19 лютого 2025 року № 320/28914/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.04.2024 №32058240202, №32056240203, 32060240203.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Заслухавши у судовому засіданні 13.01.2025 позиції присутніх представників учасників справи (позивача та відповідача), дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою таких учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2024 позвиачем отримано від ГУ ДПС в м. Києві лист-повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 13.03.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
Мета проведення перевірки: дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу від продажу іноземних інвестиційних активів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.
Підстава: наказ від 09.02.2024 за №749-П про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв'язку з виявленою недостовірністю даних, що містяться у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017-2019, стосовно отриманого доходу від продажу іноземних інвестиційних активів.
01.03.2024 позвиачем надано відповідь на повідомлення ГУ ДПС у м. Києві від 12.02.2024 за №148/26-15-24-02-03 з метою врахування даних пояснень під час проведення перевірки, яка мала відбутися з 13.03.2024 тривалістю 5 робочих днів.
За наслідком такої перевірки відповідачем складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету з отриманого іноземного доходу від продажу іноземних інвестиційних активів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.
На підставі відомостей такого акту перевірки відповідачем прийняті, зокрема:
- податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 за №32056240203, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 381 533, 92 грн та збільшено податкових зобов'язань на 1 526 135, 66 грн за платежем «податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;
- податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 за №32058240203, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 31 754, 49 грн та збільшено податкових зобов'язань на 127 017, 96 грн за платежем «військовий збір»;
- податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 за №32060240203, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020, 00 грн за платежем «податок з доходів фізичних осіб».
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Щодо податкових повідомлень-рішень №32056240203 та № 32058240203 від 22.04.2024.
Головним управлінням ДПС у м. Києві встановлено порушення позивачем вимог пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. 170.11.1 п. 170.1 ст. 170 та п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України.
Порушення полягає у заниженні податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі - 1 526 135, 66 грн. (у т.ч. за 2017 р. - 9 710, 08 грн. за 2018 р. - 931 432, 19 грн. та за 2019 р. - 584 993, 39 грн.)»
ГУ ДПС у м. Києві вважає, що отриманий дохід у 2017, 2018 та 2019 роках від продажу цінних паперів за межами митної території України є іноземним та оподатковується відповідно до п.п.170.11.1 п.170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього ПК України, та військовим збором.
Крім того, відповідач вважає, що позвиачем не сплачено до бюджету військовий збір за 2017,2018 та 2019 роки на загальну суму 127 017, 96 грн. (у т.ч. за 2017 р. - 807, 71 грн., за 2018 р. - 77 597, 32 грн. та за 2019 р. - 48 612, 93 грн.) з отриманого іноземного доходу у загальній сумі 9 124 258, 48 грн.
Так, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України).
Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (розділ IV. Податок на доходи фізичних осіб).
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно із пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім:
а) доходів, визначених підпунктом 167-5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 цієї статті;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 цієї статті;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11 цієї статті.
Відповідно до пп. 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Згідно із пп «а» пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 ПК України для цілей цього пункту термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
Відповідно до декларації за 2017-й рік позивача, дохід від продажу інвестиційного активу склав - 53 846, 43 грн., витрати на придбання інвестиційного активу сумі 54 163, 24 грн. Таким чином, за 2017-й рік наявний інвестиційний збиток.
Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком (п.п. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України).
Відповідно до декларації позивача за 2018-й рік, дохід від продажу інвестиційного активу складає 5 473 085,17 грн. та витрати на придбання інвестиційного активу у сумі 5 172 837,40 грн.
Суд звертає увагу на те, що оподаткування операцій з інвестиційними активами українських суб'єктів регулюється виключно п. 170.2 ст. 170 ПК України, тобто до складу загального місячного (річного) доходу платника податку має бути включено саме інвестиційний прибуток.
Таким чином, прибуток фізичної особи від продажу акцій іноземних компаній оподатковується не як іноземний дохід, а як інвестиційний прибуток.
Відповідно декларації позивача про майновий стан і доходи за 2017-й рік, сума доходів, отриманих з джерел поза межами України, складає 196, 97 грн. З них сплачено ПДФО 9% у розмірі 17, 73 грн і військовий збір 2, 95 грн. Ставка 9% до дивідендів застосовується у випадку, якщо дивіденди по акціях нараховуються, українською компанією - платником єдиного податку, компанією-нерезидентом та інститутами спільного інвестування.
Відповідно до декларації позивача про майновий стан і доходи за 2018-й рік, сума доходів, отриманих з джерел поза межами України, складає 2 938,19 грн. З них сплачено ПДФО 9% у розмірі 264,44 грн і військовий збір 44,07 грн. Ставка 9% до дивідендів застосовується у випадку, якщо дивіденди по акціях нараховуються, українською компанією - платником єдиного податку, компанією-нерезидентом та інститутами спільного інвестування.
