ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" лютого 2025 р. справа № 300/9417/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів), призваних під час загальної мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 .
Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивач є офіційним доглядачем свого батька - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою ЛКК. На думку позивача, вказана обставина надає йому право на отримання відстрочки від призову на підставі абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Позивач вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, адже його було призвано на військову службу під час дії встановленого догляду за батьком, яка дійсна до 30.11.2024. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача -2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази подання позивачем заяви про оформлення відстрочки від мобілізації і надання довідки про відстрочку від призову на військову службу. Наведене свідчить про те, що позивач у визначеному Законом порядку не звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки. Отже, на момент призову на військову службу під час мобілізації 08.10.2024, у позивача не було відстрочки від мобілізації. Як наслідок, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині мобілізації ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період є правомірним.
Звернено увагу, що позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із наявністю батька з інвалідністю ІІ групи. Проте, позивачу було відмовлено у задоволенні рапорту, оскільки останнім не було додано усіх необхідних документів. Представником зауважено, що обов'язковою умовою для звільнення за вказаною підставою є відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. При цьому, з наданих до рапорту документів, було встановлено, що у ОСОБА_1 є рідний брат - ОСОБА_3 , який зобов'язаний здійснювати догляд за батьком. Представник вважає, що вказана обставина унеможливлює прийняття рішення про звільнення з військової служби позивача на підставі здійснення постійного догляду за своїм батьком, який є особою з інвалідністю II групи. Також вказано, що оскільки позивач не оскаржує рішення військової частини про відмову у звільненні, то він не має права вимагати в судовому порядку прийняття рішення, яким слід зобов'язати військову частину прийняти рішення про звільнення його з військової служби.
Представник позивача скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 13.01.2025. Представник ОСОБА_1 вказує, що позивач декілька разів приходив до приміщення ТЦК та СП з метою подання заяви про оформлення відстрочки, однак попри наявність талонів та електронного запису, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 приймали військовозобов'язаних лише в порядку живої черги та не реєстрували заяви на відстрочку від призову. Звернув увагу, що на час виникнення спірних правовідносин відповідно до ст 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не підлягав призову на військову службу. Крім того, зауважує, що вимога про звільнення з військової служби є похідною по результату скасування наказу про мобілізацію, без якого проходження служби є неможливим, незаконним. Також представник вважає протиправними дії відповідача щодо присвоєння позивачу військового звання «солдат».
17.02.2025 на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представником вказано, що право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації пов'язане з його обов'язком щодо дотримання правил військового обліку. Тобто позивач зобов'язаний своєчасно та особисто повідомити відповідний орган ТЦК та СП та надати документи, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зауважив, що на момент прийняття оскаржуваного наказу від 18.08.2024 №231 у відповідача-1 не було відповідної інформації та документів щодо наявності у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації, а позивач на момент призову її не повідомляв. На думку представника, оспорюваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування. При цьому, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до належного захисту прав позивача.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9-10).
За Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І та ІІ групи внаслідок психічного розладу № 1952 від 24.06.2024 батько позивача ОСОБА_2 , який має інвалідність ІІ групи та проживає разом з ОСОБА_1 , потребує постійного стороннього догляду (а.с.13).
Відповідно до довідки від 05.07.2024 №1097, яка видана Снятинським відділенням адміністративного забезпечення Управління соціального захисту населення, ОСОБА_1 призначено допомогу по догляду за ОСОБА_2 на період з 01.06.2024 по 30.11.2024 відповідно до Закону України «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею» (а.с.14).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №231 від 18.08.2024 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» призвано по мобілізації та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.72).
Вважаючи наказ про призов на військову службу під час загальної мобілізації протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ).
За визначенням ст.1 Закону №3543-ХІІ комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з пунктом 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 63 Порядку №560 військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Отже, відповідно до приписів Порядку №560, не направляються на ВЛК та не підлягають призову на військову службу особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки.
Суд зазначає, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази подання/направлення заяви про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Відтак, в ході розгляду даної адміністративної справи, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що позивач звертався до відповідача-1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Також суд зауважує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 160/10728/23.
За таких обставин, оскільки станом на час винесення наказу від 18.08.2024 №231 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації у позивача не було належним чином оформленої відстрочки від призову, то у ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1) були наявні підстави для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.08.2024 №231 позивача направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.72).
Командир ВЧ НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу ВЧ НОМЕР_1 , адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання наказу.
Відповідно до приписів п. 14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 (далі - Інструкція № 280) зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Згідно з п.17 Інструкції № 280 забороняється зараховувати до списків особового складу військової частини наказом по стройовій частині осіб, які прибули без документів.
Докази на підтвердження заборони відповідачу-2 видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини відсутні. Разом з тим, суд зауважує, що вищевказаний розпорядчий акт не оскаржується позивачем та не є спірним.
Суд вважає за необхідне зазначити, що підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 ЗаконуУкраїни "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, відповідно до пп «г» п. 2 ч. 4,ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на день подання рапорту про звільнення 06.11.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, системний аналіз вищевказаної підстави для звільнення з військової служби містить вимогу щодо необхідності підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
У ході розгляду справи судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено ОСОБА_1 у звільненні з військової служби, зокрема через наявність рідного брата - ОСОБА_3 , який може здійснювати догляд за батьком, який є особою з ІІ групою інвалідності.
Серед матеріалів справи наявні акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця приживання особи від 03.06.2024 №2022 та витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №2122 від 03.06.2024, які видані Старостинським округом №3 Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, з яких вбачається, що ОСОБА_3 (брат позивача), ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом із ОСОБА_2 , який потребує догляду. Задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування)/фактичне місце проживання позивача, його брата та їх батька : АДРЕСА_1 (а.с.44-46).
При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що брат ОСОБА_3 не може здійснювати догляд за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи. Відповідні документи не долучались й до рапорту від 06.11.2024.
Таким чином, надані ОСОБА_1 докази не свідчать про те, зокрема, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за своїм батьком.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права у разі наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", повторно звернутися із рапортом про звільнення його з військової служби, надавши відповідні документи та, в разі відмови у звільненні за таким рапортом, оскаржити прийняте військовою частиною рішення в судовому порядку.
Проаналізувавши наведене вище в сукупності та в контексті встановлених обставин у даній справі, суд дійшов висновку, що дії та рішення відповідачів узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.