21 лютого 2025 року Справа 215/596/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу з адміністративним позовом до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2025 матеріали адміністративної справи передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №215/596/25 передана до розгляду судді Сластьон А.О.
Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав:
Відповідно до частин 1-2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд встановити (орфографія, пунктуація та стилістика автора збережені): "наявність компетенції (повноважень) відповідача створювати штучні перешкоди для розгляду скарги від 22.11.2024 вх С-425-П на засіданні виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати скаргу розглянути на сесії Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради".
З тексту позовної заяви вбачається, що за наслідком поданої заяви ОСОБА_1 отримав лист від 19.12.2024 №С-425-П/06-20 про відмову в задоволенні заяви позивача.
Проте, копію зазначеного листа від 19.12.2024 №С-425-П/06-20 до позовної заяви позивачем не долучено.
Суд вказує, що відповідно до приписів статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У зв'язку з цим, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати копію листа відповідача від 19.12.2024 №С-425-П/06-20.
Недотримання позивачем даної вимоги, яка пред'являється до позовної заяви, не дозволяє суду в повній мірі здійснити підготовку справи до судового розгляду та з'ясувати позовні вимоги.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону України «Про судовий збір»
Згідно із приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн. (3028,00 грн. х 0,4).
Отже, звертаючись до суду з немайновими вимогами, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн., але в порушення ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви позивачем не додано документів на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до позовної заяви подано заяву про звільнення його від сплати судового збору в обґрунтування чого він зазначив, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Проте, позивач не надав доказів на підтвердження зазначених обставин.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на таке.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи, що може підтверджуватися довідкою про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податковою декларацією про доходи, тощо.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним позовної заяви у встановленому законом порядку, а саме, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо.
З огляду на викладене, позивачу необхідно надати актуальні станом на дату подання позову відомості щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, або докази на підтвердження наявності інших обставин, визначених п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», або надати документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку.
Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені у заяві не можуть бути визнані поважними, у зв'язку із чим заява задоволенню не підлягає.
Отже, позивачу необхідно сплатити суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. як за позов, який містить вимоги немайнового характеру, за наступними платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях:
отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632
код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 19 132-133, 160, 161, 169, 171-172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву залишити без руху.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати належним чином засвідчену копію листа від 19.12.2024 №С-425-П/06-20 про відмову в задоволенні заяви від 22.11.2024 року вх. №С-425-П (з примірником для відповідача);
- надати докази на підтвердження сплати судового збору в розмірі 1211, 20 грн. або докази на підтвердження обставин того, що майновий стан позивача перешкоджає сплаті судового збору;
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.О. Сластьон