21 лютого 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/709/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на відповідну посаду;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Пунктом 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається зі змісту позову, позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/3585/24-а, яким визнано протиправною та скасовано постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, оформлену довідкою від 25 липня 2024 року.
При цьому, як стверджується у позові, вказане вище рішення суду набрало законної сили.
Однак усупереч наведеним вище процесуальним вимогам позивачем до позовної заяви не було додано належним чином засвідчену копію рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/3585/24-а з відміткою про набрання законної сили.
Крім цього згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, у справах щодо проходження публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до адміністративного суду з позовом за їх захистом.
Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, позивач виражає незгоду з наказом про призов ОСОБА_1 на військову службу, який, як стверджує позивач, було видано начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також з наказом командира військової частини НОМЕР_1 про призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу вказаної військової частини на відповідну посаду.
Отже, спірні відносини стосуються прийняття позивача на військову службу, яка згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є публічною службою. Тобто в даному випадку підлягає застосуванню спеціальний місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд зауважує, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначають момент, з якого починається перебіг строку звернення до адміністративного суду: це або момент, коли особа дізналася, або момент, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, початок перебігу строку звернення до суду визначається не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19. Також зазначену позицію підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23)
Як свідчить зміст доводів позову, винесенню оскаржуваних наказів передувало проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, що мало місце 25 липня 2024 року.
Факт проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії підтверджується довідкою ВЛК від 25 липня 2024 року №88/1423.
Отже, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, достовірно знав (він не міг не знати) про призов його на військову службу після проходження ним військово-лікарської комісії 25 липня 2024 року.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що в матеріалах позову міститься адвокатський запит адвоката Вишневецької Т.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АХ №1200633 від 25 липня 2024 року і який був виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 25 липня 2024 року.
Так, зазначений адвокатський запит був створений адвокатом Вишневецькою Т.А. 05 серпня 2024 року, а надісланий на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 12 серпня 2024 року.
При цьому крім прохання надати належним чином засвідчені копії документів, які стосуються проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, адвокат Вишневецька Т.А. також просила надати належним чином завірену копію наказу про призов на військову службу ОСОБА_1 .
Таким чином, з наведеного вбачається, що про призов на військову службу та видачу відповідного розпорядчого документа (наказу) позивачу (його представнику) було відомо ще у серпні 2024 року.
Водночас доводи позову про те, що позивачу невідомі реквізити оскаржуваних наказів (дати, номери тощо), оскільки він не був з ними належним чином ознайомлений і станом на день звернення до суду з цим позовом копії оскаржуваних наказів не були надані позивачу (його представнику), у тому числі й у зв'язку з ненаданням копій таких наказів на підставі поданого адвокатського запиту, то такі, на переконання суду, не змінюють момент, з якого позивач (і його представник) був обізнаний про вчинення протиправного, на його думку, призову на військову службу.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, з цією позовною заявою позивач звернувся до суду лише 18 лютого 2025 року (згідно з відбитком штампу канцелярії суду), тобто із пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд звертає увагу і на те, що у постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява №24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, №93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду, із урахуванням наведених висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, всупереч наведеним нормам, позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску цього строку та відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання належним чином засвідченої копії рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/3585/24-а з відміткою про набрання законної сили, а також шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк