Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 лютого 2025 року Справа№200/45/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
06 січня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 03 січня 2025 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 132 357,69 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області сплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року в розмірі 132 357,69 грн негайно після набрання судовим рішенням законної сили;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у належному розмірі, за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців по дату фактичної виплати.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
06 січня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).
Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 06 березня 2023 року на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі № 500/1684/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) призначило йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 500/1445/24 ГУ ПФУ в Тернопільській області провело перерахунок пенсії з 06 березня 2023 року відповідно до ст. 8 Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345), виходячи з 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.
ГУ ПФУ в Тернопільській області передало пенсійну справу позивача до ГУ ПФУ в Донецькій області для здійснення виплати пенсії за місцем його реєстрації.
Позивач вказує на те, що за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року йому нарахована, проте не виплачена пенсія в загальній сумі 132 357,69 грн.
Листом від 01 січня 2025 року відповідач повідомив, що ця заборгованість, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області, яка полягає у невиплаті пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року в сумі 132 357,69 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач покликався на норми ч. ч. 1, 4 ст. 4, ч. ч. 1, 2 ст. 5, ст. 47 Закону № 1058 і доводив, що втручання відповідача в його право на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії є таким, що не ґрунтується на законі.
Також позивач зазначив, що відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) та Порядку проведення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, (далі - Порядок № 159) має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.
Зазначив, що з 06 березня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 500/1445/24, яке набрало законної сили 28 жовтня 2024 року, на ГУ ПФУ в Тернопільській області покладений обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивача з 06 березня 2023 року відповідно до ст. 8 Закону № 345, виходячи з 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.
На виконання цього рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області провело перерахунок пенсії позивача з 06 березня 2023 року, обчисливши її розмір з урахуванням вимог ст. 8 Закону № 345.
Починаючи з 01 грудня 2024 року виплата пенсії ОСОБА_1 в новому розмірі проводиться шляхом включення нарахованого місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі.
Відповідач покликався на ст. 10 Закону № 345 і зазначав, що фінансування витрат на виплату підвищеного розміру пенсії, розрахованого відповідно до ст. 8 зазначеного Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно до ст. ст. 72, 73 Закону № 1058 кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, їх використання на цілі, не передбачені Законом № 1058, забороняється.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України.
Згідно з п. п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджету України на відповідний рік.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили відповідно до п. 7 Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2022 року за № 53/37389, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року № 35-1), (далі - Порядок № 21-2).
Відповідач вказував на те, що кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок і підвищень, призначених за різними пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» та визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.
Згідно з Тимчасовим кошторисом на 4 квартал 2024 року у ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні кошти для фінансування рішень суду, виплата по яким здійснюється за окремою бюджетною програмою по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Борг, нарахований на виконання рішення суду, обліковується ГУ ПФУ в Донецькій області в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронні пенсійні справи) та виплачуються в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2024 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 року № 1156, на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 500 млн грн.
Впродовж 2024 року за окремою бюджетною програмою проведено виплату заборгованості по судовим рішенням, які набрали законної сили по 19 листопада 2020 року.
Бюджет Пенсійного фонду на 2025 рік на теперішній час не затверджений.
Відповідач наголосив, що не заперечує свого обов'язку щодо виплати позивачу заборгованості, яка виникла після перерахунку пенсії, однак вказана сума боргу буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Відповідач покликався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 липня 2023 року у справі № 40/6671/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, згідно з якими грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсії, які належать стягувачу, не є власністю територіального управління Пенсійного фонду, не знаходяться на його рахунках; фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України; стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб; невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
На переконання відповідача, вимоги ОСОБА_1 стосуються порядку виконання рішення суду у справі 500/1445/24, а тому у випадку негоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень позивача має оскаржувати їх в порядку, визначеному ст. 383 КАС.
Відповідач доводив, що в межах своїх повноважень вчинив необхідні дії для повного виконання рішення суду, а невиконання судового рішення в частині виплати перерахованої пенсії зумовлено обставинами, які не залежать від відповідача чи його посадових осіб.
Також відповідач вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Зазначає, що основною умовою для виплати компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування (самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом соціального страхування) добровільно чи на виконання судового рішення).
З норм Закону № 2050 і Порядку № 159 слідує, підставою для здійснення компенсації є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) доходи не повинні носити разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
У випадку коли суми нараховуються за рішенням суду, підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів.
Отже, компенсація пов'язана з фактичною виплатою заборгованості з пенсії за відповідний місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідач вказував на те, що ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснило перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду в межах покладених зобов'язань; виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду проводиться органами Пенсійного фонду відповідно до Порядку № 21-2, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету з Державного бюджету України.
Верховний Суд в постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 та від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Оскільки виплата пенсійних коштів, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду, не передбачена бюджетом Пенсійного фонду, потребує додаткового фінансування та підлягає виплаті після отримання відповідного фінансового ресурсу з Державного бюджету України, вина органу, що призначає і виплачує пенсію, у невиплаті нарахованих позивачу коштів відсутня.
Відповідач вказував на безпідставність вимог позивача в частині негайної виплати заборгованості з пенсії, покликаючись при цьому на норми ч. 3 ст. 9, п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС.
Крім того відповідач покликався на норми ст. ст. 19, 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 370, ч. ч. 2, 4 ст. 372, ч. ч. 1, 2 ст. 382, ч. 1 ст. 383 КАС, ст. 1, ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404), висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 09 липня 2019 року у справі № 826/17587/18, від 23 липня 2024 року у справі № 320/15401/23, від 13 вересня 2024 року у справі № 640/19962/22, від 13 вересня 2024 року у справі № 320/15401/23, від 14 серпня 2024 року у справі № 580/5660/22, від 13 вересня 2024 року № 640/19962/22, і наголошував, що питання виплати ОСОБА_1 недоплаченої пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року в розмірі 132 357,69 грн охоплюється рішенням суду у справі № 500/1445/24 та належить до предмета виконання вказаного судового рішення; позов ОСОБА_1 , заявлений у цій справі, фактично спонукає суд вдатися до перевірки належності виконання рішень суду в інших справах, та у випадку встановлення неналежності їх виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.
На переконання відповідача, заявлені у цій справі позовні вимоги стосуються виключно порядку виконання судових рішень в інших справах, отже існують передбачені п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС підстави для закриття провадження у цій справі.
Просив відмовити в позові і закрити провадження у справі.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 13 червня 2008 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком, яка йому призначена з 06 березня 2023 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.
Пенсія призначена на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі № 500/1684/23, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі № 500/1684/23:
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 14 березня 2023 року № 057250004892 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 в пільговий стаж періоди роботи на посадах учня машиніста підземних установок з 01 листопада 1996 року по 30 червня 1997 року; машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті з 01 липня 1997 року по 31 листопада 1998 року; машиніста підземних установок з 05 грудня 1995 року по 31 травня 2000 року; з 02 листопада 1998 року по 21 лютого 2000 року; підземного гірничого робочого з повним днем в шахті з 05 лютого 2001 року по 06 березня 2023 року;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 06 березня 2023 року.
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Тернопільській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо не розрахунку розміру пенсії відповідно до ст. 8 Закону № 345, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області донарахувати розмір пенсії у відповідності зі ст. 8 Закону № 345 в розмірі 80% його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, з 06 березня 2023 року.
03 вересня 2024 року Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 500/1445/24, яким позов задовольнив, а саме:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо нездійснення обрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 із застосуванням її мінімального розміру відповідно до ст. 8 Закону № 345;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 06 березня 2023 року відповідно до ст. 8 Закону № 345, виходячи з 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 500/1445/24 набрало законної сили на підставі ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року.
Під час розгляду справи № 500/1445/24 суд встановив такі обставини, що знайшли відображення в рішенні від 03 вересня 2024 року:
«[…]
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі № 500/1684/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, позов задоволено. […]
На виконання вказаного рішення, відповідач призначив пенсію ОСОБА_2 за віком на пільгових умовах з 06 березня 2023 року та зараховано в пільговий стаж періоди роботи на посадах учня машиніста підземних установок з 01 листопада 1996 року по 30 червня 1997 року, машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті з 01 липня 1997 року по 31 листопада 1998 року, машиніста підземних установок з 05 грудня 1995 року по 31 травня 2000 року, з 02 листопада 1998 року по 21 лютого 2000 року, підземного гірничоробочого з повним днем в шахті з 05 лютого 2001 року по 06 березня 2023 року.
При цьому, при призначенні вказаної пенсії відповідач не застосував ст. 8 Закону № 345, з покликанням на те, що рішення суду, за яким позивачу було призначено пенсію, не містить відповідних вказівок.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
[…]».
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення суду у справі 500/1445/24 ГУ ПФУ в Тернопільській області провело перерахунок пенсії позивача.
Як свідчить рішення № 057250004892 про перерахунок пенсії (дата-час розрахунку: 13 листопада 2024 року 14:35), пенсія ОСОБА_3 обчислена виходячи з такого:
шифр та вид пенсії - 120 пенсія за віком;
умови призначення - Закон № 1058, Прикінцеві положення, п. 2 ч. 1, Закон № 1788, ст. 14 (Роботи підземні, професії за постановою № 202 (25));
середньомісячний заробіток - 22 658,59000;
дата перерахунку, вік та ознака роботи - 13 листопада 2024 року, 46 років 10 місяців 13 днів, працює;
вид перерахунку - згідно з рішенням суду;
підстава - згідно з рішенням суду у справі № 500/1445/24 від 03 вересня 2024 року, постанова 649;
особливості - призначення за рішенням суду - з 06 березня 2023 року довічно;
тривалість стажу:
страховий стаж (повний) - 50 років 07 місяців 01 день;
страховий стаж до 01 січня 2004 року - 09 років 04 місяці 01 день;
страховий стаж після 01 січня 2004 року - 16 років 03 місяці 00 днів;
додаткові роки за Список 1 - 25 років 00 місяців 00 днів;
в тому числі: Роботи підземні, професії за постановою № 202 (25) - 25 років 04 місяці 23 дні;
коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,50583;
коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((607/100*12)*1) - 0,50583;
06 березня 2023 року - 31 грудня 2023 року
розмір пенсії за віком (ст. 27) (22 658,59*0,50583) - 11 461,39 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 15 років) - 313,95 грн;
загальний розмір пенсії - 11 775,34 грн;
доплата до пенсії по Закону № 345 - 6 351,53 грн;
сума пенсії по Закону № 345 (80% від 22 658,59 грн) - 18 126,87 грн;
місяць підвищення розміру пенсії - 01 березня 2023 року;
розмір пенсії з надбавками - 18 126,87 грн;
01 січня 2024 року - 29 лютого 2024 року
розмір пенсії за віком (ст. 27) (22 658,59*0,50583) - 11 461,39 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 15 років) - 313,95 грн;
загальний розмір пенсії - 11 775,34 грн;
доплата до пенсії по Закону № 345 - 6 351,53 грн;
сума пенсії по Закону № 345 (83% від 22 658,59 грн) - 18 126,87 грн;
місяць підвищення розміру пенсії - 01 березня 2023 року;
розмір пенсії з набавками - 18 126,87 грн;
01 березня 2024 року - 31 березня 2024 року
розмір пенсії за віком (ст. 27) (22 658,59*0,50583) - 11 461,39 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 15 років) - 313,95 грн;
загальний розмір пенсії - 11 775,34 грн;
доплата до пенсії по Закону № 345 - 6 351,53 грн;
сума пенсії по Закону № 345 (80% від 22 658,59 грн) - 18 126,87 грн;
місяць підвищення розміру пенсії - 01 березня 2023 року;
розмір пенсії з набавками - 18 126,87 грн;
01 квітня 2024 року - довічно
розмір пенсії за віком (ст. 27) (22 658,59*0,50583) - 11 461,39 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 15 років) - 313,95 грн;
загальний розмір пенсії - 11 775,34 грн;
доплата до пенсії по Закону № 345 - 6 351,53 грн;
сума пенсії по Закону № 345 (80% від 22 658,59 грн) - 18 126,87 грн;
місяць підвищення розміру пенсії - 01 березня 2023 року;
розмір пенсії з надбавками - 18 126,87 грн.
Спірні правовідносини виникли з приводу виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за минулий період - з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року.
Відомості ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії свідчать про те, що внаслідок перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 500/1445/24 за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року ОСОБА_1 нарахована, проте не виплачена пенсія в загальній сумі 132 357,69 грн.
Так, в березні 2023 року призначена сума пенсії - 15 203,18 грн, нараховано - 15 203,18 грн, нараховано до виплати - 15 203,18 грн, виплачено - 9 876,09 грн, до виплати - 5 327,09 грн;
в квітні 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в травні 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в червні 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в липні 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в серпні 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
у вересні 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в жовтні 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в листопаді 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в грудні 2023 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в січні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в лютому 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в березні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в квітні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в травні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в червні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в липні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в серпні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
у вересні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в жовтні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в листопаді 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 11 775,34 грн, до виплати - 6 351,53 грн;
в грудні 2024 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 18 226,87 грн, до виплати - 0,00 грн;
в січні 2025 року призначена сума пенсії - 18 126,87 грн, нараховано - 18 126,87 грн, нараховано до виплати - 18 126,87 грн, виплачено - 18 226,87 грн, до виплати - 0,00 грн.
Згідно з довідкою ГУ ПФУ в Донецькій області від 01 січня 2025 року № 49/02-16 заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 , яка виникла за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року, становить 132 357,69 грн.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача - адвоката Верченко О.О. від 27 грудня 2024 року (вх. № 20370/8) разом з листом від 01 січня 2025 року № 49/02-16 ГУ ПФУ в Донецькій області надало довідку про суму заборгованості по пенсії ОСОБА_1 , яка виникла в результаті перерахунку пенсії на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 500/1445/24.
Цим листом ГУ ПФУ в Донецькій області також повідомило, що:
- відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України;
- нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду;
- згідно з п. п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік;
- заборгованість за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 132 357,69 грн, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу;
- на дату підготовки відповіді за окремою бюджетною програмою проведено виплату заборгованості за судовими рішеннями, які набрали законної сили по 19 листопада 2020 року.
На час розгляду справи докази повного або часткового погашення заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року і становить 132 357,69 грн, відповідачем не надані.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Спірні правовідносини виникли щодо правомірності бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області, яка полягає у невиплаті позивачеві заборгованості з пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року, яка утворилася внаслідок її перерахунку на виконання рішення суду.
Передусім, суд вважає за необхідне надати оцінку аргументам відповідача в частині, яка стосується наявності підстав для закриття провадження у справі.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Необхідно зауважити, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
В постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі за п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб'єктний склад сторін у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження, оскільки між сторонами виник новий публічно-правовий спір, який потребує вирішення.
Дійсно, в провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа № 500/1445/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Тернопільській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо нерозрахунку розміру пенсії відповідно до ст. 8 Закону № 345, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області донарахувати розмір пенсії у відповідності зі ст. 8 Закону № 345 в розмірі 80% його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, з 06 березня 2023 року.
03 вересня 2024 року Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 500/1445/24, яким:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо нездійснення обрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 із застосуванням її мінімального розміру відповідно до ст. 8 Закону № 345;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 06 березня 2023 року відповідно до ст. 8 Закону № 345, виходячи з 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 500/1445/24 набрало законної сили.
Суд бере до уваги, що спірні правовідносини у справі № 500/1445/24 виникли внаслідок того, що ГУ ПФУ в Тернопільській області при призначенні позивачу пенсії не застосувало норми ст. 8 Закону № 345 з покликанням на те, що рішення суду у справі № 500/1684/23, на виконання якого призначена пенсія, не містить таких вказівок. Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області, яка полягала в обчисленні пенсії без застосування норм ст. 8 Закону № 345 та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, позивач звернувся до суду.
Отже, у справі № 500/1445/24 розглядався публічно-правовий спір, що виник між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Тернопільські області з приводу розміру пенсії.
Під час розгляду справи № 500/1445/24 суд вирішував питання про наявність підстав для обчислення розміру пенсії із застосуванням норм ст. 8 Закону № 345 та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.
У справі № 500/1445/24 питання в и п л а т и пенсії після її перерахунку ОСОБА_1 не порушував, відтак, суд його не розглядав, не вирішував і будь-яких висновків з цього приводу не робив.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Аналіз норм, що містяться в п. 4.2 та 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Таким чином, питання про виплату ГУ ПФУ в Донецькій області, як пенсійним органом, що призначає пенсію за місцем проживання ОСОБА_1 , постало лише після того, як ГУ ПФУ в Тернопільській області, як орган, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви про призначення пенсії, на виконання рішення суду у справі № 500/1445/24 здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 06 березня 2023 року із застосуванням норм ст. 8 Закону № 345 та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 та передав електронну пенсійну справу ГУ ПФУ в Донецькій області, як органу, що призначає пенсію за місцем проживання позивача для здійснення виплати пенсії.
Предметом спору у справі, що розглядається, є питання виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року, оскільки внаслідок протиправних рішення і бездіяльності ГУ ПФУ в Тернопільській області пенсія не була призначена своєчасно в розмірі, визначеному з дотриманням вимог закону, що мало наслідком виникнення заборгованості за період з дати звернення позивача за призначенням пенсії до моменту фактичного початку пенсійних виплат, обчислених з дотриманням вимог закону.
ГУ ПФУ в Донецькій області є органом, що призначає пенсію, за місцем проживання ОСОБА_1 , який здійснює йому виплату пенсії.
ГУ ПФУ в Донецькій області не є стороною (відповідачем) у справі № 500/1445/24 і жодних обов'язків, в тому числі щодо виплати пенсії, рішенням суду у справі № 500/1445/24 на нього не покладено.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, необхідно зазначити, що предметом спору у ній є питання правомірності бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року, внаслідок перерахунку, проведеного ГУ ПФУ в Тернопільській області на виконання рішення суду у справі № 500/1445/24.
Тобто між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Донецькій області виник новий публічно-правовий спір, який не був предметом розгляду у справі № 500/1445/24, а тому він потребує розгляду та вирішення судом по суті.
Виходячи з цих міркувань, суд не вбачає визначених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС підстав для закриття провадження у цій справі.
Норми ст. ст. 381-1-383 КАС, які врегульовують питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки:
- питання виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року в сумі 132 357,69 грн під час розгляду справи № 500/1445/24 не поставало;
- фактичне і повне виконання рішення суду у справі № 500/1445/24 не пов'язано з в и п л а т о ю пенсії;
- суб'єктом владних повноважень, відповідальним за виконання рішення суду у справі № 500/1445/24 є ГУ ПФУ в Тернопільській області, а не ГУ ПФУ в Донецькій області.
Таке застосування норм процесуального права узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 200/63/23, касаційне провадження у якій відкрито за обставин, передбачених пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС (питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).
Також суд вважає за необхідне зауважити, що розглядаючи цю справу по суті, взагалі не надає оцінку правомірності рішень (дій, бездіяльності) ГУ ПФУ в Тернопільській області, прийнятих (вчинених, допущеної) під час виконання рішення суду у справі № 500/1445/24; не надає оцінку повноті виконання рішення суду у тій справі.
Такі питання, у разі їх виникнення, мають вирішуватися в рамках судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 500/1445/24 в порядку, визначеному ст. ст. 381-1-383 КАС.
Для вирішення публічно-правого спору, що виник між сторонами, оскаржувану бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
П. п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута), вчинена 03 травня 1996 року та ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи, зокрема, як право кожної особи похилого віку на соціальний захист (Частина І, п. 23).
Європейська соціальна хартія (переглянута) визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Законодавство про пенсійне забезпечення в Україні визначено ст. 4 Закону № 1058.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 види пенсійного забезпечення, умови норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Ст. 5 Закону № 1058 визначає сферу дії цього Закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначається виключно цим Законом.
Законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є одним з його принципів (ч. 1 ст. 7 Закону №1058).
Таким чином, законодавчим актом, яким визначено умови виплати пенсії, (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат передбачено ст. 8 Закону № 1058.
Виплата пенсії регламентована ст. 47 Закону № 1058.
Ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 установлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Отже, право позивача на отримання пенсії гарантовано Конституцією України. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати (доходу) протягом трудової діяльності здійснювалося утримання страхових внесків (єдиного внеску) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні пенсійного віку та набуття необхідного страхового та спеціального (пільгового) стажу.
Ст. 46 Закону № 1058 регламентує правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Підстави припинення виплати пенсії визначені ст. 49 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення п. 2 ч. 1 ст. 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року)
2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону № 1058 у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
ГУ ПФУ в Донецькій області визнає наявність заборгованості з виплати ОСОБА_4 пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року в загальній сумі 132 357,69 грн.
При цьому відповідач не довів наявність жодної, визначеної законом, підстави для не виплати позивачу пенсії за спірний період.
Виникнення заборгованості за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року є наслідком протиправної відмови ГУ ПФУ в Тернопільській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 за його заявою від 06 березня 2023 року, та його протиправної бездіяльності щодо нерозрахунку розміру пенсії із застосуванням норм ст. 8 Закону № 345, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.
Протиправний характер рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 14 березня 2023 року № 057250004892 про відмову у призначенні пенсії встановлений таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 500/1684/23; протиправний характер бездіяльності ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо нездійснення обрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 із застосуванням її мінімального розміру відповідно до ст. 8 Закону № 345, встановлений таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 500/1445/24.
Як наслідок, в силу положень ч. 3 ст. ст. 46 Закону № 1058 позивач має право на отримання пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року без обмеження будь-яким строком.
ГУ ПФУ в Донецькій області не заперечує право позивача на отримання пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року в сумі 132 357,69 грн, однак в якості підстави для її невиплати покликається на відсутність коштів в бюджеті Пенсійного фонду України та зазначає, що пенсія за вказаний період буде виплачена після надходження додаткового фінансування з Державного бюджету України.
Суд відхиляє заперечення відповідача, які полягають у відсутності коштів для виплати заборгованості з пенсії, оскільки за усталено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України», №№ 68385/10, 71378/10, §§ 52, 30-31, 53, рішення від 26 червня 2014 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам.
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
У справі «Щокін проти України», №№ 23759/03, 37943/06, § 50, рішення від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд з прав людини вказав, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Таким чином, невиплата заборгованості з пенсії за відсутності передбачених законом підстав є порушенням права позивача на мирне володіння своїм майном, яке є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд зауважує, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які не підставі закону та/або іншого нормативного-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
На відміну від бездіяльності, дія є активною поведінкою суб'єкта владних повноважень.
Отже, невиплата пенсії за своєю сутністю є бездіяльністю пенсійного органу.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, нарахованої за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року, в сумі 132 357,69 грн, підлягає визнанню протиправною.
Ч. 1 ст. 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (п. п. 51 і 52).
Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення заборгованості з пенсії.
Суд встановив, що за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року ОСОБА_1 нарахована, проте не виплачена, пенсія за віком в сумі 132 357,69 грн.
Докази повного або часткового погашення цієї заборгованості відповідачем не надані.
Враховуючи викладене та діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача належить застосувати такий спосіб захисту як стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 пенсії за віком, нарахованої за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року, в сумі 132 357,69 грн.
З огляду на те, що сума заборгованості за спірний період визначена самим пенсійним органом, будь-якого втручання в повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень в даному випадку немає.
Оскільки належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення заборгованості з пенсії, позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області сплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року в розмірі 132 357,69 грн негайно після набрання судовим рішенням законної сили не підлягають задоволенню.
З приводу посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, та висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 09 липня 2019 року у справі № 826/17587/18, від 23 липня 2024 року у справі № 320/15401/23, від 13 вересня 2024 року у справі № 640/19962/22, від 13 вересня 2024 року у справі № 320/15401/23, від 14 серпня 2024 року у справі № 580/5660/22, від 13 вересня 2024 року № 640/19962/22, суд зауважує, що вони сформульовані при вирішенні процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, зокрема в рамках судового контролю, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Також суд відхиляє заперечення відповідача, які ґрунтуються на підзаконних нормативно-правових актах, що регламентують виплату пенсії за минулий період, оскільки право позивача на отримання пенсії гарантовано нормами Конституції України, Закону № 1058 та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 7 КАС у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у належному розмірі, за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців по дату фактичної виплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Ст. 4 Закону № 2050 установлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає, що передбачено ст. 5 Закону № 2050.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2050 компенсація виплачується за рахунок, зокрема, коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно зі ст. 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
З метою реалізації Закону № 2020 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Відповідно до п. 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
П. 2 Порядку № 159 установлено, що компенсація громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
За правилами, наведеними в п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Відповідно до п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 6 Порядку № 159 своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.
Відповідно до п. 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно з п. 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Верховний Суд в постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 200/63/23 навів такий висновок:
«[…]
13. Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року по справі № 200/10176/19-а та від 31 липня 2024 року по справі № 480/1704/19.
14. Враховуючи, що ОСОБА_1 не було здійснено виплату пенсії за спірний період, колегія суддів КАС ВС вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги у цій частині є передчасними.
[…]».
Застосувавши до спірних правовідносин норми Закону № 2050 і Порядку № 159 з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у належному розмірі, за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців по дату фактичної виплати, не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно, оскільки як на час звернення позивача до суду з цим позовом, так і на час розглядує цієї справи по суті заборгованість з пенсії за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року в сумі 132 357,69 грн, тобто основна сума доходу, позивачу ще не виплачена.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Щодо строку звернення до суду.
За загальним правилом, встановленим КАС, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зміст наведеної норми свідчить, що КАС є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виплату пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція від 03 січня 2025 року).
Докази здійснення позивачем інших судових витрат суду не надані.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, нарахованої за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року, в сумі 132 357,69 грн.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 пенсію за віком, нараховану за період з 06 березня 2023 року по 30 листопада 2024 року, в сумі 132 357 (сто тридцять дві тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 69 копійок.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.
Суддя Т.О. Кравченко