20 лютого 2025 рокуСправа № 280/5988/24 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Татаринова Д.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 , яку подано у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 280/5988/24 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року по справі №280/5988/24 позовні вимоги задоволено.
Вказаним судовим рішенням:
- визнано протиправними дії Запорізького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
- стягнуто з Запорізького апеляційного суду на користь ОСОБА_1 , недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 711 091,63 грн. з відрахуванням з цієї суми обов'язкових податків та зборів;
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн.;
- зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Запорізькому апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 711 091,63 грн.;
- допущено до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з Запорізького апеляційного суду на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць.
Проте, як судом встановлено пізніше, у абзаці третьому резолютивної частини вищезазначеного рішення допущена помилка в частині зазначення по батькові позивача, а саме, замість « ОСОБА_2 » зазначено « ОСОБА_3 ».
Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року виправлено описку у судовому рішенні, а саме абзац третій резолютивної частини рішення в адміністративній справі № 280/5988/24 викладено в наступній редакції: «…Стягнути з Запорізького апеляційного суду (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 62, код ЄДРПОУ 42263611) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 711 091,63 грн. з відрахуванням з цієї суми обов'язкових податків та зборів…».
05 листопада 2024 року позивачу видано виконавчі листи.
18 листопада 2024 року від позивача до суду надійшла заява, відповідно до якої він просить суд виправити описки в рішенні суду від 26 вересня 2024 року по справі 280/5988/24 в частині зазначення вірного поштового індексу позивача, вірного місцезнаходження одного із відповідачів (Запорізького апеляційного суду), а також, в резолютивній частині ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року в адміністративній справі № 280/5988/24 в частині зазначення, в якому судовому рішенні викладено в іншій редакції третій абзац резолютивної частини.
Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року вищезазначену заяву позивача задоволено.
19 лютого 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 подана в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій остання, зокрема, просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5988/24, зобов'язати суб'єкта владних повноважень (боржника) - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати звіт про виконання судового рішення у справі № 280/5988/24 від 26 вересня 2024 року , встановити відповідний строк для цього один місяць.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, на підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтями 382, 382-1, 382-3 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення:
1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;
2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 статті 382-2 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі № 235/7638/16-а від 31 липня 2018 року та ухвалах від 10 грудня 2018 року у справі № 807/2358/15 та від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/12592/14.
Судом встановлено, що з урахуванням положень статті 382 КАС України до суб'єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, та які за ухвалою суду внаслідок невиконання судового рішення у справі № 280/5988/24 можуть бути зобов'язані судом подати звіт про звіт про його виконання належать: Запорізький апеляційний суд та Державна судова адміністрація України.
В той же час, у поданій до суду заяві ОСОБА_1 просить суд встановити судовий контроль шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (боржника) - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати звіт про виконання судового рішення у справі № 280/5988/24 від 26 вересня 2024 року, встановити відповідний строк для цього один місяць.
В той же час, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у розумінні положень статей 382, 382-1, 382-3 КАС не належить до переліку суб'єктів владних повноважень, у відношенні яких суд має право постановити ухвали про подання у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення по справі № 280/5988/24.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви позивача по справі про встановлення судового контролю у порядку статті 382 КАС України.
Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з'ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданої заяви, та як наслідок відсутності підстав для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241, 243, 248, 382, 382-1, 382-3 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/5988/24.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалу складено та підписано 20 лютого 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов