21 лютого 2025 року Справа №215/108/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. у справі № 215/108/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до голови Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Кушнір Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною, -
ОСОБА_1 звернулася до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до голови Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Кушнір Сергія Івановича, в якому просить суд:
- визнати протиправним та нечинним розпорядження від 03.12.2024 №176-р в частині розгляду головою Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Кушніром Сергієм Івановичем заяви про його відвід;
- встановити наявність компетенції (повноважень) голови Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Кушнір Сергія Івановича розглядати заяву від 03.12.2024 про відвід Кушніра С.І. таким чином, щоб виконувалася дія правової позиції ст. 59 Конституції України та визнати відмову від такої процедури протиправною діяльністю і порушенням гарантій прав людини та зобов'язати розглянути заяву на сесії Тернівської районної у місті ради.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.01.2025 адміністративну справу № 215/108/25 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 адміністративна справа №215/108/25 передана для розгляду судді Серьогіній О.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху для усунення недоліків позовної заяви.
19.02.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Серьогіної О.В. яка фактично обґрунтована незгодою позивача з ухвалою суду від 03.02.2025, якою залишено позовну заяву без руху, що, на думку ОСОБА_1 створює штучні перешкоди у відкритті провадження у справі, затягує строки її розгляду і свідчить про заінтересованість судді у результаті розгляду цієї справи у вигляді подальшого повернення позовної заяви та про перевищення суддею своїх повноважень через хибні мотиви для залишення позову без руху, що, у свою чергу, викликає у позивача сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, у зв'язку із чим вона і заявляє відвід.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Серьогіної О.В. в адміністративній справі № 215/108/25 визнано необґрунтованою, а матеріали справи передано для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід судді.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 для розгляду заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. визначено суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду - Ремез К.І.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. у справі № 215/108/25, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
З урахуванням викладеного, суддя робить висновок про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. у справі № 215/108/25 в порядку письмового провадження.
Порядок вирішення заявленого відводу встановлений статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно із ч. 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. у справі № 215/108/25, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 № 255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява № 33958/96).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
Натомість, обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду з процесуальними діями судді Серьогіної О.В. після одержання позовної заяви та під час постановлення ухвали про залишення її без руху, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.
Незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.
Інших підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
З урахуванням викладеного, суддя вважає заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. у справі № 215/108/25 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. у справі № 215/108/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до голови Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Кушнір Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя К.І. Ремез