21 лютого 2025 року справа № 580/72/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
06.01.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання неправомірною бездіяльності відповідача, яка проявилася у тому, що посадові особи військової частини не надали у термін, встановлений чиним законодавством України, відповідь на його запит на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26 грудня 2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року);
визнання неправомірною бездіяльності відповідача, яка проявилася у тому, що тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 у відповіді від 26 грудня 2024 року №32020 не надав відповідь на пункт 3 запиту на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26 грудня 2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року);
зобов'язання відповідача надати йому відповідь на пункт 3 запиту на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26грудня2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року).
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач недотримався норм чинного законодавства та невчасно надав відповідь на запит, а також не надав повної інформації.
Додатково просив витребувати з військової частини НОМЕР_1 запит на інформацію від 10 грудня 2024 року що підтверджує, що позивач подавав запит на інформацію та просив у ньому надати завірені належним чином копії матеріалів службового розслідування, яке проводилося на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31 березня 2023 року №3067. Оригінал доказу міститься на паперових носіях.
Ухвалою суду від 10.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Клопотання позивача задоволено частково шляхом зобов'язання надати суду завірені копії матеріалів, з якими позивач звертався для отримання інформації, докази розгляду уповноваженою посадовою особою, а також документів, що стали підставою для надання йому відомостей.
27.01.2025 відповідач подав відзив з проханням відмовити у задоволенні позову повністю. Стверджує, що відповідь позивачу в спірних правовідносинах надав листом від 26.12.2024 №32020/окп та від 05.01.2025 №1528/окп.
Того ж дня на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив. У ній вказує, що відповідач надав не всі запитувані документи, а посадові особи відповідача не дотрималися терміну відповіді на запит.
29.01.2025 відповідач надав суду заперечення на вказану відповідь, в якому акцентував увагу, що службове розслідування він не проводив, з огляду на що відсутні такі матеріали та не порушені права позивача.
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Копією наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.03.2023 №3067 підтверджується, що за фактом неналежного зберігання позивачем, як помічником начальника штабу-начальником зв'язку штабу 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , грифованого носія інформації доручено у встановленому порядку провести службове розслідування майору ОСОБА_3 , заступнику командира з морально-психологічного забезпечення 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 та подати акт щодо його результатів у термін до 18.04.2023 (далі - Наказ №3067).
19.04.2023 вказаний командир, обґрунтовуючи реабілітаційною відпусткою позивача за станом здоров'я, видав наказ №3974 про призупинення строку проведення зазначеного службового розслідування, а майору ОСОБА_3 доручив його провести та подати акт для прийняття рішення в термін 10діб з моменту прибуття позивача до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Наказ №3974).
Позивач письмово звернувся до відповідача запитом від 10.12.2024, в якому просив надати завірені належним чином копії Наказу №3067 та Наказу №3974, а також матеріалів службового розслідування, яке проводилося на виконання Наказу №3067. Запит вручений відповідачу 17.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення зі штрих-кодом НОМЕР_4 .
Відповідач вказаний запит зареєстрував за вхідним від 17.12.2024 №34851 та надав супровідним листом від 26.12.2024 №32020 копії наказів №3067 та №3974.
Позивач подав Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних менших та міжнаціональних відносин, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства оборони України скаргу від 03.01.2025 про порушення його права на інформацію, обґрунтовану відсутністю у супровідному відповідача матеріалів службового розслідування щодо нього. Крім того 04.01.2025 позивач сформував через підсистему «Єлектронний суд» вказану вище позовну заяву.
Після відкриття судом провадження ухвалою від 10.01.2025 додатково до вказаного супровідного відповідач направив позивачу лист вих. від 15.01.2025 №1528/окп, в якому зазначив, що командиром 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 у визначений термін та станом на сьогоднішній день рапорт за вказаним фактом не подано та, таким чином, службове розслідування, призначене Наказом №3067 не проведено, повторний рапорт на проведення службового розслідування не подано.
Оцінюючи встановлені обставини спору суд урахував другий абзац статті 19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті п'ять Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Оскільки позивачка позовні вимоги обґрунтовує нормами Закону України від 15.08.2020 №2939-VI “Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI), суд урахував, що цей закон регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Посилання на вказаний Закон та вказівку про необхідність термінового опрацювання запит позивача відповідачу не містить.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Вказаний Закон передбачає поняття інформації з обмеженим доступом, якою згідно з ч.1 ст.6 Закону №2939-VI є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.
Обмеження доступу до інформації відповідно до ч.2 вказаної статті здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Згідно з ч.8 цієї статті обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Службове розслідування за фактами порушень законодавства у сфері охорони державної таємниці згідно з п.3 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, проводиться відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939. У пункті 4 цього Порядку вказано, що розслідування за фактами втрати документів або розголошення відомостей, які містять службову інформацію, проводиться відповідно до Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736.
Водночас питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР “Про звернення громадян» (далі - ЗУ №393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст.1. ЗУ №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Основні терміни вказані в ст.3 ЗУ №393/96-ВР.
Так, пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Частиною 1 ст.5 ЗУ №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ч.4 ст.5 ЗУ №393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).
Відповідно до ч.7 ст.5 ЗУ №393/96-ВР у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Порядок розгляду заяв встановлений ст.15 ЗУ №393/96-ВР.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до вимог ст.19 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Аналіз зазначених вище норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов'язків.
Щодо дотримання відповідачем строку надання відповіді на письмове звернення позивачки суд урахував.
Строк розгляду запитів на інформацію унормований в ст.20 Закону №2939-VI.
Зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
На підставі ч.1 ст.20 ЗУ №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Встановлені обставини свідчать, що запит позивача відповідач отримав 17.12.2024 і надав супровідним листом від 26.12.2024 за трьома пунктами копії наказів, що відповідають задоволенню двох пунктів позивача. Така відповідь надана з дотриманням вказаного строку, визначеного Законом №2939-VI. Невиконання третього пункту запиту позивача обумовлене відсутністю запитуваних документів. Відповідач у супровідному від 26.12.2024 не пояснив таких причин. Водночас нормами пунктів 2-3 ч.1 ст.22 Закону №2939-VI встановлене право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, або інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Оскільки службове розслідування щодо позивача не проведене, то ненадання таких документів не створює порушення права позивача на відповідь на запит згідно з Законом №2939-VI. Водночас не повідомлення про причини такого неподання стосується права позивача на інформацію і таке право відповідач забезпечив поданням позивачу відповіді листом вих. від 15.01.2025 в межах місячного строку, передбаченого ЗУ №393/96-ВР. То ж бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах не підтверджена та спростована вказаними вище письмовими доказами.
На виконання ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд урахував також висновки Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2023 року у справі №480/2784/21 відповідно до яких, зважаючи на законодавчо встановлений обов'язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв'язку.
Отже, заявлені права позивача на час судового вирішення спору не порушені.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки порушень не встановлені, позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відсутність понесення судових витрат та результат судового вирішення спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )про:
визнання неправомірною бездіяльності, яка проявилася у тому, що посадові особи військової частини не надали у термін, встановлений чиним законодавством України, відповідь на його запит на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26 грудня 2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року);
визнання неправомірною бездіяльності, яка проявилася у тому, що тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 у відповіді від 26 грудня 2024 року №32020 не надав відповідь на пункт 3 запиту на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26 грудня 2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року);
зобов'язання надати йому відповідь на пункт 3 запиту на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26грудня2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року).
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 21.02.2025.