21 лютого 2025 рокуСправа №215/8023/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни про встановлення наявності компетенції, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити пенві дії.
26 грудня 2024 року до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, в якій позивач просить суд:
- встановити наявність компетенції (повноважень) начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ТЕРНІВСЬКОЇ районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни при отриманні заяви від 03.06.24р вх С-210-П створювати штучні перешкоди для виконання вимог заяви і визнати створені перешкоди протиправною бездіяльністю, а відмову від такої процедури протиправною діяльністю та зобов'язати задовольнити потребу в наданні соціальних послуг у спосіб, що визначений Конституцією України при повторному розгляді.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 грудня 2024 року Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, з приводу неналежного розгляду його заяви, передати на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №215/8023/24 передана 23.01.2025 до розгляду судді Сластьон А.О.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19 лютого 2025 року від позивача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про перехід із спрощеного в загальне позовне провадження.
Вирішуючи подане клопотання, суд враховує наступне.
Згідно із пунктом 4 частини 9 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України) про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Частиною 1статті 260 КАС України регламентовано, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд вирішує питання щодо провадження, за яким буде розглядатися справа при відкритті провадження у справі.
Частиною 2 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При цьому, суд наділений правом на власний розсуд визначати позовне провадження, в порядку якого буде розглядатись справа з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням наведеного та враховуючи предмет розгляду даної справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Також, при вирішенні поданого позивачем клопотання, суд наголошує на тому, що у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін останній не позбавлений можливості реалізовувати права, передбачені статтями 44,46,47 КАС України, а також належним чином доводити свою позицію.
Суд відмічає, що розгляд та вирішення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін жодним чином не обмежує сторін у справі в реалізації наданих їм прав процесуальним законом.
В даній справі позивачем оскаржуються дії та бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ТЕРНІВСЬКОЇ районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни під час розгляду заяви позивача від 03.06.24р вх С-210-П.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають виходу зі спрощеного у загальне позовне провадження, а також потребують розгляду справи з викликом сторін.
Також, суд звертає увагу, що під час спрощеного провадження сторони матимуть можливість висловити свою думку, навести свої доводи та міркування з приводу обставин справи у письмовому вигляді, а суд матиме можливість і зобов'язаний надати оцінку таким доводам та наявним у справі доказам.
Отже, суд в даному випадку відмовляє у задоволенні клопотанні про перехід зі спрощеного у загальне провадження.
Щодо продовження строку на подання відзиву, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 та 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
З наведеної вище норми вбачається, що процесуальний строк, може бути поновленим за наявності поважних причин. При цьому поважними за змістом вказаної норми процесуального права визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене вище, суд вважає слушними доводи позивача, викладені в клопотанні про продовження строку для подання відповіді на відзив у справі, та знаходить підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Керуючись положеннями статей 121, 243, 248,257,260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вихід зі спрощеного позовного провадження та розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
2.Продовжити ОСОБА_1 строк на надання відповіді на відзив у справі до 03.03.2025.
3.Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.О. Сластьон