21 лютого 2025 року Справа № 640/6/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення, -
02.01.2019р. ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просить:
- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо винесення та направлення податкового повідомлення-рішення від 21.11.2017 № 107708-13 поза межами строків визначених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України протиправними;
- скасувати винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 № 107708-13;
- скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкову вимогу форми “Ф» від 20.06.2018 № 119679-17 та Рішення № 119679-17 про опис майна у податкову заставу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2019р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В подальшому, 07.02.2025р., на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне прийняти дану справу до свого провадження.
Разом з тим, вивчивши матеріали вищенаведеного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Згідно ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Так, оспорювані у цій справі податкове повідомлення-рішення, вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були прийняті контролюючим органом 20.11.2017р. та 20.06.2018р. відповідно.
Разом з тим, позивач з даним позовом звернулася до суду лише 02.01.2019р. (згідно вхідного штемпеля Окружного адміністративного суду міста Києва), тобто після спливу 6-місячного строку, встановленого ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після спливу майже 1 року 2 місяців (по ППР від 21.11.2017р.) та після спливу 6 місяців після 20.12.2018р. (за вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу від 20.06.2018р.).
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12. 2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізналася» та “повинна була дізнатись».
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Відповідно, із аналізу наведених приписів слідує, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Так, ч.1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі та, зокрема, якщо підстави, вказані ним у заяві (позові), будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху на підставі ч.1 ст.123, ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, із встановленням позивачеві п'ятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши підстави для поновлення такого строку, та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.13 ст.171 ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Прийняти справу №640/6/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення - до свого провадження.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення - залишити без руху.
Позивачеві у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши підстави для поновлення такого строку, та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.15 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про залишення позовної заяви без розгляду згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва