09 грудня 2024 рокуСправа №160/26282/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
01.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не розгляді заяв позивача від 09.05.2024 року, 07.07.2024 року, 09.09.2024 року, про надання Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції Закону України від 11.04.2024 р. № 3633-ІХ), та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 09.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та у письмовій формі повідомити позивача про результати розгляду заяви;
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не оформленні позивачу довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на підставі ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та зобов'язати відповідача оформити позивачу довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на підставі ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до довідки Серія Д-70 № 417619 від 05.04.1985 року (посвідчення безтермінове), з дитинства є інвалідом II групи, та відповідно до Висновку ЛКК № 383 від 07 березня 2024 року потребує постійного стороннього догляду, мама позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров'я також потребує постійного стороннього догляду відповідно до довідки ЛКК № 284 від 07.03.2024 року, а тому позивач зайнятий постійним доглядом за сестрою. Інші члени сім'ї першого (першого та другого) ступеня споріднення особи з інвалідністю І або II групи, зазначеної у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - відсутні, а тому позивач є єдиним хто може доглядати за сестрою. Відповідно до ч.1 п. 14 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції Закону України від 11.04.2024 р. №3633-ІХ), не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. 09.05.2024 року позивач через свого представника звернувся з адвокатським запитом до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підписаною особисто позивачем. 21.05.2024 року представником позивача Смушковим А.П., від відповідача отримано відповідь на клопотання представника та заяву позивача, в якій позивачу відмовлено у розгляді його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, посилаючись на те, що позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилаючись на постанову КМ України № 1487 від 30 грудня 2022 року. 08.07.2024 року представником позивача Смушковим А.П. направлено ідентичну заяву від 07.07.2024 року відповідачу, яку отримано відповідачем 09.07.2024 року відповідно до трекінгу поштового відправлення №5000800001046. 09.09.2024 року представник позивача Смушковим А.П. повторно направив нову заяву від 09.09.2024 року відповідачу, яку отримано відповідачем 12.09.2024 року відповідно до трекінгу поштового відправлення № 5000800008997. Однак, станом на момент звернення до суду з цим позовом, відповідь від відповідача не надійшла. У зв'язку з тим, що позивач позбавлений можливості оформити передбачену законом відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, останній звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26282/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Відповідач у строки, встановлені ухвалою суду від 08.10.2024, відзиву на позов не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 16.10.2024, що підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.05.2024 року позивач через свого представника адвоката Смушкова Андрія Павловича, за допомогою засобів поштового зв'язку АТ «Укрпошта», звернувся до відповідача з заявою від 09.05.2024 року про надання відстрочки на підставі ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку отримано відповідачем особисто відповідно до трекінгу поштового відправлення №5000800001054.
До вказаної заяви представником позивача було долучено: копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копії довідок ЛКК №4 від 12.03.2024 року,№383 від 07.03.2024 року, №384 від 07.03.2024 року, копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , копія довідки серії Д-70 №417619, копія акту про фактичне проживання від 12.03.2024 року, копія нотаріальної довіреності №1002 від 11.03.2024 року, копії висновків №383, №384від 07.03.2024 року.
21.05.2024 року від відповідача надійшов лист за вих. №415765, в якому було повідомлено, що для оформлення відстрочки позивачу необхідно особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.07.2024 року представником позивача Смушковим А.П. повторно направлено заяву від 07.07.2024 року про надання відстрочки на підставі ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідачу, яку отримано відповідачем 09.07.2024 року відповідно до трекінгу поштового відправлення №5000800001046.
До вказаної заяви представником позивача було долучено оригінал заяви особи, яка потребує догляду.
09.09.2024 року представник позивача Смушковим А.П. повторно направив нову заяву від 09.09.2024 року про надання відстрочки на підставі ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідачу, яку отримано відповідачем 12.09.2024 року відповідно до трекінгу поштового відправлення №5000800008997.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяв про відстрочку на військову службу під час мобілізації від 09.05.2024 року, 07.07.2024 року, 09.09.2024 року, останній звернувся за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Як передбачено у ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, а також Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
24.02.2022р. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відносини між Державою в особі її компетентних органів (посадових осіб та службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження військової служби, зокрема, регламентовані Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII, «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487) з додатками, «Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154).
Військовий обов'язок, згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ, установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Так, за ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або ж перебувають у запасі Збройних Сил України, чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом РТЦК та СП, для оформлення військово-облікових документів, приписки, для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів, а також проходити медичний огляд і лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного РТЦК та СП.
У розумінні ст.1 Закону №3543-XII, мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Як передбачено ч.1 ст.22 Закону №3543-XII, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних або резервістів, визначення їх призначення на особливий період, надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Поряд із цим, ст.23 цього ж Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону №3543 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи, що позивач є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до довідки Серія Д-70 № 417619 від 05.04.1985 року (посвідчення безтермінове є інвалідом II групи, та відповідно до Висновку ЛКК № 383 від 07 березня 2024 року потребує постійного стороннього догляду.
Мати позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду відповідно до довідки ЛКК № 284 від 07.03.2024 року.
Щодо можливості подання заяви позивачем про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації саме поштою, а не особисто, то суд з цього приводу зазначає таке.
За правилами ч.11 ст.38 Закону №2232-ХІІ, призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, що визначені Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації).
Згідно з п.2 Порядку організації та ведення військового обліку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, а також організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, пп.8 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до вказаного вище Порядку), призовники, військовозобов'язані і резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, передбачених у ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати цим органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст.23 Закону №3543-XII.
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У той же час, у межах спірних правовідносин, обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім.
При цьому, з матеріалів справи підтверджено, що заява позивача від 09.05.2024р. була підписана та 09.05.2024 року направлена разом з долученням документів (копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копії довідок ЛКК №4 від 12.03.2024 року,№383 від 07.03.2024 року, №384 від 07.03.2024 року, копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , копія довідки серії Д-70 №417619, копія акту про фактичне проживання від 12.03.2024 року, копія нотаріальної довіреності №1002 від 11.03.2024 року, копії висновків №383, №384 від 07.03.2024 року) засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за ТТН №5000800001054 саме ним особисто.
Заява позивача від 07.07.2024р. була підписана та 08.07.2024 року направлена засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за ТТН №5000800001046 саме ним особисто.
Заява позивача від 09.09.2024р. була підписана та 09.09.2024 року направлена засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за ТТН №5000800008997саме ним особисто.
Відповідно до п.19 Порядку організації та ведення військового обліку №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
За змістом п.4 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або ж спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Тобто, порушення військовозобов'язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом. Відповідно, порушення позивачем вимог правил військового обліку фактично може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути належною підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. п. 56, 57, 58, 60 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (абз. 1 п. 58 Порядку №560).
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відстрочка посадовим (службовим) особам, зазначеним в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надається на строк їх перебування на відповідній посаді територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, зазначеним в абзаці другому пункту 58 цього Порядку. У разі звільнення зазначених посадових (службових) осіб чи переведення на посаду, не зазначену в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, відповідний орган державної влади, інший державний орган в одноденний строк інформує шляхом надсилання листа відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який оформив військовозобов'язаному відстрочку, для її анулювання, а також територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональний орган СБУ або відповідний підрозділ розвідувальних органів, у яких така особа перебуває на військовому обліку.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
За правилами п. 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9, 13, 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.
До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п'ять осіб.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач через свого представника звернувся до відповідача з заявами від 09.05.2024 року, 07.07.2024 року, 09.09.2024 року, щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв'язку з тим, що позивач є членом сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю ІІ групи, зайнятий постійним доглядом за такою особою та відсутні члени сім'ї першого ступеня споріднення, які могли б здійснювати такий догляд.
Письмову відповідь про результат розгляду заяви та прийняте рішення позивач просив направити на поштову адресу, вказану в заяві.
Таким чином, позивач надав документи, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає, що Порядок №1487 та Порядок №560 не містять положень, відповідно до яких військовозобов'язаний повинен особисто прибути до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, з метою подання заяви та відповідних документів, як про це зазначив відповідач у своєму листі за вих. №415765 від 21.05.2024.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відповідних документів, повинен був розглянути таку заяву.
Утім, відповідач на заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, відповіді, по суті поставлених у заяві питань, не надав.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відповідач не надав доказів розгляду заяви позивача по суті. Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд наголошує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З урахуванням зазначеного, у даному конкретному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання по пошті від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, не надав жодної відповіді й не прийняв жодного рішення відповідно цієї заяви.
Отже, за таких обставин, суд вважає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень, яким є відповідач, не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмову по суті в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена як П'ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 23.01.2024р. у справі №420/10067/23, так і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові 15.01.2024р. у справі №120/4459/23.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що у постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 чітко зазначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Частиною 2 ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не розглянув заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, в даному випаду, буде саме зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.05.2024 року, 07.07.2024 року, 09.09.2024 року про відстрочку від військової служби під час мобілізації з урахуванням висновків суду.
В той же час вимоги позивача про зобов'язання відповідача оформити позивачу довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на підставі ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не ухвалював жодного рішення, яке віднесено до його компетенції, відповідно суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача.
Отже, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в електронному вигляді в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією № 9057-8531-7064-7713 від 27.09.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 908,40 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 09.05.2024 року, 07.07.2024 року, 09.09.2024 року про відстрочку на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції Закону України від 11.04.2024 р. № 3633-ІХ).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 09.05.2024 року, 07.07.2024 року, 09.09.2024 року про відстрочку на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 908,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна