21 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/16594/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань розгляду заяв військовозобов'язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань розгляду заяв військовозобов'язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в якому просить:
- визнати протиправними дії комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо прийняття рішення протоколом № 72 від 11.12.2024 року про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.11 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оформити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є особою, яка на підставі п.11 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що за результатами вивчення заяви та доданих до неї документів, оцінки законності підстав для надання відстрочки було прийняте рішення - протокол № 72 від 11.12.2024, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з мотивів протермінування довідки МСЕК ОСОБА_2 . Вказує, що на території зареєстрованого місця проживання позивача та його дружини (м. Прилуки), а також в м. Чернігові знаходяться медичні заклади, в яких проходять МСЕК, а на час потреби в проходженні ОСОБА_2 повторного огляду (з 22.12.2023) в Прилуцькій міській територіальній громаді та Чернігівській міській територіальній громаді не було воєнних дій. Також зазначає, що оскільки дружина позивача народила дитину 06.12.2024, то з 22.12.2023 і орієнтовно до березня 2024 року вона мала змогу як звернутися до медичного закладу для видачі їй направлення на повторний огляд, так і проходження такого огляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань розгляду заяв військовозобов'язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду заяви позивача, 11.12.2024 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань розгляду заяв військовозобов'язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період було прийнято рішення, оформлене протоколом № 72, про відмову в наданні відстрочки.
Повідомленням від 13.12.2024 № 1153 головою комісії було повідомлено позивача про прийняте рішення, вказано, що причиною відмови є протермінована довідка МСЕК ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд зазначає, що у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Так, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Так, згідно додатку 5 до Порядку № 560 особи, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації додають документи: свідоцтво про шлюб та один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
За приписами статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 одружений з ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб від 16.03.2024 серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 148722 від 22.12.2022 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.01.2024 (дата чергового переогляду 22.12.2023).
На час виникнення спірних правовідносин процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначало Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317, в редакції, чинній до 31.12.2024).
Згідно пункту 3 даного Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Пунктом 15 Положення № 1317 визначено, що Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Згідно пункту 18 Положення № 1317 відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Кабінетом Міністрів України 08.03.2022 була прийнята Постанова № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України».
Пунктом 3 цієї Постанови (в редакції, чинній до 31.12.2024) визначено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення, зокрема: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.
Тобто вказана Постанова № 225 дійсно передбачала для дружини позивача перенесення строку повторного огляду медико-соціальної експертизи, проте таке перенесення мало певну умову, а саме неможливість направлення лікарсько-консультативною комісією особи на медико-соціальну експертизу.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання на те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 народила дитину, оскільки суду не надано жодних доказів неможливості, пов'язаною саме з цією обставиною, звернення дружини позивача до лікарсько-консультативної комісії у визначений строк, чи неможливості направлення ОСОБА_2 на медико-соціальну експертизу, або відмови вказаної установи у такому направленні.
Щодо посилання на встановлення пластини з гвинтами у праве стегно дружині позивача, та не можливість операційного втручання по видаленню пластини в період вагітності, то суду також не надано доказів неможливості направлення на медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності.
Разом з тим, у будь-якому разі неможливість направлення особи на медико-соціальну експертизу повинна бути підтверджена лікарсько-консультативною комісією.
Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивача, що довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 148722 від 22.12.2022 дружини позивача ОСОБА_2 , якою їй встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.01.2024 (дата чергового переогляду 22.12.2023), на момент подання ним заяви про надання відстрочки підтверджувала встановлену ОСОБА_2 групу інвалідності.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання позивачу відстрочки від призову на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо прийняття рішення протоколом № 72 від 11.12.2024 року про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язання комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.11 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оформити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань розгляду заяв військовозобов'язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.02.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА