20 лютого 2025 р. Справа № 440/14034/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, по справі № 440/14034/24
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського апеляційного суду , Державної судової адміністрації України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Полтавського апеляційного суду (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), в якій просив суд:
визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу в період з 01.01.2021 по 31.10.2024 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити позивачу недонараховану та невиплачену суддівську винагород за періоди:
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2481,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
-з 01.01.2022 по 31.12.2022 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2600,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
-з 01.01.2023 по 31.12.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 - 2684,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
-з 01.01.2024 по 31.10.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 по 20.11.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2481,00 грн, на 01.01.2022 - 2600,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн, а 01.01.2024 - 3028,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позовну заяву, в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 21.08.2024 року повернуто позивачеві.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №440/14034/24 в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації та Полтавського апеляційного суду про:
визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період 19.07.2022 року по 21.08.2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.;
зобов'язання Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагород за період:
-з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року - 2600,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
-з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року - 2684,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
-з 01 січня 2024 року по 21 серпня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 21.08.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року - 2600,00 грн., на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн., і на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.
В цій частині адміністративну справу №440/14034/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що всупереч вимогам ст.233 КЗпП України та п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України про продовження строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Полтавський окружний суд неправомірно застосував строки подання позовної заяви за період з 19.07.2022 по 02.10.2023 рік. Ці висновки суперечать і практиці Верховного суду що наведена у постанові від 17.08.2023 у справі №380/14039/22.
Що стосується позовних вимог за період з 03.10.2023 по 21.08.2024 рік, позивач вказує на значне навантаження через надходження справ за підсудністю з Харківського апеляційного суду та Сумського апеляційного суду після повномасштабного вторгнення. Крім того, зазначає, що в цей період були постійні відключення електроенергії, що унеможливлювало доступ до інтернет з'єднання, виготовлення судових рішень, вивчення законодавства, у тому числі і для написання адміністративного позову. Додатково зазначає, що під час відпустки у 2024 році позивач проходила курс лікування та перебувала за кордоном. На період з 01.08.2024 року по 21.08.2024 року, нарахування та виплата заробітної плати Полтавським апеляційним судом була здійснена 30.08.2024 року, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду. Позов подано 22.11.2024 року.
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, передбаченим ст.304 КАС України.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з необхідністю усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом, зокрема, надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 22.09.2024 та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
02.12.2024 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду, обґрунтована запровадженням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану. Позивач зазначає про дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції послався на те, що позивач не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами в відповідній частині, та визнав неповажними вказані у клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення такого строку.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідності до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що спірним питанням є наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення із цим позовом до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що вказана стаття не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), яку і слід було застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
З матеріалів справи встановлено, що в позовній заяві заявлені вимоги щодо визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу в період з 01.01.2021 по 31.10.2024 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн та зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити позивачу недонараховану та невиплачену суддівську винагород за періоди: з 01.01.2021 по 31.12.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 31.12.2023; з 01.01.2024 по 31.10.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 по 20.11.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2481,00 грн, на 01.01.2022 - 2600,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн, а 01.01.2024 - 3028,00 грн.
Отже, з урахуванням наведених норм, до вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо нарахування та виплати та зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити судді Полтавського апеляційного суду суддівської винагороди за період часу з 1.01.2021 року по 31.12.2021 року та період часу з 1.01.2022 року по 18.07.2022 року, - застосуванню підлягають приписи частини другої статі 233 Кодексу законів про працю України - у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
До вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо нарахування та виплати та зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити судді Полтавського апеляційного суду суддівської винагороди за період часу з 19.07.2022 року по 22.11.2024 року (дата звернення до суду з позовом), - застосуванню підлягають приписи частини першої статі 233 Кодексу законів про працю України у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Проте, відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексом законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Колегія суддів зазначає, що карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, та закінчився 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Таким чином, тримісячний строк для звернення до суду починається з наступного дня після припинення дії карантину, а саме з 01.07.2023 і завершується 02.10.2023.
Тобто, до вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити судді Полтавського апеляційного суду суддівської винагороди за період часу з 19.07.2022 року по 02.10.2023 року не застосовується тримісячний строк звернення до суду.
Обчислення процесуального строку звернення до адміністративного суду з даним позовом розпочинається з 02.10.2023 року.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 22.11.2024 року. Отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений законом, більше одного року (останній день строку звернення до адміністративного суду з урахуванням ч. 6 ст. 120 КАС України 02.10.2023 року).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновків, що суд першої інстанції в ухвалі від 05.12.2024 року дійшов помилкових висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України в частині про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо нарахування та виплати та зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити судді Полтавського апеляційного суду суддівської винагороди за період часу з 19.07.2022 року по 02.10.2023 року.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначає, що з позовними вимогами щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 21.08.2024 року позивач звернувся до суду поза межами законодавчо встановленого строку звернення до суду за відсутності поважних на те причин.
В своїй апеляційній скарзі стосовно періоду з 03.10.2023 року по 21.08.2024 року позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізналася у жовтні 2024 року, коли зменшилась навантаженість.
Колегія суддів вважає безпідставними вказаний довід апеляційної скарги, оскільки за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Крім того, апелянт просить врахувати регулярні та аварійні довготривалі відключення електроенергії, що перешкоджає підготовці адміністративного позову.
Враховуючи наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року в адміністративній справі № 990/115/22 зроблено висновок, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Водночас, такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Значне навантаження, відсутність електроенергії чи доступу до мережі Інтернет, ракетні обстріли тощо, безумовно є обставинами, які об'єктивно не залежали від позивача і дійсно могли бути перешкодою для звернення до суду з відповідним позовом. Однак позивачем не надано суду доказів тривалої дії таких подій (протягом декількох днів або ж тижнів) у період з 01 жовтня 2023 року (три місяці з дати закінчення карантину) по 22 листопада 2024 року, щоб це завадило подати позов у встановлений законом строк.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про:
визнання протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу в період з 19.07.2022 по 02.10.2023 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити позивачу недонараховану та невиплачену суддівську винагород за періоди:
-з 19.07.2022 по 31.12.2022 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2600,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
-з 01.01.2023 по 02.10.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 - 2684,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди позивача за період з 19.07.2022 по 02.10.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2600,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з частковим порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 по справі № 440/14034/24 - скасувати в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про:
визнання протиправними дій Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу в період з 19.07.2022 по 02.10.2023 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
зобов'язання Полтавського апеляційного суду провести нарахування та виплатити позивачу недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за періоди:
-з 19.07.2022 по 31.12.2022 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2600,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
-з 01.01.2023 по 02.10.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 - 2684,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті;
зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди позивача за період з 19.07.2022 по 02.10.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2600,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн.
В цій частині адміністративну справу №440/14034/24 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №440/14034/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський