Рішення від 20.02.2025 по справі 160/32631/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 рокуСправа №160/32631/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262, здійснивши при цьому невідкладний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 3/1932 від 16.07.2024, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, на ім'я годувальника ОСОБА_2 .

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 27.09.2024 перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262, здійснивши при цьому невідкладний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №3/1932 від 16.07.2024, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, на ім'я годувальника ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". ЇЇ чоловік, ОСОБА_2 , також, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262, але він помер. Відповідно до ст. 29 Закону № 2262 пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. Відповідно до ст. 30 цього ж закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. З огляду на зазначене позивач вважає, що вона має право на призначення пенсії у разі втрати годувальника. Пенсія у разі втрати годувальника повинна призначатися у розмірі 30% заробітку (грошового забезпечення) годувальника. Позивачу стало відомо, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Отже, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови №103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню, оскільки втратили чинність. Таким чином з 30.01.2020 року - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складі шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України складено довідку про розмір грошового забезпечення на ім'я її чоловіка ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 (довідка № 3/1932 від 16.07.2024). 27.09.2024 через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою у якій просила перевести з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника, здійснивши при цьому невідкладний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №3/1932 від 16.07.2024, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України на ім'я годувальника ОСОБА_2 . Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було отримано відповідь оформлену листом №58376-42261/Т-01/8-0400/24 від 29.10.2024, в якій відповідач зазначив, що розмір пенсії в разі втрати годувальника 30% від грошового забезпечення складе 2736,96 грн., а з урахуванням встановлення щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» загальний розмір пенсійної виплати в разі втрати годувальника буде складати 4736,96 грн. При цьому відповідач акцентував, що в теперішній час розмір пенсійної виплати позивача за вислугу років відповідно до Закону № 2262 складає 13920,65 грн, і перехід на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 не призведе до збільшення розміру пенсії. Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника, у зв'язку із чим звернулася до суду.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зареєстроване в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Ухвала суду від 16.12.2024 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 16.12.2024 року 20:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 10.12.2024 року 18:00, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Станом на 20.02.2025 року (з урахуванням строку на поштове відправлення), відзив від відповідача до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача до суду також не надходило.

Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

ЇЇ чоловік, ОСОБА_2 , також, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262, але він помер, про що свідчить копія свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України складено довідку про розмір грошового забезпечення на ім'я її чоловіка ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 (довідка № 3/1932 від 16.07.2024).

27.09.2024 через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою у якій просила перевести з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника, здійснивши при цьому невідкладний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №3/1932 від 16.07.2024, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України на ім'я годувальника ОСОБА_2 .

Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було отримано відповідь оформлену листом №58376-42261/Т-01/8-0400/24 від 29.10.2024, в якій відповідач зазначив, що ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом № 2262, виплата якої припинена з 01.01.2016 у зв'язку зі смертю. На день смерті ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу 36 роки відповідно до Закону № 2262 у розмірі 90 % від грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Оскільки повідомлення Мінсоцполітики про підстави для перерахунку пенсій за даними грошового забезпечення станом на 01.01.2023 до Пенсійного фонду України не надходило, для проведення перерахунку пенсій підстави відсутні. Враховуючи зазначені норми, для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 16.07.2024 за № 3/1932, яка надана Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України на ім'я ОСОБА_2 , немає законних підстав. Враховуючи вищезазначене, позивачу проведено попередній розрахунок пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 з грошового забезпечення годувальника, з якого йому була обчислена пенсія. Розмір пенсії в разі втрати годувальника 30% від грошового забезпечення склав 2736,96 грн. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713) з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону №2262 (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., встановлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту. З урахуванням зазначеного, загальний розмір пенсійної виплати в разі втрати годувальника буде складати 4736,96 грн. Оскільки розмір пенсійної виплати за вислугу років відповідно до Закону № 2262 станом на 01.11.2024 складає 13920,65 грн, перехід на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 не призведе до збільшення розміру пенсії. Отже, у разі виявлення бажання отримувати пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 у меншому розмірі, просимо повідомити про своє рішення.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262, здійснивши при цьому невідкладний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 3/1932 від 16.07.2024, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, на ім'я годувальника ОСОБА_2 , позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Загальні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до частини 1 якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону N 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї, серед визначених, вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону N 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, у тому числі на службі в органах МВС України, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.

Статтею 31 Закону №2262-ХІІ визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають прав перейти на нову пенсію.

Згідно з ст. 36 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків. Сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).

Пунктом 2 розд. І Порядку № 3-1 (тут і далі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 11 розд. І Порядку № 3-1 якщо заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого пенсіонера подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Як зазначалося вище ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

ЇЇ чоловік, ОСОБА_2 , також, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262, але він помер, про що свідчить копія свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України складено довідку про розмір грошового забезпечення на ім'я її чоловіка ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 (довідка № 3/1932 від 16.07.2024).

27.09.2024 через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою у якій просила перевести з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника, здійснивши при цьому невідкладний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №3/1932 від 16.07.2024, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України на ім'я годувальника ОСОБА_2 .

До заяви було додано сканкопії документів відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1, а саме:

- паспорт;

- довідка про присвоєння мені ідентифікаційного номеру;

- свідоцтво про шлюб;

- свідоцтво про смерть годувальника;

- довідка про наявність рахунку в банку;

- довідка з сільської ради щодо спільного проживання;

- довідка про розмір грошового забезпечення № 3/1932 від 16.07.2024.

У відповідь на заяву позивача, ГУ ПФУ, листом, повідомило, що оскільки розмір пенсійної виплати за вислугу років відповідно до Закону № 2262 станом на 01.11.2024 складає 13920,65 грн, перехід на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 не призведе до збільшення розміру пенсії.

Оскільки позивач досягла пенсійного віку, отримує пенсію, є дружиною ОСОБА_2 , який також, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262, беручи до уваги, що при звернені до відповідача із заявою нею були надані необхідні документи, суд прийшов до висновку, що позивач має право на перехід із пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Так, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262, здійснивши при цьому невідкладний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 3/1932 від 16.07.2024, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, на ім'я годувальника ОСОБА_2 .

Пунктами 5, 6 розділу IV Порядку № 3-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший приймається з урахуванням:

1) пенсія відповідно до Закону призначається після звільнення зі служби особи, яка має право на пенсію відповідно до Закону (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби). У разі прийняття на службу після призначення пенсії (крім випадків, передбачених частиною третьою, четвертою статті 2 Закону) виплата пенсії припиняється;

2) якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі цих документів. При надходженні документів, про необхідність надання яких у визначений строк було письмово повідомлено заявника, розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження таких документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується за заявою особи з урахуванням строків, передбачених частиною другою статті 51 Закону;

3) поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами (переведення вперше на пенсію по інвалідності - у строк, передбачений пунктом «e» статті 50 Закону);

4) особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, допомогу на дітей одиноким матерям, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 11 розділу І цього Порядку.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.

Рішення за результатами розгляду заяви засвідчується підписом керівника органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 5 днів з дня прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії видає або направляє особі повідомлення із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У відповідь на заяву позивача про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника та здійснення при цьому невідкладного перерахунку пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №3/1932 від 16.07.2024, ГУ ПФУ, листом, повідомило, що оскільки розмір пенсійної виплати за вислугу років відповідно до Закону № 2262 станом на 01.11.2024 складає 13920,65 грн, перехід на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 не призведе до збільшення розміру пенсії, а також повідомило про те, що для проведення перерахунку пенсій підстави відсутні

Суд звертає увагу, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №58376-42261/Т-01/8-0400/24 від 29.10.2024, яким надано відповідь на звернення позивача має роз'яснювальний характер, не містить висновку про відмову у переведені пенсії позивача з одного виду на інший, отже не тягне для позивача правових наслідків.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не розглянув заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 про призначення (переведення) з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та не прийняв вмотивованого рішення, за наслідком розгляду цих документів відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402.

Таким чином, з урахуванням вище викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.09.2024 про призначення (переведення) з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та не прийняття вмотивованого рішення, за наслідком розгляду цієї заяви.

При цьому порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 про призначення (переведення) з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та прийняти вмотивоване рішення, за наслідком розгляду цієї заяви.

Однак у задоволенні позовної вимоги щодо здійснення невідкладного перерахунку пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №3/1932 від 16.07.2024, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, слід відмовити, як такої, що заявлена передчасно, оскільки заява ОСОБА_1 від 27.09.2024 про призначення (переведення) з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до Порядку №№ 3-1 відповідачем не розглядалася та будь-яке рішення за наслідками її розгляду не приймалося.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.

Зважаючи на це та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРШІИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.09.2024 про призначення (переведення) з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та не прийняття вмотивованого рішення, за наслідком розгляду цієї заяви.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 про призначення (переведення) з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та прийняти вмотивоване рішення, за наслідком розгляду цієї заяви.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

В зв'язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 20.02.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса

Попередній документ
125334527
Наступний документ
125334529
Інформація про рішення:
№ рішення: 125334528
№ справи: 160/32631/24
Дата рішення: 20.02.2025
Дата публікації: 24.02.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (07.08.2025)
Дата надходження: 06.03.2025
Предмет позову: визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії