Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 лютого 2025 року Справа№200/7511/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить: - визнати протиправними дії щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі на підставі підпункту «г» частини 4, абзацу 10 пункту 3) частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I або II групи; - зобов'язати звільнити з військової служби на підставі на підставі підпункту «г» частини 4, абзацу 10 пункту 3) частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I або II групи.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається те, що відповідачем з порушенням норм підпункту «г» частини 4, абзацу 10 пункту 3) частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції №170 відмовлено йому у звільненні з військової служби. Зазначає, що 26 квітня 2024 року дружині ОСОБА_1 , ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК Серії 12ААГ №941366 від 26.04.2024, а 5 серпня 2024 року, за результатами медичного огляду ОСОБА_2 , лікарсько-консультативною комісією щодо наявності порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, що підтверджується висновком №728 від 05.08.2024 року виданим КНП «Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району», за яким дружині ОСОБА_1 встановлено: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
Третя особа надала пояснення щодо позову, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимов в повному обсязі. Зазначає, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у підпорядкованій Військовій частині НОМЕР_1 з 05.10.2024 по теперішній час. Позивач надав до свого рапорту документи, які свідчать, що його дружина є особою з інвалідністю ІІ групи, яка встановлена внаслідок загального захворювання при цьому не додаючи до рапорту документів, що дружина позивача потребує постійного догляду. Посилається на те, що в редакції Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка набула чинності з 18.05.2024, законодавець додав ще умову, необхідну для звільнення військовослужбовця за наявності у його дружини інвалідності І-II групи: особа має потребувати постійного догляду. Вважає, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно. Також вважає, що оскільки позивачем до рапорту не надано доказу про потребу його дружини як особи з інвалідністю ІІ групи, встановленої внаслідок загального захворювання, в постійному догляді, командування Військової частини НОМЕР_2 діяло в межах законодавства розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби, прийняв правомірне рішення про відмову у задоволені рапорту та повернення на доопрацювання.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Військову частину НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , третя особа). Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23 січня 2025 року, витребувано докази.
Ухвалою суду від 23 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 лютого 2025 року.
Позивач, представник відповідача і представник третьої особи до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.
Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого 31.03.2004.
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_4 , виданого 19.09.2024.
До суду наданий витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 04.10.2024 № 316, відповідно до якого солдата ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмового батальйону, який знаходиться в розпорядженні командира військової частини, призначеного наказом командувача Десантно - штурмових військ Збройних сил України (по особовому складу) від «2» жовтня 2024 року № 147-РС на посаду кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 вирішено вважати таким, що з «4» жовтня 2024 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби - АДРЕСА_1 . Вирішено, що з 4 жовтня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, видати всі види атестатів.
Також позивач надав до суду копію рапорту від 12 жовтня 2024 року до командира 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , в якому ОСОБА_1 просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення його, військовослужбовця призваного за мобілізацією, кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 солдата, у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
На вказаному рапорті наявна резолюція начальника відділення персоналу (s-1) штабу Військової частини НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ) від 20.10.2024: Не погоджено: відсутні підстави для звільнення з лав ЗСУ, оскільки не було надано доказів необхідності здійснювати постійних догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»..
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_6 , виданого 10.09.2014.
Позивач є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 , виданого 9 серпня 2014 року.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_8 .
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_9 .
Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 941366 від 26.04.2024 ОСОБА_2 установлено 2 групу інвалідності пов'язану із загальним захворюванням. Інвалідність встановлено до 01.05.2027.
Згідно з копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_10 , виданого 29.05.2024, ОСОБА_2 призначена пенсія по інвалідності 2 групи, загальне захворювання.
До суду надана копія висновку № 728 від 05.08.2024 (форма № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якої ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Також позивач надав до суду копію довідки від 27.12.2024 Хмельницької центральної районної лікарні (травматологічне відділення) яка видана ОСОБА_2 про те, що вона перебуває на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Хмельницька ЦРЛ» Хмельницького район. Діагноз заключний клінічний - Остеохондроз поперекового відділу хребта ускладнений килами м/д з вираженим больовим синдромом. Зазначено, що хвора дійсно перебуває на лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Хмельницька ЦРЛ» планується оперативне втручання, хвора потребує стороннього догляду.
Крім того, позивач надав до суду консультативний висновок спеціаліста Комунального некомерційного підприємства Хмельницька обласна лікарня Хмельницької обласної ради Поліклінічне відділення від 31.01.2025, який видано ОСОБА_2 .
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для звільнення позивача з військової служби.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з п. 3 ч. 12. Ст. 26 Закону № 2232-XII Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, з наведених підстав військовослужбовець звільняється з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Тобто наявність дружини з інвалідністю І групи чи ІІ групи не є самостійною підставою для звільнення з військової служби.
Додатково суд звертає увагу на те, що від Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, у редакції чинній з 22.05.2024, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
У п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) зазначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 12.9 розділу XII Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170) передбачено, що документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення: за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Згідно з п. 12.9 розділу XII Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
У п. 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: 23) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
- копія свідоцтва про шлюб;
- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи) (пп. 23 п. 5 цього Переліку).
У ст. 7 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності; види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною); причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою; ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Медико-соціальні експертні комісії: встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні; вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.
Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров'я: визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю.
У п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), яке діяло на момент установлення інвалідності дружині позивача і на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.
Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Верховний Суд у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 140/8768/23 вказав, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як, для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для осіб з ІІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту
Відповідно до пунктів 2 - 4, 7, 8 і 11 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 березня 2021 року № 407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, передбачено, що висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я.
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Як було зазначено, у межах спірних правовідносинах, військовослужбовець звільняється з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснювати саме «постійний догляд» за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
У постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 Верховний Суд зазначив, що поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
Також Верховний Суд дійшов висновку про те, що медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Суд вважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Суд зазначає, що жодного слова про систематичність чи іншу періодичність такого догляду у висновку № 728 від 05.08.2024 немає.
У довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 941366 відсутні будь-які відомості, які б вказували на необхідність постійного догляду за дружиною позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також довідка від 27.12.2024 Хмельницької центральної районної лікарні (травматологічне відділення) яка видана ОСОБА_2 про те, що вона перебуває на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Хмельницька ЦРЛ» Хмельницького район і консультативний висновок спеціаліста Комунального некомерційного підприємства Хмельницька обласна лікарня Хмельницької обласної ради Поліклінічне відділення від 31.01.2025, який видано ОСОБА_2 не вказують на необхідність «постійного догляду» за дружиною позивача.
Крім того, суд зазначає, що командир Військової частини НОМЕР_1 клопотав по суті рапорту позивача від 12.10.2024, проте посадова особа саме Військової частини НОМЕР_2 , якій підпорядкована Військова частина НОМЕР_1 , не погодила рапорт позивача про звільнення з військової служби.
Відтак, суд вважає, що відповідачем у цій справі не допущено протиправних рішень, дій або бездіяльності.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ; АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_12 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Військова частина НОМЕР_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_12 ), про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повне рішення суду складено 21 лютого 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков