про застосування заходів процесуального примусу
21 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/88/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
08 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою просить: 1) визнати протиправним і скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання від 24 грудня 2024 року № 57 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у наданні (оформленні) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; 2) зобов'язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву від 17 грудня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
09 січня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Зобов'язано Комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 надати суду до 30 січня 2025 року належним чином засвідчену копію рішення від 24 грудня 2024 року № 57 та докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Станом на 05 лютого 2025 року відповідачем 1 не надано суду витребуваних доказів, однак ухвалу від 09 січня 2025 року доставлено до електронного кабінету 10 січня 2025 року об 14:21 год.
05 лютого 2025 року ухвалою суду повторно витребувано від Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 надати суду до 30 січня 2025 року належним чином засвідчену копію рішення від 24 грудня 2024 року № 57 та докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалу від 05 лютого 2025 року відповідачем отримано 07 лютого 2025 року об 02:55 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, (а.с. 57, зворот).
Станом на 21 лютого 2025 року витребувані судом докази не надано та не повідомлено суд про причини неподання.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 2 статті 44 КАС України особи які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно користуватися належними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За приписами частини 4 статті 45 КАС України суд зобов'язаний вжити заходів для запобігання зловживання процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини 7статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Проте, станом на 21 лютого 2025 року відповідачем ухвали суду від 09 січня 2025 року року та від 05 лютого 2025 року про витребування доказів не виконано. Про неможливість подання або подання у встановлені судом строки витребуваних документів суд не повідомлено.
Наслідки неподання витребуваних доказів судом роз'яснювалися в ухвалах від 09 січня 2025 року та від 05 лютого 2025 року. Тому, суд констатує, що учаснику справи від яких витребовувались докази жодного реагування на виконання вимог ухвали не вчинено, що призводить до перешкод у здійсненні судочинства відповідачем по справі.
Відповідно до частини 8 статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини 1 статті 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Одним із заходів процесуального примусу є штраф, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 145 КАС України.
За приписами пункту 3 частини 2 статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення.
Згідно з вимогами частини 3 статті 149 КАС України у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Застосовані заходи процесуального примусу мають бути співрозмірними виявленому порушенню.
Відповідно до частини 5 статті 149 КАС України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до частини 6 цієї норми, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Зважаючи на те, що відповідач ухвал Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та від 05 лютого 2025 року у встановлений судом строк не виконав, документів не подав, причин їх неподання не повідомив, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до учасника справи заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
Відповідно до частини 3 статті 144 КАС України про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
За змістом частини 4 статті 149 КАС України ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що в силу положень частини 3 статті 145 КАС України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених КАС України.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 3 028,00 гривень.
З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини справи, враховуючи принцип співрозмірності вчиненого порушення, суд вважає за належне стягнути з відповідача за невиконання вимог ухвал суду від 09 січня 2025 року та від 05 лютого 2025 року - штраф у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 15 140,00 гривень.
Відповідно до частин 2, 3статті 14 КАС Українисудові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Керуючись статтями 44, 45, 80, 144, 149, 248, 256, 294 КАС України, суд-
1. Стягнути в дохід Державного бюджету України з Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 - штраф в розмірі 15 140,00 гривень (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 коп.).
2. Ухвала може бути пред'явлена до виконання відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» протягом трьох місяців - у строк до 21 травня 2025 року.
3. Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржник: Комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом і набирає законної сили в порядку передбаченому частиною 4 статті 149 КАС України.
Ухвалу суду про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В.Скраль