Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна
21 лютого 2025 р. Справа № 440/9185/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/9185/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі по тексту - ГУПФУ в Одеській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУПФУ в Полтавській області, відповідач 2), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувати період роботи позивача з 11.02.1974 по 20.05.1977 (3 роки 3 місяці 9 днів) та з 24.01.1978 по 24.02.1978 (1 місяць 2 дні) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №916150140834 від 28.12.2023 протиправно відмовлено у перерахунку пенсії за віком. Та протиправно до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_1 від 11.02.1977, оскільки відсутній документ про зміну прізвища ОСОБА_2 також на титульній сторінці трудової книжки не правильно вказано по батькові, російською мовою вказано " ОСОБА_3 ", згідно з паспортом " ОСОБА_4 "
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, з урахуванням ухвали від 06.01.2025 про виправлення описки, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.12.2023 №916150140834.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.12.2023 та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 11.02.1974 по 20.05.1977 та з 24.01.1978 по 24.02.1978, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що судом першої інстанції не взято до уваги, що у цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії. Тож, дії зобов'язального характеру щодо проведення перерахунку позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії позивача та розгляд його заяви від 26.12.2023, яким у даному випадку є Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не скористались правом надання відзивів на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.12.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії за віком "Зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №916150140834 від 28.12.2023 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком.
У вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_1 від 11.02.1977, оскільки відсутній документ про зміну прізвища ОСОБА_2 також на титульній сторінці трудової книжки не правильно вказано по батькові, російською мовою вказано " ОСОБА_3 ", згідно з паспортом " ОСОБА_4 ".
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржила його до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу у врахуванні стажу у зв'язку із неправильним зазначенням по батькові, російською мовою вказано " ОСОБА_3 ", згідно з паспортом " ОСОБА_4 " є безпідставною та необґрунтованою.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу стаж роботи з 11.02.1974 по 20.05.1977 та з 24.01.1978 по 24.02.1978.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені статтею 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Як встановлено судовим розглядом, відповідно до рішення рішення Головного управління ПФУ в Одеській області від 28.12.2023 №916150140834 підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії стало те, що відсутній документ про зміну прізвища ОСОБА_2 також на титульній сторінці трудової книжки не правильно вказано по батькові, російською мовою вказано " ОСОБА_3 ", згідно з паспортом " ОСОБА_4 ".
Надаючи оцінку зазначеним вище обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Відповідно до копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 підтверджено роботу позивача, зокрема, як просить позивач у позовній заяві: з 11.02.1974 по 20.05.1977 та з 24.01.1978 по 24.02.1978 (а.с. 12).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Слід зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Колегія суддів вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а .
У правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи, зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Таким чином, підстави для відмови позивачу у перерахунку пенсії, викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.12.2023 №916150140834 є безпідставними та необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, реалізуючи свої повноваження у спірних правовідносинах, мав діяти в рамках закону.
З урахуванням висновків суду першої інстанції щодо протиправності та необхідності скасування оспорюваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.12.2023 №916150140834, яким було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, колегія суддів звертає увагу, що зазначене рішення пенсійного органу було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, і саме останнє досліджувало заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 та пенсійні документи останнього та вирішувало питання щодо перерахунку пенсії, а не Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Дії зобов'язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу, рішення якого оскаржується.
Відтак, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким в даному випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Наведене вище також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23.
З урахуванням наведеного вище, а також з огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 відсутні правові та фактичні обставини для покладання на Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області вчинення дій зобов'язального характеру, оскільки компетентним органом є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
В даному випадку належним відповідачем у частині позовних вимог зобов'язального характеру є саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції в частині необхідності покладання на Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області вчинення дій зобов'язального характеру, є необґрунтованими.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів уважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.12.2023 шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в зміненій редакції.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 440/9185/24 змінити шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в такій редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.12.2023 та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 11.02.1974 по 20.05.1977 та з 24.01.1978 по 24.02.1978, з урахуванням висновків суду".
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року по справі №440/9185/24 залишити без змін . .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий