14 лютого 2025 рокуСправа №160/31894/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -
02 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 03.09.2024 р. № UA500500/2024/000461/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.09.2024 р. №UA500500/2024/000933.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було подано митні декларації разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2024 № UA500500/2024/000461/1. Вказує, що у відповідача були всі необхідні документи для визначення числових значень по товару, що оформлявся позивачем. При цьому, жодних розбіжностей в документах не було, всі необхідні документи були вчасно надані.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. В Рішенні № UA500500/2024/000461/1 відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядними методами, за резервним методом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
20.12.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог законодавства України, оскільки при аналізі поданих до митного оформлення документів, були виявлені розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Отже, відповідач вважає, що декларантом не підтверджено у встановленому МКУ порядку заявлений рівень митної вартості товарів.
23.12.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Також зауважено, що жодна із вказаних у Рішенні від 03.09.2024 № UA500500/2024/000461/1 підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/31894/24.
27.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зауважено, що під час митного оформлення було виявлено розбіжності в наданих ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» документах, про що зазначено в Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000933 від 03.09.2024, тому, на думку відповідача, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Окремо звернуто увагу на те, що Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю, встановлених СУР.
30.01.2025 від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
04.02.2025 від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Відповідач вважає, що гонорар предстаника позивача у розмірі 10 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача. Також, стянення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, тому просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу у справі у справі №160/31894/24.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» є юридичною особою, яка зареєстрована 19.07.1999, ідентифікаційний код: 30487219.
08 листопада 2019 року між позивачем та YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) як продавцем укладено контракт №3368-YM/CN (далі - Контракт) на поставку продукції, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Нінбо, КНР, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 та включає в себе вартість навантаження товару на території Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість серитфікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
За умовами пункту 3.1. контракту, якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється Покупцем в Доларів США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок Продавця у наступному порядку: 100% від суми, зазначеної в специфікації, покупець сплачує протягом 20 (двадцяти) днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2. контракту.
Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500500030432U1 від 02.09.2024, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», а саме: Товар № 4 Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів: -арт.YMSP2003-11 Капці кімнатні чоловічі закриті - 18000 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: CN. Код товару 6404191000.
Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становить 1 354 499,17 грн. (32 988,93 дол. США), що складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування. Ця вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подані наступні документи: Декларація митної вартості №24UA500500030432U1 від 02.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності № 3368-YM/CN від 08.11.2019 р.; Специфікація № 311 від 05.06.24 р.; рахунок-фактура (інвойс) № YM2024021 від 05.06.2024 р.; Автотранспортна накладна № 169106 від 01.09.2024 р.; Коносамент № SZZY24050150A від 05.06.2024 р.; Рахунок № 2409004 від 02.09.2024 р.; Рахунок № 2409005 від 02.09.2024 р.; Рахунок № 2409006 від 02.09.2024 р.; Заява про страхування на окреме перевезення вантажу № 20167 від 05.08.2024 р.; пакувальний лист б/н від 05.06.2024 р.; декларація про походження товару № YM2024021 від 05.06.2024 р.
03.09.2024 р. направив позивачу повідомлення наступного змісту: «Повідомлення від митниці декларанту РОЗДІЛ ІІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно з п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Для підтвердження митної вартості були опрацьовані подані декларантом документи, які підтверджують митну вартість товарів, і встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в СМR від 01.09.2024 № 169106 зазначено, що перевізником є «I TRUCK»L.L.C., але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 02.09.2024 №2409004 та від 02.09.2024 №2409005, від 02.09.2024 №2409006, видані ТОВ «Формаг».
Згідно з умовами п 4.2.6 зовнішньоекономічного контракту від 08.11.2019 №3368-YM/CN, Продавець зобов'язаний передати з товаром Покупцю засвідчену ним копію митної декларації країни відправника, однак, до митного оформлення вона не надавалася.
Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 20167 від 05.06.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.
В специфікаціії від 05.06.2024 №311 зазначено що оплата здійснюється протягом 30 діб від погрузки вантажу на судно, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні докменти.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов'язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
копію митної декларації країни відправлення.
У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».
У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом від 03.09.2024 р. № 0309-1 надав митному органу пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також: копію прайс-листа виробника товару № б/н від 26.05.2024 р.; копію комерційної пропозиції від 29.05.2024 р.; Swift № б/н від 07.08.2024 р.; копію митної декларації країни відправлення № 292120240000509806 від 06.05.2024 р.
Також, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав відповідачу разом із заявою за вих. № М-2024-9327/2 від 31.10.2024 р.: копію виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 31.10.2024 р.); копію swift б/н від 07.08.2024 р., що підтверджує оплату товару; експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1078/1 від 25.10.2024 р.; копію митної декларації країни відправлення № 292120240000509806 від 06.05.2024 р.; повторно прайс-лист виробника товару б/н від 26.05.2024 р. (копія); копію комерційної пропозиції від 29.05.2024 р.; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні доручення № 259628, № 259614, № 259622 від 23.09.2024 р. (оригінали); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № № 2409004 від 04.09.2024р, № 2409006 від 04.09.2024р., № 2409005 від 04.09.2024р. від ТОВ "ФОРМАГ" до Договору транспортного експедирування № 104670 від 29.05.2023 р. (копії); копію платіжного доручення в іноземній валюті № 3338 від 06.08.2024 р.; копія договору № 0412/23/1 від 04.12.2023р. між ТОВ «Формаг» та «I TRUCK»L.L.C.».
Митний орган відмовив позивачу у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару.
03.09.2024 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000461/1.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування та полягають у наступному:
- в СМR від 01.09.2024 № 169106 зазначено, що перевізником є «I TRUCK»L.L.C., але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 02.09.2024 №2409004 та від 02.09.2024 №2409005, від 02.09.2024 №2409006, видані ТОВ «Формаг»;
- згідно з умовами п 4.2.6 зовнішньоекономічного контракту від 08.11.2019 № 3368-YM/CN Продавець зобов'язаний передати з товаром Покупцю засвідчену ним копію митної декларації країни відправника, однак до митного оформлення вона не надавалася.
- згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 20167 від 05.06.2024 не відповідає вищезазначеним умовам;
- в специфікаціії від 05.06.2024 №311 зазначено що оплата здійснюється протягом 30 діб від погрузки вантажу на судно, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.
Також, в Рішенні зазанчено: «…В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, оскільки відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) резервним методом. Також повідомляємо, що скоригована митна вартість буде ґрунтуватися на раніше визначених митними органами митних вартостях подібних товарів відповідно до п.2 статті 64 МКУ.За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості такого товару є більшим та становить 13,04 доларів США за 1 кг (МД від 30.04.2024 № UA100110/2024/125356), ніж заявлено декларантом 8,08 доларів США за 1 кг».
Відповідач повідомив позивача про те, що митна вартість по товару: № 4 Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів: - арт.YMSP2003-11 Капці кімнатні чоловічі закриті - 18000 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: CN. Код товару 6404191000 - скоригована за резервним 6-им методом і визначена на рівні 2,9590 дол. США за одиницю.
03.09.2024 р. Одеською митницєю було направлено позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000933.
Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважає їх таким, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 320 МК, України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).
Відповідно до статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 52 МК України, декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 МК України): -декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; -зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; -рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); -якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; -ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; -якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; -рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); -рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); -виписку з бухгалтерської документації; -ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 статті 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Згідно з ч.4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: -здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; -випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право (частина п'ята статті 54 МК України): -упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; -у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; -у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; -проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; -звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; -застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: -невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; -неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; -надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: -обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; -наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; -вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; -обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; -інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України): -основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); -другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
Відповідно до статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: -немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; -щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; -жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; -покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.
Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розрахунки згідно із статтею 58 МК України, робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Згідно з частиною десятою статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Згідно з статтею 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Так, оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку із неможливістю застосування Митницею митної вартості, заявленої декларантом.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
При цьому, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між Митницею та Декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Митниця має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Разом з тим, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.09.2024 №UA500500/2024/000461/1 встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем з огляду на те, що в СМR від 01.09.2024 № 169106 зазначено, що перевізником є «I TRUCK»L.L.C., але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 02.09.2024 №2409004 та від 02.09.2024 №2409005, від 02.09.2024 №2409006, видані ТОВ «Формаг».
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в листі від 03.09.2024 р. та в заяві від 31.10.2024 р. позивач пояснив відповідачу, що згідно з п. 2.1.1. до договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р., укладеного між ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» та ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» - експедитор зобов'язаний «здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів згідно із заявкою».
Разом із заявою від 31.10.2024 р. за вих. № М-2024-9327/2 позивач надав Одеській митниці до митного оформлення заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 80899/297170_7 від 05.06.2024 р. та копію договору № 0412/23/1 від 04.12.2023 р., укладеного між ТОВ «Формаг» та «I TRUCK»L.L.C.».
Під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи митного органу в оскаржуваному рішенні про непідтвердження такої складової митної вартості як транспорті витрати.
Суд також зауважує, що перевезення в межах України не є складовою митної вартості товару.
Щодо зазначеної митним органом у рішенні підстави: згідно з умовами п 4.2.6 зовнішньоекономічного контракту від 08.11.2019 №3368-YM/CN Продавець зобов'язаний передати з товаром Покупцю засвідчену ним копію митної декларації країни відправника, однак до митного оформлення вона не надавалася, суд зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що разом з Листом № 0309-1 від 03.09.2024 р. до митного оформлення позивачем було надано копію митної декларації країни відправлення № 292120240000509806 від 06.05.2024 р. та повторно разом із заявою від 31.10.2024 р. за вих. № М-2024-9327/2.
Отже, до митного органу були надані необхідні документи вчасно.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Щодо зазначеної митним органом в спірному рішенні підстави: згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору та наданий страховий документ № 20167 від 05.06.2024 не відповідає вищезазначеним умовам, суд зазначає наступне.
Як слушно зазначає позивач, згідно з Міжнародними правилами тлумачення Інкотермс-2010, за умовами поставки FOB: «Продавець не має жодного зобов'язання перед покупцем щодо укладення контракту (договору) страхування».
Отже, жодна зі сторін контракту на поставку товару не була зобов'язана складати договір обов'язкового страхування.
Натомість, правила щодо мінімального страхового покриття згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» стосуються виключно умов поставки - СIF і CIP.
Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Термінами CIF і CIP дійсно передбачено обов'язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.
Натомість, зазначені в оскаржуваному рішенні вимоги щодо мінімального страхового покриття (110%) не стосоується випадків добровільного страхування вантажу покупцем товару за власний рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, Контрактом № 3368-YM/CN від 08.11.2019 р. і Специфікацією № 311 від 05.06.2024 р. до нього передбачено, що Товар має бути поставлений на умовах поставки FОВ-NINGBO, China.
Відповідно до пунктів А.3. та Б.3. «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FOB як у Продавця та і Покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування.
Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 11.03.2020 р. № 04г0д, укладеним зі страховою компанією, було здійснено добровільне страхування Товару.
Також, 05.08.2024 р. Сторонами було підписано заяву на страхування окремого перевезення вантажу № 20167, якою передбачено, що Товар за інвойсом № YM2024021 від 05.06.2024 р., вантажовідправник YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD, страхова вартість вантажу 3 058 037,52 грн. застраховано. Страхова сума складає 3 058 037,52 грн., страховий тариф % - 0,029, а страховий платіж 886,83 грн.
Таким чином, суд зазначає, що витрати позивача на страхування у розмірі 886,83 грн. підтверджуються заявою на страхування окремого перевезення вантажу № 20167 від 05.08.2024 р. та декларацією митної вартості, згідно з якою вищевказана сума витрат на страхування товару була включена до митної вартості товару.
Отже, позивачем належним чином підтверджено таку складову митної вартості як витрати на страхування.
З урахуванням викладеного, суд вважає доводи відповідача, що згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий страховий поліс № 20167 від 05.08.2024 р. не відповідає зазначеним умовам, необґрунтованими.
Щодо зазначеної митним органом підстави: в специфікаціії від 05.06.2024 № 311 зазначено, що оплата здійснюється протягом 30 діб від погрузки вантажу на судно, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи, то суд зазначає, що зазначені твердження митного органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Встановлено, що разом з Листом № 0309-1 від 03.09.2024 р. до митного оформлення позивачем було надано Swift № б/н від 07.08.2024 р., та повторно разом із заявою від 31.10.2024 р. за вих. № М-2024-9327/2. Також, разом із цією заявою позивачем було надано копію виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 31.10.2024 р.) та копію платіжного доручення в іноземній валюті № 3338 від 06.08.2024 р.
Отже, суд зауважує, що у відповідача були всі необхідні документи для визначення числових значень по товару, що оформлявся позивачем.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2024 р. № UA500500/2024/000461/1 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовної заяви, судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжного інструкції №448032 від 27.11.2024 року у сумі 5623,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 року №08/02-19/1; Додаткова угода від 11.11.2024 року №11/11/24; Протокол про виконання робіт (надання послуг) від 30.01.2025 року №30/01/25; Акти здавання-приймання послуг за грудень 2024р. та за листопад 2024р.; Платіжні інструкції № 88719, №231480, №408500 за листопад, грудень 2024; детальний опис робіт (наданих послуг) від 30.01.2025р.
Договором погоджено надання позивачу професійної правничої допомоги.
Додатковою угодою погоджено надання професійної правничої допомоги щодо оскарження спірних в цій справі актів відповідача.
Актом оформлено приймання-передачі наданих послуг.
Платіжними інструкціями оплачено надані послуги.
Суд зазначає, що за клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру правничої допомоги, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.09.2024 № UA500500/2024/000461/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.09.2024 №UA500500/2024/000933.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5623,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник