21 лютого 2025 рокуСправа №160/24158/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 39 872, 69 грн.
В обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначив, що на момент звернення до суду із цим позовом в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 39 872, 69 грн., що виник в результаті не сплати відповідачем у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 39 872, 69 грн. по податку на доходи фізичних осіб. Розрахунок податкового боргу додано до позовної заяви. Також у позовній заяві зазначено, що відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 до бюджету сум податкового боргу контролюючим органом була сформована податкова вимога від 15.01.2018 р. №22418-17/83, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку.
З урахуванням складу учасників справи, на виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею були направлені відповідні запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Згідно із листа-відповіді Виконавчого комітету Криворізької міської ради «Щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 » за вих. №12/7/7107 від 24.10.2024 р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.10.2002 р. по теперішній час.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судом після відкриття провадження по справі встановлено, що подана позовна заява не відповідала вимогам ст. 160 КАС України, а саме: у поданій ГУ ДПС у Дніпропетровській області позовній заяві із вимогами щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу відсутні обґрунтувань позовних вимог, зокрема, у позовній заяві податковим органом вказано про наявність у відповідача податкового боргу, проте позивачем не обґрунтовано підстави виникнення заборгованості у розмірі 39583,33 грн. та 289,36 грн.
З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 р. позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - залишено без руху.
Цією ж ухвалою суд встановив позивачу п'ятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, для усунення відповідних недоліків позовної заяви шляхом надання до суду нової редакції позовної заяви із обґрунтуванням підстав виникнення заборгованості у розмірі 39583,33 грн. та 289,36 грн., яка рахується за ОСОБА_1 , а також - доказів направлення нової редакції позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано уточнену позовну заяву, в якій податковий орган зазначив, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується не заявлений до суду податковий борг у сумі 39 872,69 грн., а саме:
1) заборгованість по транспортному податку, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 39 583,33 грн., нарахованих згідно:
- податкового повідомлення-рішення №671318 від 04.10.2017 р. на суму 12 500,00 грн;
- податкового повідомлення-рішення №955147 від 20.03.2018 р. на суму 25 000,00 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р. на суму 2083,33 грн.;
2) заборгованість по земельному податку, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 289,36 грн., нарахованих згідно:
- податкового повідомлення-рішення №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р. на суму 4,63 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р. на суму 1,43 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №168845-2411-0483 від 15.03.2021 р. на суму 89,17 грн;
- податкового повідомлення-рішення №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р. на суму 77,18 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р. на суму 116,95 грн.
При цьому, в уточненій позовній заяві ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначено про відсутність у контролюючого органу інформації щодо оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 р. продовжено розгляд справи №160/24158/24 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
02.01.2025 р. до суду надійшов через систему «Електронний суд» від представника Ожиганової А.В. відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого представник відповідача просив суд, зокрема:
- при вирішенні справи врахувати заперечення представника відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву;
- за умови прийняття рішення судом про розгляд справи по суті, для з'ясування факту узгодженості податкового зобов'язання у порядку п. 42ю2 ст. 42 Податкового кодексу України, витребувати у позивача оригінали доказів про направлення на адресу відповідача ( АДРЕСА_3 ) податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017 р. №67-1318, від 20.03.2018 р. №955147, від 18.04.2019 р. №0028777-5750-0483, від 20.02.2020 р. №297290-5740-0483, від 17.02.2022 р. №26608-2410-0483, від 17.02.2022 р. №26609-2410-0483 та податкової вимоги від 15.01.2018 р. №2418-17/83;
- за умови прийняття рішення судом про розгляд справи по суті та з'ясування судом факту узгодженого податкового зобов'язання відмовити у задоволенні позовних вимог частково на суму 37 500 грн., так як заявлений позивачем податковий борг не підлягає стягненню, оскільки сплив 1095-денний строк з дня його виникнення, а відтак такий борг є безнадійним в силу закону і у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо його стягнення.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, зокрема, зазначив, що уточнена позовна заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області не містить доказів про підстави виникнення грошового зобов'язання та не містить доказів про набрання цим зобов'язанням статусу узгодженого. Також у відзиві зауважено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 06.09.2024 р., тобто з пропущенням 1095-денного строку зі зверненням до суду про стягнення податкового боргу, а відтак такий борг відповідача за податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2017 р. №67-1318 та податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2018 р. №955147 на загальну суму 37 500 грн., на думку відповідача, є безнадійним в силу закону і у контролюючого органу на момент подачі цього позову відсутнє право вживати будь-які заходи щодо його стягнення у зв'язку зі впливом строку позовної давності. Відповідач вважає, що на час звернення ГУ ДПС у Дніпропетровській області з цим позовом до суду (06.09.2024 р.) про стягнення податкового боргу, такий борг підлягає списанню у зв'язку із закінченням 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право на таке стягнення, а, отже, відсутні підстави для стягнення податкового боргу у сумі 37 500 грн., та відповідно у позовних вимогах має бути відмовлено. Представник відповідача звернув увагу, що тільки до первинного позову відповідачем надано докази про відправлення податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017 р. №67-1318, від 20.03.2018 р. No955147, від 18.04.2019 р. №0028777-5750-0483, від 20.02.2020 р. №297290-5740-0483, від 15.03.2021 р. №168844-2411-0483, від 15.03.2021 р. №168845-2411-0483, від 17.02.2022 р. №26608-2410-0483, від 17.02.2022 р. №26609-2410-0483 та податкової вимоги від 15.01.2018 р. №22418-17/83 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків. У відзиві зауважено, що ці докази мають відмітку про отримання цих листів особисто позивачем або за довіреністю. При цьому, у відзиві зауважено, що ОСОБА_1 не отримувала зазначені листи та не надавала доручення іншим особам на таке отримання кореспонденції.
08.01.2025 р. до суду надійшла через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідь на відзив, в якому контролюючий орган виклав заперечення на доводи представника відповідача. Позивач наголосив, що відзив на позовну заяву поданий поза межами строку на його подання без порушення питання про поновлення строку на його подання. Щодо заперечення відповідача на отримання відповідних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги від позивач, посилаючись на приписи ст. 42 Податкового кодексу України, зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за будь-якими офіційно вказаними адресами будь то електронної пошти або місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платник податків наслідків. Обставиною, що підлягає доказуванню у даній справі, як стверджує позивач, є дотримання контролюючим органом порядку надсилання вищевказаних податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017 р. №67-1318, від 20.03.2018 р. №955147, від 18.04.2019 р. №0028777-5750-0483, від 20.02.2020 р. №297290-5740-0483, від 15.03.2021 р. №168844-2411-0483, від 17.02.2022 р. №26609-2410-0483, від 17.02.2022 р. №26608-240-0483, та податкової вимоги від 15.01.2018 р. №2418-17/83. Позивач зазначив, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення (ф.119) ППР від 04.10.2017 р. №67-1318, від 20.03.2018 р. №955147, від 18.04.2019 р. №0028777- 5750-0483, від 20.02.2020 р. №297290-5740-0483, від 15.03.2021 р. №168844-2411-0483, від 17.02.2022 р. №26609-2410-0483, від 17.02.2022 р. №26608-240-0483, та податкової вимоги від 15.01.2018 р. №2418-17/83 поштових відправлень було отримане ОСОБА_1 особисто а також за довіреністю, що також підтверджується підписом працівника об'єкта поштового зв'язку. Також контролюючий орган зауважив, що рекомендоване повідомлення про вручення містить печатку Укрпошти, яка засвідчує правильність відомостей внесених до рекомендованого повідомлення про вручення. Позивач наголосив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не здійснює, а, отже, не відповідальне, за доставку та вручення поштою відповідного відправлення. З огляду на викладене, контролюючий орган стверджує, що заявлені ним позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вказаного вище податкового боргу заявлені обґрунтовано, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому їх необхідно задовольнити в повному обсязі.
10.01.2025 р. до суду надійшли через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 заперечення на відповідь на відзив, в яких викладено заперечення на доводи контролюючого органу, що викладені у відповіді на відзив. Так, представник відповідача зауважив, що нормами КАС не передбачено обов'язку відповідача щодо подання до суду відзиву на позовну заяву, яка не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 цього Кодексу за умов залишення позовної заяви судом без руху до усунення таких недоліків. Крім того, вимоги позивача про необхідність надання відзиву на позовну заяву з одночасним наданням заяви про пропущення такого строку, на думку представника відповідача, незаконні та не можуть бути враховані судом, оскільки вищевказаний відзив був поданий відповідачем своєчасно. Представник відповідача стверджує, що до позовної заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області надані докази, які не підтверджують та не свідчать про факт угодженого зобов'язання. При цьому, відповідач вважає, що подання до суду копій рекомендованих повідомлень, щодо яких відсутні відомості в системі оператора поштового зв'язку та які не містять доказів про таке вручення відповідачу, не можуть бути доказами про узгоджене зобов'язання у цій справі. Так, представник відповідача зауважив, що надані позивачем копії доказів про відправлення ОСОБА_1 відповідних ППР та податкової вимоги не відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення до отримувача, а зі списку згрупованих відправлень Укрпошта Стандарт не вбачається які саме були направлені документи на ім'я позивача, відсутній особистий підпис або уповноваженої особи про отримання повідомлень, відсутність копії фіскального чеку про сплату грошових коштів за рекомендованими відправленнями, у зв'язку з чим ці докази, на думку представника відповідача, не підпадають під визначення рекомендованого поштове відправлення та не свідчать доказами належного вручення ППР у розумінні ст. 42 Податкового кодексу України. Також представник відповідача повторно зауважив, що за податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2017 р. №67-1318 та податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2018 р. №955147 на загальну суму 37 500 грн., борг є безнадійним в силу закону і у контролюючого органу на момент подачі цього позову відсутнє право вживати будь-які заходи щодо його стягнення у зв'язку зі спливом строку позовної давності. З урахуванням цього відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог частково на суму 37 500 грн., у зв'язку з тим, що заявлений позивачем податковий борг не підлягає стягненню, оскільки сплив 1095-денний строк з дня його виникнення, а відтак такий борг є безнадійним в силу закону і у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо його стягнення.
У зв'язку з перебуванням судді О.М. Неклеси у відпустці, вищезазначені відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, були отримані 13.01.2025 р.
Так, у прохальній частині відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив представником відповідача, зокрема, заявлено клопотання про витребування доказів по справі, а саме: заявник просив витребувати у позивача оригінали доказів про направлення на адресу відповідача ( АДРЕСА_3 ) податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017 р. №67-1318, від 20.03.2018 р. №955147, від 18.04.2019 р. №0028777-5750-0483, від 20.02.2020 р. №297290-5740-0483, від 15.03.2021 р. №168844-2411-0483, від 15.03.2021 р. №168845-2411-0483, від 17.02.2022 р. №26608-2410-0483, від 17.02.2022 р. №26609-2410-0483 та податкової вимоги від 15.01.2018 р. №2418-17/83.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 р. клопотання представника відповідача про витребування доказів по справі задоволено частково. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:
- належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р.;
- належним чином засвідчені копії (в т.ч. чіткої якості зображення) доказів направлення та отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень №671318 від 04.10.2017 р., №955147 від 20.03.2018 р., №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р., №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р., №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р. та податкової вимоги від 15.01.2018 р. №2418-17/83;
- детальні пояснення щодо направлення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на податкову адресу відповідача податкових повідомлень-рішень №671318 від 04.10.2017 р., №955147 від 20.03.2018 р., №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р., №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р., №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р. та податкової вимоги від 15.01.2018 р. №2418-17/83.
Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі до надання витребуваних судом доказів та пояснень.
20.01.2025 р. до суду надійшли через систему «Електронний суд» від ГУ ДПС у Дніпропетровській області додаткові пояснення у справі з додатками. У цих поясненнях контролюючий орган зазначив, що на момент формування податкових повідомлень-рішень №67-1318 від 04.10.2017 р., №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26609-2410-0483 від 17.02.2022 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р. та податкової вимоги 15.01.2018 р. №2418-17/83 в автоматичному режимі, адреса платника податків була встановлена, згідно з відомостей ДРФО. Позивач стверджує, що вимога була направлена на останню відому податкову адресу, а саме: АДРЕСА_3 . Також у поясненнях контролюючим органом зазначено, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення (ф.119) ППР від 04.10.2017 р. №67-1318, від 20.03.2018 р. №955147, від 18.04.2019 р. №0028777- 5750-0483, від 20.02.2020 р. №297290-5740-0483, від 15.03.2021 р. №168844-2411-0483, від 17.02.2022 р. №26609-2410-0483, від 17.02.2022 р. №26608-240-0483, та податкової вимоги від 15.01.2018 р. №2418-17/83 поштових відправлень було отримане ОСОБА_1 особисто, а також за довіреністю, що також підтверджується підписом працівника об'єкта поштового зв'язку. Також позивач зауважив, що рекомендоване повідомлення про вручення містить печатку Укрпошти, яка засвідчує правильність відомостей внесених до рекомендованого повідомлення про вручення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 р. вдруге витребувати від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:
- належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р.;
- належним чином засвідчені копії (в т.ч. чіткої якості зображення) доказів направлення та отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р.;
- детальні пояснення щодо направлення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на податкову адресу відповідача податкових повідомлень-рішень №671318 від 04.10.2017 р., №955147 від 20.03.2018 р., №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р., №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р., №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р. (в т.ч. з посиланням на конкретні поштові відправлення).
Також у цій ухвалі суд продовжив строк зупинення провадження у справі до надання учасниками справи витребуваних судом доказів.
27.01.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли повторне клопотання про витребування оригіналів доказів та заява про призначення судової почеркознавчої експертизи.
03.02.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на клопотання (заяву) про призначення експертизи по справі №160/24158/24.
11.02.2025 р. до суду надійшла через систему «Електронний суд» від представника відповідача заява про подання доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 р. провадження по справі поновлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 р. у задоволенні заяви представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи - відмовлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; податкова адреса: АДРЕСА_3 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків.
Станом на 05.09.2024 р. в інтегрованих картках платника податків - ОСОБА_1 обліковувався податковий борг на загальну суму 39 872, 69 грн.
З урахуванням змісту уточненої позовної заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області, заборгованість ОСОБА_1 на загальну суму 39 872, 69 грн. виникла внаслідок несплати відповідачем грошових зобов'язань по транспортному податку з фізичних осіб та земельному податку з фізичних осіб, нарахованих контролюючим органом згідно з наступними податковими повідомленнями-рішеннями (далі - ППР), а саме:
1) заборгованість по транспортному податку, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 39 583,33 грн., нарахованих згідно:
- ППР №671318 від 04.10.2017 р. на суму 12 500,00 грн;
- ППР №955147 від 20.03.2018 р. на суму 25 000,00 грн.;
- ППР №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р. на суму 2083,33 грн.;
2) заборгованість по земельному податку, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 289,36 грн., нарахованих згідно:
- ППР №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р. на суму 4,63 грн. (залишок);
- ППР №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р. на суму 1,43 грн.;
- ППР №168845-2411-0483 від 15.03.2021 р. на суму 89,17 грн;
- ППР №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р. на суму 77,18 грн.;
- ППР №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р. на суму 116,95 грн.
Нарахування контролюючим органом відповідних сум грошових зобов'язань також підтверджується доданим до позовної заяви витягів з ІКС «Податковий блок» по платежам «Транспортний податок з фізичних осіб» та «Земельний податок з фізичних осіб» за періоди з 2017 по 31.12.2022 р., відповідно.
У зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області в порядку ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ф» за №2418-17/83 від 15.01.2018 р. на суму 12 500, 00 грн.
З огляду на наявність у відповідача непогашеного податкового боргу в загальному розмірі 39872, 69 грн., з метою стягнення заборгованості у примусовому порядку ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).
Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацом 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов'язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України, положеннями абзацу 1 якого встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту44.6 статті 44цьогоКодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов'язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов'язання з відповідного податку вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України.
В свою чергу, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов'язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд при розгляді справи №824/1571/19-а у постанові від 21.09.2022 р. дійшов висновку про те, що суди повинні були дослідити доводи відповідача про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання є неузгодженими з огляду на те, що відповідач їх не отримував.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з приписами пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги
При цьому, як зазначив Верховний Суду, суди повинні були виходити з положень пункту 58.3 статті 58 ПК України, згідно з яким податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов'язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу.
Здійснюючи аналіз вказаних положень, Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 р. у справі №420/2649/21 зробив висновок про те, що у відповідності до статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі».
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань.
Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 р. у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 р. у справі №804/8630/16 та інших.
Натомість, у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.07.2022 р. у справі №160/7345/20.
В ході розгляду справи судом встановлено, що контролюючим органом нараховано відповідачу грошові зобов'язання по сплаті транспортного податку з фізичних осіб та земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 39 872, 69 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями №671318 від 04.10.2017 р., №955147 від 20.03.2018 р., №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р., №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №168845-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р., №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р.
Докази оскарження ОСОБА_1 вищезазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги №2418-17/83 від 15.01.2018 р. в адміністративному та/або судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, не оскарження акта індивідуальної дії в досудовому або судовому порядках платником податків вказує на погодження останнього з визначеною йому сумою грошового зобов'язання.
Слід зауважити, що у заяві від 22.01.2025 р. ОСОБА_1 заперечує факт отримання нею або іншою уповноваженою нею особою вищезазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги №2418-17/83 від 15.01.2018 р.
З урахуванням позиції відповідача, відображеної у заявах по сутні спору (відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив), а також з метою з'ясування фактичних обставин справи (зокрема, щодо направлення на податкову адресу відповідача вищезазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги), в ухвалах від 14.01.2025 р. та від 23.01.2025 р. суд витребував у позивача, зокрема, детальні пояснення щодо направлення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на податкову адресу відповідача податкових повідомлень-рішень №671318 від 04.10.2017 р., №955147 від 20.03.2018 р., №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р., №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р., №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р. (в т.ч. з посиланням на конкретні поштові відправлення).
На виконання вимог ухвали суду від 14.01.2025 р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області подано до суду додаткові пояснення, в яких контролюючий орган зазначив, що на момент формування податкових повідомлень-рішень №67-1318 від 04.10.2017 р., №297290-5740-0483 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26609-2410-0483 від 17.02.2022 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р. та податкової вимоги №2418-17/83 від 15.01.2018 р. в автоматичному режимі, адреса платника податків була встановлена, згідно з відомостей ДРФО (зокрема: АДРЕСА_3 ).
Також у додаткових поясненнях позивач зазначив, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення (ф.119) ППР від 04.10.2017 р. №67-1318, від 20.03.2018 р. №955147, від 18.04.2019 р. №0028777-5750-0483, від 20.02.2020 р. №297290-5740-0483, від 15.03.2021 р. №168844-2411-0483, від 17.02.2022 р. №26609-2410-0483, від 17.02.2022 р. №26608-240-0483, та податкової вимоги №2418-17/83 від 15.01.2018 р. поштових відправлень було отримане ОСОБА_1 особисто а також за довіреністю, що також підтверджується підписом працівника об'єкта поштового зв'язку. При цьому, позивач зауважив, що рекомендоване повідомлення про вручення містить печатку Укрпошти, яка засвідчує правильність відомостей внесених до рекомендованого повідомлення про вручення.
З огляду на те, що у вищевказаних додаткових поясненнях ГУ ДПС у Дніпропетровській області наведено лише загальні відомості щодо проведення контролюючим органом відповідних поштових направлень й не конкретизовано відомості щодо здійснених позивачем направлень на податкову адресу відповідача податкових повідомлень-рішень (в т.ч. з посиланням на конкретні поштові відправлення), ухвалою від 23.01.2025 р. судом вдруге витребувано від ГУ ДПС у Дніпропетровській області детальні пояснення щодо відповідних поштових відправлень, однак позивачем вимоги ухвали суду у цій частині не було виконано.
Так, в якості доказів направлення та/або вручення відповідачу копій відповідних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області (в т.ч. на виконання вимог ухвал суду) позивачем надано наступні докази:
- до копії корінця ППР від 04.10.2017 р. №67-1318 на суму 12 500, 00 грн. позивачем надано копії: фіскального чеку та списку №2588 поштових відправлень листів рекомендованих, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому наявний підпис датований 11.10.2017 р.;
- до копії корінця ППР від 20.03.2018 р. №955147 на суму 25 000 грн. позивачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за кодом №5004204865250;
- до копії корінця ППР від 18.04.2019 р. № 0028777-5750-0483 на суму 2083,33 грн. позивачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на якому наявний підпис датований 7.05.19 та наявна примітка «Транспорт 2019 ППР 24.04.19»;
- до копії корінця ППР від 20.02.2020 р. №297290-5740-0483 на суму 89,17 грн. позивачем надано копії: фіскального чеку та списку поштових відправлень, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за кодом №50053 0206754 6»;
- щодо направлення копії корінця ППР від 15.03.2021 р. №168844-2411-0483 на суму 1,43 грн. позивачем не надано до суду інформації з посиланням на конкретні докази (в т.ч. на виконання вимог ухвал суду);
- до копії корінця ППР від 15.03.2021 р. №168845-2411-0483 на суму 89,17 грн. позивачем надано копії: фіскального чеку та списку поштових відправлень, а також копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за кодом №5002702899517, що не містить жодних підписів та відміток працівників поштової служби;
- щодо направлення копії корінця ППР від 17.02.2022 р. №26608-2410-0483 на суму 77,18 грн. та копії корінця ППР від 17.02.2022 р. №26609-2410-0483 на суму 116, 95 грн. контролюючим органом надано копії фіскального чеку АТ «Укрпошта», датованого «7.06.2022», списку поштових відправлень, а також копію конверту (поштове відправлення за кодом №5002703852042), яке повернулося з відділення поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Суд зауважує, що в ухвалі від 14.01.2025 р. суд витребував у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідні докази належної якості зображення, однак вимоги ухвали суду позивачем не виконано та надані разом з додатковими поясненнями копії доказів по справі виготовлено в аналогічній «якості».
Слід зауважити, що у жодному із наданих контролюючим органом до суду доказів на підтвердження факту направлення на податкову адресу відповідача податкових повідомлень-рішень (в т.ч. у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, фіскальних чеках АТ «Укрпошта» та списках поштових відправлень, засвідчених печаткою поштової служби) відсутня інформація щодо змісту поштового відправлення, у зв'язку з чим із наданих позивачем до суду доказів неможливо достеменно та безсумнівно встановити що саме направлялося контролюючим органом у даних поштових відправленнях.
При цьому, суд зауважує, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, адресованому ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідачу міститься запис «Транспорт 2019 ППР 24.04.2019» в той час як в рамках даної справи транспортний податок за 2019 року на суму 2083, 33 грн. нараховано ОСОБА_1 згідно із ППР №0028777-5750-0483, що датована 18.04.2019 р.
Жодних інших доказів щодо підтвердження направлення відповідачу зазначених вище податкових повідомлень-рішень, на підставі яких ГУ ДПС у Дніпропетровській області заявлено позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, позивачем до суду не надано й про існування таких доказів суд не повідомлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено у встановленому законодавством порядку факт направлення на податкову адресу ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень №671318 від 04.10.2017 р., №955147 від 20.03.2018 р., №0028777-5750-0483 від 18.04.2019 р., №297290-5740-0483 від 20.02.2020 р., №168844-2411-0483 від 15.03.2021 р., №168845-2411-0483 від 15.03.2021 р., №26608-2410-0483 від 17.02.2022 р., №2660-2410-0483 від 17.02.2022 р., у зв'язку з чим визначені контролюючим органом за цими податковими повідомленнями-рішенням грошові зобов'язання не є узгодженими.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із приписами ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161. Scries А заява № 25). який застосовується при оцінні доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Scvtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтан Везнедароглу проти Турції).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає, що задля вирішення питання про стягнення з боржника податкового боргу контролюючий орган повинен навести переконливі доводи та надати відповідні докази на підтвердження своєї позиції, які мають бути оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування рішення суду про стягнення податкового боргу.
Суд вважає доречним врахувати позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012 р., пункт 53, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що контролюючий орган не довів наявність в ОСОБА_1 податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов'язання, у розмірі 39 872, 69 грн., у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) про стягнення податкового боргу, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса