про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору
21 лютого 2025 р.Справа № 440/12234/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі № 440/12234/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії .
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення, яка також містить клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач жодних доказів до апеляційної скарги не надає.
Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приписами ч. 1 ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, відстрочення сплати судового збору є повноваженням суду, а не обов'язком, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір.
Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з частини другої статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Рівність усіх учасників справи перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень п. 6 ч. 5 ст. 44, п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач жодних доказів до апеляційної скарги не надає.
Для відстрочення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе відстрочити таку особу від сплати судового збору.
Слід відзначити, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України та Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Суд зазначає, що доказами неможливості сплати судового збору можуть слугувати: довідка про доходи, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 11.01.2024 року у справі №580/1158/23.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів розміру доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік .
Відтак, колегія суддів зазначає, що позивачу пропонується надати до суду інформацію щодо його річного доходу за 2023 рік (з 01.01.2023 по 31.12.2023, довідку про доходи, довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за 2023 рік, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Колегія суддів зазначає, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи відсутність доказів, які б обґрунтовували не можливість сплати позивачем судового збору, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення від сплати судового збору, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження неможливості його сплати.
Керуючись ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій