21 лютого 2025 р.Справа №94зп-25/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" із заявою про забезпечення адміністративного позову вх.№13263/25, в якій представник позивача просить суд:
забезпечити позов, який буде подано в майбутньому до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у встановлений КАС України термін, шляхом накладення заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти певні дії; а саме: заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача, ОСОБА_1 до будь-якої військової частини з метою проходження військової служби за мобілізацією в Збройних Силах України та щодо вручення позивачеві мобілізаційного розпорядження повістки, виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 до вирішення судом питання щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку і переведення його у відставку згідно норм та положень Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 після проходження строкової військової служби отримав військове звання та військову спеціальність, після звільнення з строкової військової служби у запас має відношення до запасу першої категорії та належить до першого розряду перебування у запасі за віком, а саме перебування у запасі до 35 років з подальшим виключенням з військового обліку і переведенням у відставку.
Граничного віку перебування у запасі ОСОБА_1 досяг ІНФОРМАЦІЯ_4 , та станом на 03 вересня 2005 року ІНФОРМАЦІЯ_5 (на той час районний військкомат) останнього необхідно було виключити з військового обліку та перевести у відставку, що не було зроблено вчасно.
11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було направлено цінного листа з описом вкладенням до ІНФОРМАЦІЯ_3 (трекер 5005302569118, отримано 15.10.2024 р.), яким ОСОБА_1 , керуючись положеннями статей Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», просив начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити його з військового обліку і перевести у відставку, як особу, яка досягла граничного віку перебування у запасі ще у 2005 році.
Станом на січень 2025 року відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_3 на надіслану заяву ОСОБА_1 не отримав.
15 січня 2025 року адвокат Богославський А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , яким просив надати в письмовому виді наступну інформацію:
- чи інформував ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 про надходження відповідної заяви від ОСОБА_1 ;
- чи надсилав ІНФОРМАЦІЯ_5 до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву ОСОБА_1 ;
- чи надсилалась особова справа ОСОБА_1 з отриманим цінним листом до ІНФОРМАЦІЯ_8 з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 для узгодження або затвердження винесеного рішення начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
- чи повинен був 03 вересня 2005 року ІНФОРМАЦІЯ_5 (на той час районний військкомат) виключити ОСОБА_1 з військового обліку та перевести його у відставку по досягненню граничного віку перебування у запасі.
22 січня 2025 року адвокат Богославський А.С. засобами електронної пошти отримав від ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідь на поданий адвокатський запит, в якому представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 по досягненню 35 років, як рядовий переведений з 1-го розряду за віком до 2-го, відтак граничний вік перебування в запасі становить - 60 років, що не відповідає приписам Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Оскільки на даний час готується позовна заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовними вимогами щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку та переведення його у відставку згідно норм та положень Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», представник ОСОБА_1 звернувся до суду з цією заявою.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Положеннями частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Таким чином, при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Водночас, забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У той же час у вказаній заяві представник позивача просить суд забезпечити позов, який буде подано в майбутньому до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у встановлений КАС України термін, шляхом накладення заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти певні дії; а саме: заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача, ОСОБА_1 до будь-якої військової частини з метою проходження військової служби за мобілізацією в Збройних Силах України та щодо вручення позивачеві мобілізаційного розпорядження повістки, виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 до вирішення судом питання щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку і переведення його у відставку згідно норм та положень Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки представником позивача не наведено підстав наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, зокрема, не вказано також підстав, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення реалізації прав позивача.
Відтак, оцінка підстав щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку та переведення його у відставку згідно норм та положень Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» підлягає дослідженню під час розгляду справи в межах поданої в майбутньому позовної заяви.
Відповідно до частини 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно частин 1, 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
З урахування викладеного, суд зазначає, що у разі незгоди позивача з ухвалою про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову позивач у відповідності до положень частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України має право оскаржити ухвалу до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник