11 лютого 2025 року м. Рівне №460/12380/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Мирошниченко М.І.,
відповідача: представник Павліш Орест Романович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"
доЗахідне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» (далі - ПрАТ «Рівнеобленерго») звернулось в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2021 року №225/33-00-07-01 та №226/33-00-07-01.
В обґрунтування позовних вимог, ПрАТ «Рівнеобленерго» заперечує висновки контролюючого органу, щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість суму 640 210 грн. за серпень 2020 по операціях з ТОВ «СТАРК БУД» та порушення вимоги п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) та заперечує заниження податку на прибуток на загальну суму 5 191 грн.
Окрім того, позивач вказує, що висновки відповідача, які викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 19.07.2021 року №280/33-00-07-01/05424874 є лише припущеннями податкового органу, не підкріплені жодними доказами та є необґрунтованими.
Ухвалою від 09.09.2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 14.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 16.11.2023 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що на вимогу запитів ЗМУ ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.07.2021 №1239/6/33-00-07-01, №1238/6/33-00-07-01 Привільненською сільською радою Дубенського району, Березнівською міською радою Рівненської області не надано документально підтвердження інформації і матеріалів щодо фактів здійснення робіт у серпні 2020 року та документального підтвердження надходження від ПрАТ «Рівнеобленерго» повідомлень про необхідність відключення/вимкнення електроенергії в с. Кривуха Дубенського району, в с. Антонівка Березнівського району у зв'язку із проведенням комплексу вищевказаних робіт.
Окрім того, податковим органом встановлено проведення ТОВ «СТАР БУД» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Згідно з даними ЄРПН ТзОВ «Вест Електра» зареєстровано податкові накладні на ТОВ «САРК БУД» по реконструкції повітряних ліній, а згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), Довідок про вартість виконання будівельних робіт (форма №КБ-3), Акт виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «СТАРК БУД» зазначено, що субпідрядник не залучався.
Також, відповідач зазначає про недостатню кількість трудових ресурсів, тобто адміністративно - господарських можливостей, що об'єктивно необхідні для виконання взятих на себе господарських зобов'язань, можна зробити висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані ТОВ «СТАР БУД» у податковій звітності. Таким чином, враховуючи вище зазначене, вбачається відсутність об'єктів оподаткування на ТОВ «СТАР БУД» при придбанні та продажу робіт, послуг.
За наведеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 16.11.2023 року судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання на "21" листопада 2023 року о 10:30 год.
На підставі клопотання відповідача розгляд справи 21.11.2023 року від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що в період з 12.04.2021 року по 15.06.2021 року відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Рівнеобленерго» з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2020 року з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2020 року з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2020 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною).
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №280/33-00-07-01/05424874 від 19.07.2021 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлено, в т.ч., порушення:
1. п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п. 7, п.9, п. 10, п. 11, п. 15 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 Запаси (МСБО 2 Запаси); Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від16.07.199 №996-XIV; Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. №336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», в результаті чого відбулося заниження податку на прибуток на загальну суму 5 191 грн.
2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого відбулося заниження податку на додану вартість на загальну суму 640 210 грн. за рахунок завищення податкового кредиту, а саме: за рахунок завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з контрагентами, по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій.
Позивач не погодився із такими висновками акту перевірки та 19.07.2021 року подав заперечення.
Відповідач такі заперечення до уваги не взяв і на підставі акту перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято наступні рішення:
1. податкове повідомлення - рішення №225/33-00-07-01 від 17.08.2021 року про повідомлення ПрАТ «Рівнеобленерго» про те що, податковим органом проведено розрахунок суми грошового зобов'язання, яким збільшено сум податкового зобов'язання «+640 210,00 грн.» та за штрафними санкціями «64021,00 грн.».
2. податкове повідомлення - рішення №226/33-00-07-01 від 17.08.2021 року про повідомлення ПрАТ «Рівнеобленерго» про те що, податковим органом проведено розрахунок суми грошового зобов'язання, яким збільшено сум податкового зобов'язання «+5191,00 грн.» та за штрафними санкціями «519,10 грн.».
Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Оцінюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням наведеного, перевіряючи реальність здійснення спірних господарських операцій, суд встановив наступне.
Між ПрАТ «Рівнеобленерго» та ТОВ «СТАРК БУД» (код за ЄДРПОУ 42539998) було укладено договори підряду №UA20-2020-01050/000 від 16.06.2020 про виконання комплексу робіт з реконструкції повітряних ліній ПЛ-0,4 -10 кВ від КТП-198 з встановленням розвантажувального ЩТП та заміною існуючого трансформатора в с. Антонівка Березнівського району електричних мереж (РЕМ) для ПрАТ «Рівнеобленерго» та договір підряду №UA20-2020-00872/000 від 21.05.2020 про виконання комплексу робіт з реконструкції повітряних ліній (ПЛ) - 0,4-10 кВ від КТП -409 з встановленням розвантажувального ЩТП в с. Кривуха Дубенського району електричних мереж (РЕМ) для ПрАТ «Рівнеобленерго».
На підтвердження виконання умов договору та реальності господарських операцій суду надано копії наступних первинних документів: Акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою №2КБ-2в) від 26.08.2020, Актом №2 приймання виконання будівельних робіт (за формою №КБ-2в) від 26.08.2020 р., Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) від 26.08.2020 з додатком - актом вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт від 26.08.2020, Актом №4 приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) від 26.08.2020 з додатком - актом устаткування, що придбається виконавцем робіт від 26.08.2020 р. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/(за формою №КБ-3) за серпень 2020, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) від 25.08.2020, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) від 25.08.2020 з додатком - актом вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт від 26.06.2020, актом №3 приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) від 25.08.2020 та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/(за формою №КБ-3) за серпень 2020, платіжні інструкції №2004401110, 2004401111, 2004401112 від 27.08.2020, платіжні інструкції №2004402127, 2004402128, 2004402129, 2004402130 від 31.08.2020.
Так, відповідно до наказу №44-Л від 07.08.2019 виданого Держархбудінспекцією ТОВ «СТАРК БУД» отримано ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками.
Згідно наданої довідки №397 від 24.03.2020 року та копії Договору оренди обладнання №3/04-2020 від 04.01.2020 ТОВ «СТАРК БУД» орендовано для виконання робіт у ТОВ «Вест Електра» трактор колісний Т -150 з буро - крановим механізмом. Окрім того, згідно …..у ТОВ «СТАРК БУД» наявний власний спеціалізований вантажний фургон Mersedes -Benz 609 та власний камаз 5410.
Судом встановлено, що на момент виконання робіт в трудових відносинах з ТОВ «СТАРК БУД» перебував головний інженер, 2 майстра, 9 електромонтажників силових мереж та електроустаткування, 3 водія та 2 підсобних робітників, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою №395 від 24.03.2020, №396 від 24.03.2020, копією штатного розпису ТОВ «СТАРК БУД» та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку у ТОВ «СТАРК БУД» за 1, 2, 3, 4 звітні періоди 2020 року, що витребувані судом з ГУ ДПС у м. Києві.
Проаналізувавши усі вищезазначені первинні документи, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін, зафіксованих у договорах підряду, укладеному між ПрАТ «Рівнеобленерго», як замовником, та ТОВ «СТАРК БУД», як підрядником, і за своїм змістом засвідчують факти виконання комплексу робіт з реконструкції повітряних ліній ПЛ-0,4 -10 кВ від КТП-198 з встановленням розвантажувального ЩТП та заміною існуючого трансформатора в с. Антонівка Березнівського району електричних мереж (РЕМ) для ПрАТ «Рівнеобленерго» та виконання комплексу робіт з реконструкції повітряних ліній (ПЛ) - 0,4-10 кВ від КТП -409 з встановленням розвантажувального ЩТП в с. Кривуха Дубенського району електричних мереж (РЕМ) для ПрАТ «Рівнеобленерго», тобто свідчать про фактичне здійснення конкретних господарських операцій.
Суд звертає увагу на тому, що учасниками (сторонами) спірної господарської операції були юридичні особи, при цьому, у первинних документах, копії яких наявні в матеріалах справи, наведено інформацію про цих осіб вказано найменування, коди, місцезнаходження підприємств - учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їх печаток.
Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагента на реальне виконання умов укладених договорів підряду слугує й факт здійснення ПрАТ «Рівнеобленерго» розрахунків за надані послуги, що надані в рамках договорів підряду, які не заперечуються відповідачем.
Що стосується зауважень відповідача про відсутність у Привільненської сільської ради Дубенського району, Березнівської міської ради Рівненської області інформації і матеріалів щодо фактів здійснення робіт у серпні 2020 року та документального підтвердження надходження від ПрАТ «Рівнеобленерго» повідомлень про необхідність відключення/вимкнення електроенергії в с. Кривуха Дубенського району, в с. Антонівка Березнівського району у зв'язку із проведенням комплексу вищевказаних робіт, Суд зазначає наступне.
Так, в своїй діяльності ПрАТ «Рівнеобленерго» керується нормами спеціального законодавства в сфері енергетики зокрема Кодексом системи розподілу.
Відповідно до п.п. 1 п. 7.3.4. Кодексу системи розподілу (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей планування ОСР технічного обслуговування та відключень обладнання та електроустановок, приєднаних до системи розподілу, застосовується чотири типи відключень, зокрема:
1) планові відключення - здійснені ОСР заплановані згідно з річним планом-графіком виведення обладнання з роботи із попереднім інформуванням Користувачів та суміжних ОСР, на яких дане відключення буде мати вплив, у визначені цим Кодексом строки.
Пунктом п. 7.3.11. Кодексу системи розподілу, закріплено, що ОСР складає перелік Користувачів, плани-графіки ремонту обладнання яких мають бути погоджені та з якими мають бути погоджені плани-графіки ремонту обладнання системи розподілу. До переліку включаються Користувачі:
1) суб'єкти, які експлуатують генеруючі установки або УЗЕ потужністю понад 1 МВт;
2) суб'єкти, які експлуатують електроустановки споживання потужністю понад 1 МВт;
3) основні споживачі (щодо власних електроустановок та електричних мереж);
4) ОМСР щодо власних електроустановок та електричних мереж та щодо електроустановок Користувачів МСР (якщо це може призвести до впливу на параметри роботи системи розподілу).
Перелік Користувачів складається з урахуванням категорійності щодо надійності електропостачання (зокрема збереження в роботі резервного живлення, де передбачено) та впливу роботи Користувача на живлення споживачів та/або відпуск електроенергії генеруючими установками.
Такий перелік має бути погоджений з ОСП (якщо це має вплив на роботу системи передачі або ОЕС України) та доведений до відповідних Користувачів.
З наведеного вище вбачається що, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством України визначено перелік суб'єктів які в обов'язковому порядку повинні бути повідомлені про планові відключення електроенергії.
Як вбачається з вищевказаних норм, обов'язок здійснювати попередження щодо планових відключень органи місцевого самоврядування у Товариства, був відсутній.
Згідно пункту 11.5.6. КСР ( в редакції що діяла на момент спірних правовідносин) ОСР повинен розміщувати на власному вебсайті інформацію щодо планових перерв в електропостачанні із зазначенням населених пунктів та вулиць та/або об'єктів, які буде відключено, причини перерви, дати та часу початку перерви (з точністю до години) та її орієнтовної тривалості. Інформація має бути розміщена не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перерви.
Статтею 19 Конституції України унормовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З наведеного вище вбачається, що обов'язок повідомлення органів місцевого самоврядування про необхідність відключення/вимкнення електроенергії був відсутній на момент виконання договорів підряду та за своєю суттю в розумінні чинного податкового законодавства відсутність повідомлення про відключення/вимкнення електроенергії не можуть слугувати підтвердженням нереальності/неможливості проведення фінансово - господарських операцій, а висновки Відповідача фактично зводяться до того, що Позивач повинен був створити документи та здійснити дії що не були передбачені законом.
Суд критично оцінює доводи відповідача, стосовно того, що залучення ТОВ «СТАРК БУД» субпідрядника - ТОВ «Вест Електра» до виконання робіт, є підтвердженням того, що фінансово - господарська операція ПрАТ «Рівнеобленергоо» нереальна, адже в розумінні чинного законодавства є лише порушенням виконання договірних умов, а не підтвердженням відсутності здійснення господарської операції.
Щодо недостатності трудових ресурсів (адміністративно - господарських можливостей) Суд підкреслює, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
При цьому, суд зазначає, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Тобто, як вже зазначалося вище, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на формування витрат та податкового кредиту від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг). Порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення іншого платника - покупця товару (послуг) права на формування витрат та податкового кредиту, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Вищевказані висновки повністю узгоджуються з правовими позиціями, сформульованими та неодноразово підтриманими Верховним Судом в постановах, зокрема, від 19.02.2019 у справі №811/217/17, від 09.03.2019 у справі №810/302/15, 03.10.2019 у справі № П/811/3228/14, від 02.04.2019 у справі №826/6245/18, від 13.10.2020 у справі №340/1408/18.
Верховним Судом неодноразово вказувалось, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.
З наведеного вище вбачається, що про реальність здійснення господарської операції свідчать первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку.
В свою чергу податковий орган має довести нереальність господарських операцій та має підтверджуватися виключно належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вищевказані висновки суду також містяться в постановах Верховного суду у справах №816/166/15-а від 06.02.2018 року, №520/4829/19 від 13.08.2020, №140/1845/19 від 21.10.2020 року.
Суд зауважує, що акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень, не містить в собі повного дослідження господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку підприємства (у т.ч. фактичного змісту та характеру таких у їх системному взаємозв'язку ) та отримання позивачем оподатковуваного доходу від таких операцій, і таке інше. Натомість акт перевірки наповнений правовими нормами, які потребують застосування, а не наведення їх тексту. Відтак, акт перевірки на думку суду не підтверджує в достатній мірі наявність податкового правопорушення, внаслідок неповноти дослідження фінансово господарської діяльності підприємства під час податкової перевірки.
На такі обставини, як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 року по справі №804/1963/17.
Зміст акту перевірки, який є індивідуально-правовим актом, на підставі якого донараховано податкові зобов'язання та штрафні санкції, відтак, він породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 160/11367/19 зазначив, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості оскаржуваного акта індивідуальної дії, відповідачу не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов'язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у відповідній сфері, виявленого(их) за результатами проведеної перевірки, а також дослідити зміст та фактичний характер відповідних дій, котрі на думку контролюючого органу є порушенням, за котре настає передбачена законом відповідальність.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що доводи відповідача свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, прийнятий суб'єктом владних повноважень акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, повинен бути обґрунтованим (з дослідженням характеру та змісту відповідних операцій та документів) й вмотивованим, що передбачає наведення в даному випадку податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії також призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №821/1173/17.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як зазначає Верховний Суд в постанові від 20.03.2020 року по справі №826/11054/15, з огляду на вищезазначені положення, саме на податковий орган як суб'єкт владних повноважень покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.
Також, як зазначено в даному рішенні, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень та висновків щодо дій суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, факти порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відповідачем жодних документів на обгрунтування своєї позиції суду надано не було, як і не було надано доказового спростування доводів, викладених позивачем.
Також суд наголошує, оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
В контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ “Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що “право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..».
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів “доброго врядування» і “належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).
У рішенні ЄСПЛ “Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04, зазначено, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі “Лелас проти Хорватії», п. 74).
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і “Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі “Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №225/33-00-07-01 від 17.08.2021, яким позивачу збільшено сум податкового зобов'язання «+640 210,00 грн.» та застосовано штрафну санкцію у розмірі «64021,00 грн.» та податкове повідомлення-рішення №226/33-00-07-01 від 17.08.2021 року, яким позивачу збільшено сум податкового зобов'язання «+5191,00 грн.» та застосовано штрафну санкцію у розмірі «519,10 грн.» є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності всіх оскаржених рішень.
Відповідачем в акті перевірки не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про те, що виконання робіт не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду даної справи відповідач не довів факту порушення позивачем вимог податкового законодавства під час періоду, що охоплювався податковою перевіркою сукупністю належних і допустимих доказів в їх системному взаємозв'язку виходячи із положень статті 77 КАС України.
За таких умов позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Судові витрати підлягають до стягнення за рахунок відповідних бюджетних асигнувань відповідача
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №225/33-00-07-01 від 17 серпня 2021 та № 226/33-00-07-01 від 17.08.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" витрати по сплаті судового збору 4540 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (вул. Князя Володимира, буд. 71,м. Рівне,Рівненська обл.,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 05424874)
Відповідач - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79026, ЄДРПОУ/РНОКПП 44045187)
Повний текст рішення складений 21 лютого 2025 року
Суддя Д.Є. Махаринець