Рішення від 18.02.2025 по справі 160/32435/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуСправа №160/32435/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Центр пробації», в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, за період з 01 лютого 2019 року по 19 листопада 2024 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

зобов'язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; код ЄДРПОУ 41847154) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, за період з 01 лютого 2019 року по 19 листопада 2024 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81), яка полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки (за встановленою формою) за 24 останні календарні місяці військової служби підряд перед звільненням про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 15.10.2022 року, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та здійсненого ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019 р., 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., та 01.01.2022 р. на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 у справі №160/2865/24, та із обов'язковим зазначенням у оновленій довідці відомостей про нові розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливо важливі завдання, доплати, підвищення, індексація та премії, але в розмірі не меншому ніж було встановлено ОСОБА_1 при звільненні у грошовому атестаті №62 від 26.10.2022 року, а саме: відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 50 % -3455,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 30%, премія у розмірі 10%, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для здійснення подальшого обчислення та перерахунку з 15.10.2022 року основного розміру пенсії;

зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фону України в Дніпропетровській області оновлену довідку (за встановленою формою) за 24 останні календарні місяці військової служби підряд перед звільненням про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 15.10.2022 року, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та здійсненого ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019 р., 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., та 01.01.2022 р. на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 у справі №160/2865/24, та із обов'язковим зазначенням у оновленій довідці відомостей про нові розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливо важливі завдання, доплати, підвищення, індексація та премії, але в розмірі не меншому ніж було встановлено ОСОБА_1 при звільненні у грошовому атестаті №62 від 26.10.2022 року, а саме: відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 50% - 3455,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 30%, премія у розмірі 10%, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для здійснення подальшого обчислення та перерахунку з 15.10.2022 року основного розміру пенсії;

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81), яка полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки (за встановленою формою) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2023 р., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних видів грошового забезпечення, а саме: посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення, а саме: відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилась на пенсію, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії;

зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фону України в Дніпропетровській області нову довідку (за встановленою формою) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2023 р., відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних видів грошового забезпечення, а саме: посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення, а саме: відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилась на пенсію, але в розмірі не меншому ніж було встановлено ОСОБА_1 при звільненні у грошовому атестаті №62 від 26.10.2022 року, а саме: відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 50 % - 3455,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 30%, премія у розмірі 10%, для здійснення подальшого обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2019 року по 14 жовтня 2022 року проходила службу в Державній установі «Центр пробації».

Відповідно до наказу Державної установи «Центр пробації» №495/к від 10.10.2022 року «Про особовий склад» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі пункту 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліції» у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з 14 жовтня 2022 року.

19 жовтня 2024 року представник позивача звернулася до Державної установи «Центр пробації» з адвокатським запитом, в якому просила:

- підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 , з урахуванням перерахунку ОСОБА_1 , грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (справа №160/2865/24), із обов'язковим зазначенням у довідці відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати підвищення, премії та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною посадою, з якої її було звільнено з військової служби та зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01.01.2019, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, для здійснення обчислення та перерахунку з 15.10.2022 року основного розміру пенсії;

- підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023 р., у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом 2023 рік, для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2023 року.

Листом директора Державної установи «Центр пробації» від 28 жовтня 2024 року представнику позивача повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 внесено зміни до пункту 4 постанови №704 та викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Після 21.02.2018 року рішень про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, Кабінетом Міністрів України не приймалося, тому правові підстави для видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , відсутні.

19 листопада 2024 року Державна установа «Центр пробації» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року по справі №160/2865/24 перерахувала ОСОБА_1 грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року за період з січня 2019 року по жовтень 2022 року та виплачено відповідні суми на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 220 479,78 грн.

20 листопада 2024 року представник позивача звернулася до Державної установи «Центр пробації» з адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо строків виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення та ін.), у зв'язку з порушенням строків їх виплати з січня 2019 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме по 19.11.2024 року, на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення відповідно до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ.

Листом директора Державної установи «Центр пробації» від 05 грудня 2024 року представнику позивача повідомлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 під час проходження служби в Центрі пробації виплачувалося вчасно, тому правові підстави для виплати компенсації втрати частини заробітної плати відсутні.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови:

- в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, за період з 01 лютого 2019 року по 19 листопада 2024 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- в оформленні та видачі довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних видів грошового забезпечення, а саме: посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення, а саме: відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилась на пенсію, але в розмірі не меншому ніж було встановлено ОСОБА_1 при звільненні у грошовому атестаті №62 від 26.10.2022 року, а саме: відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 50 % - 3455,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 30%, премія у розмірі 10%, для здійснення подальшого обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії.

З урахуванням викладеного, представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/32435/24 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року з урахуванням усунення недоліків провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16 грудня 2024 року на адресу Державної установи «Центр пробації» направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

17 грудня 2024 року Державною установою «Центр пробації» отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

24 грудня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Державної установи «Центр пробації» надійшов відзив на позовну заяву вх.№52067/24, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 р. адміністративний позов задоволено повним обсягом:

Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; ЄДРПОУ 41847154), які полягають у застосуванні з січня 2019 по жовтень 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї;

Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; ЄДРПОУ 41847154) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з січня 2019 року по жовтень 2022 року грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019 р., 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., та 01.01.2022 р. відповідно».

Державною установою «Центр пробації» рішення суду повністю виконано 19 листопада 2024 року з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів.

Щодо підстав нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, представник відповідача зазначив наступне.

Статтею 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення).

При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Зазначене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду по справі №200/7529/20-а.

Фактично, виконанням вищезазначеного рішення Центр пробації доплатив різницю складових грошового забезпечення позивача за період з 2019 року по 2022 рік.

Враховуючи вищенаведене, жодних фактів порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення, визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» судом не встановлено, а отже представник вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо підготовки та подання оновленої довідки для перерахунку пенсії, представник відповідача зазначив наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що Урядом внесено зміни до постанови №704 щодо визначення розміру посадових окладів постановою №103, в подальшому змін про визначення розмірів посадових окладів не приймалося, а відповідно, грошове забезпечення особам, які зараз проходять службу не збільшувалось, рішення щодо перерахунку пенсій також не приймалося.

Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку».

Ураховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду України та той факт, що з 2018 року по теперішній час Кабінетом Міністрів України рішень щодо зміни хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та деяким іншим особам, (надбавок, доплат, підвищень) та премій не приймалось, підстави для перерахунку пенсії позивачеві - відсутні.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 року в справі №520/2261/19) затверджено прецедентний висновок, за яким визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Крім того, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли у межах повноважень суб'єкта владних повноважень існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.

На думку представника відповідача будь-яка бездіяльність Центру пробації в даній справі відсутня, оскільки Центром пробації виконано обов'язок та вчинено конкретні дії, а саме виконано рішення суду повним обсягом шляхом перерахунку складових грошового забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2019 року по 14 жовтня 2022 року проходила службу в Державній установі «Центр пробації».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року в справі №160/10204/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. "а" ч.1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за вислугу років, яка призначена на підставі пункту "б" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. на пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. з 15.10.2022р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 715 грн. 73 коп. (сімсот п'ятнадцять грн. 73 коп.).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року в справі №160/2865/24 позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Центр Пробації» (код ЄДРПОУ 41847154, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м.Київ, 04050), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено та вирішено:

Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; ЄДРПОУ 41847154) які полягають у застосуванні з січня 2019 по жовтень 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї.

Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81; ЄДРПОУ 41847154) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з січня 2019 року по жовтень 2022 року грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019 р., 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., та 01.01.2022 р. відповідно.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року по справі №160/2865/24 апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року в справі №160/2865/24 - без змін.

- підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 , з урахуванням перерахунку ОСОБА_1 , грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (справа №160/2865/24), із обов'язковим зазначенням у довідці відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати підвищення, премії та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною посадою, з якої її було звільнено з військової служби та зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01.01.2019, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, для здійснення обчислення та перерахунку з 15.10.2022 року основного розміру пенсії;

Листом директора Державної установи «Центр пробації» від 28 жовтня 2024 року представнику позивача повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 внесено зміни до пункту 4 постанови №704 та викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Після 21.02.2018 року рішень про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, Кабінетом Міністрів України не приймалося, тому правові підстави для видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , відсутні.

19 листопада 2024 року Державна установа «Центр пробації» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року по справі №160/2865/24 було перераховано ОСОБА_1 грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року за період з січня 2019 року по жовтень 2022 року та виплачено відповідні суми на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 220 479,78 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 від 19.11.2024 року.

20 листопада 2024 року представник позивача звернулася до Державної установи «Центр пробації» з адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо строків виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення та ін.), у зв'язку з порушенням строків їх виплати з січня 2019 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме по 19.11.2024 року, на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення (відповідно до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови:

- в оформленні та видачі довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних видів грошового забезпечення, а саме: посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення, а саме: відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилась на пенсію, але в розмірі не меншому ніж було встановлено ОСОБА_1 при звільненні у грошовому атестаті №62 від 26.10.2022 року, а саме: відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 50% - 3455,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 30%, премія у розмірі 10%, для здійснення подальшого обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії.

З урахуванням викладеного, представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частинами 1, 3 статті 1-1 Закону №2262-XII, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини 3 статті 43 та частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Так, частиною 3 статті 43 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин 1, 2, 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.

При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІуповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду.

Щодо видачі оновлених довідок, суд зазначає наступне.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції від 30.08.2017), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови №704 було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності - 24.02.2018 року.

Пунктом 6 Постанови №103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.

Крім цьому, пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, який викладено в наступній редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови №704 не вносилися.

Отже, згідно із пунктом 4 Постанови №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Отже, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови №103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

За таких обставин, з 29.01.2020 року відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тобто, з 29.01.2020 року, відновлена дія пункту 4 постанови КМУ №704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

Проте, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови №103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд звертає увагу, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови №704, починаючи з 29.01.2020 року, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік).

- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік).

Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом №2246-VIII на 01.01.2018 року є меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України від 02.12.2021 року №1928-IX на 01.01.2022 рік та Законом України від 03.11.2022 року №2710-IX на 01.01.2023 рік.

За таких обставин, суд зазначає, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України від 03.11.2022 року №2710-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження № К/9901/43174/21).

Суд зазначає, що юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23).

Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі №913/204/18, від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача на обрахунок пенсії з грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (у спірному випадку станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року) є беззаперечним, оскільки зумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 постанови КМУ №704.

Тому, доводи відповідача у відзиві про те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак про відсутність підстав для видачі позивачу оновленої довідки для проведення перерахунку пенсії, безпідставні та не враховуються судом.

У свою чергу, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року в справі №553/3619/16-а.

При вирішенні наявності підстав для оформлення відповідачем оновлених довідок, суд враховує обставини призначення пенсії позивачеві.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Однак, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 статті 51 Закону.

Згідно з частинами 2, 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що починаючи з 15 жовтня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу 24 календарних років призначену відповідно до Закону України №2262-ХІІ, в розмірі 59% сум грошового забезпечення, а отже показники грошового забезпечення з 15 жовтня 2022 року для здійснення перерахунку пенсії станом на 01.01.2019 року, 01.01.2020 року, 01.01.2021 року не можуть застосовуватися.

Щодо зазначення показників: відсоткової надбавки за вислугу років у розмірі 50 % - 3455,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання 30%, премії у розмірі 10%, суд зазначає наступне.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.05.2020 у справі №592/5164/16-а премія є складовою грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. У свою чергу премія, встановлена наказами Міністра оборони України носить індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальні заслуги якого не можуть бути розповсюджені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки, а тому встановлення такої премії не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 року в справі №592/5164/16-а викладено висновок стосовно того, що накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії військовослужбовців відповідно до частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Отже, преміювання здійснюється згідно з інструкцією про преміювання військовослужбовців, яка розробляється виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань.

Верховний Суд у справі №638/14258/16-а вказав, що Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що премія має тимчасовий характер.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 жовтня 2023 року у справі №140/5557/22.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення, а також його додаткових складових, відтак вимога щодо визначення відповідачем в оновлених довідках відсоткової надбавки за вислугу років у розмірі 50 % - 3455,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання 30%, премії у розмірі 10%, є дискреційними повноваженнями відповідача та передчасною, оскільки оновлені довідки ще не оформлені відповідачем.

З урахуванням вищенаведених висновків Європейського Суду з прав людини, правової позиції Верховного Суду та письмових доказів наявних у матеріалах справи, вбачається, що дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 15.10.2022 року, 01.02.2023 року основного розміру її пенсії, є протиправними.

А отже, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунком посадового окладу і окладу за військове (спеціальне) звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру її пенсії з 15.10.2022 року, 01.02.2023 року.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, суд виходить з наступного.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно пункту 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У пункті 4 Порядку зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Також слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати.

Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У розумінні Закону України №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у зразковій справі №805/402/18.

Суд звертає увагу, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку Державної установи «Центр пробації») добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.

Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справах №522/5664/17, №336/4675/17 та від 21.02.2018 року у справі №569/7903/16-ц.

У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується всіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов'язав виплату компенсації з виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація й заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року в справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 року в справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 року в справі №140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 року в справі №140/862/19, де зауважено, що законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2024 року Державною установою «Центр пробації» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року по справі №160/2865/24 було перераховано ОСОБА_1 грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року за період з січня 2019 року по жовтень 2022 року та виплачено відповідні суми на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 220 479,78 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 від 19.11.2024 року.

Оскільки компенсацію втрати частини доходів Державною установою «Центр пробації» не було здійснено, 20 листопада 2024 року представник позивача звернулася до Державної установи «Центр пробації» з адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо строків виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення та ін.), у зв'язку з порушенням строків їх виплати з січня 2019 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме по 19.11.2024 року, на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення (відповідно до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ.

Листом директора Державної установи «Центр пробації» від 05 грудня 2024 року представнику позивача повідомлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 під час проходження служби в "Центрі пробації" виплачувалося вчасно, тому правові підстави для виплати компенсації втрати частини заробітної плати відсутні.

Тобто, позивачем та його представником також були здійсненні заходи щодо досудового врегулювання спору, відтак доводи представника Державної установи «Центр пробації», є помилковими.

Відтак, основна сума доходу нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року по справі №160/2865/24, є нарахованою та виплаченою в розмірі 220 479,78 грн.

Як передбачено положеннями пунктам 5 - 7 Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, сума компенсацій виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за повний місяць.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент і звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.02.2019 року по 19.11.2024 року, і, як наслідок, необхідності зобов'язання Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.02.2019 року по 19.11.2024 року.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3633,60 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" №8612-1828-9036-0920 від 11 грудня 2024 року.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2760,40 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят гривень сорок копійок).

Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 4000,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг до позовної заяви та до клопотання про стягнення витрат на правову допомогу наданого 14 січня 2025 року, адвокатом до суду надано:

- договір про надання правової допомоги №2024-110.15 від 15.10.2024 року;

- акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 13 січня 2025 року за договором №2024-110.15 від 15.10.2024 року;

- детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги, який включає (підготовку до розгляду справи: запити до ДУ "Центр пробації", аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичної консультації, складання, оформлення та надсилання позовної заяви (8 год.) - 4000,00 грн.;

- платіжну інструкції АТ КБ "Приватбанк" №@PL727597 від 20 листопада 2024 року на суму 4000,00 грн.;

- копію ордеру серії АЕ №1340582 від 07 грудня 2024 року, який виданий на підставі договору на надання професійної правової допомоги №2024-110.15 від 15.10.2024 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Ялова Юлія Олександрівна, серія ДП №4824 від 12 червня 2020 року.

Як вбачається із наданих позивачем документів, витрати на професійну правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в розмірі 4000,00 грн.

23 січня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Державної установи «Центр пробації» надійшли заперечення на клопотання про компенсацію витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 4000,00 грн., в яких представник відповідача вважає, що витрати є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню, з огляду на таке.

Відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар.

Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, однак, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 15.10.2022 року, 01.02.2023 року основного розміру її пенсії.

Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунком посадового окладу і окладу за військове (спеціальне) звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру її пенсії з 15.10.2022 року, 01.02.2023 року.

Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.02.2019 року по 19.11.2024 року.

Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.02.2019 року по 19.11.2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2760,40 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят гривень сорок копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Попередній документ

125338429

Наступний документ

125338431

Інформація про рішення:

№ рішення:	125338430
№ справи:	160/32435/24
Дата рішення:	18.02.2025
Дата публікації:	25.02.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (19.12.2025)
Дата надходження:	09.12.2024
Предмет позову:	визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії