21 лютого 2025 року справа № 580/11237/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення для фізичної особи ОСОБА_1 № 11288/23-00-24-05-01, датованого 05.08.2024 від ГУ ДПС у Черкаській області;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення для фізичної особи ОСОБА_1 № 11291/23-00-24-05-01, датованого 05.08.2024 від ГУ ДПС у Черкаській області;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до вимог Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми, на які зменшено (прощено) борг фізичної особи шляхом проведення реструктуризації зобов'язань, передбачених кредитним договором, відповідно до якого кредитором було надано позичальнику - фізичній особі кредит в іноземній валюті, якщо така реструктуризація здійснена відповідно до порядку і на умовах, встановлених розділом IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування» або пунктом 5 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, а тому вважає спірні рішення протиправними.
Ухвалою від 18.11.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
05.12.2024 представниця відповідача подала до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що банківська установа за самостійним рішенням здійснила прощення (анульовання) позивачу основної суми боргу (кредиту) у розмірі 222405,58 грн, що було відображено у податковому розрахунку за формою 1-ДФ під “126» ознакою доходу у II кварталі 2019 року, у зв'язку із чим зазначає, що позивач отримав дохід, який згідно з п.п. “д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України є доходом, отриманим платником податків як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) та підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображенню платником в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік. Разом з тим, за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено не нарахування, неутримання та несплата позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 40033,00 грн та сум військового збору за 2019 рік в сумі 3336,08 грн, у зв'язку із чим спірними рішеннями збільшено грошові зобов'язання позивача із вказаних податків у зазначених розмірах.
Також звернула увагу суду, що лише з 23.04.2021 набрали чинності зміни, внесені до ПКУ, відповідно до яких до складу оподаткованого доходу не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпечення іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитом за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності п.п. 165.1 59 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Ухвалою від 23.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
За наслідками здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 відповідач склав акт від 09.07.2024 № 8122/23-00-24-05-01/2861323274, в якому за наслідками перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору встановив, що відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у II кварталі 2019 року отримала дохід, який згідно з Кодексом підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Згідно відповіді отриманої від АТ “Альфа-Банк» листом від 09.06.2021 №50724-20.2-258049 (на запит ГУ ДПС у Черкаській області від 03.02.2021 №1359/6/23-00-24-0215) було підтверджено нарахування та виплату доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у розмірі 222405,58 грн та було відображено у податковому розрахунку за формою 1-ДФ під “126» ознакою доходу у II кварталі 2019 року.
Таким чином, платник податків - фізична особа отримав дохід, який згідно з п.п. “д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України є доходом, отриманим платником податків як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) та підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображенню платником в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.
Основна сума боргу (кредиту), анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 18% (п. 167.1 ст. 167 Кодексу), та військовим збором за ставкою 1,5% об'єкта оподаткування, визначеного (п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Таким чином, додатковим благом фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , що включається до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу та підлягає відображенню в річній податковій декларації про майновий стан і доходи є сума 222405,58 грн.
За висновками акту перевірки контролюючий орган встановив порушення п.п. “д», п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: не нарахування, неутримання та несплата податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 40033,00 гривень та порушення п.п. 1.4, п.п. 1,6 п. 16 прим. 1 підр. 10 розд. XX, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, а саме: не нарахування, неутримання та несплата сум військового збору за 2019 рік в сумі 3336,08 гривень.
05.08.2024 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 11288/23-00-24-05-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 40033,00 грн;
- № 11291/23-00-24-05-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання із військового збору за 2019 рік в сумі 3336,08 грн.
Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту “д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу (шляхом направлення кредитором відповідного повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або надання повідомлення боржнику під підпис особисто), зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Суд встановив, що у відповідь на звернення позивача від 03.09.2024, АТ “Сенс Банк» листом від 24.09.2024 № 43658-33.4-б/б (а.с. 27) повідомив позивача, що про обставину прощення (анулювання) частини суми боргу (кредиту) позивача було повідомлено листом від 23.04.2019 вих. № 13-07/96-2218 та надав до своєї відповіді копію вказаного листа.
У матеріалах справи міститься повідомлення АТ “Укрсоцбанк» від 23.04.2019 вих. № 13-07/96-2218 (а.с. 29), згідно з яким АТ “Укрсоцбанк» повідомив позивача про факт прощення (анулювання) боргу, необхідність сплати клієнтом в самостійному порядку податків і зборів із такої суми прощеного боргу.
Разом з тим, жодних доказів направлення АТ “Укрсоцбанк» повідомлення від 23.04.2019 вих. № 13-07/96-2218 позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації позивача матеріали справи не містять. При цьому, наявна у матеріалах справи копія повідомлення не містить відмітки позивача про ознайомлення його з ним особисто під підпис.
За вказаних обставин суд доходить висновку, що вищевказане повідомлення від 23.04.2019 вих. № 13-07/96-2218 про прощення (анулювання) частини суми боргу (кредиту) позивач отримав уже після прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.
Суд зазначає, що обставина належного повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) суми боргу є невід'ємним елементом для самостійної сплати боржником податку з таких доходів та відображення їх у річній податковій декларації, оскільки іншого алгоритму ПК України не передбачає.
Натомість відповідач, збільшуючи податкові зобов'язання позивача, не перевірив обставини належного повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) суми боргу, у зв'язку із чим суд доходить висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними у зв'язку з чим їх належить скасувати.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 05.08.2024 № 11288/23-00-24-05-01.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 05.08.2024 № 11291/23-00-24-05-01.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 21.02.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК