахунок сум, що стягуються та обґрунтування вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування адміністративної постанови повернуто позивачу.
Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в позовній заяві ним вказані позивачі, які вчиниди протиправні дії. Вказує, що чия більше вина у відповідачів необхідно дослідити, а відтак просить розглядати справу за загальними правилами провадження. Зазначає, що позовна заява перш а все повинна розглядатися про скасування постанови, адже моральне відшкодування є похідною позовною вимогою. Зазначає, що ним були надані докази про звільнення від сплати судового збору.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Враховуючи те, що згідно з частиною другою статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоліки, зазначені в ухвалі суду від 07 червня 2024 року не усунуто, що свідчить про невиконання вимог вищевказаної ухвали, а тому позовну слід повернути позивачу.
Вимоги до змісту позовної заяви визначені частиною 5 статті 160 КАС України, зокрема в ній зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте всупереч вказаним вимогам процесуального закону позивач у позовній заяві не зазначив:
адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідачів (за наявності);
в порушення п.4 ч.5 ст.160 КАС України ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначив зміст позовних вимог щодо відповідачів - Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та не зазначив у прохальній частині, з кого з відповідачів просить стягнути моральну шкоду;
до позовної заяви ОСОБА_1 не долучив документ про сплату судового збору;
не долучив обґрунтований розрахунок сум, що стягуються та обґрунтування вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 07 червня 2024 року позивачем подано клопотання практично аналогічного змісту, що й первинний позов, із тими ж самими позовними вимогами, сформульованими без урахування статті 5 КАС України та без належного обґрунтування порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням.
У клопотанні на виконання вимог ухвали суду зазначено лише номера засобів зв'язку позивача, відповідачів та адресу електронної пошти відділення поліції №4 (м.Заліщики), також надано копію довідки про отримання пенсії №5037291942008013, копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 19.06.2024.
Зокрема, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині зазначення адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача, відповідачів Товстенської селищної ради, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідачів (за наявності); не зазначено зміст позовних вимог щодо відповідачів - Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області; не зазначено з кого з відповідачів просить стягнути моральну шкоду; не додано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються та обґрунтування вимоги щодо стягнення моральної шкоди; не сплачено судовий збір та не долучено належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.
Стосовно несплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.
Позивач покликався на те, що він пенсіонер за віком - непрацездатна особа, а судовий збір справляється із працездатних осіб, дохід ОСОБА_1 за попередній рік становить 56014 гривень 08 копійок, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розмірів річного доходу, а тому просив звільнити від сплати судового збору.
Статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України “Про судовий збір».
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України “Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України “Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Законом України “Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони. При цьому, визначення майнового стану є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень.
Позивачем не було додано документів, які б підтверджували, що його майновий стан не дозволяє йому сплатити судовий збір за подання ним позовної заяви.
Верховний Суд в ухвалі від 04 квітня 2023 року при розгляді справи № 9901/988/18 дійшов висновку, що для підтвердження наявності пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону №3674-VI, позивач повинен надати:
- довідку з Пенсійного фонду України про наявність/відсутність виплат за попередній календарний рік ;
- довідку з Управління праці та соціального захисту населення про наявність/відсутність виплат за попередній календарний рік;
- довідку з Державного центру зайнятості про наявність/відсутність виплат за попередній календарний рік.
Водночас, позивач у суді першої інстанції надав: довідку про доходи №5037291942008013, видана пенсіонеру ОСОБА_1 , у якій наявні відомості про пенсію за період з червня 2023 року по травень 2024 року; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 19.06.2024 року ОСОБА_1 . Інших довідок матеріали позовної заяви не містять.
Отже, вказані довідки не відображають всіх доходів позивача за попередній 2023 календарний рік та не можуть бути доказом відсутності інших доходів.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 не подав достатніх доказів в обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.
Також, позивач не долучив обґрунтований розрахунок сум, що стягуються та обґрунтування вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
Згідно із роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Отже, в позовній заяві має бути визначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача заподіяно її позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути визначено позивачем залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, на наявність яких він посилається у позові. Зокрема, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Враховуючи викладене, слід наголосити, що позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
Позивачем у позовній заяві не було наведено обґрунтований розрахунок суми у розмірі 33000000 грн. та не надано доказів на підтвердження її розміру.
За відсутності таких доводів суд позбавлений можливості встановити, які саме з оскаржуваних дій відповідача завдали йому шкоди та у якій мірі, визначити рівень негативних фізичних або психологічних наслідків для позивача, оцінити чи досягають вони рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Отже, позивачем не було усунуто недоліку позовної заяви стосовно обґрунтування у чому саме полягає моральна шкода та обґрунтування її розміру, не надано відповідні розрахунки заявленої моральної шкоди.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо, проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.
Як вже зазначалось, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оскільки позивач, у наданий суддею строк, не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягали поверненню згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2024 року про повернення позовної заяви у справі №597/868/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська