Справа № 420/33293/24
19 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» про визнання протиправним та скасування рішення,-
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) з позовом до Одеської обласної ради, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 №707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» у межах ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване рішення, оскільки Проект створення та Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів відсутні.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що заступником керівника Одеської обласної прокуратури не доведено належними та допустимими доказами ані сам факт завдання шкоди об'єкту природно-заповідного фонду (його природним ресурсам) оскаржуваним рішенням обласної ради, ані у чому конкретно вона полягає, ані її розмір.
Також відповідач звернув увагу, що разом із клопотанням ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» обласній раді надавалася картосхема, на якій додатково визначено місце розташування ділянок, на яких має здійснюватись таке спеціальне використання природних ресурсів.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
За результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природнього середовища Одеською обласною прокуратурою встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства України внаслідок прийняття Одеською обласною радою рішення від 06.09.2024 № 707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал південь» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».
Рішенням Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» у межах ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році»:
надано дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році обсягом згідно з додатком 1;
затверджено умови дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) на території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році згідно з додатком 2.
Додатком 1 до вказаного рішення визначено обсяги спеціального використання природних ресурсів (рибальства) ТОВ «Кристал Південь» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році за наступними видами водних біоресурсів та їх обсягами використання: камбала-глоса - до 0,047 тонн, атерина - не лімітується, хамса чорноморська - не лімітується, кефалеві - не лімітується, бички - не лімітується, піленгас - не лімітується, креветки - 0, інші види риб - 0.
Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) листом від 10.10.2024 № 5037/1.2 повідомлено, що заходи позовного характеру щодо скасування рішення Одеської обласної ради Інспекцією у судовому порядку не вживались.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
При цьому, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, згідно якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
За приписами статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про поводження з відходами належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 35 цього Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Прокуратурою, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, на адресу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) направлено повідомлення щодо наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.
Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) листом від 10.10.2024 № 5037/1.2 повідомлено, що заходи позовного характеру щодо скасування рішення Одеської обласної ради Інспекцією у судовому порядку не вживались.
Щодо порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України (частина друга статті 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»)
Відповідно до статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України.
До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон 2456-XII).
Статтями 1 та 2 Закону № 2456-XII встановлено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі. Відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.
Частинами першою та другою статті 3 Закону № 2456-XII передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2456-XII та статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
Частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XII встановлено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У відповідності до статті 25 Закону № 2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Частиною третьою статті 26 Закону № 2456-XII передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
У відповідності до статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Відповідно до статті 9-1 Закону № 2456-XII, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.
Видача дозволів здійснюється на підставі заяви природокористувача, погодженої із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 № 459 (далі - Положення), дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.
Відповідно до пункту 5 Положення, видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача з обґрунтуванням потреби в цих ресурсах та погоджується з органами, визначеними статтею 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду. (Частина одинадцята статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»)
Таким чином, підстави для відмови у видачі дозволу вказані у частині одинадцятій статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Згідно з лімітом на використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» Одеської області на 2024 рік, затвердженим Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації, голови обласної військової адміністрації від 12.04.2024 № 346/А-2024: камбала - глоса 0,3 т; атерина не лімітується; хамса чорноморська не лімітується; кефалеві не лімітується; бички не лімітується; піленгас не лімітується; креветки 0 т; інші види риб (сазан (короп), тараня (плітка), судак звичайний) 0 т (а.с. 21-24)
Таким чином, існує відповідний ліміт, затверджений в установленому порядку.
Розділом 4 «СТРУКТУРА ТА РЕЖИМ ТЕРИТОРІЇ» Положення про регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», затвердженого рішенням Одеської обласної ради від 10.08.2020 № 1376-VII визначено, зокрема, режим території природно-заповідного фонду (а.с. 97-109)
Суд не приймає до уваги твердження прокурора про те, що вказане Положення не має юридичної сили (а.с. 3), оскільки воно затверджено, зокрема, відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Суд зауважує, що прокурором не доведено порушень умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь», аналогічних порушень судом також не встановлено.
Таким чином, у відповідача станом на час прийняття оскаржуваного рішення, були відсутні правові підстави для відмови у видачі дозволу, а тому суд вважає, що відповідач правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства прийняв рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» у межах ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».
Доводи прокурора у позовній заяві фактично зводяться до того, що відповідач не мав права приймати оскаржуване рішення, оскільки неможливо встановити межі території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у зв'язку з відсутністю Проекту створення та Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів.
Водночас, суд вважає вказані доводи прокурора недоцільними, оскільки відсутність вказаних Проектів не є підставою для відмови у видачі відповідного дозволу.
Доводи прокурора також спростовуються наявністю картосхеми проектно-функціонального зонування регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», затвердженого рішенням Одеської обласної ради від 10.08.2020 № 1376-VII та наявністю Проектно-функціонального зонування, затвердженого рішенням науково-технічної ради при регіональному ландшафтному парку «Тилігульський» від 08.10.2021 (протокол № 12) (а.с. 71).
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (вул. Лінія, 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, буд. 22, м. Одеса, 65114, ЄДРПОУ 43879780) до Одеської обласної ради (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, ЄДРПОУ 25042882), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» (65029, м. Одеса, вул. Скісна, 1, ЄДРПОУ 37946314) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.02.2025.
Суддя Олександр ХУРСА
.