20 лютого 2025 р. Справа № 480/7155/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2024, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 29.03.24 у справі №480/7155/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. за лютий, березень, квітень, липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. за лютий, березень, квітень, липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №480/7155/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року у справі №480/7155/23 та прийняти нове рішення у справі №480/7155/23, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги посилається на незгоду із рішенням суду першої інстанції. Вказує про те, що суд першої інстанції в повній мірі не дослідив, які саме завдання виконував позивач і чи підпадають вони під вимоги наказу командувача Національною гвардією України від 29.03.2022 року №89, що діяв на період спірних відносин. Зазначає, що окрім виконання завдань з протиповітряного прикриття та рейдових дій у квітні 2022 позивач, відповідно до наказів протягом травні-грудня (за які не здійснена оплата) 2022 року, завдань за які передбачена додаткова виплата у розмірі 100 тис. грн. більше не виконував. Звертає увагу, що особовий склад частини протягом травня-грудня 2022 року безпосередньо бойові дії не вів, жодних зіткнень з противником, підрозділом у складі якого перебував би позивач не було. Наводить власні доводи щодо нарахування додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн. за 2023 рік. Зазначає, що виконання бойових завдань повинно здійснюватися виключно в районах ведення бойових дій, що є ключовою умовою виплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн. Вказує, що для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди до 100 тис. грн. немає належних підстав. Окрім того, наводить доводи щодо нарахування додаткової винагороди, збільшеної до 30 тис. гривень за частину квітня-травня 2023 року. Зазначає, що додаткова винагорода за вказані місяці виплачена в повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив докази, надані військовою частиною та позивачем. Зазначає, що при розгляді справи суд не звернув увагу, що частину виплат здійснено відповідно до наказу командира частини від 21.06.2023 №193 в липні 2023 року, при цьому позивач при наданні своїх пояснень та наданні роздруківки транзакцій за рахунками як доказ своєї позиції, роздруківку за липень 2023 року не долучав, обійшовши дане питання, що може спричинити неправомірне нарахування та повторну виплату додаткової винагороди у тому числі завдасть збитків державі.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, не скористався.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №232 від 16.11.2020 прапорщика ОСОБА_1 визнано таким, що приступив до виконання обов'язків з 16.11.2020 (а.с.8).
Позивач, вважаючи, що протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати йому додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць; а також протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. за лютий, березень, квітень, липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць; а також з протиправності бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди відповідно п.1 положення постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Також ч. 2 ст.1 Закону України "Про Національну гвардію України" визначено, що Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Статтею 21 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі ст. 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За змістом ст. 9 ч. 1-4 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та якій неодноразово продовжувався та діє до цього часу.
Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - Постанова № 168).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 271, від 22 березня 2022 року № 350, від 1 квітня 2022 року № 400) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Верховним Судом у зразковій справі №640/13029/22 від 06.02.2024 зазначено, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Кабінет Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 24 лютого 2022 року) затвердив низку змін до Постанови №168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінив словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; крім того, Постанова №168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Згідно з наведеними нормами керівниками відповідних міністерств та державних органів визначаються порядок і умови виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. на місяць в розрахунку пропорційно часу участі військовослужбовців у бойових діях або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-ХІІ; в редакції, викладеній згідно із Законом України від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ) бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" і № 69 "Про загальну мобілізацію" та Постанови №168 командувач Національної гвардії України Наказом №89 від 29 березня 2022 року затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (Інструкція №89); Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (Порядок № 89).
Також, Міністерством внутрішніх справ України був прийнятий Наказ від 18.08.2022 за №504 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України". Зазначений наказ скасований на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №602 від 21.09.2022.
В подальшому, Наказом МВС від 26.01.2023 за №37 затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №194/39250.
Щодо Інструкції та Порядку, які затверджені Наказом командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року №89, то Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі №520/690/23 зазначив, що Наказ командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року №89 (як і затверджені ним нормативні акти) не був опублікований, проте, як написано в цьому наказі, мав бути оголошений особовому складу Національної гвардії України в частині, що його стосується. Колегія суддів звернула увагу, що Наказ № 89 виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови №168 (на дату видання Наказу №89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Після того, як набрала чинність Постанова №793, якою Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відтак мали бути визначені відповідним міністерством і такі спроби - протягом спірного в цій справі періоду - були.
На виконання пункту 2-1 Постанови №168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України видало Наказ від 18 серпня 2022 року №504 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України".
Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу, він (наказ) набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
На основі інформації щодо публікації Наказу № 504, яка є на вебсайті Верховної Ради України, цей Наказ, відповідно і затверджений ним Порядок, опубліковані 21 жовтня 2022 року. Водночас 21 жовтня 2022 року набрав чинності також Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2022 року № 602 "Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504" .
Верховним Судом у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 зазначено, що Порядок №504 фактично не набрав чинності, тому не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативний акт до спірних правовідносин. Разом з тим, Наказ № 89 (до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з Наказом командувача від 19 грудня 2022 року № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди) залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.
Аналізуючи положення пункту 2-1 Постанови №168, з урахуванням Наказу № 89, через призму того чи правомірним (дозволеним, правним, легітимним) є застосування положень Інструкції №89 та Порядку №89 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн.), колегія суддів Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі №520/690/23 дійшла висновку, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення. Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правову основу.
Отже, враховуючи зазначене, з 29 березня 2022 року для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів підлягають застосуванню норми Інструкції №89 та Порядку №89, а з 01.02.2023 - норми Порядку № 37.
Так, відповідно до п.1 Порядку №89, під терміном безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України;
- бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів), в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника;
- виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних;
- здійснення польотів у районі ведення воєнних дій;
- ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (в т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об'єктах, рубежах, районах та позиціях.
Пунктом 2 Порядку №89 визначено, що для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах;
- рапорт (донесення) командира підрозділу про у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються список особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.
Крім того, можуть використовуватись такі документи:
- витяг з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно тактичного) угрупування в смузі відповідальності, начальника територіального управління, командира військової частини на виконання завдання з розмінування, у якому зазначається місце, час та поіменно особовий склад, який залучається до складу групи розмінування (знищення);
- акт (витяг з формуляру загороджень) виконаних робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об'єктах, рубежах, районах та позиціях;
- інші документи, які можуть підтверджувати безпосередню участь у бойових діях та заходах.
З урахуванням наведеного, слід дійти таких висновків:
- додаткова винагорода підвищена до 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям при особистому виконанні ними певних бойових завдань, які визначені чинним законодавством як бойові дії;
- чітке визначення бойових дій в чинному законодавстві відсутнє, але зміст цього визначення можна з'ясувати на підставі Наказу командувача Національною гвардією України від 29.03.2022 за № 89 "Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України";
- для безпосередньої участі в бойових діях та/або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії військовослужбовцю недостатньо проходити службу у військовій частині, військовослужбовці якої приймають безпосередню участь в бойових діях, для цього необхідно особисто приймати участь в виконанні певних бойових завдань.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 19.07.2022) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" визначається Інструкцією з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою Наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 за №89.
Пунктом 2 зазначеної Інструкції установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.
Відповідно до п.3 Інструкції виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) (далі - командири) органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ (далі - військові частини), а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня.
Пунктом 4 Інструкції встановлено, що підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця.
Підставою включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім'я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджується відповідно до Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого Наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 за № 89.
Пунктом 2 Порядку №89 визначено, що для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах. Рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.
Відповідно до п.3 Порядку №89 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, здійснюється штабами військових частин.
При цьому, за змістом Постанови № 168 відсутність наказу суб'єкта владних повноважень про призначення додаткової винагороди у конкретній сумі унеможливлює проведення грошового платежу (ініціювання переказу коштів) на користь громадянина.
Як встановлено з матеріалів даної справи, 01.03.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №45, п.1.1 якого визначено, що з 24.02.2022 ОСОБА_1 здійснив відхід до місця розташування ОКП ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання заходів (завдань) із забезпечення правового режиму воєнного стану в межах визначених районів Чернігівської області (а.с.9).
07.04.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №83, п.8.1 якого визначено, що ОСОБА_1 прибув з місця розташування ОКП ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 04.04.2022 (а.с.10).
04.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №185, п.8.2 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій в смузі оборони НОМЕР_2 Полку Національної гвардії України (а.с.10).
08.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №189, п.6.1 якого визначено, що позивач прибув після ведення бойових дій в смузі оборони НОМЕР_2 Полку Національної гвардії України (а.с.10).
10.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №191, п.6.1 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій в смузі оборони НОМЕР_2 Полку Національної гвардії України з 10.07.2022(а.с.11).
13.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №196, п.8.2 якого визначено, що позивач прибув після ведення бойових дій в смузі оборони НОМЕР_2 Полку Національної гвардії України з 13.07.2022 (а.с.11).
16.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №199, п.9.2 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій в смузі оборони НОМЕР_2 Полку Національної гвардії України 16.07.2022 (а.с.12).
22.07.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №205, п.8.3 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій в смузі оборони НОМЕР_2 Полку Національної гвардії України з 22.07.2022 по 25.07.2022(а.с.12).
06.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №287, п.8.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій в смузі оборони НОМЕР_2 Полку Національної гвардії України з 06.10.2022 по 09.10.2022(а.с.13).
17.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №298, п.10.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 17.10.2022 по 20.10.2022(а.с.13).
22.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №303, п.9.3 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 23.10.2022 по 24.10.2022 (а.с.14).
22.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №303, п.9.3 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 27.10.2022 по 30.10.2022 (а.с.14).
07.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №319, п.12.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 08.11.2022 по 11.11.2022 (а.с.15).
14.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №326, п.9.5 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 14.11.2022 по 17.11.2022 (а.с.15).
20.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №334, п.9.2 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 20.11.2022 по 22.11.2022 (а.с.16).
26.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №343, п.10.6 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 26.11.2022 по 28.11.2022 (а.с.16).
02.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №350, п.11.7 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 02.12.2022 по 05.12.2022 (а.с.17).
08.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №358, п.12.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 08.12.2022 по 11.12.2022 (а.с.17).
20.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №374, п.9.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 20.12.2022 по 23.12.2022 (а.с.18).
26.12.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №350, п.11.7 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 26.12.2022 по 29.12.2022 (а.с.18).
01.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №1, п.6.2 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 01.01.2023 по 04.01.2023 (а.с.19).
13.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №14, п.4.7 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 13.01.2023 по 16.01.2023 (а.с.19).
19.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №21, п.4.6 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 19.01.2023 по 22.01.2023 (а.с.20).
31.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №34, п.6.2 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 31.01.2023 по 03.02.2023 (а.с.19).
06.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №41, п.6.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 06.02.2023 по 09.02.2023 (а.с.21).
12.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №47, п.3.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 12.02.2023 по 15.02.2023 (а.с.21).
18.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №53, п.3.5 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 18.02.2023 по 21.02.2023 (а.с.22).
24.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №59, п.4.8 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 24.02.2023 по 27.02.2023 (а.с.22).
05.03.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №68, п.4.3 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 05.03.2023 по 08.03.2023 (а.с.23).
17.03.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №84, п.5.4 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 17.03.2023 по 20.03.2023 (а.с.23).
26.03.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №96, п.4.3 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 26.03.2023 по 29.03.2023 (а.с.24).
01.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №105, п.3.7 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 01.04.2023 по 04.04.2023 (а.с.24).
07.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №111, п.7.7 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 07.04.2023 по 10.04.2023 (а.с.25).
15.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №120, п.6.6 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 15.04.2023 по 23.04.2023 (а.с.25).
26.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №134, п.9.9 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 26.04.2023 по 27.04.2023 (а.с.26).
03.05.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №141, п.6.7 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 03.05.2023 по 04.05.2023 (а.с.26).
05.05.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №143, п.7.7 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 05.05.2023 по 08.05.2023 (а.с.27).
11.05.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №149, п.7.11 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 11.05.2023 по 14.05.2023 (а.с.27).
16.05.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ №154, п.6.8 якого визначено, що позивач вибув для ведення бойових дій відповідно до бойового наказу командира 2-го полку Національної гвардії України з 16.05.2023 по окремого доручення (а.с.28).
Колегія суддів, аналізуючи зміст наведених наказів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач брав участь у бойових діях у періодах, зазначених в цих наказах.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано належними та допустимими доказами відомостей, зазначених у таких наказах.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що підставами для прийняття вищезазначених наказів щодо вибуття позивача для участі у бойових діях зазначено бойові накази командира військової частини.
Оскільки саме керівник (командир) відповідача складав вказані накази, визначивши участь позивача в бойових діях, жодних приміток або посилань на те, що вказані бойові дії мали інший характер, ніж ті, що визначені у постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, керівник відповідача не зазначив.
При цьому, відповідачем не надано належних доказів того, що позивач, відповідно до згаданих вище наказів, приймав участь у бойових діях, які, за своєю суттю, є відмінними від тих, що зазначені у постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
З огляду на наведене вище, відповідні доводи апеляційної скарги, що позивач не приймав участь саме в тих діях, за участь у яких передбачена оспорювана винагорода та відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу збільшеної винагороди, є необґрунтованими.
Відтак, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за періоди участі позивача у бойових діях визначених вище вказаними наказами, починаючи з липня 2022 року.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно довідки №56 про розміри та складові грошового забезпечення позивача за спірний період, складеної відповідачем та підписаної командиром відповідача, встановлено, що у спірному періоді тільки у травні 2022 року позивачу нараховано 98 833,33 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн (а.с.7, зворотній бік арк.).
Матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати відповідачем збільшеної додаткової грошової винагороди позивачу у відповідності до вище вказаних наказів.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем збільшеної додаткової грошової винагороди позивачу за липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем у зазначені періоди протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 тис. грн., є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до п. 1 положення постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та у зв'язку цим необхідність зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за липень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць, колегія суддів зазначає наступне.
Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".
У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.
Згідно наказів командира відповідача від 21.06.2023 №193 (16 днів травня 2023 року), від 10.10.2023 №614 (15 днів травня 2023 року), від 21.06.2023 №193 (9 діб квітень 2023 року), від 30.08.2023 №492 (21 доба квітень 2023 року), від 08.08.2023 №448 (31 доба березень 2023 року), від 03.05.2023 №142 (квітень 2022 року), останніми визначено до виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. із розрахунку на місяць (пропорційно дням виконання службово-бойових завдань) у період дій воєнного стану за квітень 2022 року, березень, квітень та травень 2023 року (а.с.62-64).
З матеріалів даної справи вбачається, що позивачу було виплачена вказана винагорода за квітень 2022 року, березень 2023 року. Зазначене підтверджується позивачем (а.с.76, зворотний бік арк.).
При цьому, позивач покликається на лише на факт часткової виплати йому вказаної винагороди за квітень - травень 2023 року.
З наданих матеріалів справи достеменно неможливо встановити факт повної виплати винагороди за цей період.
Сам факт наявності відповідного наказу, яким визначено до виплати згаданої винагороди ще не дає підстав для висновку про фактичну її виплату без відповідного підтвердження.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України не надано належних доказів на спростування наведеного вище.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що винагорода за квітень - травень 2023 року була виплачена у повному обсязі, мотивуючи це тим, що частину виплат здійснено відповідно до наказу командира військової частини від 21.06.2023 №193 в липні 2023 року, а позивач роздруківку за липень 2023 року не долучав, обійшовши дане питання, що може спричинити неправомірне нарахування та повторну виплату додаткової винагороди у тому числі завдасть збитків державі, є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 грн. за квітень та травень 2023 року, пропорційно в розрахунку на місяць.
Враховуючи вимоги ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Позивачем не було оскаржено рішення суду першої інстанції.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду у даній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №480/7155/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський