Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.
21 лютого 2025 р. Справа № 520/27983/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/27983/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарного стягнення» від 15.08.2024 № 454 в частині застосування до капрала поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
2) визнати протиправним та скасувати наказ «Про звільнення зі служби в поліції» № 1945 о/с в частині звільнення капрала поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, зі служби в поліції;
3) поновити капрала поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;
4) стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача капрала поліції ОСОБА_1 понесені судові витрати в повному обсязі, а також компенсацію за вимушений прогул за період з моменту звільнення до поновлення на службі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 року позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що його, разом з колегами фактично перевели для виконання бойових завдань, що суттєво відрізнялося від початкової інформації про патрульну діяльність. Цей факт, на думку позивача, у поєднанні з відсутністю офіційного ознайомлення з наказом № 352 від 26.06.2024, підкреслює порушення процедури, передбаченої законодавством України, яке вимагає згоди поліцейського на відрядження, особливо якщо воно передбачає виконання завдань іншого характеру.
Також, позивач звертає увагу, що під час вечірнього шикування 28.06.2024 у навчальному центрі Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ВЧ НОМЕР_1 ) всім повідомили не про виконання обов'язків патрульної служби, таких як охорона блокпостів, адміністративних будівель чи евакуація населення, а про необхідність несення служби у складі бойового підрозділу на першій лінії у складі піхоти стрілецького батальйону.
Наголошує на тому, що добровільної згоди на відрядження саме до навчального центру Національної гвардії України (село Старий Лисець, ВЧ НОМЕР_1 ) не надавав, і з відповідним наказом не ознайомлювався. Це підтверджується відсутністю підпису позивача у графі «ознайомлений» наказу № 352 від 26.06.2024 про відрядження працівників ДПП.
Крім того, факт неознайомлення позивача з наказом про направлення на навчання підтверджується пустим незаповненим бланком відрядження. Перед виїздом не було проведено шикування особового складу, інструктаж не проводився, а підписи в журналах не ставилися. Натомість позивачу було видано автомат та табельну зброю, але облікова картка зброї не містить терміну перебування у відрядженні чи наказу про відрядження.
Вказує, що у наказі ДПП № 352 від 26.06.2024 року не зазначено належної правової основи для відрядження або переведення працівників поліції. Не дотримано процедури, передбаченої законодавством. Відсутня згода поліцейських на їх відрядження чи переміщення. Відсутні докази належного повідомлення працівників щодо їхніх нових обов'язків у зв'язку із наказом.
Позивач наголошує, що не відноситься до поліцейських підрозділів поліції особливого призначення (стрілецьких) при Головних управліннях Національної поліції в областях та м. Києва, територіальних міжрегіональних органах поліції. Наказ «Про відрядження» №352 від 26.06.2024 для ознайомлення не надавався.
Також, позивач зазначає, що службове розслідування, розпочате наказом № 1384, мало формальний характер і проводилося виключно для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Це підтверджується тим, що розслідування не враховувало обставин порушення процедури відрядження. Позивача не було ознайомлено з повним текстом наказу про відрядження. Відрядження не було погоджене з ним, як того вимагає законодавство. Позивача не було переведено з патрульної поліції до поліції особливого призначення. Наказ про відрядження був незрозумілим і протиправним.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, та такою що не підлягає задоволенню, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , наказом від 26.09.2023 №1288 о/с призначений на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, був ознайомлений із посадовою інструкцією; згідно з довідкою Військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» від 18.05.2024р. №22 визнаний придатним до військової служби (підтверджено листом ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" від 29.07.2024р. №33/41-2112); згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 26.06.2024р. №352 позивач був відряджений на навчання до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Військова частина НОМЕР_1 ) на строк 28.06.2024р.-29.08.2024р.
Позивач прибув до Навчального центру Національної гвардії України, згідно з рапортом заступника командира батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області від 04.07.2024р. позивач під час знаходження у відрядженні відмовився від виконання наказів, службових обов'язків, подальшого проходження навчання, участі у відсічі збройної агресії з боку країни агресора, згідно з доповідною запискою заступника начальника управління начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 04.07.2024р. позивач під час знаходження у відрядженні відмовився від виконання наказів, службових обов'язків, подальшого проходження навчання, участі у відсічі збройної агресії з боку країни агресора; згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 04.07.2024р. №1384 за вказаною подією було призначено службове розслідування, а позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків. Позивач був обізнаний із призначенням та проведенням означеного службового розслідування, надав пояснення.
У висновку службового розслідування також зазначено, що 04.07.2024 зафіксовано факт самовільного залишення місяця несення служби ВЧ НОМЕР_1 , Навчального центру капралом поліції ОСОБА_2 .
За результатами проведеного службового розслідування було складено висновок від 02.08.2024р.
Відповідно до висновку службового розслідування позивачем було вчинено дисциплінарне правопорушення у вигляді недотримання вимог частини 2 статті 19 Конституції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 6, 8 та 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 4 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 № 70), пункту 4 розділу IV Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.08.2017 № 672), підпункту 1.2 розділу І, підпунктів 1, 10, 13 пункту 3.1 розділу III посадової інструкції поліцейського УПП в Харківській області ДПП (затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018 № 5217), відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, що заслуговує на застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
15.08.2024р. із посиланням на Висновок начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було прийнято наказ від 15.08.2024р. №454, п.7 якого до позивача з викладених у Висновку мотивів було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
04.09.2024р. на реалізацію п.7 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 15.08.2024р. №454 начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було прийнято наказ від 04.09.2024р. №1945 о/с, яким на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" позивача було звільнено зі служби в поліції.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу видання наказу про відрядження, з приводу призначення службового розслідування, з приводу видання наказу про накладення дисциплінарного покарання, з приводу прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені статтею 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 в Україні ведено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до якого Міністерство внутрішніх справ України, зокрема, в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов'язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 06.05.2024 за № 271/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, який станом на час розгляду триває.
Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", а також Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут, Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за № 580-VІІІ (далі також Закон № 580-VIII) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ст. 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 8 Закону № 580-VІІІ, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За приписами частини першої статті 18 Закону N 580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до частини першої, другої статті 19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону N 580-VIII).
Відповідно до пункту 24 частини 1 до статті 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 580-VIII, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
За змістом наведених правових норм ними прямо передбачено обов'язок працівників поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов'язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
Згідно з ч.3 ст.62 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліцейський під час виконання покладених на нього обов'язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику. Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов'язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.
З тексту Присяги поліцейського (стаття 64 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію"), неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Подібна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 21.07.2022р. у справі №160/11795/20, у постанові від 18.10.2024р. у справі №280/6535/22.
Тож позивач, як поліцейський, який склав Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов'язків, керуючись положеннями Закону України Про Національну поліцію та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, мав у своїх діях і поведінці слідувати змісту Присяги та, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Частинами 1, 2, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Відповідно до розділу 1 до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 за № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 17.05.2024 за № 540) Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.
Згідно з п. п. 4, 5 Положення № 73, ДПП складається зі структурних підрозділів апарату ДПП, його територіальних (відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції.
ДПП організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Згідно з п. 42 Розділу III Положення № 73, до функцій ДПП належить участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійснені заходів правового режиму воєнного стану у разу його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, у разі виникнення загрози суверенітету України та її територіальної цілісності.
Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції відповідно до Положення про УПП в Харківській області ДПП, затвердженого Наказом ДПП від 07.11.2015 за № 1/5 (в редакції Наказу ДПП від 18.08.2022 за № 1130), є територіальним (відокремленим підрозділом ДПП) та згідно із законодавством реалізовує свої повноваження на території Харківської області.
Відповідно до п. п. 3, 4 Розділу І зазначеного Положення, УПП в Харківській області ДПП у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іншими нормативно-правовими актами, у тому числі нормативно-правовими актами МВС. Положенням про Департамент патрульної поліції та цим Положенням.
Управління забезпечує виконання завдань і функцій патрульної поліції на території обслуговування та на територіях, визначених окремими організаційно-розпорядчими актами Національної поліції України та/або Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Для виконання службових завдань поза місцем постійної служби в іншому населеному пункті та на певний строк для поліцейського передбачені службові відрядження.
Як убачається з матеріалів справи, на початку червня 2024 року в УПП в Харківській області ДПП з метою підготовки поліцейських підрозділів поліції особливого призначення (стрілецьких), при головних управліннях Національної поліції в областях та місті Києві, територіальних міжрегіональних органах поліції до виконання бойових (спеціальних) завдань під час воєнного стану, було сформовано черговість направлення особового складу на відповідну підготовку.
26.06.2024 Департаментом патрульної поліції було видано наказ №352 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» (далі Наказ № 352). Відповідно до пункту 1 Наказу ДПП № 352 від 26.06.2024 УПП в Харківській області ДПП необхідно забезпечити відрядження на навчання до Навчального центру Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ВЧ НОМЕР_1 ) з 28 червня до 29 серпня 2024 року поліцейських згідно з додатком 1 до наказу.
Відповідно до додатку 1 до № 352 ОСОБА_1 перебував у списку відряджених осіб.
У подальшому, позивач прибув до Навчального центру Національної гвардії України.
Згідно з рапортом заступника командира батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області від 04.07.2024р. позивач під час знаходження у відрядженні відмовився від виконання наказів, службових обов'язків, подальшого проходження навчання, участі у відсічі збройної агресії з боку країни агресора.
Згідно з доповідною запискою заступника начальника управління начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 04.07.2024р. позивач під час знаходження у відрядженні відмовився від виконання наказів, службових обов'язків, подальшого проходження навчання, участі у відсічі збройної агресії з боку країни агресора; згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 04.07.2024р. №1384 за вказаною подією було призначено службове розслідування, а позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків. У висновку службового розслідування також зазначено, що 04.07.2024 зафіксовано факт самовільного залишення місяця несення служби ВЧ НОМЕР_1 , Навчального центру капралом поліції ОСОБА_2 .
За результатами проведеного службового розслідування було складено висновок від 02.08.2024р.
Відповідно до висновку службового розслідування позивачем було вчинено дисциплінарне правопорушення у вигляді недотримання вимог частини 2 статті 19 Конституції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 6, 8 та 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 4 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 № 70), пункту 4 розділу IV Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.08.2017 № 672), підпункту 1.2 розділу І, підпунктів 1, 10, 13 пункту 3.1 розділу III посадової інструкції поліцейського УПП в Харківській області ДПП (затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018 № 5217), відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, що заслуговує на застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
15.08.2024р. із посиланням на Висновок начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було прийнято наказ від 15.08.2024р. №454, п.7 якого до позивача з викладених у Висновку мотивів було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
04.09.2024р. на реалізацію п.7 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 15.08.2024р. №454 начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було прийнято наказ від 04.09.2024р. №1945 о/с, яким на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" позивача було звільнено із служби в поліції.
Наведені фактичні обставини справи сторонами не заперечуються.
Так, п. 1 розпорядчої частини наказу Департаменту патрульної поліції від 26.06.2024р. №352 містить, зокрема, наступне розпорядження: «УПП в Харківській області ДПП (Диняк Я. В.) забезпечити відрядження на навчання до Навчального центру Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ВЧ НОМЕР_1 ) з 28 червня до 29 серпня 2024 року поліцейських згідно з додатком 1 до цього наказу.
Пункти 6, 7, 8 розпорядчої частини наказу Департаменту патрульної поліції від 26.06.2024р. №352, також приписують провести цільовий інструктаж з працівниками, які відряджаються, щодо дотримання заходів особистої безпеки під час відрядження, забезпечити працівників, які відряджаються табельною вогнепальною та автоматичною зброєю, забезпечити працівників, указаних у додатках 1, 3 до цього наказу, боєприпасами для проведення занять з вогневої підготовки.
Як убачається з рапорту підполковника поліції Латишева В. від 27.06.2024 №1107вн/41/14/01-2024, який міститься в матеріалах справи, 27.06.2024 в період часу з 14.00 по 21.45 на території УПП в Харківській області ДПП відбувалось декілька шикувань на яких проведено інструктажі особового складу призначеного у відрядження до міста Івано-Франківськ. Доведення Наказу ДПП «Про відрядження працівників ДПП» відбувалось в усній формі керівництвом УПП в Харківській області ДПП. З рапорту вбачається, що позивач був присутнім на шикуванні, та до нього було проведено інструктаж, на якому роз'яснено вимоги наказу Департаменту патрульної поліції від 26.06.2024р. №352.
З довідки т. в. о. начальника відділу озброєння управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ст. лейтенанта поліції Євгена Голобородька вбачається, що рядовий поліції Пустоваров Семен Юрійович, поліцейський взводу № 1, роти № 1, батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП 27.06.2024 року о 21 год. 10 хв. отримав пістолет Форт-17, № 157024, два магазини до нього, без патронів, автомат АКС-74У, № 399215-86, 4 магазини до нього, без патронів, згідно книги видачі й приймання озброєння і спеціальних засобів № 9331ДСК.
У подальшому, позивач, ОСОБА_1 , прибув до навчального центру Національної гвардії України (Івано - Франківська область, с. Старий Лисець, ВЧ НОМЕР_1 ).
Таким чином, матеріалами справи та фактичними обставинами, які сторонами не заперечуються, а саме прибуття позивача до навчального центру Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ВЧ НОМЕР_1 ) спростовується твердження апелянта про неознайомлення його зі змістом вказаного наказу про відрядження.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів про те, що позивач звертався до керівництва з рапортом про неможливість виконання своїх службових обов'язків чи, можливо, письмово висловлював свою думку стосовно відрядження на навчання.
Колегія суддів зазначає, що особливості направлення у службові відрядження поліцейських структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції та головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, у тому числі їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції), а також підприємств, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), у межах України, визначені Інструкцією про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 за № 672 (далі Інструкція № 672).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 672 при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов'язків (посадових інструкцій). У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження. Зміна строків відрядження або пунктів призначення здійснюється шляхом видання нового наказу тощо.
Тобто підставою для службового відрядження є відповідний наказ, підписаний керівником органу поліції.
Крім того, відповідно до вже наведених вище положень Дисциплінарного статуту, поліцейський, що отримує наказ від керівника, зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати (ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту).
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будь-які організаційно-правові процедури, пов'язані із реалізацією наказу, зокрема, оформлення документів на відрядження, оформлення документів про видачу табельної зброї тощо, не може призвести до виникнення у поліцейського законних підстав для невиконання Наказу Департаменту патрульної поліції від 26.06.2024 за №352.
Разом з тим, колегія суддів, вважає помилковими посилання позивача на положення ч.1 ст.71 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до ч.1 ст.71 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.
Проте, наказ Департаменту патрульної поліції від 26.06.2024р. №352 не містить розпоряджень щодо відрядження ОСОБА_1 у якості поліцейського до будь-яких органів державної влади, відтак, позивач був залишений на відповідній штатній посаді в організаційній структурі територіального органу Національної поліції України та був відряджений до місця навчання з метою здобуття додаткових знань, вмінь, навичок з метою подальшого виконання завдань Національної поліції України.
Таким чином, з аналізу наведеного вище, вбачається, що вимога ч.1 ст.71 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" про необхідність надання згоди поліцейськими на відрядження стосуються відряджень саме до органів державної влади, установ та організацій. Отже, в даному випадку, положення законодавства не вимагають надання поліцейським згоди на відрядження, оскільки ОСОБА_1 був залишений на відповідній штатній посаді в організаційній структурі територіального органу Національної поліції України, а метою відрядження було не проходження служби в іншому органі державної влади, а навчання з метою здобуття додаткових знань, вмінь, навичок з метою подальшого виконання завдань Національної поліції України.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що виконав наказ про відрядження та прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), де перебував до 05.07.2024.
Надаючи оцінку даному доводу, колегія суддів зазначає, що вимоги наказу Департаменту патрульної поліції №352 від 26.06.2024 полягають не лише у прибутті осіб, визначених у додатку 1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), але і у проходженні навчання за місцем відрядження, від чого позивач відмовився. Разом з тим, у наказі визначено строки проходження навчання, а саме, з 28 червня до 29 серпня 2024 року. У той же час позивач зазначає, що перебував у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) до 05.07.2024. Таким чином вимоги наказу про відрядження не були виконані позивачем у повному обсязі, крім того, як вбачається з матеріалів справи, він відмовився від їх виконання.
Щодо посилань позивача на розмежування функцій патрульної поліції та поліції особливого призначення, на те, що залучення працівників патрульної поліції до підготовки для виконання бойових завдань є неправомірним без відповідних процедур переведення або відрядження колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Отже, законодавством передбачено, що поліцейські органів та підрозділів, що входять до системи поліції беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Таким чином виконання таких функцій покладається не виключно на поліцію особливого призначення, а і на інші структурні підрозділи Національної поліції.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоліки службового розслідування проведеного відносно ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 3, 4, 6 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Інші керівники застосовують дисциплінарні стягнення в межах повноважень, визначених керівником Національної поліції України.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з п. 4 Розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування.
Відповідно до п.5 розділу VI Порядку №893 у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з п.9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Пунктом 1 розділу VIІ Порядку №893 визначено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Отже, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку проводиться службове розслідування, підставою для призначення якого, є, зокрема, рапорт про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, за результатами проведення якого у разі встановлення вини поліцейського видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення.
Як встановлено матеріалами справи, до керівництва УПП в Харківській області ДПП надійшов рапорт капітана поліції ОСОБА_3 , заступника командира батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП, зареєстрований в УПП в Харківській області ДПП від 04.07.2024 №6679еп, зі змістом про те, що перебуваючи у відрядженні під час проходження навчання в Навчальному центрі Національної гвардії України (Івано-Франківська область, село Старий Лисець, НОМЕР_2 ) працівники поліції УПП в Харківській області ДПП, серед яких є ОСОБА_1 відмовились від виконання наказів та службових обов'язків, а також від подальшого проходження навчання в Навчальному центрі Національної гвардії України (Івано-Франківська область, село Старий Лисець, ВЧ НОМЕР_1 ).
За фактом можливого невиконання наказу керівництва ДПП працівниками УПП в Харківській області ДПП заступником начальника управління начальником УПП в Харківській області ДПП Диняком Я. складена відповідна доповідна з пропозицією призначити відповідне службове розслідування та відсторонити від виконання службових обов'язків поліцейських стосовно яких буде проводитися службове розслідування на час його проведення. Зазначена доповідна записка за вихідним № 7641/41/14/02-2024 від 04.07.2024 направлена до ДПП.
04.07.2024 начальником ДПП видано наказ ДПП №1384 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків». З тексту наказу вбачається, що підставою призначення службового розслідування було невиконання, зокрема, ОСОБА_1 Наказу ДПП від 26.06.2024 № 352 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції «, та відмова від проходження навчання у до Навчальному центрі Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , Військова частина НОМЕР_1 ).
Отже, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю наказу ДПП №1384 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків», оскільки відмова позивача від виконання наказу ДПП від 26.06.2024 № 352 містить ознаки дисциплінарного правопорушення.
Службовим розслідуванням встановлено, що під час перебування в Навчальному центрі Національної гвардії України (Івано-Франківська область, село Старий Лисець, ВЧ НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 не виконав вимоги наказу ДПП від 26.06.2024 № 352 та відмовився від проходження навчання, а також допустив критику вищевказаного наказу.
Начальником ДПП Жуковим Є.О. 15.08.2024 було видано наказ № 454 «Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарних стягнень», відповідно до пункту 7 вказаного наказу до ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Як наслідок, допущений позивачем дисциплінарний проступок є таким, що підриває авторитет і довіру до поліції як правоохоронного органу, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим.
З приводу доводів апеляційної скарги про порушення допущені при проведенні службового розслідування колегія суддів зазначає наступне.
Начальник ДПП наділений сукупністю прав та обов'язків, які надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою поведінки підлеглого працівника. Його дії щодо прийняття рішення щодо призначення службового розслідування, у межах компетенції - є дискреційними.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція це не є обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі №П/9901/871/18.
У рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що суд не може надавати оцінку наявності підстав для призначення службового розслідування, а лише може проконтролювати, чи не є викладені у ньому висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.
Судом не встановлено порушень проведення службового розслідування, посилання ж позивача на те, що його дії були вчинені у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони колегія суддів відхиляє як неприйнятні.
Щодо доводів про порушення порядку накладення дисциплінарних стягнень колегія суддів звертає увагу на наступне.
За змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.
Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач.
Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
З огляду на викладене, відповідачем доведено правомірність прийняття наказів від 15.08.2024 № 454 та від 04.07.2024 року № 1384, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень забезпечив дотримання положень ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 по справі № 520/27983/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло