17 лютого 2025 року Справа № 160/4447/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:
1.1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування і не виплати належного солдату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди встановленої із розрахунку 100000,00 грн. щомісячно за час стаціонарного лікування, а саме:
- 48387,00 гривень за період стаціонарного лікування з 01.08.2024 по 15.08.2024;
- 111612,74 гривень за період стаціонарного лікування з 16.08.2024 по 20.09.2024;
- 46344,03 гривень за період стаціонарного лікування з 21.09.2024 по 03.10.2024.
1.2. Зобов'язати Відповідача вчинити певні дії, а саме, нарахувати та виплатити належну солдату ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) додаткову винагороду встановлену із розрахунку 100000,00 грн. щомісячно за час лікування, а саме:
- 48387,00 гривень за період стаціонарного лікування з 01.08.2024 по 15.08.2024;
- 111612,74 гривень за період стаціонарного лікування з 16.08.2024 по 20.09.2024;
- 46344,03 гривень за період стаціонарного лікування з 21.09.2024 по 03.10.2024.
2.1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування і не виплати належного солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер) належного за час проходження медичного обстеження та за період відпустки у зв'язку необхідністю оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, а саме:
- за період проходження медичного обстеження з 09.10.2024 по 27.1 1.2024;
- за період відпустки у зв'язку із необхідністю оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу з 28.11.2024 по 27.12.2024.
2.2. Зобов'язати Відповідача вчинити певні дії, а саме, нарахувати та виплатити належне солдату ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення (основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер) належного за час проходження медичного обстеження та за період відпустки у зв'язку необхідністю оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, а саме:
- за період проходження медичного обстеження з 09.10.2024 по 27.11.2024;
- за період відпустки у зв'язку із необхідністю оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу з 28.11.2024 по 27.12.2024.
3.1. Визнати незаконним та скасувати підпункт 2.3. п.2 наказу №1008-ОС відповідача відповідно якого солдата ОСОБА_1 з 16.10.2024 знято з усіх видів забезпечення відповідно до абзацу 13 п. 5 глави 2 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України.
3.2. Зобов'язати Відповідача нарахувати належне солдату ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення та видати речове та інше матеріальне забезпечення з 16.10.2024.
4.1. Визнати незаконним та скасувати підпункт 7.2. п.2 наказу №1178-ОС Відповідача відповідно якого вирішено «призупинити солдату ОСОБА_1 відповідно до підпункту 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: військову службу з 19 листопада 2024 року; виплату грошового забезпечення; здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення».
4.2. Зобов'язати Відповідача поновити солдату ОСОБА_1 з 19 11.2024: проходження військової служби; виплату грошового забезпечення, здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
5.1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі солдату ОСОБА_1 направлення для отримання належної медичної допомоги.
5.2. Зобов'язати відповідача видати солдату ОСОБА_1 направлення для отримання належної медичної допомоги.
6.1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення (наказу) про звільнення солдата ОСОБА_1 за станом здоров'я на підставі довідки ГВЛК до свідоцтва про хворобу №6341 від 27.11.2024.
6.2. Зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 за станом здоров'я на підставі довідки ГВЛК до свідоцтва про хворобу №6341 від 27,11.2024 та здійснити виплату всіх виплат належних при звільненні.
Також до позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем зазначено, що згідно із частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Розглянувши клопотання, суд доходить висновку про його обґрунтованість та наявність правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд зазначає, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції з 19.07.2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №580/12642/23.
Позовні вимоги в цій справі заявлено за період з 01.08.2024 року. Відповідно, щодо частини позовних вимог пропущено строк звернення до суду.
Разом з позовною заявою подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Позивач посилається на обставини серйозного поранення позивача, що вплинуло на його спосіб життя та, як наслідок, на можливість своєчасно звернутися до суду з цим позовом.
На підтвердження стверджуваних обставин разом з позовною заявою надано відповідні документи, які суд визнає належними для підтвердження таких обставин.
Оцінюючи доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В свою чергу додані до позовної заяви документи в своїй сукупності підтверджують факт отримання позивачем поранення та перебування в зв'язку з цим на лікування та у відпустках. Суд враховує і те, що поранення отримано під час проходження військової служби в період повномасштабної збройної агресії проти України в ході захисту Батьківщини.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами особи, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи очевидні обмеження в розпорядженні власними правами в зв'язку з перебуванням на військовій службі в період мобілізації та під час повномасштабної збройної агресії, а також враховуючи обставини отримання поранення та тривалого лікування та перебування в зв'язку з цим у відпустках, суд констатує поважність причин пропуску строку звернення до суду, в зв'язку з чим клопотання позивача підлягає задоволенню.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Крім того, позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про розгляд справи за справи за правилами загального позовного провадження.
Вирішуючи клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно ч. 4 ст. 12 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно ч.6. ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Частиною 3 статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відтак, клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін повинно бути обґрунтованим та містити достатні мотиви неможливості розгляду цієї справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Однак, у поданому позивачем клопотанні не наведено обґрунтованих доводів неможливості вирішення цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ця справа не відноситься до спорів, визначених у частині четвертій статті 12, частині четвертій статті 257 КАС України, що можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження. При цьому, спір виник у справі незначної складності, для якої передбачено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина перша статті 262 КАС України) з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України та наведених додатково судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Крім того, позивач не обмежений у своєму праві подавати відповідь на відзив відповідача, а також заявляти клопотання та заяви, наводити свої доводи, міркування щодо спірного питання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань відповідача, та користуватись усіма наданими процесуальними правами учасників справи.
Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На думку суду, характер спірних правовідносини та предмет доказування цієї справи не вимагають проведення судового засідання, в порядку загального позовного провадження або з викликом сторін, для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись статтями 171, 257-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - задовольнити.
Відкрити провадження в адміністративній справі №160/33227/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовити.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 14.03.2025.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Сліпець Н.Є.
Встановити відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання копії цієї ухвали.
Відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачам, що відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Копію ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі надіслати всім учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Сліпець