Справа № 420/29607/24
21 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, -
20 вересня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв'язку 14.09.2024 року) до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункту 4 наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 серпня 2024 року № 226.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2024р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ст.262 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у пункті 4 наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 серпня 2024 року № 226 найменування посади позивача зазначено з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, а дату здавання посади зазначено з порушенням вимог ч. 2 ст. 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 548-ХІV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 124 від 07.04.2017р. Закінчення здавання військової посади визначено минулою датою 15.03.2021р., що суперечить рапорту позивачки від 19.04.2023 р. про здавання військової посади, що призвело, зокрема, до порушення прав позивачки на належне грошове забезпечення, порушення вимог ч. 4 ст. 43 Конституції України. Відповідач не врахував усіх обставин, що заперечують факт здавання позивачем військової посади 15.03.2021р. та мають значення для прийняття рішення.
Позивач вважає, що відповідач вдруге видав наказ по стройовій частині, що суперечить вимогам ч.2 ст. 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 548-ХІV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та пп. 2.3.4 та 2.3.13 п. 2.3 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 124 від 07.04.2017р., в зв'язку з чим позивач змушена була відстоювати свої права в судовому порядку (справа № 420/12047/23).
10.10.2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу послугували доповідь полковника юстиції ОСОБА_2 та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024р. У зазначеній постанові суду встановлено період здавання справ та посади позивачем саме на підставі зазначеного й встановлено кінцеву дату 15.03.2021 року, яку й зазначено в оскаржуваному наказі. Рішення суб'єкта владних повноважень, які ним приймаються на виконання рішення суду, не можуть бути предметом судового оскарження в іншій справі.
23.10.2024 року позивач подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог, та, зокрема, зазначила, що складення наказів по стройовій частині, підставами видання пунктів з формулюваннями "вважати таким, що справи та посаду здав" є витяг з відповідного наказу (по особовому складу), акт приймання-передачі справ і посади, рапорт тощо проте не доповідь полковника юстиції ОСОБА_2 та не постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 в адміністративній справі №420/12047/23.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Починаючи із 31.03.2009 року позивачка проходила військову службу у Збройних Силах України на військовій посаді помічника Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського Флоту російської федерації та його перебування на території України), призначена наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних - Сил України (по особовому складу) № 185 від 31.03.2009 року
Відповідно до наказу Міністра оборони України по о/с №35 від 22.01.2019 року відповідно до п. 80 Положення про проходження громадянам військової служби у Збройних Силах України продовжено строк перебування на посаді на два роки капітана 1 рангу ОСОБА_1 , помічника командувача Військово-Морських сил Збройних Сил України ВОС- 0701002 з 31.12.2018 року до 31.12.2020 року.
Відповідно до витягу з наказу Головнокомандувача Збройних сил України по о/с № 466 від 30.12.2020 року капітана 1 рангу ОСОБА_1 , помічника командувача Військово-Морських сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту російської федерації та його перебування на території України) ІНФОРМАЦІЯ_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України та визначено утримувати у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , на всіх видах забезпечення та виконувати обов'язки військової служби в межах, визначених командувачем Військово-Морських сил Збройних Сил України (а.с. 16).
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 46 від 10.03.2021 року встановлено капітану 1 рангу ОСОБА_1 колишньому помічнику командира військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування ЧФ рф та його перебування на території України), яка відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 30 грудня 2020 року №466 увільнена від займаної посади та зарахована у розпорядження Головнокомандувача збройних Сил України (по особовому складу від 04 березня 2021 року №74 начальником відділу сил підтримки управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 з 10 березня 2021 року три доби для здавання справ та посади помічника командира військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування ЧФ рф та його перебування на території України) та одну добу для прийняття посади начальника відділу сил підтримки управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 (а.с. 18).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №50 від 16.03.2021 року продовжено капітану 1 рангу ОСОБА_1 колишньому помічнику командира військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування ЧФ рф та його перебування на території України), яка перебуває у розпорядженні Головнокомандувача Збройних Сил України, термін для здавання справ та посади помічника командира військової частини НОМЕР_1 з питань функціонування ЧФ рф та його перебування на території України) та прийняття посади начальника відділу сил підтримки управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 на дві доби. (а.с. 21)
За змістом обхідного аркуша, капітан 1 рангу ОСОБА_1 , помічник командувача ВМС ЗСУ (з питань функціонування ЧФ рф) здавала справи та посаду з 12.03.2021 року по 15.03.2021 року (а.с.14).
Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.04.2023 року № 111 визначено датою здавання позивачкою посади помічника командира військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування чорноморського флоту російської федерації та перебування його на території України) вважати 05 лютого 2020 року (а.с.15).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 року у справі №420/12047/23 визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 квітня 2023 року №111.
Пунктом 4 наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 серпня 2024 року №226 датою здавання капітаном 1 рангу ОСОБА_1 посади помічника командира Військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування чорноморського флоту російської федерації та перебування його на території України) визначено вважати 15 березня 2021 року (а.с.10). Підстава - рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 року у справі №420/12047/23.
Позивачка оскаржує п.4 Наказу №226, вважає, що закінчення здавання військової посади протиправно визначено минулою датою 15.03.2021 року, що не відповідає поданому нею рапорту від 19.04.2023 року №298.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтями 55, 64 Основного Закону України регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 63 цієї Конституції, зокрема, не може бути обмежене право на доступ до правосуддя.
Крім цього, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав. Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов'язків».
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За приписами пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З матеріалів справи заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є наказ, прийнятий відповідачем як органом владних повноважень, стосовно проходження позивачкою військової (публічної) служби.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно ч.1 ст. 6 Закону № 2232-XII, військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
За змістом ч. 2 ст. 6 Закону № 2232-XII, перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців - Міністерством оборони України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України та розвідувальними органами України.
Частиною ч. 3 ст. 6 Закону № 2232-XII, перелік посад, які не можуть бути заміщені іноземцями чи особами без громадянства, затверджується Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України.
Окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Порядок заміщення військових посад цивільними особами в Службі безпеки України, Управлінні державної охорони України та розвідувальних органах України встановлюється їх керівниками (ч. 4 ст. 6 Закону № 2232-XII).
За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 6 Закону № 2232-XII, військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань, Служби безпеки України та розвідувальних органів України на організацію і штати воєнного часу укомплектовуються військовослужбовцями, резервістами або військовозобов'язаними.
Співвідношення чисельності офіцерського, сержантського та старшинського складу за військовими званнями та граничні строки перебування осіб офіцерського, сержантського та старшинського складу на посадах у Збройних Силах України та інших військових формуваннях встановлюються відповідно Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Частинами 7-13 ст. 6 Закону № 2232-XII, передбачено, що порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Військові посади в підрозділах Збройних Сил України, які направляються до інших держав для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів або національного персоналу відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, заміщаються військовослужбовцями з числа громадян України, які проходять військову службу за контрактом.
Порядок проходження військової служби військовослужбовцями, які не обіймають військових посад, установлюється положеннями про проходження військової служби.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладах освіти, затверджується Президентом України.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до міжнародних договорів України можуть бути направлені для проходження військової служби на посадах у багатонаціональних органах військового управління, закордонних дипломатичних установах України та міжнародних організаціях. Такі військовослужбовці утримуються за рахунок відповідно Міністерства оборони України, інших військових формувань у межах затвердженої законом чисельності. Порядок направлення та строки перебування військовослужбовців на зазначених посадах встановлюються Міністерством оборони України та іншими військовими формуваннями.
Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Згідно п. 87 Положення № 1153/2008 особи офіцерського складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у порядку просування по службі можуть бути переміщені на вищу посаду, якщо вони вислужили встановлені Міністерством оборони України строки перебування на попередній посаді.
Питання проходження військової служби військовослужбовцями, крім іншого, регулюються Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, що зареєстрований Міністерством юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454 (далі за текстом - Інструкція № 170).
Відповідно до п. 4.1. розділу IV Інструкції № 170 військовослужбовці Збройних Сил України призначаються на військові посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин. Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються за результатами оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі (далі Резерв для просування по службі), Плану переміщення по службі з числа військовослужбовців (далі План переміщення на посади), подань, службових документів, визначених підпунктом 5 пункту 1.5, пунктом 1.6 розділу І цієї Інструкції (якщо в умовах воєнного часу неможливо оформити подання), та клопотань посадових осіб, а також рішень колегіальних органів, утворених відповідно до чинного законодавства України.
Судом встановлено, що посада командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України до 08.05.2020 року була затверджена Указом Президента України від 21.03.2002 р. №277/2002 «Про перелік посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами», а з 08.05.2020 р. затверджена Указом Президента України від 05.05.2020 року №166/2020 «Про переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (Начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами».
Крім цього, п. 1 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124 «Про затвердження інструкції з діловодства у Збройних Силах України» затверджено Інструкцію з діловодства.
Вимоги цієї інструкції стосуються використання дійсного та умовного найменування органу військового управління, як юридичної особи публічного права, а не умовне найменування військових посад передбачених штатом.
Відповідач не надав до суду доказів того, що позивач не займала посаду помічника Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а перебувала в розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних сил України та виконувала службові обов'язки, визначені командувачем, не займаючи при цьому жодну посаду, оскільки матеріали справи не містять наказів про зарахування позивачки у цей період у розпорядження, переведення чи звільнення її з займаної посади, як того вимагають положення п. 12, п.п.1 п.116 Положення №1153/2008 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Натомість у матеріалах справи наявний наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.12.2020 року № 466 про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади саме помічника Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту російської федерації та його перебування на території України) і зарахування у розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність у штаті Військової частини НОМЕР_1 посади «помічника командира військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування чорноморського флоту російської федерації та перебування його на території України).
Законом України від 24.03.1999р. № 548-ХІV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно ч. 3 ст. 63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про прийняття і здавання посади командир підрозділу (начальник) подає рапорт у порядку підпорядкованості командирові військової частини (корабля).
За приписами ч. 2 ст. 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України установлюються такі терміни для прийняття і здавання посад: командира бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів.
Іншим посадовим особам термін прийняття і здавання посади встановлює старший командир (начальник). Закінченням прийняття (здавання) посади вважається дата затвердження старшим командиром (начальником) відповідного акта.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2023 року позивач звернулась до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з рапортом про здавання військової посади помічника Командувача Військово-Морських Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України), передбаченого ч. 3 ст. 63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в якому просила видати наказ по стройовій частині для встановлення факту, що посаду нею здано, як це передбачено пунктами 2.3.3 та 2.3.12 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 124 від 07.04.2017р., і внесення відомостей до послужного списку особової справи (а.с. 13).
Визначення відповідачем закінчення здавання позивачкою військової посади минулою датою 15.03.2021р., враховуючи факт подання нею відповідного рапорту 19.04.2023 р. не узгоджується з наведеними положеннями ч. 2 ст. 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Більш того, зазначення у пункті 4 наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 серпня 2024 року № 226 датою здавання позивачем посади 15.03.2021р. не узгоджується з тим, що, зокрема, наказом відповідача №50 від 16.03.2021р. (тобто вже після стверджуваної дати здавання позивачкою військової посади), термін для здавання справ та посади продовжувався на дві доби.
Суд вважає такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024р. у справі №420/12047/23, оскільки зазначеним рішенням суду не зобов'язувалось відповідача вчинити дії щодо визначення конкретної дати здавання позивачкою військової посади, а, встановивши порушення норм законодавства, визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 квітня 2023 року №111.
Натомість при прийнятті і здаванні посад відповідач мав керуватись, зокрема, вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України №124 від 07.04.2017 року, чого не було дотримано при прийнятті пункту 4 наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 серпня 2024 року № 226, яким датою здавання капітаном 1 рангу ОСОБА_1 посади помічника командира Військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування чорноморського флоту російської федерації та перебування його на території України) визначено вважати 15 березня 2021 року, що свідчить про його протиправність та наявність підстав для скасування його судом.
Цим наказом порушено право позивачки на отримання належного грошового забезпечення.
Суд відхиляє покликання відповідача на визначення спірної дати в наказі №226 на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду, оскільки цим судовим рішенням виключно скасовано п.3 Наказу №111 від 21.04.2023 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищевикладених мотивів, позов задовольняє повністю.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, інших витрат сторонами не понесено, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункту 4 наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 серпня 2024 року № 226.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя М.М. Аракелян