Справа № 420/28566/24
21 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.08.2024 №155750005652 щодо відмови у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 30.07.2024 пенсію, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи з 12.05.1994 по 06.12.2008 роки за Списком №1, а також зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1991 по 25.09.1992.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 30.07.2024 щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно із п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.08.2024 №155750005652 повідомив про неможливість призначення пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Так, Відповідач не врахував Пільгову довідку № 6 від 16.04.2014 за періоди роботи з 12.05.1994 по 06.12.2008 роки за Списком 1. Крім того, Відповідач не зарахував до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1991 по 25.09.1992, оскільки відсутня дата видачі свідоцтва у дипломі. Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним та таким, що порушує його конституційне право на пенсію. Щодо не зарахування періоду навчання, позивач наголошує, що основним документом відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є трудова книжка, при цьому позивач не може нести відповідальність за неповноту даних внесених до неї відповідальною особою. Стосовно неврахування періоду з 12.05.1994 по 06.12.2008 роки за Списком №1 з підстав відсутності атестації робочого місця, позивач наголосив, що згідно Порядку №637 та Порядку № 383 надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. При цьому позивач надав пенсійному органу трудову книжку з відповідними записами про роботи з 12.05.1994 по 06.12.2008 роки за Списком №1 та уточнюючу довідку про періоди роботи за Списком 1, однак Відповідач протиправно не взяв до уваги відповідні документи.
Отже, на думку позивача, виходячи з норм Порядку №637 та Порядку №383, лише у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Факт наявності посад, на яких працював позивач у Списку №1 є беззаперечним, оскільки згідно роз'яснення Державного комітету ради Міністрів СРСР з питань праці заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС №5/8 від 02.04.1976, порядок застосування Списку №1 та №2, передбачає в тих випадках, коли в таких списках перелічені працівники, які виконують певні роботи, правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються працівники, постійно зайняті на цих роботах, незалежно від найменування їх професій. При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
З урахуванням наведеного позивач вважає, що пенсійних орган не мав правових підстав відмовляти позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою суду від 16.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107), Головного управління в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, адреса: пр-т Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у відповідачів по справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління в Запорізькій області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), а також подані позивачем протягом 2024 року звернення про призначення/перерахунок пенсії, звернення про отримання інформації з доданими до них документами та рішення, прийняті за результатом розгляду таких звернень.
Від представника відповідача /Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області/ до суду надійшов відзив в якому останній не погоджується з вимогами адміністративного позову, вважає їх не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
В обґрунтування своєї позиції представник відповідача вказує, що 30.07.2024 позивачем надана заява та документи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону 1058. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області по принципу екстериторіальності розглянуто заяву з відповідними документами та прийнято рішення від 06.08.2024 № 155750005652, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону 1058. Вік позивача на час звернення з заявою до територіального органу Пенсійного фонду України становив 50 років 0 місяців 5 днів. Відповідно наданих документів страховий стаж складає 26 років 1 місяць 8 днів, пільговий стаж за Списком 1 відсутній. Внаслідок розгляду наданих документів не зараховано період навчання з 01.09.1991 по 26.06.1992, з 15.06.1992 по 25.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 22.02.1994, оскільки відсутня дата видачі в свідоцтві та дипломі. Не враховано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 6 від 16.04.2014, оскільки є посилання не на всі постанови КМУ за період роботи з 12.05.1994 по 06.12.2008, відсутні посилання на накази про проведення атестацій робочих місць за вищезазначений період та відсутня інформація про перебування чи неперебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Отже, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу прийнято оскаржуване рішення від 06.08.2024 №155750005652 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону 1058.
З урахуванням викладеного відповідач вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.
Крім того, на думку органу пенсійного фонду, позовна вимога зобов'язального характеру задоволенню не підлягає, оскільки суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надавалась оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Від відповідача /Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області/ 30.09.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується з позицією позивача та вважає рішення пенсійного органу обґрунтованим з підстав того, що на підтвердження періоду навчання Позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_3 від 22.02.1994 яка містить записи про навчання з 01.09.1991 по 26.06.1992 та з 15.06.1992 по 25.09.1992. Однак, трудова книжка не містить посилань на дату видачі свідоцтва та диплома. При цьому, до заяви про призначення пенсії копії диплому та свідоцтва про навчання не було долучено. Період роботи з 12.05.1994 по 06.12.2008 не було зараховано до пільгового стажу за Списком №1, оскільки Позивачем до Головного управління не було надано документів, які підтверджують проведення атестації робочого місця Позивача за зазначений період, а також у зв'язку з відсутністю у довідці № 6 від 16.04.2014 усіх необхідних відомостей для зарахування періоду роботи до пільгового стажу. Зокрема, довідка не містить відомостей про періоди відпусток без збереження заробітної плати або про відсутність відповідних відпусток, не містить відомості про відповідність посади Позивача усім Спискам № 2, які були чинними у період роботи Позивача та не містить посилання на накази про результати проведення атестації робочого місця Позивача. Відтак, надана Позивачем довідка не може бути належним документом для підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 1 за період з 12.05.1994 по 06.12.2008. Окрім цього, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 обов'язковою умовою для зарахування періоду роботи особи до пільгового стажу є підтвердження характеру умов праці результатами атестації робочого місця. Відсутність відповідних документів про результати атестації робочого місця не породжує у особи права на зарахування періоду роботи до пільгового стажу.
З урахуванням матеріалів справи та наведених норм матеріального права, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління зарахувати до пільгового стажу Позивача за Списком № 1 періоду з 12.05.1994 по 06.12.2008.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Бахчисарайським РВ ГУМВС України в Криму 10.04.2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
30.07.2024 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно із п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Подана заява за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Так, рішенням від 06.08.2024 року №155750005652 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку згідно із п. 1 ч.2. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до змісту вказаного рішення, пенсійним органом зазначено, що наступне: дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 30.07.2024. Вік заявника 50 років 0 місяців 5 див.
Право на пенсію згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону №№ 1058 мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на назначених роботах
Працівникам, які не мають зазначеного вище стажу робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до наданих документів страховий стаж складає 26 років 1 місяць 8 днів, в тому числі пільговий стаж за списком № 1 - 0 років 0 місяців 0 днів.
В результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано: період навчання 01.09.1991 року по 26,06, 1992 рік, з 15.06.1992 року по 25.09.1992 рік згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 22.02.1994 року, оскільки відсутня дата видачі в свідоцтві та дипломі. Сканкопія свідоцтва та диплому до заяви про призначення пенсії не долучено. Вказані періоди навчання потребують уточнення.
Додатково зазначено, що не враховано Довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6 від 16.04.2014 року, оскільки зазначені не всі Постанови Кабінету міністрів України за період роботи з 12.05.1994 року по 06.12.2008 рік, відсутні посилання на накази про проведення атестацій робочих місць за вищезазначені період роботи та відсутня інформація про перебування/не перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Пільгова довідка потребує перевірки.
Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку відсутністю необхідного пільгового стажу
На думку позивача не зарахування періоду його навчання а також періоду роботи з 12.05.1994 року по 06.12.2008 рік за Списком №1 є протиправним та таким, що порушує його право на пенсію передбачене Конституцією України, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, (далі Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року, (далі Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Крім цього, суд зазначає, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Як вбачається з трудової книжки позивача № НОМЕР_3 від 22.02.1994 року запис №1 - 15.06.1992 року по 29.09.1992 року - навчання в ДОС ААФв в графі «На підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер)» зазначено - свідоцтво № НОМЕР_5 ; запис №2 01.09.1991 року по 26.06.1992 рік - навчання в Симферопольському профучилищі №26, в графі «На підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер)» зазначено - диплом НОМЕР_6 ; запис №3 від 22.02.1994 року - прийнятий слюсарем по 3 розряду цеху Помол цемвиробництва - наказ 21п від 14.02.94 року; запис №4 від 12.05.1994 року - переведений помічником машиніста цементних млинів по четвертому розряду цеха цементного виробництва - наказ №46 к від 10.05.94 року; запис №5 від 30.11.1994 року - у відповідності з Законом України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення як слюсарю-ремонтники з 22.02.1994 року по 11.05.1994 наказ 21к від 14.02.1994 року і як помічник машиніста цементних млинів - наказ №186к від 30.11.1994 року; запис №6 від 25.11.1999 року - за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 розділ ХIV «Виробництво будівельних матеріалів» підрозділ «Виробництво цементу», як помічник машиніста цементних млинів (позиція по списку 1140100а-16883); запис №7 від 16.03.2000 року - у зв'язку з реєстрацією АПК «Стройиндустрии» в КО «Комбинат строительной индустрии и К» залишений на колишній роботі - наказ 51 від 16.03.2000 року; запис №8 від 12.09.2000 року - у зв'язку з перереєстрацією КО «Комбинат стройиндустрия и К» в ЗАО «Бахчисарайский комбинат «Стройиндустрии» залишений на колишній посаді - наказ №198 від 28.09.2000 року; запис №9 від 01.12.2005 року - присвоєно 5 розряд машиніста цементних млинів цеха «Помол» - наказ №628 від 26.12.2005 року; запис №10 від 07.12.2008 року - переведений змінним майстром цеха «Помол» - наказ №221к від 09.12.2008 року.
Як встановлено судом з довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6 від 16.04.2014, позивач працював повний робочий день в ЧАО «Бахчисарайський комбінат «Стройиндустрии» у період з 12.05.1994 року по 06.12.2008 рік в виробництві - будівельних матеріалів (виробництво цементу) за професією, посадою - помічник машиніста цементних млинів/ машиніст цементних млинів, що передбачена Списком №1 розділ ХVI підрозділ 1 код КП 14.1а підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 за період з 12.05.1994 по 06.12.2008 рік, 14 років 06 місяців 24 дні. Підстава для видачі - Наказ №46-к від 10.05.1994 року, Особова картка Т-2, плани по роботі, платіжна відомість. Додаткові відомості - умови праці не змінилися.
Довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6 від 16.04.2014 підписана Головою правління С.А. Лукьянец, начальником відділу кадрів - Л.В. Фоменко та головним бухгалтером - С.В. Чуйко.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в уточнюючих довідках. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення уточнюючої довідки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Таким чином, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оскарженим рішенням протиправно не врахувало періоди роботи позивача з 12.05.1994 року по 06.12.2008 рік до пільгового стажу за Списком №1 з посиланням на невідповідність довідки позивача вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (додаток №5).
Суд звертає увагу, що пільговий стаж позивача за Списком №1 підтверджується записами в його трудовій книжці, при цьому під час дослідження цього питання відповідачем, трудова книжка позивача взагалі не була врахована.
Як встановлено судом з оскарженого рішення, станом на дату звернення позивача до пенсійного фонду позивачу виповнилось 50 роки 0 місяців, 5 днів, страховий стаж позивача складав 26 років 1 місяць 8 днів, а пільговий стаж за Списком №1 відсутній.
В свою чергу, з урахуванням періодів роботи позивача з 12.05.1994 року по 06.12.2008 рік (згідно записів трудової книжки позивача та згідно довідки від 16.04.2014 року №6 вказаний стаж є безперервний) пільговий стаж позивача за Списком №1 складає 14 роки 06 місяців 24 днів.
Згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Враховуючи, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про його роботу за списком №1 та відповідно до записів №5 від 30.11.1994 року - у відповідності з Законом України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення як слюсарю-ремонтники з 22.02.1994 року по 11.05.1994 наказ 21к від 14.02.1994 року і як помічник машиніста цементних млинів - наказ №186к від 30.11.1994 року; запис №6 від 25.11.1999 року - за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 розділ ХIV «Виробництво будівельних матеріалів» підрозділ «Виробництво цементу», як помічник машиніста цементних млинів (позиція по списку 1140100а-16883), вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності, тому період роботи позивача на ЧАО «Бахчисарайський комбинат «Стройиндустрия» з 12.05.1994 по 06.12.2008 підлягають зарахуванню до його пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу, що 19 лютого 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а залишила без задоволення касаційну скаргу управління Пенсійного фонду, яку скаржник обґрунтовував висновком Верховного Суду України. Позивач у вище вказаній справі просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, затвердженим постановою КМУ від 24 червня 2016 р. № 461, та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. «б» ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення», у чому йому було протиправно відмовлено з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу до стажу не зараховано період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом, оскільки відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді. Управління Пенсійного фонду подало касаційну скаргу, у якій зазначило, що відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637.
При цьому, Верховний Суд України у справі № 21-519а14 зробив висновок, що атестація робочих місць здійснюється згідно з Порядком № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 р. № 41. Відсутність підтвердження її проведення унеможливлює виникнення права на зарахування пільгового стажу. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, зазначила, що аналіз норм Кодексу законів про працю України та Закону «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII свідчить про те, що роботодавець зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, де з вини власника не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. За непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць відповідальність покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Позивач надав відповідачу трудову книжку, яка містить записи про роботу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, що у сукупності з іншими поданими позивачем документами свідчить про те, що спірні періоди роботи позивача належить зарахувати до стажу роботи позивача на роботах із важкими та шкідливими умовами праці за Списком № 1.
Будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено не було. Судом також не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі. Вище вказані відомості, зазначені у трудовій книжці позивача та трудова книжка в цілому, як основний документ, що підтверджує стаж роботи, на переконання суду є належним і достатнім доказом, який засвідчує зайнятість позивача протягом спірного періоду на посаді за Списком № 1. Подання уточнюючих довідок необхідне тільки у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Таким чином, враховуючи, що позивач документально підтвердив стаж його помічником машиніста цементних млинів/машиніст цементних млинів, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не врахувавши підтверджені належними документами періоди його роботи до пільгового стажу.
Також, на думку суду протиправним є рішення відповідача в частині не зарахування періоду навчання, оскільки відсутність в ній записів дати видачі свідоцтва та диплому не може бути підставою для не врахування цього періоду.
Так, вже досліджувалося судом, згідно трудової книжки позивача № НОМЕР_3 від 22.02.1994 року запис №1 - 15.06.1992 року по 29.09.1992 року - навчання в ДОС ААФв в графі «На підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер)» зазначено - свідоцтво № НОМЕР_5 ; запис №2 01.09.1991 року по 26.06.1992 рік - навчання в Симферопольському профучилищі №26, в графі «На підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер)» зазначено - диплом НОМЕР_6 .
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Аналіз наведеного положення законодавства дає суду підстави для висновку, що період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155750005652 від 06.08.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Так порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку про зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача, зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 12.05.1994 року по 06.12.2008 рік за Списком №1 та зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1991 року по 25.09.1992 рік та повторно розглянути заяву позивача від 30.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.08.2024 №155750005652 щодо відмови у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 12.05.1994 по 06.12.2008 роки за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1991 по 25.09.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)
Відповідач: Головне управління в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, адреса: пр-т Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69000)
Суддя П.П. Марин