21 лютого 2025 р. Справа № 520/2205/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д.) від 13.01.2025 року по справі № 520/2205/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року по справі 520/2205/23 визнано протиправними дії Головного Управління ПФУ в Харківській області щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 184/4.1/12-23 та зобов'язано Головне управління ПФУ в Харківській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки.
Позивач звернувся до суду із клопотанням, в якому просив суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року по справі № 520/2205/23.
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у тридцятиденний термін з дня отримання відповідної ухвали суду про виконання рішення у повному обсязі.
- витребувати з головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відомості про порядок розрахунку пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2024 року.
- витребувати з ННЦ «ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С.БОКАРІУСА», який знаходиться за адресою: вул. Золочівська, 8-а, м. Харків, 61177, копію висновку експерта № 2834 від 11.06.2024 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року по справі № 520/2205/23 скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Окрім цього просить витребувати з ННЦ «ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С.БОКАРІУСА», який знаходиться за адресою: вул. Золочівська, 8-а, м. Харків, 61177, копію висновку експерта № 2834 від 11.06.2024 року.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що всупереч правовій позиції ЄСПЛ у справі «Краска проти Швейцарії» суд не навів правого обґрунтування не взяття до уваги висновку № 2834, та всупереч положень ст. 9 КАС України безпідставно, без наявних у справі доказів прийняв, як беззаперечний факт, розрахунок розміру пенсії та розрахунок заборгованості з виплати пенсії за рішенням суду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року по справі № 520/2205/23 залишити без змін. Вказав, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі № 520/2205/23 набрало законної сили 14.07.2023. Станом на січень 2025 погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили, по 19.11.2020 включно. Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Окрім того, зазначив, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що розмір заборгованості за рішенням суду у розмірі 71827,33 грн. не відповідає рішенню по справі № 520/2205/23, що підтверджується висновком експерта. Крім того, останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду із зазначеного питання є правова позиція від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22, де у пунктах 61-65 зазначено, щодо неможливості державних органів посилатися на відсутність бюджетних коштів як на причину невиконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі № 520/2205/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 за № 184/4.1/12-23;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, статті 9 Закону 2011-XII та з урахуванням положень Постанови № 704, згідно з оновленою довідкою Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 за № 184/4.1/12-23, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 14.07.2023.
Головним управлінням у серпні 2023 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 виходячи з грошового забезпечення (17058,67 грн згідно оновленої довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 № 184/4.1/12-23 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі № 520/2205/23 (копія перерахунку пенсії додається).
Вважаючи, що відповідачем здійснено неправильно перерахунок його пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст. 382 КАС, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами ПФУ, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
У справі “Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 КАС України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Колегією суддів встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі № 520/2205/23, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, статті 9 Закону 2011-XII та з урахуванням положень Постанови № 704, згідно з оновленою довідкою Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 за № 184/4.1/12-23, з урахуванням раніше виплачених сум, набрало законної сили 14.07.2023.
Так, стверджуючи про виконання рішення суду відповідач зазначає, у серпні 2023 року з 01.04.2019 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з грошового забезпечення (17058,67 грн.) згідно оновленої довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 28.03.2023 № 184/4.1/12-23 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі № 520/2205/23.
На підтвердження вказаних обставин, відповідачем надано протокол перерахунку пенсії з 01.04.2019, однак з останнього вбачається, що перерахунок на виконання рішення суду № 520/2205/23 фактично здійснено з 01.07.2019.
Розрахунок на доплату пенсії /а.с.92/ містить інформацію про доплату лише з грудня 2019, а доводи відповідача про те, що доплата з 01.04.2019 по 30.11.2019 відсутня, оскільки розмір пенсії становить в межах максимального розміру пенсії, не підтверджені жодними доказами.
Крім того, заявник на обґрунтування наявності підстав для встановлення судового контролю посилався на обставини викладені в ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.08.2024 у справі № 638/16768/23, та заявляв клопотання про витребування доказів.
Однак, в порушення норм процесуального права, питання про витребування доказів вирішено не було.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено доводи позивача щодо неправильного перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі № 520/2205/23, та відповідно обставини наявності або відсутності підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області подати до суду звіт про виконання судового рішення не досліджувалися, оцінка ним не надавалась.
В контексті вищевказаного слід зазначити, що встановлення судового контролю, є правом, а не обов'язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України, чого у даній справі судом першої інстанції зроблено не було.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Разом з цим, аналіз ст. 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 по справі № 520/2205/23 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 по справі № 520/2205/23 - скасувати.
Справу №520/2205/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов