про зупинення провадження
21 лютого 2025 року Справа № 160/3249/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження питання щодо зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
03.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 31.01.2025 року через систему “Елекронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2025 року № 5-К в частині встановленого розміру надбавки за вислугу років на державній службі заступнику начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_1 у 2025 році, а саме з 01 січня 2025 року на рівні 24 % посадового окладу;
- зобов'язати Третій апеляційний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату заступнику начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01 січня 2025 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про державну службу», а саме на рівні 36 відсотків посадового окладу.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до записів з трудової книжки позивача НОМЕР_1 , стаж державної служби станом на 31 січня 2025 року становить 12 років. Отже, для позивача, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII, розмір надбавки за вислугу років на державній службі у період з 01 січня 2025 року повинен становити 36 % мого посадового окладу, враховуючи 12 років її стажу державної служби. Втім, відповідачем в оскаржуваному наказі під час встановлення позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році наведені положення ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII протиправно не застосовано. Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу від 06.01.2025 року № 5-К, під час визначення позивачу - заступнику начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_1 , розміру надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році з 01.01.2025 року у розмірі 24 % посадового окладу, відповідач керувався пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ. Пункт 13 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ передбачає, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. На переконання позивача, відповідачем протиправно під час обрахунку розміру її надбавки за вислугу років застосовано приписи пункту 13 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ. Позивач стверджує, що жодних змін до Закону України “Про державну службу» в частині визначення розміру надбавки за вислугу років внесено не було, частина перша статті 52 Закону №889-VIII є чинною та пріоритетною для врегулювання питання визначення розміру надбавки за вислугу років державної служби. Позивач вважає, що обчислення надбавки за вислугу років державним службовцям, які набули права на неї до прийняття Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ, нормами якого її розмір суттєво зменшено, є обмеженням чинних прав і гарантій, встановлених Законом України “Про державну службу». Також, застосування під час розрахунку розміру надбавки за вислугу років державним службовцям пункту 13 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ, замість чинних норм частини першої статті 52 Закону №889-VIII є порушенням складових принципу верховенства права, а саме правової передбачуваності та правової визначеності. Позаяк, позивач, як державний службовець стаж державної служби якої станом на 01 січня 2025 року становить 12 років, маю законні очікування на виплату мені надбавки за вислугу років у розмірі 36 % посадового окладу. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 52 Закону №889-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень пункту 13 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ. У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020 до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): “закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - “закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - “закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість. Водночас Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінив розмір надбавки за вислугу років на державній службі та встановив його у розмірі відмінному (меншому) ніж встановлений у раніше прийнятому в часі спеціальному Законі та передбачається в ст. 52 Закону України “Про державну службу». Слід урахувати, що Закон України “Про Державний бюджет України» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права “спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №889-VIII, а положення Закону № 4059-ІХ вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Отже, відповідач протиправно під час винесення наказу від 06.01.2025 № 5-К “Про встановлення надбавок за вислугу років
державним службовцям Третього апеляційного адміністративного суду у 2025 році», зокрема в частині під час встановлення надбавки за вислугу років на державній службі мені - заступнику начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_1 , надав перевагу положенням пункту 13 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ, замість норм спеціального Закону, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 року зазначена вище справа розподілена та 04.02.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов сформований 17.02.2025 року через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву представника Третього апеляційного адміністративного суду, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Бюджетним кодексом України передбачено, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають цільовим призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком як зменшення асигнувань на суму коштів, витрачених не за цільовим призначенням, так й притягнення відповідних посадових осіб до відповідальності у порядку, визначеному законами України. Відповідно до частини сьомої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів - Державною судовою адміністрацією України за погодженням з головою суду в межах видатків на утримання відповідного суду. Тимчасова структура та тимчасова штатна чисельність апарату новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов'язки керівника апарату цього суду за погодженням із Головою Державної судової адміністрації України. Підпунктом 10 пункту 14 розділу ІІІ Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом ДСА України від 08.02.2019 №131 встановлено, що керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень забезпечує розроблення й подання на затвердження в установленому порядку структури та штатного розпису апарату суду, його штатної чисельності. При розробленні, поданні та затвердженні штатного розпису Третього апеляційного адміністративного суду на 2025 рік були враховані норми вищевказаних законодавчих актів. Частиною першою статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів, зокрема апеляційних судів, регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Частинами 2-3 статті вказаного Закону передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч.1-2 статті 50 Закону України «Про державну службу» держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) премії (у разі встановлення). Частиною 1 статті 52 Закону України «Про державну службу» передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; 2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також абзацом шостим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, з 01 січня 2025 року одночасно діють норми Закону України «Про державнуслужбу», який визначає право на отримання надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу та норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким визначено що у 2025 році надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Крім того, пунктом 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році та перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад. Оплата праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя у 2024 році, які провели класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до цієї Постанови без застосування коефіцієнтів, згідно з Постановою КМ № 794 від 05.07.2024 - застосовується з 1 січня 2024 року. Пунктом 2 Постанови вирішено міністрам, керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади та інших державних органів забезпечити виконання цієї постанови виключно в межах фондів заробітної плати, затверджених у кошторисах. Третій апеляційний адміністративний суд провів класифікацію посад державної служби у листопаді 2023 року. Зазначимо, що норми абзацу четвертого пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Конституційним Судом України неконституційними не визнавались. Реалізовуючи свої повноваження розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня у спірних правовідносинах, Третій апеляційний адміністративний суд діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі й Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік, тому у суду були відсутні будь-які правові підстави не виконувати вказані вимоги чинних законів України. Третій апеляційний адміністративний суд вважає, що темпоральна колізія вирішується саме на користь норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», норми якого підлягають до застосування при обчисленні надбавки за вислугу років на державній службі. Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі, Третій апеляційний адміністративний суд на виконання частини другої статті 19 Конституції України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Відтак, відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу розміру встановленої надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, що обчислена з урахуванням вимог пункту 13 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX), положення якого не узгоджуються зі змістом частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо необхідності зупинення провадження у справі із наступних підстав.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень Верховний Суд ухвалою від 18.11.2024 відкрив провадження в зразковій справі №240/7215/24.
Ознаками типової справи №240/7215/24 є такі:
1) позивач - державний службовець місцевого загального суду;
2) відповідачі - місцевий загальний суд та територіальне управління ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевих загальних судів, де працюють позивачі;
3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними і тими самими нормами права, а саме: у зв'язку з встановленням надбавки за вислугу років, обчисленої з урахуванням вимог пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX (на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу), положення якого, на думку позивачів, суперечать спеціальному Закону №889-VIII, відповідно до якого вказана надбавка має обчислюватися на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків;
4) позивачами заявлені аналогічні за суттю вимоги:
- визнати протиправним і скасувати наказ в частині встановлення з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30% посадового окладу;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести нарахування та виплату надбавки за вислугу років з 01.01.2024 відповідно до статті 52 Закону №889-VIII на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.
У той час, підставою позову у даній справі, що розглядаються є зменшення розміру встановленої надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
При цьому, слід відмітити, що предмети спірних правовідносин, що розглядається у даній справі, та у справі №240/7215/24, є подібними.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі: розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.
Враховуючи викладене, для забезпечення єдності судової практики суд дійшов висновку про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у зразковій справі №240/7215/24, оскільки спірні правовідносини є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у зразковій справі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 236, 248, 256, 293-295, 297 КАС України, суд,-
Зупинити провадження в адміністративній справі 160/3249/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у зразковій справі №240/7215/24.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому п.5 ч. 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник