Справа № 420/36164/24
20 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Лебедь В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дії щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2024 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; код ЄДРПОУ 21295057), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 року з обмеження максимальним розміром 36650,89 грн. без урахування суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» в сумі 1500,00 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням суми індексації з 01.03.2024 року передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» в сумі 1500,00 грн. без обмеження пенсії максимальним розміром 36650,89 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 27.11.2024р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, надання доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України “Про судовий збір» у розмірі 968,96грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою від 09.12.2024 року виправлено описку в ухвалі суду від 27.11.2024 року.
Ухвалою від 09.12.2024 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
10.12.2024 року (вх. №ЕС/72742/24) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
27.12.2024 року (вх. №ЕП/21654/24) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію, призначену згідно із вимогами Закону № 2262-ХІІ. Вказує, що відповідачем з 01.03.2024 було нараховано індексацію пенсію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" у розмірі 1500,00 грн., однак фактично не виплачувалася. Вважаючи такі дії протиправними щодо обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням індексації з 01.03.2024 по день перерахунку, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, розмір пенсії позивача складає 38150,89 грн, а відповідно до постанови КМУ №185 від 23 лютого 2024 року, позивачу з 01.03.2024 нарахована індексація пенсії в сумі 1500,00 грн., проте до виплати зазначено - 36650,89 грн. та вказана сума є розміром пенсії позивача після проведеного перерахунку з 01.03.2024 на підставі рішення суду по справі №420/22248/23.
Отже, порушення прав позивача полягає саме у застосуванні обмеження загального розміру пенсії після проведення індексації пенсії з 01.03.2024, тобто спірним є питання незмінності розміру пенсії при наявності підстав її збільшення внаслідок індексації пенсії з 01.03.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Згідно з ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами ч.2 та ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
1 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), відповідно до частини першої статті 2 якого максимальний розмір пенсії , призначених (перерахованих) відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. На підставі Закону №3668-VI були внесені, також, зміни і до статті 43 Закону №2262-ХІІ.
Разом з тим, частиною сьомою статті 43 Закон №2262-ХІІ згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнана неконституційною. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Верховний Суд постановах від 9 вересня 2019 року у справі №463/925/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, від 15 квітня 2019 у справі №127/4270/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 зазначив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Після прийняття Конституційним Судом України Рішення №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність є неправомірним, а відповідач має здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру. Тому посилання відповідача на норми закону №3668-VI суд не приймає до уваги.
Крім того, суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання підпадає під регулювання положень статті 2 Закону № 3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону № 2262-XII.
Застосування положень Закону № 3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/201, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Висновки в цій справі не спростовують можливість застосування норм Закону № 3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 9 листопада 2020 року у справі № 813/678/18 і від 9 лютого 2021 року у справі № 640/2500/18.
Правильність такої позиції додатково підтверджена рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 14.12.2022 №520/2259/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 №520/2098/19).
Суд наголошує, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 18 липня 2024 року у справі №300/2531/21.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" установлено, що з 1 березня 2024 року:
1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2023 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган визначаючи з 01.03.2024 позивачу пенсії із обмеженням її будь-яким максимальним розміром діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ. Фактично такими діями пенсійний орган ігнорує заходи індексації пенсії, які передбачені постановою КМУ від 23.02.2023 № 185 .
Суд зауважує, що рішення суду по справі №420/22248/23 не містить зобов'язальних вимог для пенсійного органу здійснювати виплату позивачу пенсії в подальшому (після 01.03.2022 та 01.03.2023 рокіа) у сталому розмірі, саме у перерахованій сумі 38150,89 грн., натомість встановлює право позивача на нарахування та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.
Посилання відповідача на правомірність власних дій, що викладенні у відзиві на адміністративний позов, жодним чином не обґрунтовані нормами чинного законодавства, порушують права та інтереси позивача на належне отримання ним пенсійних виплат. Судове рішення не звільняє відповідача від обов'язку самостійно перераховувати пенсію позивача за наявності законних підстав та виплачувати її в новому розмірі у зв'язку з проведенням такого перерахунку.
За наведеного, суд зауважує, що з 01.03.2024 виплата перерахованої пенсії позивача з урахуванням індексації, повинна здійснюватися без її обмеженням максимальним розміром, оскільки, як було зазначено, Конституційний Суд України Рішенням від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 зі змінами, а саме ч.7 ст.43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевказане суд дійшов висновку, що обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії пенсійного органу щодо розрахунку та механізму виплати пенсії позивача, є протиправними та порушують гарантовані права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Таким чином, виплата відповідачем пенсії у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом, порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача мирно володіти своїм майном.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням наведеного, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 75-78, 90, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дії щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2024 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 року з обмеження максимальним розміром 36650,89 грн. без урахування суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» в сумі 1500,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням суми індексації з 01.03.2024 року передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» в сумі 1500,00 грн. без обмеження пенсії максимальним розміром 36650,89 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили у строк і порядок визначені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина