21 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/18428/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100380/2024/000071/1 від 15.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (автомобіля) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, ознак підробки, митницею не доведено. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості, посилаючись на цінову інформацію щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Ухвалою суду позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржене рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, не містили документів, які об'єктивно підтверджували числові значення митної вартості товару. Не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; не надано інші платіжні та/або бухгалтерські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Оскільки, автомобіль купувався за кордоном, на момент подачі до митного оформлення документів до митниці в Києві мали бути подані банківські платіжні документи, однак такі документи митниці не подавались.
Згідно з перекладом інвойсу від 25.07.2024 № 60803 у ньому наявний податок на викиди СО2 в Нідерландах (ВРМ), проте вказаний податок застосовується тільки до внутрішнього продажу, якщо транспортний засіб залишається в Нідерландах. У випадку продажу транспортного засобу іноземному покупцю з метою його експорту, вказаний податок не стягується (відповідно до відомостей, розташованих на сайті податкової та митної адміністрації www.belastingdienst.nl).
Більше того, відповідно до загальноприйнятих митних Європейських правил, оформлюється експортна митна декларація, яка має формат, що була подана позивачем. Але під час виїзду спірного товару за територію Голандії, в митній базі зявляється митна декларація з повною інформацією щодо ціни товару та умов поставки. Саме дану експертну митну декларацію з повною інформацією щодо ціни товару, умов транспортування відповідно до Інкотермс, позивач не долучив до суду та митного органу.
З огляду на викладене, відповідач, при митному оформлені легкового автомобіля, що ввозився на адресу позивача, був позбавлений можливості оцінити документи, які містять об'єктивну інформацію про числові значення митної вартості.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно рахунку-фактури № 60803 від 25.07.2024 у липні 2024 року ОСОБА_1 , придбав в автомобільної компанії фан Оорсхот (Autobedrijf van Oorschot) вживаний легковий автомобіль марки SKODA, модель ОСТАVIА, 2022 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ціною 7 000 евро.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, 2022 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 07.08.2024 від 25.07.2024 до Київської митниці подано митну декларацію 24UA100380331539U0, згідно якої заявлена митна вартість автомобіля була визначена за резервним методом у розмірі 375 650,30 грн (8 386,34 євро) .
До митного контролю разом з митною декларацією декларантом надано зазначені у графі 44 митної декларації документи, :
-рахунок-фактуру (Factuur) 60803 від 25.07.2024:
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.06.2024;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.07.2024;
-заяву щодо вартості транспортування б/н від 06.08.2024;
-звіт про оцінку колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України №52/9-.08.24 від 06.08.2024;
-довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №050824067 від 05.08.2024;
-експортну декларацію № 24NL8CHL70EVZVDDA0 від 29.07.2024.
Однак, 15.08.2024 декларанту ОСОБА_1 надійшло електронне повідомлення до МД 24UА100380331539U0 від головного державного інспектора Київської митниці Кононенко Наталії Миколаївни про необхідність подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: страхові документи та документи, які містять відомості про вартість страхування товару (за наявності); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (КНДІСЕ); копію митної декларації країни відправлення з дотриманням вимог ст. 254 МКУ; переклад інвойсу від № 60803 від 25.07.2024.
У відповідь на вказане електронне повідомлення від 15.08.2024 до МД 241UА1003803315391U0 декларантом позивача - ФОП ОСОБА_2 , надіслано відповідь № 2 від 15.08.2024 про неможливість надати інші документи для підтвердження митної вартості товару.
За результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів, Київською митницею відмовлено в оформленні митної декларації №24UА100380331539U0 шляхом прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів UА100380/2024/000071/1 від 15.08.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА 100380/2024/000665.
Митну вартість товару визначено Київською митницею із застосуванням резервного методу згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (на підставі наявності пошкоджень, моделі, модельного року, року виготовлення тощо) (МД № ІІА 101020/2023/27834 від 26.07.2023) за рівнем вартості 13 456,90 евро, внаслідок чого розмір митних платежів збільшився на 89 742,39 грн (згідно з митною декларацією №24UА100380332884U2 від 15.08.2024, за якою здійснено випуск товару у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій).
Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу наведених норм слідує, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19.
Як зазначалось, під час митного оформлення відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема:
-рахунок-фактуру (Factuur) 60803 від 25.07.2024:
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.06.2024;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.07.2024;
-заяву щодо вартості транспортування б/н від 06.08.2024;
-звіт про оцінку колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України №52/9-.08.24 від 06.08.2024;
-довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №050824067 від 05.08.2024;
-експортну декларацію № 24NL8CHL70EVZVDDA0 від 29.07.2024.
При перевірці поданої митної декларації та долучених до неї документів, відповідачем встановлено, що надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб.
Відповідачем відмовлено у прийнятті наведеної митної декларації та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, в зв'язку з чим складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості , яким збільшена митна вартість транспортного засобу.
У графі 33 вказаного рішення в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 52, 54 Митного кодексу України, митний орган послався на наступне.
"Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, а саме:
Згідно з ст.368 Кодексу для цілей нарахування митних платежів, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів, та окрім цього враховується вартість страхування та перевезення (фрахту) до митного кордону України.
Декларантом не забезпечено надання відповідних документів. Разом з тим, за перевіркою ресурсів мережі Інтернет, у тому числі mobile.de визначено, що ціна подібних/аналогічних транспортних засобів на європейському ринку вища, ніж задекларована за МД.
Крім того, надані за МД документи згідно ч.2 ст.53 МКУ не підтверджують числові значення ціни, що сплачена або підлягає оплаті. Зокрема, підставою для продажу вказано інвойс від 25.07.2024 №60803, наданий без перекладу його вмісту, отже не забезпечено дотримання ст.254 МКУ. Впевнитися, в умовах продажу товару за інвойсом неможливо.
Не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; не надано інші платіжні та/або бухгалтерські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Отже, подані декларантом документи не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей щодо ціни, яка сплачена чи підлягає оплаті за товар, та числового значення складової митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. ст. 58 Кодексу.
За власним бажанням декларант міг подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, проте декларант надав лист від 15.08.2024 №2 щодо неподання додаткових документів.
Отже, ним не забезпечено надання до митниці достовірних та об'єктивних документів, перелічених у ч.2-3 ст.53 МКУ. ч. 2 ст. 58 МКУ.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (на підставі наявності пошкоджень, моделі, модельного року, року виготовлення тощо) (МД від 26.07.2023 №UА101020/2023/27834)."
Так, як встановлено, судом, відповідно до рахунку-фактури № 60803 від 25.07.2024 у липні 2024 року ОСОБА_1 , придбав в автомобільної компанії фан Оорсхот (Autobedrijf van Oorschot) вживаний легковий автомобіль марки SKODA, модель ОСТАVIА, 2022 року виготовлення, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ціною 7 000 євро.
Як вбачається зі змісту рахунку - фактури (інвойса), в ньому міститься інформація про оплату товару готівкою через касу.
Суд зауважує, що інвойс фактично є документом, згідно з яким проводиться оплата за товар. Водночас сама операція проведення розрахунку за товар має бути підтверджена іншими доказами.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 ст.54 МК України МК України (частина друга ст. 54 МК України ).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу II вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті МК України Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактур і або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу II Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.
Про обґрунтованість сумнівів митного органу свідчать обставини, наведені ним у рішенні про коригування митної вартості.
Приписи частини другої статті 53 МК України встановлюють вичерпний перелік документів, що подаються декларантом, для підтвердження митної вартості товару.
Так пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта для підтвердження митної вартості товару подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Наразі, оскільки в даній справі товар є об'єктом купівлі-продажу, тому для підтвердження його митної вартості необхідно з'ясувати наявність документів, які передбачені вимогами пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме наявність платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.
Відтак, суд відхиляє доводи позивача, що інвойс є підтвердженням оплати за поставлений товар.
Так згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в результаті проведеної консультації з декларантом в силу вимог з ст.57 МК України, відповідачем не було здобуто додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. При цьому, як свідчать матеріали справи, консультації були проведені.
Приписами ст. 264 МК України вказане вище повідомлення було направлено декларанту із посиланням на частину 6 ст. 53 МК України, в якому зазначалось, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару".
Представник декларанта на вказане повідомлення відповів у литі від 15.05.2024 про неможливість надання додаткових документів.
Суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, прибуткового касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою.
Разом з тим, рахунок-фактура та декларація країни відправника не є доказом оплати оцінюваного товару.
Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що на момент здійснення митного оформлення автомобіля позивач повинен був надати документи на підтвердження оплати товару.
Відтак, надані до митного оформлення документи не підтверджують факту оплати товару внаслідок чого неможливо встановити точну його митну вартість.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб задекларованої вартості , що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.08.2022 у справі 240/10401/19.
Крім того, на момент винесення оскаржуваних рішень, інвойс та декларація експортної країни відправлення були подані без перекладу, чим було не забезпечено дотримання ст.254 МКУ.
При цьому суд відхиляє доводи позивача з приводу того, що відповідач не вимагав надання перекладу вказаних документів, оскільки у повідомленні про надання додаткових документів, контролюючий орган вказував на відсутність офіційного перекладу інвойсу та експортної декларації.
У зв'язку з відсутністю інформації, яка підтверджує заявлену митну вартість товару, з метою обрання методу визначення митної вартості, декларанту надана інформація щодо вартості схожого товару, митне оформлення якого вже здійснено, а також зазначено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Митна вартість визначена за резервним методом 6 (шостим), із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МК України.
Таким чином, відповідно до частини другої ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Київська митниця з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні.
Як наслідок, відсутні підстави для скасування картки відмови у прийняття митної декларації.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду правомірність спірного рішення, відтак таке є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв"язку з відмовою у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43997555), про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
21.02.25