21 лютого 2025 року справа № 711/2980/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №711/2980/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.
20.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справа №711/2980/23, що надійшла від Черкаського апеляційного суду, передана судді Л.В.Трофімовій.
Черкаський апеляційний суд 13.02.2025 згідно з постановою у справі № 711/2980/23 ЄДРСР 125156585 скасував рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.12.2023, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу закрив та передаа справу № 711/2980/23 до Черкаського окружного адміністративного суду. Черкаський апеляційний суд зазначив (ЄДРСР 125156585): спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій (висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).
16.05.2023 Придніпровський районний суд м. Черкаси відкрив загальне позовне провадження. 12.06.2023 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача (Тобота Юлія Сергіївна) просила: визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області №121-к від 11.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області Філоненко Оксани Анатоліївни, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18.04.2023 у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; поновити з 19.04.2023 ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Черкаській області на посаді аналогічній або рівнозначній посаді головного спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області; стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 19.04.2023 по дату поновлення на посаді, виходячи із розрахунку 602,79 грн середньоденної заробітної плати.
У постанові Верховного Суду у справі № 405/3360/17 (ЄДРСР 100918809) зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. У разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Зміна предмету позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це варто розглядати як нові позовні вимоги, що мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до процесуального законодавства. Подібну позицію сформував Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі № 570/5639/16-ц.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.10.2023 замінено відповідачів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, Фонд соціального страхування України їх правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за позовом адвоката Тоботи Юлії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, Фонду соціального страхування України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, треті особи: голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_3 , голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України у Черкаській області Філоненко Оксана Анатоліївна, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Виключено із складу учасників справи третіх осіб: голову комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_3 , голову комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України у Черкаській області Філоненко Оксана Анатоліївна, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
02.11.2023 до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов відзив ГУПФ України в Черкаській області, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, позаяк посади працівників ФСС України на відміну від працівників Пенсійного фонду не належать до посад державної служби (передбачений конкурсний добір).
Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними i можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Суд наголосив, що такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Обов'язок щодо застосування норм спеціального законодавства був неодноразово предметом розгляду у Верховному Суді, який у постанові від 29.03.2023 у справі № 380/6745/21 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження № 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов'язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб'єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17».
Вирішення питання про те, чи є правовідносини, пов'язані із визнанням незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку із набранням чинності Законом № 2620-ІХ, яким вирішено припинити ФСС України та Управління, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, приватноправовими чи публічно-правовими, залежить, зокрема, від змісту та характеру правовідносин, суб'єктного складу, наявності підстав для виникнення зобов'язань та умов їх виконання щодо працевлаштування вивільненого працівника на публічну службу, а також мети, якої хоче досягти звільнений працівник, звернувшись до суду.
Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом) рівноправними суб'єктами на договірних засадах, що й визначає приватноправовий характер їх взаємовідносин ( пункти 88 - 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23)). Фонд належав до юридичних осіб приватного права. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.12.2023 у справі № 442/3240/23-ц (провадження № 61-15536св23) сформулював висновок про адміністративну юрисдикцію спорів у аналогічних справах з огляду на публічне правонаступництво між ФСС України і Пенсійним фондом України.
Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі (позиція Верховного Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
Підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19).
Правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).
Правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. Для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 грудня 2023 року у справі № 442/3240 (провадження № 61-15536св23) керувався тим, що з 01 січня 2023 року відбувся перехід прав та обов'язків від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Львівській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області. Оскільки між сторонами у спорі про поновлення на роботі існує спір з публічно-правових відносин, який з урахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли у справі, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновків 09.12.2024 № 712/4776/23 (61-13644сво23) ЄДРСР 124203282: унаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування); спори за вимогами, що спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених унаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 статті 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, крім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відповідно до ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» 14 жовтня 2014 року № 1700-VII суб'єкти, на яких поширюється дія цього Закону: и) посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим; к) члени правління Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду. Посади, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, визначені приміткою статті 56 Закону № 1700-VII.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) (ст.12 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
За результатом вивчення позовної заяви суд встановив, що позивач пред'явив вимогу, що згідно ч. 6 ст. 12 КАС України належить до справ незначної складності (п. 20 ч. 1 ст. 4; ч. 2 ст. 12 КАС України), відповідно до ч. 1 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України належить розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи предмет і підстави позову, вимоги ст. 262 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, що не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Верховний Суд № 826/9751/14 ЄДРСР 100973142 звертає увагу на те, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб'єкта владних повноважень, вказати суб'єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).
ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
Відзив як спеціальний процесуальний документ безпосередньо пов'язаний щонайменше з двома конституційними принципами (засадами) судочинства, що закріплені в ч. 1 ст. 129 Основного Закону України: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відзив також нерозривно пов'язаний із правом особи на справедливий суд, яке гарантовано ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Як загальновідомо крім тягаря обов?язку, передбаченого загальними правилами обов?язку доказування в адміністративній справі, на відповідача - суб?єкта владних повноважень покладається додатковий тягар доказування, передбачений принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі й презумпцією винуватості суб'єкта владних повноважень (ст.ст. 9, 77 КАС України) (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_ or_uploads/supreme/Bevzenko.pdf).
Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною ( ОСОБА_2 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).
Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).
ВПВС у справі № 999/222/23 зауважує, що зазначення у вступній частині позовної заяви особи, яка, на думку позивача, має брати участь в судовому розгляді в якості третьої особи не тягне за собою автоматичного залучення цієї особи в якості третьої особи під час відкриття суддею провадження у справі. Під час вирішення питання про залучення третьої особи суд має заслухати думку відповідача щодо цього. До того ж, третя особа може бути залучена до участі у справі судом першої інстанції до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання ухвалою суду за наслідком розгляду відповідної заяви про залучення третьої особи до участі у справі.
З 20.02.2024 адвокат зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет та вказати відповідні відомості.
Процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення № 1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу ДСА України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення про розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Керуючись ст.2, п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 9, ст. 12, 18, 35, 44, ч. 1 - 4 ст. 77, 79, ч. 3, 6 ст. 80, 160-162, 168, 171, 241-243, 248, 257, 258, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти до свого провадження справу №711/2980/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, розгляд справи розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження суддею без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Запропонувати позивачу, представнику позивача та відповідачу надати до суду протягом п'ятнадцяти днів з дати оприлюднення/отримання ухвали актуальні процесуальні документи з доказами на підтвердження, пояснення (відомості, документи, оновлені дані), висновки ВС у подібних правовідносинах у контексті сприяння у розгляді адміністративної справи.
Зобов'язати представника позивача - адвоката Тоботу Юлію Сергіївну (оред серії ВІ №1143139) протягом п'ятнадцяти днів з дати оприлюднення/отримання ухвали надати до суду копію витягу з договору про правничу допомогу щодо строку дії договоріних відносин та обсягу повноважень, відомості про використання електронного кабінету ЄСІТС.
Зобов'язати позивача протягом п'ятнадцяти днів з дати оприлюднення/отримання ухвали поінформувати письмово суд: про дотримання п.11 ч.5 ст.160 КАС України з наданням власного повідомлення; про відомості відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України щодо позивача і представника позивача; з якою саме датою пов'язує початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом.
Запропонувати позивачу, представнику позивача протягом п'ятнадцяти днів з дати оприлюднення/отримання ухвали поінформувати письмово суд про зміст і характер порушеного права; обгрунтувати обставини з якими позивач пов'язує незаконне звільнення з покликанням на нормативно-правові акти і судову практику; повідомити зміст актуальних позовних вимог та складу учасників з урахуванням ст.5, ч.1 ст.47, 48, 49 КАС України.
Повідомити учасників справи, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи (ч. 9 ст. 79 КАС України).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.
Роз'яснити учасникам, що відповідно до ст. 44, 47 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки; сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.
Роз'яснити учасникам про функціонування підсистеми Електронний суд ЄСІТС, можливість користуватись електронним кабінетом (http://adm.ck.court.gov.ua/sud2370/pres-centr/news/).
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 256 КАС України, не належить оскарженню.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА