20 лютого 2025 року м.Київ № 440/15099/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження Міністерства внутрішніх справ про забезпечення позову у межах адміністративної справи за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, -
Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 03 грудня 2024 року про накладення на МВС України штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 75692928 та скасування даної постанови.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 справу передано до Київського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю.
04.02.2025 вказану справу отримано Київським окружним адміністративним судом та за наслідками автоматизованого розподілу справи визначено головуючу суддю Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 11.02.2025 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І.
13.02.2025 відділом ДЗК суду було зареєстровано заявау позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення штрафу на підставі виконавчого документу - спірної постанови від 03.12.2024 у ВП №75692928 до набрання чинності рішенням суду у цій справі.
Матеріали вказаної заяви були передані судді Лисенко В.І. для подальшого розгляду 20.02.2025.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно п.п. 1,2 ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу норм ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Крім того, у межах спору який виник між сторонами, суд вважає недопустимою ситуацію, при якій одночасно здійснюється судовий розгляд справи про оскарження постанови про накладення штрафу та її примусове виконання органами ДВС з відповідними негативними наслідками для позивача, які можуть мати місце.
Зі змісту заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що відповідачем прийнято постанову від 03.12.2024 про накладення штрафу у межах ВП №75692928 у розмірі 5100 грн, яка є самостійним виконавчим документом та може бути звернута до примусового виконання.
На переконання заявника, подальше вчинення державним виконавцем будь-яких дій в рамках виконавчих проваджень може істотно ускладнити або унеможливити поновлення його порушених прав у випадку задоволення заявленого ним позову про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
Крім того, виконання стягнення до судового рішення спричинить порушення конституційного права позивача володіти і розпоряджатись власністю, яка йому належить.
Враховуючи з'ясовані обставини, суд приходить до висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі за позовом, а також, оскільки, на думку суду, в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір заявника захистити свої права та інтереси, які позивач вважає порушеними, в даному провадженні не буде реалізовано, у разі реалізації його майна з метою стягнення відповідних коштів, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право позивача на судовий захист.
Також, наявність відкритих виконавчих проваджень та загроза можливості проведення державним виконавцем виконавчих дій, створює реальну очевидну небезпеку та складність у подальшому, без вжиття таких заходів, відновити права, свободи та інтереси позивача.
При цьому суд зауважує, що згідно положень ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
Відтак вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови відповідача, яка є предметом оскарження в даній адміністративній справі, унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.
Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а лише тимчасово забороняє стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого документа до вирішення спору.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрання адекватних заходів для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
Відтак, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову, та є ефективним засобом до набрання законної сили рішенням прийнятим по цій справі.
Враховуючи встановлені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в поданих матеріалах, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - оскаржуваної постанови відповідача від 03.12.2024 у ВП №75692928 про накладення штрафу до набрання законної сили рішення суду в цій справі.
Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Міністерства внутрішніх справ України про забезпечення позову, - задовольнити.
Зупинити стягнення штрафу Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі виконавчого документу - постанови від 03.12.2024 у виконавчому провадженні №75692928 до набрання чинності рішенням суду в адміністративній справі №440/15099/24.
Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати учасникам справи.
Стягувач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 00015622, вул.Городецького, 13, м.Київ, 01001).
Боржник: Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ - 00032684, вул.Богомольця, буд.10, м.Київ, 01024).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Лисенко В.І.