Положення підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПК України регламентують порядок оподаткування інвестиційного прибутку у випадку здійснення операцій з інвестиційними активами за участю професійного торговця цінними паперами (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).
Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 нього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.
Вказаним нормам кореспондують вимоги абзацу другого підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, відповідно до яких при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Системне тлумачення вказаних норм дає суду підстави для висновку про те, що професійний торговець цінними паперами при здійсненні операцій з інвестиційними активами (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу) є податковим агентом. Саме професійний торговець визначає розмір інвестиційного прибутку платника податків та враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів. При цьому на платника податків покладається лише обов'язок задекларувати у річній податковій декларації отриманий дохід.
За змістом положень статей 16, 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» брокерська діяльність є різновидом професійної діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку. Поняттям брокерської діяльності визначається процес укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, всі операції з купівлі-продажу цінних паперів здійснювалися позивачем за участю професійного торговця цінними паперами, брокера - ТОВ «ФРІДОМ ФІНАНС Україна».
Так, 30.10.2017 між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «ФРІДОМ ФІНАНС Україна» укладено Договір № Б0044049 на брокерське обслуговування (комісії) зі строком дії 2 роки з автоматичним продовженням на кожен календарний рік (копія Договору долучається до відповіді на відзив).
Предметом цього Договору є надання брокером послуг комісіонера щодо операцій з цінними паперами або іншими фінансовими інструментами від свого імені, за рахунок і за дорученням клієнта.
Згідно з повідомленням ТОВ «ФРІДОМ ФІНАНС Україна» за № 1286 від 09.11.2017 року в Депозитарній установі ТОВ «ФРІДОМ ФІНАНС Україна» 09.11.2017 відкрито рахунок у цінних паперах для клієнта ОСОБА_1 .
Крім того, ГУ ДПС у місті Києві було використано у ході проведення перевірки звіт брокера за період 15.11.2017 по 31.12.2021 FFIN Brokerage Services.
Відповідно до наданого ОСОБА_1 звіту брокера FFIN Brokerage Services, фізична особа ОСОБА_1 за період 2017-2019 років здійснював продаж іноземних інвестиційних активів (акцій) та отримував дохід, який задекларовано фізичною особою ОСОБА_1 в Додатку Ф1 декларацій за 2017 р., 2018 р., 2019 р. та в рядку 10.5 зазначених декларацій як інвестиційний дохід, у загальній сумі 9 102 920, 93 грн.
Відповідач вірно зазначає, що отриманий платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 дохід у 2017 р., 2018 р. та 2019 р. у загальній сумі 9 102 920, 93 грн. від продажу іноземних цінних паперів за посередництвом брокера є доходом отриманим з джерел за межами України.
Проте, ГУ ДПС м. Києва не врахувало, що обов'язок сплачувати (перераховувати) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу покладено на податкового агента - торговця цінними паперами.
Таким чином, власник цінного паперу не зобов'язаний самостійно нараховувати (утримувати) податок на інвестиційний прибуток у зв'язку з продажем цінного паперу.
Платник податків здійснював діяльність з купівлі-продажу цінних паперів за допомогою професійного торговця, що є підставою для застосування положень підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПК України, і виключає наявність складу податкового правопорушення, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки обов'язок нарахування та сплати податків покладено на податкового агента платника податків. Разом з тим, на платника податків покладено обов'язок щодо подання річної податкової декларації при отриманні ним такого доходу, що за умови її неподання становить самостійний склад податкового правопорушення.
Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.
Брокерська діяльність є різновидом професійної діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку. Поняттям брокерської діяльності визначається процес укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 08.05.2018 (справа №810/834/17).
Отже, податкові повідомлення-рішення №32056240203 та №32058240203 від 22.04.2024 підлягають скасуванню як такі, що безпідставно винесені щодо позивача.
Щодо податкового повідомлення-рішення №32060240203 від 22.04.2024.
Головним управлінням ДПС у м. Києві встановлено порушення п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст. 44 ПК України, яке полягає у «ненаданні посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.
Разом з тим, Норми Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» не поширюються на фізичних осіб, а положення Податкового кодексу України та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 №591, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2017 за №871/30739, не покладають обов'язку на фізичних осіб платників податків вести облік у формі реєстрів, переліків, довідок, інвентаризацій.
Таким чином, позивач не мав обов'язку на ведення Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, оскільки не є особою, на яку розповсюджується обов'язок щодо ведення такого документу.
Отже, податкове повідомлення-рішення № 32060240203 від 22.04.2024 підлягає скасуванню як таке, що безпідставно винесене щодо позивача.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не було доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.04.2024 №32058240202, №32056240203, 32060240203.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 15 140, 00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.