Справа № 420/38298/24
20 лютого 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката - Кумунц Армена Беніковича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду 10 грудня 2024 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» до Головного управління ДПС у Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення комісії, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11962627/44953545 від 25.10.2024 р.;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №50 від 31.07.2024 р. датою подання її на реєстрацію;
- стягнути з Відповідачів судові витрати на користь ТОВ «Сімейний центр Одеси».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 11962627/44953545 від 25.10.2024 року.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 50 від 31.07.2024 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» суму сплаченого судового збору в розмірі 1514 грн. 00 коп. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень нуль копійок).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» суму сплаченого судового збору в розмірі 1514 грн. 00 коп. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень нуль копійок).
Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду від 31 січня 2025 року не вирішено.
19 лютого 2025 року від представника позивача адвоката - Кумунц Армена Беніковича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вхід. № 15660/25), в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення по даній справі, яким стягнути з Державної податкової служби України та ГУ Державної податкової служби в Одеській області на користь ТОВ «СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000, 00 (десять тисяч гривень 00 копійок).
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Кумунц Армена Беніковича про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/38298/24 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відтак, оскільки рішення у цій справі ухвалено в порядку письмового провадження, судом виклик сторін не здійснювався, а розгляд питання про ухвалення додаткового рішення проведено за наявними матеріалами.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з огляду на наступне.
Частинами 2-5 ст.134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини 6, 7 даної статті у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про стягнення витрат на правову допомогу є певною процесуальною дією, а отже має заявлятися у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу викладених норм вбачається, що сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, складові якої визначаються частиною 3 статті 134 КАС України. Водночас, необхідною умовою для відшкодування цих витрат є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у строки, визначені частиною 7 статті 139 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року по справі №810/1502/18.
Дана справа розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в порядку ст.262 КАС України.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» належить до категорії справ незначної складності, особливості розгляду яких визначені ст.262 даного кодексу.
Частина 2 статті 262 КАС України встановлює, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 3 цієї статті якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, усі необхідні процесуальні дії мали бути вчинені позивачем протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження в даній справі відкрито ухвалою суду від 19.12.2024 року.
Суд зазначає, що рішення у даній справі ухвалено судом 31 січня 2025 року.
Проте заяву про ухвалення додаткового рішення подано лише 19 лютого 2025 року, тобто з порушенням строку встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України.
Суд зауважує, що однією з засад адміністративного судочинства є закріплений в статті 9 КАС України принцип змагальності сторін, тобто в свободі надані ними суду своїх доказів і у доведені судом їх переконливості.
Як вбачається зі статті 134 КАС України, цей принцип дотримується і в питанні розподілу судових витрат, що закріплено в можливості однієї сторони просити ці витрати відшкодувати, а іншої сторони - просити зменшити їх розмір.
Отже, подання представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення поза межами строку розгляду справи є порушенням не лише процесуальної дисципліни, а і права іншої сторони на висловлення своєї позиції та подання своїх доводів.
Крім того, суд звертає увагу, що за загальним правилом частини першої статті 143 КАС України питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.
Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.
Таким чином, для вирішення питання про судові витрати після завершення розгляду справи та постановлення судового рішення судам необхідно було з'ясувати наявність для цього поважних причин, які б перешкоджали позивачу подати докази їх понесення до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №1640/2913/18.
Будь-яких обґрунтувань поважності причин, які перешкоджали до закінчення судового розгляду надати докази понесених судових витрат представником позивача не зазначено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а відтак підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що представником позивача не надано належних та достатніх доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу у строки передбачені ч.7 ст.139 КАС України, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Кумунц Армена Беніковича про ухвалення додаткового рішення по справі №420/38298/24.
На підставі викладеного, керуючись ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кумунц Армена Беніковича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕЙНИЙ ЦЕНТР ОДЕСИ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Cтефанов