21 лютого 2025 р. Справа № 440/18765/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, по справі № 440/18765/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України , Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України(надалі відповідач-1) та Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення директора Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України Т.Андрійчук від 23.08.2023 про відмову у затвердженні висновку про призначення йому одноразової грошової допомоги;
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України затвердити висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням 1 групи інвалідності;
-зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повторно направити Міністерству внутрішніх справ України його заяву від 21.04.2022 з доданими документами для прийняття рішення щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 440/18765/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 440/18765/24 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на те, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, визнаечено у пункті 14 Порядку №850 і підстав, на які посилався відповідач в оскаржуваному рішенні, вказана норма не містить, вважає, що він має право на отримання данної допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію», що не суперечить приписам Порядку №850 та дана позиція підтримана в постановах судів апеляційних інстанцій.
Відповідачем-1 на апеляційну скаргу подано письмовий відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, враховуючи практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Відповідачем-2 також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, вважаючи відмову МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням І групи інвалідності правомірною, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №440/6873/22 позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 21.04.2022 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України відповідно до вимог пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.04.2022 з доданими документами щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повторно направити Міністерству внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 від 21.04.2022 з доданими документами для прийняття рішення щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності. Відмовлено у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На виконання такого рішення суду за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову та затверджено відповідний висновок. Висновок із матеріалами було повернуто з детальним роз'ясненням причин повернення до ліквідаційної комісії УМВС у Полтавській області листом МВС від 24.08.2023 № 58981/49-16275-2023.
Не погодившись з рішенням директора Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України Т.Андрійчук від 23.08.2023 про відмову у затвердженні висновку про призначення йому одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками. З огляду на зазначене та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, передбачене пунктом 4 Порядку № 850, суд дійшов висновку, що права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.
Колегія суддів з приведеними висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII. До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок № 850.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Пунктами 7-9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Порядку № 850 сформовані, зокрема, постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 822/2161/17, від 20 березня 2018 року у справі № 822/1717/17, від 27 березня 2018 року у справі № 822/2595/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 374/9/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 757/22267/17-а, від 07 вересня 2018 року у справі № 359/1238/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 287/129/17-а, від 13 листопада 2018 року у справі № 822/3331/17, від 30 березня 2020 року у справі № 826/2761/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 802/260/17-а та від 13 травня 2020 року у справі № 810/593/18.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що одноразова грошова допомога, передбачена Законом № 580-VIII є юридичним засобом соціального захисту працівників поліції, що надається державою у зв'язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги, тому Верховна Рада України може визначати порядок та умови її призначення, передбачивши порядок реалізації такого права в законі.
За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових відносин, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції зберіглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 грудня 2020 року у справі №696/575/17, від 14 квітня 2021 року у справі №2340/3024/18, 15 лютого 2022 року у справі №300/2476/19, від 07 липня 2022 року у справі №640/23897/20, від 04 квітня 2022 року у справі №120/3220/19-а та від 24 травня 2023 року у справі №340/4643/20, від 11 вересня 2024 року у справі № 440/5984/20.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами. Зокрема, у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах:
(1) із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.
Як встановлено із матеріалів справи судом апеляційної інстанції, висновком МСЕК за наслідками первинного огляду позивачу встановлено безстроково III групу інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно з довідкою серії 7-66 ГВ №0205378 від 05.08.1999.
За наслідками повторного огляду МСЕК позивачу встановлено безстроково II групу інвалідності через захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно з довідкою серії 7-66 ВЛ №0141689 від 27.02.2006.
Черговим оглядом МСЕК позивачу встановлено І-Б групу інвалідності з 22.12.2021 за захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до довідки серії 12 ААВ №110865 від 12.01.2022.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850, пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
З огляду на зазначене вище, враховуючи, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено вищу групу інвалідності, відбувся понад два роки після первинного встановлення інвалідності, тобто між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 15 січня 2024 року у справі №240/4317/23, від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17, від 30 березня 2021 року у справі № 817/1599/18 та від 04 жовтня 2023 року у справі №380/18083/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 440/5984/20.
Відповіждно до частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховоного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак, колегія суддів за приведених вище обставин прийшла до висновку, що право позивача у даних правовідносинах не є порушеним, а відповідно не підлягає судовому захисту у відповідності до приписів статті 5 КАС України, якою передбачено, що захисту у судовому порядку підлягають лише порушені права, свободи та інтереси особи.
Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі № 440/18765/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій