14 лютого 2025 року справа № 580/12029/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів,
03.12.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) подав до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) позов, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати п.3 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 26.09.2024 №2075 “Про застосування дисциплінарних стягнень», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію», пункту 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 1 пункту 7, аб. 1 п. 11 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від08.02.2019 №100, ч. 1 ст. 15, аб.2 ч.1 ст.19 ЗУ “Про звернення громадян» та п. 1 розділу ІV Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 №930, яким до заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність;
визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.11.2024 №140дск “Про застосування дисциплінарних стягнень відносно окремих поліцейських ГУНП», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18, п. 3,26 ч. 1 ст. 23, ч.1 ст. 64 Закону України “Про Національну поліцію», ч.1 ст. 37 ЗУ “Про дорожній рух», п. 1, 6 ч. 3 ст.1, ч.1, п.7 ст.3, ч.5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.1,2 п. 7 р. ІV Порядку проведення службових розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, п.п. 1 п. 6 Розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, аб. 1,2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність», аб. 1 п.2 аб 2,4,5 п.2 п.5 розділу ХХІ Інструкції з організації оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 №07, п.2,3 12, 28 29 розділу “Завдання та обов'язки» Посадової інструкції заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП, до заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.11.2024 №423 о/с, яким полковника поліції ОСОБА_1 , відстороненого від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника відділу міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області 20.11.2024 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ “Про Національну поліцію»;
поновити полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 21.11.2024;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.11.2024 до моменту винесення рішення у справі.
Ухвалою від 17.12.2024 суд повернув ОСОБА_1 позовну заяву в частині позовних вимог щодо оскарження наказу від 26.09.2024 №2075 “Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про: скасування п.2 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.11.2024 №140дск “Про застосування дисциплінарних стягнень відносно окремих поліцейських ГУНП»; наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.11.2024 №423 о/с; поновлення позивача на посаді та стягнення коштів.
Позов в частині позовних вимог стосовно яких відкрито провадження у справі мотивовано тим, що позивач повністю заперечує факт вчинення ним дисциплінарних проступків, наявність складу таких проступків у своїх діях, співмірність застосованих щодо нього дисциплінарних стягнень.
Представник позивача зазначає, що оскаржуваний наказ на аркушах 1-2 містить фактичні дані про здійснення слідчими ДБР досудового розслідування, огляду місця події, затримання позивача з іншим працівником поліції, повідомлення їм про підозру. Фактичні відомості, зазначені у цій частині наказу близькі за змістом до повідомлення позивачу про підозру. Тому відтворення відповідачем фабули кримінального правопорушення та сам по собі факт повідомлення позивача про підозру не свідчення вчинення ним дисциплінарного проступку.
Письмова підозра у кримінальному провадженні є лише проміжним рішенням органу досудового розслідування. Це рішення не має доказового значення для вирішення питання про винуватість особи. Ані службова комісія, створена відповідачем, ані суд адміністративної юрисдикції не наділені повноваженням встановлювати доведеність вини особи у вчиненні злочину.
Саме ж посилання відповідача на положення п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» є абстрактним, оскільки не відтворює зміст вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, який має бути відмінним від кримінального. Всі докази, на які відповідач у спірному наказі посилається, як на підтвердження вчинення проступку у цій частині походять від органу досудового розслідування (протокол затримання в порядку ст. 208 КПК України, повідомлення про підозру, протокол огляду місця події, довідки про вибухонебезпечність матеріалів).
Таким чином службовою комісією, не здійснювалось розслідування за цим фактом, відмінного від дій слідчого.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем на Закону України «Про дорожній рух», представник позивача вказує, що 25.09.2024 позивач отримав повідомлення про необхідність прибуття його підлеглого ОСОБА_2 у м. Городище для участі у контрольованому заході. Позивач був переконаний в тому, що ОСОБА_3 необхідно бути в м. Городищі саме з метою участі в оперативних заходах, тому погодившись доставити ОСОБА_4 позивач діяв саме в інтересах служби, а не всупереч їм. Також наголошено, що автомобіль Рено Дастер був повернутий у м. Черкаси під керуванням працівників УГІ ГУНП в Черкаській області, за якими він так само закріплений не був та на тих же номерних знаках. Натомість надані відповідачем матеріали не вказують, що проводилось розслідування за цим фактом.
Стосовно того, що позивач, на думку відповідача, не організував та не контролював роботу особового складу підрозділу, що призвело до негативної події, яка склалась з ним та його підлеглим, зокрема, оголошення вказаним поліцейським про підозри вказано, що позивач був призначений на посаду заступника начальника відділу 09.08.2024. 09.09.2024 на позивача покладено тимчасове виконання обов'язків начальника відділу. 25.09.2024 позивач був відсторонений від займаної посади. Тобто, позивач фактично працював на посаді заступника начальника відділу 1 місяць і 16 днів, а виконував обов'язки начальника відділу - 16 днів. Натомість у спірному наказі відповідач узагальнює результати роботи відділу упродовж 2024 року та покликається на план роботи відділу за І півріччя 2024 року, хоча в той час позивач взагалі у відділі не працював.
Крім того, протиправність спірних наказів про звільнення позивач обґрунтовує не співмірністю застосованого до нього дисциплінарного стягнення.
07.01.2025 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що згідно рапорту начальника УГІ ГУНП підполковника поліції Бондаренко Т.С. від 25.09.2024 №249рп/48/01-2024, на підставі якого наказом призначено проведення службового розслідування, 25.09.2024 близько 11:00 год. в м. Городище Черкаського району Черкаської області в рамках кримінального провадження №42024250000000066 за ч.1 ст.263 КК України, працівниками Черкаського управління ДВБ Національної поліції України за взаємодії з керівництвом ГУНП, затримано заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області полковника поліції Лещенка А.А. та майора поліції ОСОБА_2 , які з метою штучного завищення показників службової діяльності, шляхом залякування і примушування до співпраці, передали гр. П. гранату для подальшої передачі третім особам. Полковника поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_2 затримано в порядку ст.208 КПК. Під час огляду місця події виявлено та вилучено запал УЗРГМ та корпус бойової гранати наступальної дії РГ-42.
26.09.2024 в рамках кримінального провадження №42024250000000066 майору поліції ОСОБА_2 та полковнику поліції Лещенку А.А. повідомлено про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 КК України та ч.1 ст.263 КК України.
Відповідач також зазначає, що переміщення вибухової речовини відбувалося за допомогою службового автомобіля «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), на якому було попередньо встановлені н.з. НОМЕР_2 (на білому фоні). Керував вказаним службовим автомобілем полковник поліції Лещенко А.А., що він сам підтвердив.
Пунктом 1 наказу ГУНП «Про закріплення транспортного засобу» від 16.06.2024 №1197 визначено, що службовий автомобіль «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), 2021 року випуску, інвентарний №101510814, кузов № НОМЕР_3 , закріплено за начальником ВМП ГУНП полковником поліції Вільганюком О.А., старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП капітаном поліції Радецьким О.О., старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 та старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП підполковником поліції ОСОБА_6 .
При цьому, у вказаному переліку відсутні відомості щодо закріплення полковника поліції ОСОБА_1 за службовим автомобілем «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні).
Таким чином, полковник поліції ОСОБА_1 в порушення вимог ч.1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», підпункту 1 п.6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, свідомо здійснював керування не закріпленим за ним службовим автомобілем «Renault Duster» з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу.
Також, в порушення пункту 2 розділу «Завдання та обов'язки» посадової інструкції заступника начальника ВМП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_1 , не організовував та не контролював роботу особового складу ВМП ГУНП, що в свою чергу призвело до негативної події, яка трапилася з ним та його підлеглим ОСОБА_2 , хоча ОСОБА_1 несе персональну відповідальність за своєчасне та якісне виконання відділом покладених на нього службових завдань та функцій.
Крім того, під час проведення службового розслідування полковнику поліції ОСОБА_1 неодноразово, а саме 25.09.2024 та 27.09.2024 пропонувалося надати пояснення щодо вищевказаних обставин. Враховуючи те, що полковник поліції ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, поліцейськими УГІ ГУНП було складено відповідні акти про відмову від надання пояснення від 25.09.2024 № 1221/48/03-2024 та від 27.09.2024 № 1219/48/05-2024.
Відповідач вказує, що полковник поліції ОСОБА_1 повинен був вживати заходи щодо сприяння проведенню службового розслідування, зокрема надати пояснення щодо обставин, які досліджуються. Однак полковник поліції ОСОБА_1 такого обов'язку не виконав і тим самим допустив порушення вимог ч.5 ст.15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та абз.1, 2 п.7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України.
Твердження представника позивача щодо обов'язковості набрання законної сили рішенням суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, для вирішення питання про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, на думку відповідача, не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушенням встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовим обов'язком суб'єкта проступку.
Крім того, твердження представника позивача, що позивач, порушуючи вимоги п.п. 1 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 та ч. 1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», діяв в інтересах служби, нічим не обґрунтовані та в матеріалах службового розслідування не знаходять свого підтвердження.
Твердження, що позивач при проведенні службового розслідування був позбавлений можливості надати пояснення і не відмовлявся від надання пояснень не відповідають дійсності, оскільки матеріалами службового розслідування підтверджено його відмову, зокрема відеозаписом та актами про відмову від надання пояснення від 25.09.2024 № 1221/48/03-2024 та від 27.09.2024 № 1219/48/05-2024.
З приводу тверджень представника позивача, щодо нерозумності покладання на позивача дисциплінарної відповідальності за організацію роботи у відділі де він займав керівну посаду незначний час, відповідач зазначає, що відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника ГУНП - начальника кримінальної поліції в Черкаській області підполковника поліції Строка М. №89/01/14/20-2024дек від 21.10.2024, позивач не на належному рівні контролював та здійснював ведення оперативно-розшукових справ, заведених щодо осіб, які готують вчинення злочинів, робочих та особових справ, а також справ по роботі з негласним апаратом, що знаходяться у провадженні оперативних працівників відділу міграційної поліції ГУНП.
Вказане свідчить про відсутність контролю та координації діяльності відділу міграційної поліції ГУНП з боку полковника поліції ОСОБА_1 .
Позивач обіймав керівну посаду, що передбачає відповідальність не тільки за свої дії/поведінку, але й роботу працівників очолюваного ним підрозділу. Тому є підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, які пов'язані як з обсягом функціональних обов'язків, так і суттю проступку, поставленого за провину, незважаючи на тривалість перебування позивача на цій посаді.
13.01.2025 представник позивача подав суду відповідь на відзив з подібними позовній заяві доводами.
Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи сторін, суд встановив таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 15.09.1992 проходив службу в МВС України та з 07.11.2015 в органах Національній поліції.
Наказом від 09.08.2024 №291 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника відділу міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Наказом від 18.11.2024 №423 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п.6. ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Суд з'ясував, що звільненню позивача передував наказ від 18.11.2024 №140дск «Про застосування до дисциплінарних стягнень відносно окремих поліцейських ГУНП», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст.18, пункту 3, 26 частини 1 статті 23, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», п. 1, 6, ч. 3 ст. 1, ч. 1, п. 7 ст. 3, ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.1, 2 п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, п.п.1 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, абзацу 1, 2 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179; пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», абзац 1 пункту 2, абз.2, 4, 5 пункту 2, пункту 5 розділу XXI Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 №07, п.2, 3, 12, 28, 29 розділу «Завдання та обов'язки» Посадової інструкції заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП, до заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Підставою прийняття цього наказу став затверджений 24.10.2024 начальником ГУНП в Черкаській області висновок службового розслідування за результатами розслідування щодо порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП, що мають ознаки дисциплінарного проступку.
У висновку службового розслідування зазначено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024250000000066 від 15.08.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України (Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу), ч. 2 ст. 28 КК України (вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення).
25.09.2024 близько 11:00 год. в м. Городище Черкаського району Черкаської області в рамках кримінального провадження №42024250000000066 від 15.08.2024 за ч.1 ст.263 КК України, працівниками Черкаського управління ДВБ Національної поліції України, за взаємодії з керівництвом ГУНП (у т.ч. УГІ ГУНП) затримано заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області полковника поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_2 , які будучи працівниками правоохоронного органу та представниками влади, обіймаючи посади у Національній поліції України, які передбачають їх обов'язок щодо виявлення та припинення кримінальних правопорушень, в тому числі, у сфері незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, діючи за попередньою змовою та всупереч своїм посадовим обов'язкам, заздалегідь домовилися про спільне вчинення кримінального правопорушення, яке полягало у необхідності придбати, носити (транспортувати у транспортному засобі), зберігати та передати вибухову речовину - корпус бойової гранати РГ-42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ гр. ОСОБА_7 після чого схилити його до подальшої передачі цих предметів місцевим мешканцям Черкаського району для документування нібито протиправної діяльності у сфері незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.
На виконання спільного злочинного задуму, у невстановлений розслідуванням час, але не пізніше 14.08.2024 майор поліції ОСОБА_2 придбав вибухову речовину корпус бойової гранати РГ-42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ, носив (транспортував у транспортному засобі - автомобілі Renault Duster білого кольору) до м. Городище Черкаського району, а потім залишив на зберіганні у визначеному ним місці, на безхазяйній території, яка розташована на західній околиці м. Городище Черкаського району.
У період з 21.08.2024 по 25.09.2024 майор поліції ОСОБА_2 контактував періодично із гр. ОСОБА_7 та надавав йому вказівки щодо подальших дій із вказаним боєприпасом.
25.09.2024 близько 10:30 год майор поліції ОСОБА_2 та полковник поліції Лещенко А.А., діючи спільно та умисно, на виконання злочинного задуму, з метою штучного створення видимості розкриття кримінального правопорушення, яке не могло відбутися без їх активних дій, прибули на автомобілі Renault Duster, н.з. НОМЕР_2 , до безхазяйної території, яка розташована на західній околиці м. Городище Черкаського району, де 14.08.2024 майор поліції Новіков Д.Л. залишив на зберігання вибухову речовину корпус бойової гранати РГ42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ.
Цього ж дня, тобто 25.09.2024, перебуваючи на безхазяйній території майор поліції Новіков Д.Л. помістив вказану вибухову речовину до автомобіля Renault Duster, н.з. НОМЕР_2 , після чого він разом ОСОБА_1 на вказаному автомобілі направилися до будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , та близько 10:45 год передали вибухову речовину корпус бойової гранати РГ-42 та вибуховий УЗРГМ гр. ОСОБА_7 .
Вищезазначене підтверджується поясненням гр. ОСОБА_7 , а також відомостями, викладеними у повідомленнях про підозру від 26.09.2024 майору поліції ОСОБА_2 та полковнику поліції ОСОБА_1 .
Будучи опитаним в ході проведення службового розслідування гр. ОСОБА_7 пояснив, що близько двох місяців тому (в серпні 2024 року), до його місця проживання приїздили працівники поліції, одного з яких опитуваний знає як ОСОБА_8 , з яким опитуваний підтримував зв'язок та від якого отримувалися інструкції щодо подальших незаконних дій. Водночас опитуваний зазначив, що ОСОБА_9 , став схиляти його до вчинення неправомірних дій у сфері незаконного обігу зброї та боєприпасів, а саме зазначив, що у нього мета покращити свої результати роботи. Також, опитуваний пояснив, що у нього не було змоги відмовитись від учинення протиправних дій, оскільки на нього вчинявся тиск. Вказані обставини і стали підставами для звернення гр. ОСОБА_7 до Черкаського управління ДВБ НПУ із відповідною заявою.
25.09.2024 в період часу із 10 год. 54 хв. по 12 год. 37 хв. за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Кожедуба, 43а, Слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Черкаси) ТУ ДБР, розташованого в м. Києві капітаном ДБР ОСОБА_10 проведено огляд місця події, в ході якого гр. ОСОБА_7 повідомив, що в його мопеді «Ямаха», н.з. НОМЕР_4 , під кришкою сидіння знаходиться бойова граната, яку йому передав поліцейський ОСОБА_11 . По прибуттю на місце події працівників вибухо-технічної служби ГУНП, під кришкою сидіння попередньо вказаного мопеда було виявлено пакет із вмістом корпусу предмету схожого на гранату (корпус) РГ-42 з маркуванням «TNT 406-869», оливкового кольору. Окрім цього у вказаному пакеті було виявлено запал до ручної гранати типу УЗРГМ із маркуванням « 02-85» «UZRGM 354», сріблястого кольору.
Відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 25.09.2024 № 368, запал типу УЗРГМ належить до категорії об'єктів - небезпечний.
Відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 25.09.2024 № 369, корпусу гранати РГ-42 з маркуванням «TNT 406-869» належить до категорії об'єктів - обмежено небезпечний.
Копію протоколу огляду місця події від 25.09.2024 та довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 25.09.2024 №368, а також №369 долучено до матеріалів службового розслідування.
Крім цього, 25.09.2024 на місці події були присутні працівники УГІ ГУНП з портативним відео реєстратором. До матеріалів службового розслідування долучено відео записи із вказаного портативного відео реєстратора.
Встановлено, що на відеозаписі, який має назву « 0000000_00000020240925113921_0055» біля задньої частини автомобіля «Renault Duster» білого кольору, на якому встановлені номерні знаки НОМЕР_2 , стоїть полковник поліції ОСОБА_1 . На запитання «Чий автомобіль?» полковник поліції ОСОБА_1 відповів «службовий», водночас на запитання «хто був за кермом?», полковник поліції ОСОБА_1 відповів ствердно «Я». Біля переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля знаходиться майор поліції ОСОБА_2 . На запитання «що трапилось?» майор поліції ОСОБА_2 відповів «працювали по 263», водночас підтвердив, що він із полковником поліції ОСОБА_1 прибули до м. Городище на попередньо вказаному автомобілі. На запитання «пояснення будете якесь надавати?», майор поліції ОСОБА_2 відповів «нічого не хочу». На бланку пояснення майор поліції ОСОБА_2 вказав, що відповідно до ст. 63 Конституції України від надання пояснень відмовляється.
На відеозаписі, який має назву « 0000000_00000020240925115422_0057» полковнику поліції Лещенку А.А. запропоновано надати пояснення, однак останній взагалі відмовився надавати будь які пояснення.
На відеозаписі, який має назву « 0000000_00000020240925115707_0058» зафіксовано, що в багажному відділенні автомобіля з н.з. НОМЕР_2 , знаходяться два бронежилети, на одному із них наявний напис «МІГРАЦІЙНА ПОЛІЦІЯ», одна жилетка синього кольору із написом «ПОЛІЦІЯ». У ніші під підлогою багажника виявлено два номерних знаки 24-1283 (на синьому фоні). Під час огляду службового автомобіля, встановлено відсутність дорожнього листа.
На відеозаписі, який має назву « 0000000_00000020240925120824_0059» полковнику поліції ОСОБА_1 та майору поліції ОСОБА_2 повторно запропоновано надати письмові пояснення щодо обставин події за їхньої участі, які мають ознаки дисциплінарного проступку. Від вказаної пропозиції обидва поліцейських відмовились.
На відеозаписі, який має назву « 0000000_00000020240925122626_0063» зафіксовано проведення огляду та пакування вилучених вибухонебезпечних предметів працівниками вибухотехнічної служби ГУНП.
Також, згідно резолюції начальника ГУНП в Черкаській області, до матеріалів даного службового розслідування долучено рапорт тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника ГУНП - начальника кримінальної поліції в Черкаській області підполковника поліції Строка М. №89/01/14/20-2024дск від 21.10.2024, в якому на виконання вимог розділу XXI «Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 05.05.2016 № 07 та з метою контролю за станом агентурно - оперативної роботи кримінального блоку ГУНП в Черкаській області, зокрема в зв'язку з низькими результатами діяльності відділу міграційної поліції ГУНП, 21.10.2024 перевірено її стан в даному підрозділі, а саме: вивчено стан ведення оперативно-розшукових справ, заведених щодо осіб, які готують вчинення злочинів, робочих та особових справ, а також справ по роботі з негласним апаратом, що знаходяться у провадженні оперативних працівників відділу міграційної поліції ГУНП.
Так, згідно з щомісячними планами проведення оперативних нарад керівництва ГУНП було проведено аналіз за період з 01.07.2024 по 25.09.2024 стану розгляду питання «Про стан виявлення та розкриття кримінальних правопорушень проти суспільної моралі та моральності, зокрема фактів сексуальної експлуатації осіб. Проблемні питання у сфері документування вказаних кримінальних правопорушень» та встановлено, що дане питання виносилось на розгляд 1 раз та за результатом складено протокол оперативної наради керівництва ГУНП №63 від 02.07.2024 (з початку 2024 року). Вивченням пропозицій наданих за підписом т.в.о заступника начальника ГУ - начальником кримінальної поліції ГУНП в Черкаській області полковником поліції встановлено, що завдання поставлені лише для начальників територіальних підрозділів поліції області та дублюються з попередніх протоколів оперативних нарад. Документів, що підтверджували б виконання протоколу № 63 не має.
Під час проведення перевірки встановлено, що за період з 01.07.2024 по 25.09.2024 під головуванням т.в.о. начальника ВМП ГУНП полковника поліції Лещенка А.А. було проведено 3 оперативні наради (протоколи № 17368- 2024 від 18.09.2024, № 18982-2024 від 24.09.2024, № 8148-2024 від 09.08.2024) з питань: «про розгляд службової телеграми ГУНП № 1739-2024 від 17.09.2024», «Про дотримання службової дисципліни та законності. Дотримання транспортної дисципліни» та «Посилення протипожежного стану». Із вказаними протоколами оперативних нарад особовий склад ознайомлений, окрім протоколу 8148-2024 («Посилення протипожежного стану»).
Окрім цього за вказаний період відбулося 2 оперативні наради за участі особового складу ВМП ГУНП під головуванням заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції: 1. Протокол №4767-2024 від 04.07.2024 «Про заслуховування стану виявлення та розкриття кримінальних правопорушень за ознаками ст. 149 КК України (торгівля людьми) за 6 місяців 2024 року»; 2. Протокол №7136-2024 від 01.08.2024 «Про підсумки оперативно-службової діяльності відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області за 6 місяців 2024 року».
Під час вивчення протоколів встановлено, що завдання поставлені без зазначення дат виконання та звітування про проведену роботу, чітких задач щодо службової діяльності поставлено не було. Особовий склад ВМП ГУНП із вказаними протоколами не ознайомлений. Матеріали щодо їх виконання відсутні.
Перевіркою встановлено, що план основних заходів ВМП ГУНП на І півріччя 2024, затверджено начальником ГУНП полковником поліції Вячеславом Гуріним.
В наявності лише 3 рапорти про виконання вказаного плану, а також лист до УОАЗОР ГУНП про виконання Плану основних заходів, який має формальні відписки (проведено роботу, взято участь у відпрацюваннях, забезпечено надання довідок). Узагальнений документ про виконання плану основних заходів ВМП ГУНП відсутній. Особовий склад не ознайомлений із вказаним планом.
План основних заходів ВМП ГУНП на II півріччя 2024 в наявності та затверджено начальником ГУНП полковником поліції Олегом Гудимою.
Під час вивчення довідки УОАЗОР ГУНП, дисциплінарна комісія дійшла висновку про відсутність контролю керівництва ВМП ГУНП в особі полковника поліції Лещенка А.А. та заступника начальника ГУ - начальника кримінальної поліції ГУНІ в Черкаській області за діями та виконанням посадових обов'язків підлеглого особового складу, відсутність керівного впливу останніх на вказаних осіб з метою належної ефективності та результативності покладених на підрозділ функцій та завдань.
Також, в порушення пункту 2 розділу «Завдання та обов'язки» посадової інструкції заступника начальника ВМП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 , не організовував та не контролював роботу особового складу ВМП ГУНП, що в свою чергу і призвело до негативної події, яка трапилася з ним та його підлеглим ОСОБА_2 , хоча ОСОБА_1 несе персональну відповідальність за своєчасне та якісне виконання відділом покладених на нього службових завдань та функцій.
Згідно посадової інструкції ОСОБА_1 пункту 3 розділу «Завдання та обов'язки», останній повинен був організовувати перспективне та поточне планування роботи відділу та реалізацію заходів щодо вдосконалення форм і методів оперативно-службової діяльності відділу, окрім цього повинен був контролювати виконання заходів передбачених планами роботи ВМП ГУНП.
Також у висновку службового розслідування зазначено, що переміщення вибухової речовини відбувалося за допомогою службового автомобіля «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), на якому було попередньо встановлені н.з. НОМЕР_2 (на білому фоні).
Керував вказаним службовим автомобілем полковник поліції Лещенко А.А., що він сам підтвердив під час його затримання.
Пунктом 1 наказу ГУНП «Про закріплення транспортного засобу» від 16.06.2024 №1197 визначено, що службовий автомобіль «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), 2021 року випуску, інвентарний №101510814, кузов № НОМЕР_3 , закріплено за начальником ВМП ГУНП полковником поліції Вільганюком О.А., старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП капітаном поліції Радецьким О.О., старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 та старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП підполковником поліції Канівцем П.М.
При цьому, у вказаному переліку відсутні відомості щодо закріплення полковника поліції ОСОБА_1 за службовим автомобілем «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні).
Відповідно до інформації наявної в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» відомості щодо номерного знаку НОМЕР_2 (на білому фоні) відсутні.
Згідно з листом ВМП ГУНП від 27.09.2024 № 52/16/06-2024дск, номерний знак НОМЕР_2 , в відділі міграційної поліції ГУНП, не зареєстрований та не видавався для проведення оперативно-розшукової діяльності.
Таким чином, полковник поліції ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», підпункту 1 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, свідомо здійснював керування не закріпленим за ним службовим автомобілем «Renault Duster» з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу.
26.09.2024 в межах кримінального провадження №42024250000000066 від 15.08.2024 майору поліції ОСОБА_2 та полковнику поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно наказу ГУНП в Черкаській області від 25.09.2024 №349 о/с на період проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Черкаській області від 25.09.2024 №727, полковника поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків(посади) з 25.09.2024.
В межах службового розслідування, з метою об'єктивного та повного дослідження обставин, дисциплінарною комісією до Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) скеровано запит від 26.09.2024 №33897-2024 для отримання копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024250000000066 від 15.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28 та ч. 1 ст. 263 КК України, письмового повідомлення про підозру майору поліції ОСОБА_2 та полковнику поліції ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263 КК України, а також інших матеріалів, які не будуть суперечити вимогам ст. 222 КПК України.
09.10.2024 у відповідь на запит дисциплінарної комісії до ГУНП надійшов лист ДБР від 08.10.2024 вих.№36343-24/к/11-05-1132дск з додатками у вигляді копій запитуваних матеріалів, а саме письмових повідомлень про підозру, оголошених майору поліції ОСОБА_2 та полковнику поліції ОСОБА_1 , а також ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.09.2024 у справах №712/11452/24 та №712/11450/24 щодо обрання майору поліції ОСОБА_2 , полковнику поліції ОСОБА_1 запобіжних заходів у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Під час проведення службового розслідування полковнику поліції ОСОБА_1 неодноразово, а саме 25.09.2024 та 27.09.2024, пропонувалося надати пояснення щодо вищевказаних обставин.
Враховуючи те, що полковник поліції ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, поліцейськими УГІ ГУНП було складено відповідні акти про відмову від надання пояснення від 25.09.2024 № 1221/48/03-2024 та від 27.09.2024 № 1219/48/05-2024.
На момент завершення проведення службового розслідування полковник поліції ОСОБА_1 та майор поліції ОСОБА_2 не надали пояснення щодо можливих обставин вчинення ними дисциплінарного проступку.
За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія запропонувала за вчинення дисциплінарного проступку що виразилось в порушенні вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18, пункту 3, 26 ч.1 ст.23, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», п. 1, 6, ч. З ст. 1, ч. 1, п. 7 ст. 3, ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.1, 2 п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, п.п. 1 п, 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, абзацу 1, 2 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179; пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», абз.1 п.2, абз.2, 4, 5 п.2, п.5 розділу XXI Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 №07, п. 2, 3, 12, 28, 29 розділу «Завдання та обов'язки» посадової інструкції заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП, до заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області полковника поліції ОСОБА_1 запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Надаючи оцінку вказаним обставинам з точки зору дотримання законодавчих підстав та встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд врахував таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який відповідно до преамбули визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частин 1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Аналіз наведених положень Закону №580-VIII та Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
За порушення службової дисципліни відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком на підставі ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами 1, 2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
П.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляду звільнення із служби в поліції.
На підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
З огляду на зазначене суд врахував висновки Верховного Суду в постанові від 08.05.2019 у справі №807/196/17, що обов'язкові для суду нижчої інстанції згідно з ч.5 ст.242 КАС України.
Верховний Суд у цьому рішенні зазначив, що правова оцінка правильності рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях поліцейського є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, відтак можна робити висновки про правомірність спірного рішення. Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях.
Оцінюючи встановлені службовим розслідуванням факти, суд врахував ч.1 ст.64 Закону №580-VIII відповідно до якої особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
На підставі ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Суд під час вирішення спору врахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16 (провадження № К/9901/21747/18), що обов'язкова суду згідно з ч.5 ст.242 КАС України.
Зокрема, Верховний Суд вказав, що зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила №1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил №1179 вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
На підставі п.п.1, 2 Розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
Під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
П.3 Розділу IV Правил №1179 передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Отже, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського, що пов'язане з особливостями проходження служби.
Верховний Суд у постанові від 07.03.2019 справа №819/736/18 (пункт №60) та у постанові від 05.03.2020 справа №815/4478/16 (пункт №48) встановив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.
Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття “дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям “дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.
Як установлено судом із матеріалів службового розслідування, 25.09.2024 близько 11:00 год. в м. Городище Черкаського району Черкаської області в рамках кримінального провадження №42024250000000066 затримано заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області полковника поліції Лещенка А.А. та майора поліції Новікова Д.Л.
З повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 26.09.2024 суд встановив, що останній, будучи працівником правоохоронного органу та влади, обіймаючи посаду у Національній поліції України, діючи всупереч посадовим обов'язкам, вступив у злочинну змову із своїм підлеглим - старшим оперуповноваженим в ОВС відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 , після чого діючи із ним спільно, з мотивів підвищення показників службової діяльності у сфері розкриття злочинів, пов'язаних із незаконним обігом зброї, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв та отримання преференцій від керівництва, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, вирішили вчинити кримінальне правопорушення.
З цією метою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заздалегідь домовилися про спільне вчинення кримінального правопорушення, яке полягало у необхідності придбати, носити (транспортувати у транспортному засобі), зберігати та передати вибухову речовину - корпус гранати РГ-42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ громадянину України ОСОБА_7 , після чого схилити його до подальшої передачі цих предметів місцевим мешканцям Черкаського району Черкаської області для документування нібито протиправної діяльності сфері незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.
У зв'язку з цим, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійшли згоди про виконання кожним із них обов'язкових елементів вчинення протиправних дій, які полягали у тому, щоб ОСОБА_2 придбав, носив (транспортував у транспортному засобі) та зберігав у обраному ним місці вибухову речовину - корпус гранати РГ-42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ, після чого, спільно із ОСОБА_1 носив (транспортував у транспортному засобі) та передав ОСОБА_7 зазначені речовини.
На виконання спільного злочинного задуму, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, але не пізніше 14.08.2024, ОСОБА_2 придбав вибухову речовину - корпус гранати РГ-42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ, після чого 14.08.2024 носив (транспортував у транспортному засобі - автомобілі Рено Дастер білого кольору) до м. Городище Черкаського району Черкаської області, а потім залишив на зберігання у визначеному ним місці, на безхазяйній території, яка розташована на західній околиці м. Городище Черкаського району Черкаської області.
В період з 21.08.2024 по 25.09.2024 ОСОБА_2 періодично контактував із ОСОБА_7 та надавав йому вказівки щодо подальших дій із вибуховою речовиною - корпусом гранати РГ-42 та вибуховим пристроєм - запалом типу УЗРГМ, після того, як передасть йому їх.
25.09.2024 близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прибули на автомобілі Рено Дастер із встановленим р.н. НОМЕР_2 до безхазяйної території, яка розташована на західній околиці м. Городище Черкаського району Черкаської області, де 14.08.2024 ОСОБА_2 залишив на зберігання вибухову речовину - корпус гранати РГ-42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ.
Перебуваючи там, ОСОБА_2 помістив вказані вибухову речовину - корпус гранати РГ-42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ до автомобіля Рено Дастер із встановленим р.н. НОМЕР_2 , після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 носили (транспортували у транспортному засобі - автомобілі Рено Дастер із встановленим р.н. НОМЕР_2 ) його до будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою, близько 10 год. 45 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передали вказані вибухову речовину - корпус гранати РГ-42 та вибуховий пристрій - запал типу УЗРГМ ОСОБА_7 .
Вищезазначене підтверджується поясненням ОСОБА_7 , який пояснив, що в серпні 2024 року до його місця проживання приїздили працівники поліції, одного з яких опитуваний знає як ОСОБА_8 , з яким опитуваний підтримував зв'язок. ОСОБА_9 , став схиляти його до вчинення неправомірних дій у сфері незаконного обігу зброї та боєприпасів, а саме зазначив, що у нього мета покращити свої результати роботи. Також, ОСОБА_7 пояснив, що у нього не було змоги відмовитись від учинення протиправних дій, оскільки на нього вчинявся тиск. Вказані обставини стали підставами для звернення ОСОБА_7 до Черкаського управління ДВБ НПУ із відповідною заявою.
Суд також врахував, що 25.09.2024 в період часу із 10 год. 54 хв. по 12 год. 37 хв. за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Кожедуба, 43а, Слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Черкаси) ТУ ДБР, розташованого в м. Києві капітаном ДБР ОСОБА_10 проведено огляд місця події, в ході якого гр. ОСОБА_7 повідомив, що в його мопеді «Ямаха», н.з. НОМЕР_4 , під кришкою сидіння знаходиться бойова граната, яку йому передав поліцейський ОСОБА_11 .
По прибуттю на місце події працівників вибухо-технічної служби ГУНП, під кришкою сидіння попередньо вказаного мопеда було виявлено пакет із вмістом корпусу предмету схожого на гранату (корпус) РГ-42 з маркуванням «TNT 406-869», оливкового кольору. Окрім цього у вказаному пакеті було виявлено запал до ручної гранати типу УЗРГМ із маркуванням « 02-85» «UZRGM 354», сріблястого кольору.
Також, під час розгляду адміністративної справи були досліджені відеозаписи, зокрема з назвою « 0000000_00000020240925122626_0063», на якому зафіксовано пакування вилучених вибухонебезпечних предметів працівниками вибухо-технічної служби ГУНП.
З бодікамер поліцейських УГІ ГУНП суд встановив, що позивач під час його затримання не спростовує вищевикладених обставин.
Таким чином, висновки службового розслідування стосовно позивача підтверджені, вищевказаними доказами та відеозаписами, дослідженими судом.
Отже, установлене службовим розслідуванням перевищення позивачем службових повноважень, умисне вчинення ним, як працівником правоохоронного органу дій, які виходять за межі наданих прав чи повноважень, доведено під час судового розгляду справи.
Твердження позивача, що фактично зі змісту оскаржуваних наказів, його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.263 КК України, суд вважає необґрунтованим, оскільки ні висновком службового розслідування, ні спірними наказами не визнано позивача у вчиненні злочину.
Суд враховує принцип презумпції невинуватості, який зафіксований положеннями ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Водночас, за наслідками службового розслідування встановлені факти вчинення позивачем дисциплінарного проступку, за який його притягнуто спірними наказами до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених Положенням у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Також, Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16 (пункт № 59) зазначив, що факт не притягнення особи до відповідальності одного виду ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях такої особи порушення службової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність відрізняється від інших видів відповідальності та є самостійним видом відповідальності особи.
Під час службового розслідування дисциплінарна комісія самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах службового розслідування доказам, встановлює в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку і приймає рішення про необхідність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «С. v. the United Kingdom,» про неприйнятність заяви №11882/85).
Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).
Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні та інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та від 22.01.2019 у справі №800/454/17.
Тому, на переконання суду, позивач, вчинивши дії, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 КК України (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами), допустив порушення Присяги працівника поліції та вищевказаних вимог Закону №580-VIII, Дисциплінарного статуту та Правил №1179.
Суд також зазначає, що згідно з висновком службового розслідування, ОСОБА_1 25.09.2024 під час його затримання пропонувалося надати пояснення щодо вищевказаних обставин (відеозапис 0000000_00000020240925115422_0057), на що останній категорично відмовився, у зв'язку із чим, старшим інспектором УГІ ГУНП Приймак А.І. складно акт про відмову надати пояснення від 25.09.2024.
Крім того, 27.09.2024 старшим інспектором відділу підтримки ГУ ГУНП Цибком В.І. у присутності інспектора ІТТ №1 ГУНП старшого лейтенанта Каліновського А.О. складно акт про відмову надати пояснення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився надати пояснення, зазначивши, що пояснення буде надавати після спілкування із адвокатом.
Так, відповідно до ч.5 ст.15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та абз.1 п.7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893), кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Отже, ОСОБА_1 повинен був вживати заходи щодо сприяння проведенню службового розслідування, зокрема надати пояснення щодо обставин, які є предметом службового розслідування. Однак, такого обов'язку позивач не дотримався.
Посилання позивача на право надавати пояснення в присутності адвоката не свідчить про можливість відмови у наданні таких пояснень. Матеріали службового розслідування не містять доказів звернення позивача до дисциплінарної комісії із заявою про опитування в присутності адвоката.
Вказане свідчить про ухилення позивача від надання пояснень, що свідчить про перешкоджання у проведенні службового розслідування.
Крім того, згідно з висновком службового розслідування, переміщення вибухової речовини відбувалося за допомогою службового автомобіля «Renault Duster» із зареєстрованим номерним знаком 24-1283 (на синьому фоні), на якому під час затримання позивача були встановлені н.з. НОМЕР_2 (на білому фоні).
Керував вказаним службовим автомобілем полковник поліції Лещенко А.А., що він сам підтвердив під час його затримання 25.09.2024 (відеозапис 0000000_00000020240925113921_0055).
Пунктом 1 наказу ГУНП «Про закріплення транспортного засобу» від 16.06.2024 №1197 визначено, що службовий автомобіль «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), 2021 року випуску, інвентарний №101510814, кузов № НОМЕР_3 , закріплено за начальником ВМП ГУНП полковником поліції Вільганюком О.А., старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП капітаном поліції Радецьким О.О., старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП старшим лейтенантом поліції Скляром М.В. та старшим оперуповноваженим ВМП ГУНП підполковником поліції Канівцем П.М.
При цьому, у вказаному переліку відсутні відомості щодо закріплення полковника поліції ОСОБА_1 за службовим автомобілем «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні).
Відповідно до інформації наявної в листі ВМП ГУНП від 27.09.2024 № 52/16/06-2024дск, номерний знак НОМЕР_2 , в відділі міграційної поліції ГУНП, не зареєстрований та не видавався для проведення оперативно-розшукової діяльності.
Так, підп.1 п.6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, визначено, що з метою забезпечення ефективного використання транспортних засобів і недопущення зловживань з боку штатних і позаштатних водіїв керівництвом органів поліції вживаються заходи, зокрема: забороняється водіям (судноводіям) використання транспортних засобів для поїздок, не пов'язаних із службовою діяльністю, керування незакріпленими транспортними засобами та за відсутності у них документів, які згідно з Правилами дорожнього руху або Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України дають право на керування транспортними засобами, а також за відсутності іншої передбаченої цим Порядком дорожньої документації.
На підставі ч.1 ст.37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (не перереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені.
Пунктом 2.9. «в» Правил дорожнього руху, затвердженого постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, визначено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу.
Таким чином, полковник поліції Лещенко А.А. в порушення вимог наведених норм здійснював керування не закріпленим за ним службовим автомобілем «Renault Duster» 2021 року випуску, інвентарний №101510814, кузов № НОМЕР_3 з номерним знаком НОМЕР_2 , що не належить цьому транспортному засобу.
Доводи позивача, що під час користування вказаним транспортним засобом 25.09.2024 він діяв в інтересах служби спростовуються підтвердженими під час розгляду справи належними та допустимими доказами, а також висновками службового розслідування, які свідчать, що позивач діяв всупереч вимогам норм та правил, що регламентують діяльність поліції.
Решта доводів позовної заяви, зокрема, щодо керування вказаним транспортним засобом без дозволу службовими особами УГІ ГУНП під час доставки його у м. Черкаси, відсутність реагування щодо нанесення йому тілесних ушкоджень під час затримання тощо висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Враховуючи встановлені судом обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачу, суд дійшов висновку про обґрунтованість спірних наказів відповідача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та обраного виду стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі №804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
За наявності доведених фактів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суд дійшов висновку про правомірність спірних наказів.
Тому відсутні підстави для задоволення позову та розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