про повернення позовної заяви
20 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/1899/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняк М.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого йому обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та індексації;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати та доплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 року №168 та індексації;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2024 рік, сум індексації;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати та доплатити грошову допомогу для оздоровлення та матеральну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2024 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації.
Ухвалою суду від 31.01.2025 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом, запропоновано Позивачу усунути недоліки адміністративного позову та встановлено строк для усунення недоліків.
В ухвалі зазначалося, що ОСОБА_1 проходив службу та з 27.06.2024 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а до суду за захистом своїх прав Позивач звернувся лише 27.01.2025, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого чинним законодавством України.
В зв'язку з цим Позивачу було запропоновано подати до суду клопотання про поновлення строку для звернення до суду, в якому навести конкретні причини, які перешкоджали своєчасно звернутися з даним позовом до суду.
07.02.2025 судом отримано заяву представника Позивача, подану на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 31.01.2025, в якій зазначено, що Позивач дізнався про порушення при нарахуванні грошового забезпечення із листа Відповідача від 23.01.2025 року. Із урахуванням викладеного, представник Позивача просить поновити строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В розумінні вимог ч.2 ст. 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні особа має право звернутися до суду про захист порушеного права у тримісячний строк.
Суд повторно зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Суд зазначає, що порушеними є права Позивача, а не його представника, а тому поважними причинами несвоєчасного звернення до суду є обставини, які є об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду Позивача, а не його представника.
Вказані представником Позивача у заяві про поновлення строку доводи суд вважає безпідставним та нічим не обґрунтованими.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
При цьому слід зазначити, що реалізація Позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності Відповідача.
Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою Позивача.
Представником Позивача не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод, для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
З матеріалів позову встановлено, що Позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу 27.06.2024.
Однак, із відповідним зверненням до Відповідача з питань здійснення обрахунку грошового забезпечення, шляхом нарахування та виплати спірних сум грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2024 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації, Позивач звернувся лише у січні 2025 року.
Крім того, з даним позовом про оскарження бездіяльності Відповідача щодо нарахування та виплати спірних сум грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2024 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та індексації Позивач звернувся до суду 27.01.2025, тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду.
Суд зазначає про те, що у випадку, коли Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23.
Оскільки Позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку поважними та не вбачає правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
Наведені представником Позивача причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки Позивач мав об'єктивну можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається Позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки з позовними вимогами Позивач звернувся до суду поза межами встановленого КАС України та ч.2 ст. 233 КЗпП України строку, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду не містила поважних причин пропуску такого строку, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк